#програмування

[sparkle-shrimp]

Kinda welcome✨

Ну що ж, давно вже сиджу на Tumbler з цього (і не тільки) аккаунта, але так і не наважувалась його вести і викидати свої якісь думки сюди й таке інше. Схоже час для мене настав, бо я побачила що тут багато сидить людей з української спільноти, що звісно не може мене не радувати.

Думаю вартує хоч якось представити себе та дати трохи загальної інформації:

Монастирська креветка або ж слобожанська вухогризка, як вам більше до душі👾

У вільний час бавлюся в ігри на PC та Nintendo Switch, дивлюся аніме та дорами, читаю манги та полюбляю усе що дотичне до цього🎮

Вчуся програмувати, в майбутньому хочу займатися розбкою ШІ. Хоча насправді ще дуже рано казати про якийсь конкретний напрямок (загалом це ще відкрита тема для мене)👩‍💻

Тож, усім - окрім русні - двері мого типу блога відкриті. А, ще я буду інколи писати пости англійською, бо мені просто тааак хочеться, ги)

[chthontoya]

До дідька. Я годину відповідала на питання, щоб отримати ось це...

[mathrosnetua]

[plupk]

з кожним днем все складніше чомусь радіти, і все легше відчувати сум.

не можу зрозуміти звідки береться бажання від всіх закритись.

не розумію, як можна не ненавидіти себе. просто не можу уявити. намагаюсь згадати як це було в минулому - не пам'ятаю. ніби на це просто не звертав уваги і проблеми були зовсім іншими.

ще мені дуже хочеться когось полюбити. але я не вірю, що це комусь потрібно. не вірю, що я колись змогу вгамувати свої думки, щоб це не заважало.

був день народження. і от мені вже 20. відчуваю себе ще більшою нікчемою. але я до цього готувався кілька місяців, тому все пройшло не так погано як очікувалось. було лише складно в момент, коли вітала бабуся і в кінці додала "і люби себе". в неї чомусь навертались сльози, а я намагався перестати думати, як я себе ненавиджу.

психо��ерапевтка пішла у відпустку, тому ці два тижні я скоріш за все буду більше сюди писати. це справді допомагає, коли в голові велика кількість думок.

з відключеннями світла жити трохи важче. добре, що зараз немає навчання. проте це сильно втомлює, коли ти не можеш нічого спланувати. я багато лежу, багато сплю. став гірше їсти, проте є бажання це трохи змінити.

став займатись пет-проектом. він не тільки складається з програмування, тому мене це цікавить трохи більше. я зміг налаштувати оплату і видачу фіскальних чеків, аби все було правильно. це вартувало величезних сил, проте сам проект не зможе окупитись. це просто цікавий досвід.

не знаю, як можуть поєднуватись бажання закритись і відчуття самотності. вони ніби суперечать один одному. а всередині мене це наче ок.

точно знаю, що не хочу відчувати тривожність. але засоби, які доступні зараз - мені не подобаються.

друг шукає роботу. останніми днями часто зідзвонюємось з цього приводу. а ще через те що я зайшов подивитись вакансію на сайт з пошуку роботи - мені прийшла пропозиція від якоїсь компанії. можливо піду на співбесіду, якщо покличуть. хоча мені подобається моє теперішнє місце роботи.

чомусь дуже сильно почали бісити соцмережі. раніше це приносило якусь нову цікаву інформацію. тепер це просто засіб себе виснажити.

[nemui-karrasu]

Трішки про початки програмування на пітоні (а точніше створення гри): якщо нічого не виходить зробити красиво і щоб нормально працювало, то роби по рагульськи, і нехай буде повний бардак та хаос в коді, головне, що воно працює як треба.

[zlabjola]

Була на співбесіді. Ледь не здохла від спеки. Що ж, все не так погано. Насправді мені сподобалося. Виявилося, що є вакансія дотична до моєї спеціальності. Я подумала, що варто спробувати. Швидше отримаю досвід роботи швидше переїду. Плюс старші співробітники обіцяли вчити походу всього, що знають. Навіть якщо це не стосується роботи, якщо цікаво, то чого б ні. А там є спеціаліст з програмування і шарить за фігму. А це вікно в ui/ux дизайн. Плюс буду шарити за сам друк. Мене лякає відправляти свої роботи. В мене нічого достойного немає. Так, каракулі у вільний час. Я мало дуже малюю. Знайшла пару студентських робіт. Поки говорила з батьком, подумала, ну не сци, ніхто за спробу не вкусить. Ну засре ну і що. Наче перший раз. А як не засре, то відкриються нові перспективи.

