#офіційно

[buchanews]

«Сильна Буча» - історія волонтера Дениса Коваленка (Фото)

«Сильна Буча» - історія волонтера Дениса Коваленка (Фото)

Дениса Коваленка знають як волонтера і організатора благодійної організації  «Благодійний Фонд «Сильна Буча». Люди незламні, коли вони разом. Це про Дениса Коваленко, його волонтерська діяльність – це благородна справа, котра об’єднує небайдужих лю

[chaintobethan]

[du-sha]

Я вже офіційно бакалавр❤️‍🔥

Тепер можна його просто запхати в шафку і спокійно згадувати раз в десять років😁

[adeseya]

Мені дивно

І хочеться бути самою

Здавалося б, з'явилася людина яка дивиться на мене як на найбільший в світі скарб, готує для мене молочні коктейлі і налисники, сидить зі мною дві нічні зміни підряд, називає мене милими словами, поважає мої кордони, турбується щоб мені було комфортно і взагалі не квапить мене абсолютно ні з чим

І все це чудово, нам весело разом і ми спимо в обнімку

Але трясця сидить в мені оце лайно яке втомлюється від людей, втомлюється від хорошого ставлення до мене, від того що треба виходити з дому бо хтось хоче тебе бачити, від того що треба думати як не образити людину, коли хочеться замкнутися в кімнаті самій і що я не хочу якоїсь підтримки чи турботи через це

Мене втомлює все

І в моїй голові знову крутиться "я не створена для стосунків". А найгірше що я занадто запустила цей процес і все до того йде.

Я не знаю чи то в мене такий період, чи то ні

І взагалі буде неприємно якщо такі періоди повторюватимуться в подальшому

І я не знаю, я хочу поважати себе і людину

Але я не хочу щоб комусь було погано

Та і я не знаю чи хочу це все припиняти

Сука я їбала

І всі, ВСІ навколо прикували погляди і чекають коли я оголошу що в мене офіційно є хлопець. А Я В МОМЕНТІ РОЗУМІЮ ЩО Я ЗДАЄТЬСЯ НЕ ХОЧУ. І ЩО МОЖЛИВО Я МОРОЧУ ЛЮДИНІ ГОЛОВУ. І я знаю що якщо скажу йому щось таке він буде максимально милим і зрозуміє мене. Але я себе не розумію. Я бляха не гребу що робити

Це все звучить жахливо

І курва що мене ще харить — якщо я вже почала цю тираду то я продовжу крінжувати по повній — що мені здається ніби типу мене це все втомлює бо це надто ідеально і комфортно. Типу вау людина хвилюється чи прийнятно якщо він візьме мене за руку. А мені бракує якоїсь їбанутості. Драми. Якогось струску. Можливо невзаємності і страждань. Я не знаю

О, і ще я втомлююся що протягом всього дня мене зупроводує наша переписка. Типу, від доброго ранку і до затягнутих побажань "на добраніч" ми разом.

Я звикла до суму через те що мені нема до кого написати. Я звикла бути сама. Господи я звикла не залежати і не бути предметом залежності

Я дурочка, вибачте

Можете писати коментарі я прочитаю але можна я на них не відповідатиму бо я крінжую

[bucketcoffeelover]

Це офіційно святковий сезон веселощів!

Фан-переклад різдяної вечірки ав ! Сподіваюся, що ви перейдете за посиланням і поставите вдопобайку авторові, тому що я це вже зробив (якщо що, я ваш перекладач ;] ).

Організатор вечірки !

Майстер-лист ! (Таги, правила, питання, тощо.)

Карта різдвяної вечірки ав (РВАВ/оригінал: xpau)!

(Таги xpau і пов'язані з цим, напряму пов'язані з оригіналом. Фан-таг РВАВ пов'язаний тільки з цим перекладом! Просто щоб людям було простіше знайти переклад :] )

1. Ласкаво просимо! (Тут)

Наступна частина →

[girl-with-demons-in-her-soul]

Мої колишні стосунки відкрили для мене ще одну цікаву істину: я насправді дивлюся на світ інакше. Оці всі пости, що я "завжди чужа для суспільства", вічне нерозуміння людей, вся оця фігня з "мрійливістю", "глибоким переживанням емоцій", "милою дискоординацією рухів", здриганнями, голосним сміхом і тд виявилася не просто моїм бажанням виділятися серед людей. Врешті це не просто бажання бути "нетакуською", а, як виявилося, цілком собі діагностована фігня.

