#важкий метал | Explore Tumblr Posts and Blogs

platformadobra · 3 years

Text

Башта Шухова

Хто такий цей ваш Шухов взагалі? Це провідний інженер XIX століття в Російській імперії, який починав взагалі з проєктування паровозних депо. Ця робота була стандартною для рядового конструктора, яким Шухов точно не був. XVI-XIX століття славляться тим, що будь-яка вагома постать в історії прямо чи дотично пов'язана з іншими постатями, які жили з ним в одну епоху, паралельність цим відносинам не характерна. Так було і в інженера.

Володимир Григорович Шухов на велосипеді «Павук»

Його друзями були Людвіг Нобель та Олександр Барі. Знаючи його потенціал, останній запросив його до себе в компанію для оптимізації нафтового виробництва, зберігання і транспортування в Баку. Розробка Володимира Шухова в цій області в 1878 році була феноменальною (а як інакше, якщо до цього часу нафта взагалі зберігалась під відкритим небом в ставках або кам'яних резервуарах), оскільки, по-перше, конструкція дозволяла використовувати набагато тонший метал, ніж було необхідно до цього; по-друге, цього металу треба було менше, оскільки чим ближче до верху, тим більше стоншувались стінки резервуарів. Це економніше навіть з урахуванням витрат на заклепування, чим і ще власне відрізнявся резервуар Шухова від, наприклад, американського. Саме такий нафтовий резервуар пізніше стане однією з особливостей його башт, що використовуватимуться для промисловості і водогону (наш випадок).

Вперше щось схоже на нашу легендарну башту було спроєктовано і представлено на широкий загал в 1896 році, коли Шухову доручили створити павільйони для Всеросійської промислової і художньої виставки. Тут варто зробити певний екскурс в історію мистецтв: конструктивізм, основні риси якого — раціональність, економність та лаконізм, виникає, згідно з офіційними джерелами, на території Російської імперії лише в 1915 році, однак перекриття павільйонів та перша гіперболоїдна башта Шухова того ж 1896 року безсумнівно підпадає під визначення цього напрямку, відповідаючи усім його характерним рисам. Складається враження, що інженер опередив свій час.

Будівництво овального павільйону з сітчастим сталевим висячим перекриттям Володимира Григоровича Шухова для Всеросійської виставки. Нижній Новгород, 1896 рік

Конструкція унікальна з усіх боків, як її не покрути: ні башти такого типу, ні форма гіперболоїда (уявіть пісочний годинник без донець з одного та іншого боку) — нічого з цього не існувало раніше в архітектурі та інженерії до нього. Факт, який ламає мозок — хоч конструкція і виглядає кривою, вона будується з повністю прямих балок. В той час, коли високі споруди потерпають від вітру, вплив останнього на гіперболоїдну башту Шухова незначний. Інша особливість полягає в тому, що на таку конструкцію можна поставити важкий резервуар, площа якого перебільшує площу верхньої частини, за рахунок того, що вага рівномірно розподіляється по всіх балках, а потім тисне вже на нижню основу. Коротше кажучи, це надстійка конструкція, яку завалити без стороннього впливу нереально. Стандартна вежа складається з 80 прямих балок, що кріпляться до кілець на кінцях, а також додатково укріплені вісьмома сталевими паралельними колами. Кожна частина сталевої конструкції закріпляється заклепками. Складається така «махіна» по принципу телескопа: спочатку вмонтовується в основу одна секція. Всередині цієї нижньої частини вежі, що змонтована в проєктному становищі, послідовно складають, а потім піднімають наступні секції. Що ми маємо в результаті? Економну за вартістю і матеріаломісткістю конструкцію, яка не потребує багато часу для збирання і легко транспортується. Все це зробило стандартну башту Шухова популярною в практичному пролетарському суспільстві Союзу.

Перша в світі гіперболоїдна вежа Шухова. Нижній Новгород, 1896 рік

В Білій Церкві представниця Шухівської конструктивної «класики» з'явилася 1929 року. Поява такої інфраструктури зумовлена загальнополітичною ситуацією в державі.