[zvychaynedivchysko]

Битись головою об стінку? Я вважаю, що вже можна🤡

Вчора помітила індивідуальне завдання по програмуванню, написала одногрупнику, бо може лиш я то вперше бачу. Там дев'ять пунктів завдань, не сказати щоб складних. До цього кожен пункт був би на одну людину, вирішила запитати чи ми їх якось розподіляємо, а викладач в шоці і думав що нам ок все зробити. Типу це не на одну людину, а на всіх одне завдання.

Здавалось би в чому проблема, а проблема в тому що в нас з розуміючих що відбувається дай бог є одна людина, а всі інші більше ніж пів року не розуміють що коїться, і це вже все магія, а не програмування.

[likaaaaaaaa]

Вітаю

Чи вдається вам реально втекти від зони комфорту? І чи часто ви це робите,чи складно?

Це перше питання за 7 років мого блогу, я навіть здивувалася. Тож, дякую за питання 💖

(відчуваю що об'єм тексту і його зміст так і залишать це питання єдиним в цьому блозі 🙈😂)

Я спочатку трохи своїх роздумів напишу, що саме це означає для мене і коли, як це сталося.

Нещодавно почула фразу: страждання умова діяльності генія. Вона мене якось дивно вразила, хоча формування щодо страждання не сподобалося.

Але, якщо замислитися, саме вихід із зони комфорту є так званим "стражданням", бо тобі доводиться робити щось нове - а це дуже часто зв'язано з помилками. Ти відчуваєш дискомфорт, напругу, ніяковість. Але це завжди є поштовхом для розвитку. Бо нове середовище потребує від тебе нових знань, нових навичок і вмінь. Саме за зоною комфорту існує те середовище, в якому реально можна чомусь навчитися, про щось дізнатися, познайомитися з новими людьми, отримати необхідні зміни. І піти туди однозначно є страшним.

Втеча з зони комфорту для мене взагалі має сакральне значення. Це призвело до кращих речей в моєму житті.

Коли я ще тільки починала цей блог, тоді, у свої 14, я була дуже дуже дуже сором'язливою. Майже що інтровертом без навичок спілкування. Щось запитати в когось чи з кимось поспілкуватися для мене було просто нереальним. Я боялася знайомитися з дітьми в класі, через що в 5му класі залишилася одна і стала так званим ізгоєм і об'єктом для знущань. Потім мене перевели в класс до моєї подруги і майже весь час я просто базово спілкувалася з нею.

Потім перед 11м класом я почала спілкування з людьми в інтернеті. Це було просто спілкування, зазвичай навіть в чатах. Це був мій маленький вихід з зони комфорту. Але це дало мені поштовх і я зрозуміла що бути просто тихою дівчинкою, чиє ім'я просто не знають (мене зазвичай називали ім'ям моєї подруги в школі🤕) я більше не можу. Звісно це не сподобалося моїй подрузі, тепер вона вже колишня ліпша подруга. В блозі навіть залишилися мої листи до неї.

Так ось, до чого я. Коли одні двері зачинилися, інші відчинилися. Я вийшла з токсичних дружніх стосунків і потім, через декілька місяців зустріла хлопця. Доречі, познайомилися ми через те, що я написала першою. Раніше я б так навряд чи зробила. Спойлер: він мій чоловік 🥹

Нагадаю, це 11 клас, час для вступу. Я планувала піти на програмування 🤭. Але ці стосунки привели мене до медицини. Бо хлопець показував мені так багато цікавого, і так багато розповідав, що я нереально загорілася. Ну і вступила в медичний.

На етапі медицини було багато "страждань", я так скажу. Я досі навчаюся в медичному, зараз 5 курс. Де я опинюся далі, я ще не знаю. Але дуже рада що не пішла по стежці що мої батьки нав'язували. Бо та стежка, була б легкою, бо там була б зона комфорту: життя у батьків, а не в гуртожитку; легше навчання і коротше за часом, ніж в медичному; знайоме місто, тим паче, що універ видно з вікна, аніж переїзд для медичного у зовсім незнайоме місто. Я б сиділа в чудовій клітці і зараз, але я дуже рада що тоді вийшла з тієї зони комфорту (ЗК).

Зараз, в цьому році, мій черговий вихід з ЗК призвів до нових знайомств. Я познайомилася з новими дівчатами і мені подобається з ними спілкуватися, вони цікаві і веселі. І кардинально відрізняються від усіх моїх інших подруг. Це дає поштовх для нових знань і нових навичок спілкування, стилю спілкування.

Тож мій висновок, так, я втікаю з зони комфорту. Роблю це часто, але не дуже у великому обсязі. Іноді мені хочеться більше. Іноді - хочеться вийти з неї відносно інших питань. Щодо складнощів: перший раз - найскладніший.