Зараз я в процесі пізнання себе та діагностування РАС + РДУГ. Пишу це в день поширення інформації про аутизм. Я знала про цей день, успішно про нього забула, але несвідомо одягла сьогодні вперше за багато років блакитне пальто. Досить символічно.

Так ось, вся проблема в тому, що у дорослих в Україні його не діагностують. В тому сенсі, що, звісно, можна піти до психіатра (чим я зараз і займаюся, власне), визначити діагноз, навіть десь його задокументувати. Але врешті це не матиме значення, бо офіційно це виключно дитяче захворювання і буде так як мінімум до 2027 року. Вже мовчу про те, що з жінками ще більш специфічна фігня.

Чи налякана я тим, що реально дивлюся на світ інакше і скоріше за все належу до категорії людей в спектрі? Звісно, налякана. Хоч і живу в своєму світі серед відверто цікавого, творчого і порівняно фрікового оточення, сприймаю вихід з бульбашки в звичайний світ досить травматично. Мені далі важко з однокласниками чи іншими знайомими, важко соціалізуватися і робити багато інших речей.

Десь всередині себе намагаюся вмовити себе, що я не лінива. Не йобнута. Не хвора на голову. Що я не виправдовуюся вигаданими хворобами. Виходить, якщо чесно, слабо. Зізнатися оточенню теж складно, бо та невелика кількість людей, яка вже знає, відреагувала якось на кшталт "та щось ти вигадуєш, наче нормальна людина", а та, яка не знає (це я про батьків), очевидно сприйме все в штики.

Але зізнаюся про це тут. Все-таки де як не в блозі робити таке зізнання. Врешті зараз я хоча б знаю причину того, чому мені так часом важко в цьому житті, чому мені так важко бути людиною, тому бачу, куди рухатися далі.

Страшно от тільки, що мене не зрозуміють і не полюблять. Що "ніхто тебе такою терпіти не буде", але сподіваюся, що мій тривожний тип прив'язаності (який також є врешті наслідком цього всього) не заважатиме мені будувати стосунки та не тиснутиме на близьких для мене людей. Що я зможу знайти когось, хто розділятиме мої інтереси, розумітиме емоції та просто буде поруч, незважаючи на це все. Амінь, магія тамблеру.

[loftysmb]

Я офіційно забороняю боязнь пробувати і страх провалитись. Коли людина провалюється це значить, що вона пробує і робить. Якщо вона пробує і робить, то рано чи пізно – в неї все вийде.

[lisa-is-chilling]

12 годин без світла. я офіційно позбавлена моєї блекаутної цноти. дякую боже за режим економії, скачаний шостий сезон "баффі - винищувачка вампірів" та пакет картоплі під стільчиком, який я не поставила в холодильник.

я вижила.🫡

готуюсь до другого раунду.

[kalceferia]

Я вирвалась і ніби класно новий рік зустріти в колі друзів, брат приїхав. Попаритись в чані, трохи на лижі змотатись. Але все що я запамʼятала це чисте зоряне небо і мій брат на колінах в моїх обіймах.

Спогади як в тумані. Все було добре але в компанії я побачила як він затискає вуха. Насторожилась.

Вийшли на балкон

Після його сповіді мій світ перевернувся з ніг на голову.

Він плакав, винив себе у смерті побратима, просив мене їхати з цього пекла, вибачався. Він розповів мені те, що не знав ніхто крім його побратимів. Дві кантузії, і її офіційно не затвердили. І цю всю хуйню пережив 18 річний хлопець

Усвідомлення мізерності моїх проблем. Огида до ухилянтів і до своєї безпомічності

Я просто стояла навколішки слухала, обіймала, і казала що ми помстимося. Що ці виродки будуть горіти і дохнути найгіршою смертю

[zlabjola]

Щось я розійшлася з зарплатою. Витратила забагато. Ну нехай. Не все з цього було прям потрібно. Але нехай. Вже не поверну. Наступного разу буду думати двічі. В принципі на місяць гроші є. Єдина проблема полягає в тому, що я поки не оформлена офіційно як треба, щоб мені зп давали як усім двічі на місяць. Але в мене є запасний план. Тооож, все буде гаразд. В будь-якому випадку, у мене немає іншого вибору, окрім як впоратися. З наступного місяця зп буде в повному розмірі. А це більше ніж цього разу.

А ще я налажала вчора. Наробила браку. Досить багато. Але не більше ніж інші роблять. Цього разу це зійшло мені з рук, але треба бути уважнішою. Цілий тиждень не було замовлень, а на останні два дні раптом всім все треба. Сподіваюся, наступний тиждень пройде швидко. Графік 5/2 поглинає мене, я сьогодні не зробила навіть усіх хатніх справ, а вже вмираю. Вчора я багато ходила пішки і в мене болять ноги. Наче мені і не 22...

Завтра я маю побачитися з подругою, я вже не так впевнена в своєму бажанні, але всеодно треба. Ми давно не бачилися. А через тиждень, на наступних вихідних, я маю поїхати до батьків. Або через два тижні. Не важливо, важливо те, що батько хоче, щоб я його намалювала. У мене з цим кепсько останнім часом. Я не маю ні сил ні часу особливо, щоб малювати навіть на планшеті. Тим паче в традішці. Сьогодні трохи почиркала, але розчарувалася.

Бачила хороший опис цього стану. Я наче на кожних вихідних заряджаю свою батарейку до 50% максимум і до кінця робочих вона знову падає до мінімуму. Навіть під час відпустки я не змогла відновитися до 100%. Третину я витратила на стажування і співбесіди. Плюс усілякі переживання та брак грошей. Це не відпочинок. Таке відчуття, що я ніколи не матиму можливість відпочити як слід...

[maarchelll]

Коротко про останні тижні :

-ТАК ЯПІ У МЕНЕ НОВА ЗАЧІСКА!! <3

-Я знову бігаю по лікарях, нічого дивного, нічого нового..

-Прочитала "Танці з кістками". Книга настільки мене захопила, що я бахнула її за два дні.

Не ставила жодних очікувань, але тепер мушу сказати, що вона дуже крутецька.

-офіційно безробітня.

-ідея вести тк про мої спроби полюбити спорт відпала сама собою, бо найближчих 20 днів я маю прожити на таблетках і відсутності фізичних вправ :/

-з кожним днем все більше розчаровуюся у магазин. продуктах (точніше у їх складі). Все таке емульговане та шкі��ливе..

Особливо прикро бачити таблицю Менделєєва на обгортках "фіто-еко-веган-продуктів"

-вчора вперше за місця вийшла прогулятися, все таке зелене та живе..ого

.

Хочеться вірити, що ваші дні були чудовими.

[buchanews]

У літніх Паралімпійських іграх-2024 приймуть участь 9 спортсменів з Київщини

У літніх Паралімпійських іграх-2024 приймуть участь 9 спортсменів з Київщини

На XVII літніх Паралімпійських іграх-2024 представлятимуть Україну 9 спортсменів з Київської області. Волейбол, паратриатлон, плавання, легка атлетика – саме у цих дисциплінах виступатимуть спортсмени з Київської області, повідомили у Київські

[temnashafa]

🪼Я витратила чотири дні на майже безперервне малювання аніматику. Можливо колись, коли я таки почну малювати мій комікс офіційно і викладатиму його, я скину це як згадку про те, що я колись майже не спала і малювала через випадкову пісню

🐌I spent four days drawing animatic almost non-stop. Maybe someday, when I do start drawing my comic officially and post it, I'll post this as a reminder that I once stayed up for a long period of time drawing because of a random song

Прошу, спіть вночі, безсоння порушує імунітет

Please, sleep at night, insomnia disrupts immunity

[tvorchy]

“Якщо не будеш слухати критику нічого не навчишся” та інші маніпуляції

Ніколи такого не було і от знову. Одне з найважливіших практичних запитаннь, які ставлять собі всі митці, знову і знову маніпулятори перетворюють на спосіб поживитися за рахунок чожої самооцінки. Загинайте пальці, якщо ви чули (або самі сповідували) щось із цього:

“В будь-якій критиці можна знайти раціональне зерно”

“Закриваються від критики лише слабаки (безталанні, діти)”

“Справжня критика має бути жорсткою”

“Без критики нічого неможливо навчитися”

Давайте розбиратися, наскільки це близько до правди.

Критика — це публіцистичний жанр

Не зовсім офіційно. Так само, як “детектив” або “любовний роман” не є офіційно жанрами літератури, (якщо ви не знали, то ними є “лірика”, “драма”, “епос”) але в 2022 всі розуміють, що коли кажуть “літературний жанр” то мають на увазі саме “детектив” або “жахастик”.

Так само і з літературною (кіно і іншою) критикою. Не вірите?

1. Де ми бачимо критику?

По-перше в блогерів. Є цілий жанр на ютубі, частково чи повністю присвячений кінокритиці: Ностальгуючий критик, Кіногріхи, Загін Кіноманів, El Gato, Ikotika. Є аналогічні книжкові канали: такі як американський “Читаємо з Сінді” або український “Проліт”. (Каналів насправді дуже багато, мені просто ліньки наводити їх всі). Те саме можна сказати про музику, про ігри, про моду. Якщо є якась популярна творча сфера — то існують і блогери, що роблять про неї критичний контент.