Тобі не обов'язково бачити усі сходинки, просто зроби перший крок ❤️‍🩹

Зараз, чесно кажучи, я знову в ЗК. Я навчаюся в медичному, живу з чоловіком, спілкуюся з друзями, знову трохи закрилася в своїх проблемах з зайвою вагою, ніяк не дойду до психолога. Цей цикл в мене вже декілька місяців з незначними коливаннями та змінами. Я не кажу що це погано, ні в якому разі, але я ніяк свої страждання (наприклад, через зайву вагу) не направлю в необхідне джерело (наприклад, зал чи правильне харчування тощо). І це трохи засмоктує. Я продовжую виходити за межі ЗК, наприклад в аспектах спілкування з навколишніми, але я хочу і треба частіше виходити з неї для розвитку і в інших питаннях.

Якщо ще залишилися питання, то запитуйте, я буду рада відповісти на них.

Ще раз дякую за питання і вітаю з Хеллоуїном🧡💜🖤

[agneaske]

10/08/2023

Почала верстати другу роботу в портфоліо веб-розробника. На початку року завершила невеликі курсі, з того часу добіраю базу та готуюся шукати роботу. Найбільше мені подобається сама верстка, але останні місяці активно практикую програмування, бо без нього невисокі шанси гарно влаштуватися.

Ще почала писати нову історію. Два тижні працювала над нею, найголовніше було згадати свій задум, адже я його склала ще восені минулого року. Допомогло написати синопсис та розібрати через критичні запитання. Я завжди вважала синопсис тратою часу; тепер припускаю, що тратою часу було працювати без нього.

[angeldiied]

І закохавшись, вперше у своєму величезному, нескінченному житті закохавшись – Кастіель зрозумів, що він вільний. Справа була не тільки у сакральних таємних сенсах які люди вкладали у подібні вирази. Ні, все було так, але ще це було й буквально.

Янголи не вміли кохати. Їм заборонено відчувати хоч щось. Ці небесні створіння цілком залежні від Господа й тисячі правил. Не кажучи вже про їхню сутність. Програмування.

А Кастіель закохався. Він порушив усі відомі небесні закони та правила. Кас пішов цим проти всіх.

Зараз Кастіель їде разом із Діном у його машині. Вони залишились тільки у двох. Легкий вітерець з відкритих вікон ніжно обдуває його обличчя, наче цілуючи шкіру янгола. Раніше Кас не зважав на такі речі, а тепер думає про це постійно. Про вітер. Про красу пізнього сонця, що от-от впаде за небокрай. Його рожеві промені гарно відтіняють обличчя Діна, роблять його загадковим і... кортить, так кортить його поцілувати.

Кастіель усміхається. Дін зиркає на нього, очі мерехтять у смарагдовому блиску.

– Що таке? – цікавиться Дін. Голос хриплий, грубий, але одночасно... рідний. Ласкавий. – чому усміхаєшся?

Тому що кохаю тебе.

– Просто, все так гарно... – тихо відповідає Кас.

Дін хмикає й повертає увагу на дорогу. Його руки впевнено стискають кермо, трохи нахиляють його то в праву то в ліву сторону. Але тепер він виглядає розслабленішим. Наче теж трохи вільніше.

Я кохаю тебе.

І не важливо, що це не взаємно, що Дін ніколи й не подумає про нього так. Дін любить Каса, любить це точно. Але навряд чи кохає. Кастіель не сумує через таке. Йому просто подобаються власні почуття, подобається тепло яке весь час огортає його крихке серце. Мурашки, що проходять по шкірі від дотику Діна. Насолода від його запаху.

Коли люди закохаються, вони кажуть, що у них виростають крила. У Каса вже є крила. Вони величні, вони літають і додають йому сили. Кохання це зовсім про інші крила. Метафоричні. Міцніші, величніші! Навіть якщо Кастіель паде, якщо рай зрештою спалить кожну пір'їнку на його тілі – Кастіель продовжить літати.

Не важливо якщо Дін сьогодні знайде собі дівчину й буде цілувати її губи. Боляче, мабуть, прикро, але не важливо. Кас би ніколи не проміняв своє кохання. Кастіель хоче зберегти це відчуття назавжди. Він одного разу вже спробував бути вільним, а яка вільна людина віддасть на це своє право? Вірно? І Кас не віддасть. Ні за що.

Кастіель продовжує усміхатися й глядіти на позолочені хмари. Дін краєм ока спостерігає за ним. Можливо, Діну теж подобається бути вільним.