Такий контент робиться не тільки для ютубу. Огляди на різноманітну творчість роблять в інстаграмі, тік-тоці, в телеграмі, фейсбуці, в тамблері і в твіттері — і взагалі всюди, де це може побачити широкий загал.

Блогери-критики самі стають зірками, мають фанатів, для когось створення такого контенту — це їх основне джерело доходу (через ті самі рекламні інтеграції). І це не щось, що зʼявилося зараз.

В 19 столітті критику публікували в часописах і місячниках, таких як “Літературний вісник”, а також в книжках, газетах, видавали критичні есе і памфлети, зачитували їх перед публікою у вітальнях і на свіцьких заходах, так само як і вірші або прозові твори. Саме в епоху романтизму в європейському суспільстві масово зʼявляється клас авторів, що більш відомі за свою критику, ніж за будь-яку іншу літературну діяльність.

Навіть якщо зазирнути в глибину віків, до Аристотеля з його трактатом “Поетика”, то він теж створювався не для того, щоб пилитися десь в кутку, хоча літературна критика й не була основною діяльністю античних філософів.

2. Як виглядає критика?

Якщо порівнювати популярність оглядів, то негативні огляди стабільно збирають більше переглядів і реакцій, ніж нейтральні та позитивні. На одному і тому самому каналі звичайне відео може збирати 5-8 тисяч переглядів, тоді як “бомбоогляд” 12-26, в 2-4 рази більше.

Критичний огляд сам по собі може перетворитися на інфопривід, особливо якщо автор вступить в дискусію (ще краще в конфлікт) з оглядачем і ми отримаємо серіал — що триватиме доти, доки це не набридне сторонам, або їх підписникам.

“Публіцистичність” критики яскраво проявлена в тому, як вона побудована, яка лексика, які засоби виразності використовуються.

Для неї характерні:

Менторський або провокативний тон

Гіперболи

Насиченість іншими засобами виразності: метафорами, аналогіями, епітетами

Іронія, сарказм, сатира та інші види комічного

Субʼєктивізм, виражена особистість автора

І набагато рідше проявляються характерні риси наукових текстів:

Обʼєктивізм

Точність і лаконічність

Цитати і посилання на першоджерела (як на обʼєкт критики та і на джерела агрументації)

Нейтральність інтонацій, відсутність експрессивної лексики

Однозначність і ясність тлумачень

І це насправді не погано. Критика має не менше прав на життя ніж будь-який інший художній або публіцистичний жанр. Вона може приймати яскраву форму, вміщувати в собі корисні і цікаві думки — так само як і всі інші жанри.

Та все ж таки. Якщо ми приберемо публічність та експрессію, уявимо, що критику пише друг, знайомий, або відомий письменник особисто автору, чи вчить вона чомусь?

Вона може. Але є багато але.

3. На яку аргументацію вона спирається?

Вище ми згадували античні часи, коли, як вважається, і зародилася критика. В її першоджерелі стоять Платон і Аристотель (швидкодруком написався Арестович), які оглянули ту творчість (грецький театр і поезію), що тоді існувала, описали як вона виникла і розвивалася, і філософськи оцінили, що робить одні пʼєси гарними, а інші не дуже.

Якщо ви памʼятаєте, приблизно так само вони будували свої судження про ідеальну державу і про закони природи. З того часу минуло дві з великим гаком тисячі років, і природничі науки прогресували, зʼявилися всілякі прилади для вимірювання різноманітних показників, теореми. Частку античних уявленнь довелось уточнити, а якісь і зовсім відкинути. Наприклад, оце:

“Арістотель виділяв такі якості крові, як швидкість згортання, ступінь густини та теплоти. Наприклад, легка кров властива сангвінікам, важка — меланхолікам, тепла — холерикам, рідка — флегматикам.”

Щодо побудови держави, людство теж не стояло на місці. Зʼявилися соціологія, демографія, економіка. Від спостереження (подивився - подумав - зробив висновки) перейшли до чисельних показників, моделей та навіть експериментів.

Літературну теорію ж ніби намагаються перетворити на православну церкву (московського патріархату).

Мовляв, не треба нам цих ваших новомодних гріховних чисел, теорій, експериментів, нам духовність треба. В нас є традиція, в нас є старі книжки (бажано російською мовою) де вже зібрана вся мудрість, в нас є наші святі (класики), а все що нове і незрозуміле — воно від Сатани. Тільки замість “єретиків” і “богохульників” — “бездарності” та “графоманами”.