[ecoelectronicsua]

Google вступила в жорстку конкуренцію в галузі штучного інтелекту

Курси, які запускаються безкоштовно в Google Cloud, є однією з нових спроб Google, яка намагається досягти вершини штучного інтелекту, що стрімко розвивається. Курси включають вступ до штучного інтелекту, LLM (Large Language Model), створення зображень та ще кілька пов’язаних тем. На конференції I/O компанія Google вже заявила, що буде відкрита для ширшої аудиторії для кращого розуміння технології штучного інтелекту. Курси також є частиною цієї стратегії. Хоча курси зі штучного інтелекту пропонують детальні теми, наразі існує підтримка англійської мови. Очікується, що в майбутньому кількість підтримуваних мов збільшиться.

Компанія з Маунтін-В’ю також оголосила, що запустила підтримку штучного інтелекту на своїй платформі машинного навчання Vertex AI. Платформа надає доступ до функцій генерації тексту та класифікації на основі основної мовної моделі PaLM технічного гіганта. Це як ChatGPT. Такі послуги раніше були доступні лише перевіреним тестувальникам. Тепер користувачі можуть відкрити обліковий запис і користуватися перевагами Vertex AI.

Google продовжує вдосконалювати PaLM 2. Згідно із заявою технічного гіганта, PaLM 2 дуже добре володіє математикою та логікою. Він також навички програмування та налагодження. Нова мовна модель навчена на 20 мовах програмування, включаючи такі популярні мови, як JavaScript і Python. Google має ще одну спеціальну модель для кодування та налагодження під назвою Codey. Ця модель також була доступна для допомоги в кодуванні. Компанія з Маунтін-В’ю також повідомила, що PaLM 2 навчається з корпусом із понад 100 мов, тому він має кращі вирази, ніж попередні мовні моделі.

[sharp-as-c]

Дякую за відповідь на попереднє запитання) за ним же і наступне: як ти обирала свою професію, як навчилась того, що вмієш зараз?

коли навчалась в 11 класі, думала, що стану фізиком. фізику любила, фізику вміла і фізику здавала на ЗНО.

а потім виявилось, що здала ЗНО занадто добре для вступу на фізику. і просто подала доки на спеціальность з найбільшим прохідним балом.

перед подачею заяв на вступ тато возив мене в КПІ, потім ми мали ще в Шевченка їхати і в Львівську Політехніку. але один раз побачивши Політехнічну, я вкрашилась у вир студентського життя і зробила свій вибір.

у мене був курс с++ в школі, але в університеті було набагато важче, особливо з майже нульовими знаннями. найгірші бали я мала саме з чистого програмування (c та с++). потім ми вчили java, php, c#, lisp, python, мікроасемблер тощо. університет дає хорошу базу щодо правил написання чистого коду, побудови архітектури ПЗ, різних методик і підходів до розробки, уявлення про бази даних, навіть scram. жодні курси цього не дадуть. звісно, 2/3 предметів абсолютне дно, але ота 1/3... то скарб.

на другому курсі розумні старшокурсники мені сказали, що шансів маю небагато і я закинула ідею стати програмістом. пішла в рекламу.

[mathrosnetua]

[plupk]

Викладачка роз'їбала вщент мою лабораторну з ассемблеру, яку я списав і частину коду згенерував через гпт. Тому сьогодні я вчив ассемблер... То дуже складно в порівнянні з іншими мовами програмування, але в мене вийшло.

Написав три тести з матану. Почав робити письмову роботу. Вирішив перший приклад, а на другому просто зупинився. Не розумію як його вирішувати. В Інтернеті геть нічого немає. В посібниках також. Це жахливо.

Зробив ще мкр з основи здоров'я. Легко, але зайняло багато часу.

Зараз під кінець почав писати звіт з курсової. Як же все тошно... Ненавиджу звіти.

[rastamozhkasblog]

Itfuture

Онлайн школа програмування для дітей – це сучасна освітня платформа, що відкриває світ інформаційних технологій для молодого покоління. Діти мають можливість навчатися основам програмування, веб-розробки, створення ігор та робототехніки. Курси адаптовані до різних вікових груп і рівнів підготовки, що дозволяє кожному учню знайти підходящий рівень. Заняття проводяться у формі інтерактивних уроків з відеоматеріалами, практичними завданнями та ігровими елементами, що робить навчання цікавим та захоплюючим. Досвідчені викладачі допомагають дітям освоювати нові знання та навички, надаючи індивідуальну підтримку і ��онсультації. Навчальні матеріали повністю доступні українською мовою, що сприяє легшому засвоєнню інформації. Онлайн школа програмування розвиває не лише технічні навички, але й креативність, логічне мислення та здатність до вирішення складних завдань, готуючи дітей до успішного майбутнього в IT-галузі.