Типу якщо спитати “навіщо потрібні великі описи, хто тобі так сказав”, то буде “бо так писав Лєв Толстой”, або “А Нора Галь сказала”, в кращому випадку “А от Стівен Кінг дав пораду”.

Тим часом в науці є така штука, як рівні доказів:

Мета-аналіз або систематичне дослідження

Рандомізование контрольоване дослідження

Коректно проведене дослідження (експеримент) без рандомізації

Дослідження “випадок-контроль” або когортне дослідження

Систематичні огляди дослідженнь-спостережень або якісних досліджень (Під “якісним” мається на увазі — те, що не обчислюється або не може бути переведено в числа).

Дослідження-спостереження або якісне дослідження

Думка експертів або експертних комітетів

Що нижче доказ у списку, то менш вагомим він вважається. Звичайно, для творчості і літератури зокрема не всі з цих пунктів можна використати — принайні на наш час.

Але що нам зазвичай пропонують як аргументи? В кращому випадку — думку експертів: філософів, письменників, критиків минулого, літературознавців. Тобто найнижчий, 7 рівень. В типовому випадку — власні уявлення про прекрасне, або “ну це ж всім очевидно”.

А думка експертів така штука — вона може мати раціональне зерно, а може бути просто забобоном. У вчених та експертів не буває забобонів? Ще й як бувають. Згадаймо того ж Лайнуса Полінга, хіміка і нобелівського лауреата, який був переконаний, що вітаміном С можна лікувати ментальні розлади і рак (він помилявся). Загалом вся історія розвитку науки сповнена помилками і неправильними переконаннями, що свого часу здавалися людям (і вченим) очевидними.

Тож якщо вам пишуть “ваш текст стане краще, якщо ви зробите А і Б” спираючись на “здоровий глузд” чи навіть поради відомого письменника, то імовірність того, що ця порада правильна така ж, як в тому анекдоті про імовірність зустріти динозавра в сучасному місті: 50 на 50, або зустрінеш, або ні.

4. Та чи може все ж таки критика бути корисною?

Виходячи з усього, що ми вже сказали, критика (окрім того, що це продукт творчості критика) — це просто ще один відгук. Як “Чекаю на продовження!”, тільки довший.

Ви можете на неї реагувати, але ви не зобовʼязані це робити.

Вона може бути корисною, як і будь-який інший відгук:

Якщо вона вас надихає

Наводить на цікаві думки

Якщо ви бачите, що там згадуються важливі для вас моменти, і ви самі думали, як можна покращити те, про що згадав критик

Якщо багато людей з вашої цільової авдиторії згадують певні моменти, і ви думаєте що їх можна було б покращити

Якщо ви відчуваєте, що вона наближає вас до того, що саме ви прагнули створити

Та головне: якщо вона не викликає в вас бажання все кинути.

А якщо викликає — ігноруйте її. Наплюйте на всіх, хто назве вас “ніжною сніжинкою”, їм буде байдуже, якщо ви закинете власну творчість і втратите сили і мотивацію. А вам, сподіваюсь, не байдуже.

Взагалі про способи відпрацювання відгуків можна написати окрему статтю, але те якось іншим разом

На завершення

Критика — це цікаве і багатогранне явище. І це теж форма творчості, з якою я не бачу жодної проблеми: вона живить дискусії навколо мистецтва, вона дає можливості розглянути запропоновані літературні теорії на реальних прикладах. Вона може пропонувати творцям та споживачам (глядачам, читачам, слухачам) подивитись на мистецтво під іншим кутом, вона може бути вкрай переконливою в тому, як вона описує “якою має бути творчість” — але переконливаю саме по-людськи, на персональному рівні, а не на рівні абсолютного знання. Вона може пропонувати цікаві теорії, як поєднюється те, що вам подобається і як — те, що не подобається.

Проблеми починаються там, де люди намагаються навʼязати її і видати за те, чим вона не є.

Вона не є навчальним матеріалом або посібником.

Вона не є істиною в останній інстанції.

Вона не є чимось, що автор мусить мовчки слухати та виконувати.

Тому що її аргументи поки що не вийшли за межі “це може бути просто чиясь думка”.

[not4yourmind]

Романтика заправки "Окко", бургера та Іздрика.

Один з небагатьох приємних вечорів за останній час. Приємне спілкування з давньою знайомою, нуль засуджень та цікаві бесіди про все.

Треба буде обов'язково повторити.

А! І ще я офіційно з'їхав. Тепер тільки вперед.

[zvychaynedivchysko]

Офіційно ненавиджу автобуси!