В 1925 році Біла Церква вперше показала промислові показники довоєнного (Перша світова, війна Врангеля) рівня, що свідчило про відродження життя та економіки в місті. Це сприяло зростанню населення, яке в 1925 році становило 40347 осіб. Разом з тим місто розширило свої межі. Його територія в 1927 році становила вже 6 км² (на сьогоднішній день — 67, 84 км²), а разом з тим налічувалось 59 вулиць. Таке розширення вже вимагало створення певної інфраструктури, транспортного зв'язку для робочого люду. В першу чергу з'явилося 4 автобуси, кожен з яких був розрахований на 12−15 чоловік і виконував 4−6 рейсів за день. На території всього Союзу в другій половині 20-их років ХХ ст. відбувалось згортання НЕПу, основною рисою якого було часткове повернення до ринкових відносин. Простіше кажучи, до цього моменту більшу частину підприємств було повернуто приватникам, а не державі, бо це сприяло швидшому відновленню після війни. Згортання НЕПу мало б призвести до закриття малого недержавного бізнесу, але фактично цей сегмент пішов в підпілля (як і під час останньої пандемії), і тому масовий відтік населення не стався. Влада робила акцент на важливості заводів, вкладу робітників в економіку Союзу і сприяла тим проєктам, які були пов'язані саме з індустріальною оптимізацією міст. Башта Шухова була саме таким проєктом.

Добудована башта 1929 року мала місткість в 600 м³, з яких для корисного використання — 450 м³. Мережа водогону того року почала прокладатись маршрутом вул. Комісарівська (бульв. Олександрійський) — вул. Київська (Ярослава Мудрого), а першими було під'єднано важливі міські об'єкти: тогочасна поліклініка, аптекоуправління, військкомат та зокрема «дім соціалізму», збудований 1927 року промисловим способом в рамках збільшення асигнувань (фінансування) на соціальні потреби. За підтвердженими джерелами 1929 року точно було підключено до системи чотири будинки промислового будівництва, а за непідтвердженими — 10. Таке проведення мало ідеологічний підтекст: водопровід матимуть тільки ті, хто жив в будинках, збудованих радянською владою; хто в царських — повинні будуть почекати.

Креслення білоцерківської водонапірної башти Шухова, 1937 рік

Білоцерківська водонапірна башта Шухова, 1950 рік

Якщо російські війська при відступі використовували тактику «випаленої землі» в Другій світовій війні, то німці підривали об'єкти інфраструктури. Так в 1943 році їх жертвою стала башта Шухова. Але як вже було згадано раніше, таку конструкцію вкрай важко спеціально розламати на частини або щоб її уламки розлетілись на всі чотири сторони — підрив відрізав башту від землі, але гіперболоїдна основа вціліла повністю. В квітні 1945 року Виконком Білоцерківської міської ради затвердив проєкт будівництва нової башти того ж типу. Однак це були часи відбудови, коли в дефіциті було все, а особливо метал, тому Виконком дає друге розпорядження — збудувати нову башту, використовуючи фундамент та метал, що лишився від підірваної.

Напередодні війни населення становило майже 50 тисяч осіб, а мережа водогону була розширена. Можливостей башти в забезпеченні всіх в післявоєнний час необхідною кількістю води не було, тож до відбудови об'єкту додалась ще його модернізація, яка мала відбутись в два етапи. В першому планували поставити бак діаметром в 12 метрів і з такою ж висотою, який би мав місткість 1320 м³, а в другому — збільшити висоту бака такого ж діаметру ще на 8 метрів, додавши при цьому місткість в 880 м³. Такого об'єму башти вистачило б на забезпечення водою населення в 100 тисяч осіб, яке очікувалося до 1955 року. Відбудову було завершено на 2 роки пізніше, ніж планувалось — в 1949 році. Висота після ремонту становить 42 метри — скільки ж, скільки мала попередниця.

Білоцерківська водонапірна башта Шухова, 1943 рік

Білоцерківська водонапірна башта Шухова, сучасний стан

Сьогодні білоцерківська башта Шухова занедбана і навіть в реєстрі Білоцерківської міської ради відмічена як «науково-технічний об'єкт в незадовільному стані». Плачевно, адже це сталося з усіма спорудами такого типу в Україні, але при цьому сам проєкт гіперболоїдної башти навіть на момент 2021 року визнається світовою спільнотою як одне із найвищих досягнень інженерного мистецтва. І чим далі, тим більше з'являється мемів про башту Шухова, яка стала в місцевому сучасному «фольклорі» символом місцевої розрухи.

Поскриптумом лишимо лише одне: просто уявіть метаморфози в світосприйнятті білоцерківців, якщо або коли символ розрухи перетвориться в той самий зразок легендарного шухівського конструктивізму. Все нове — це забуте старе.

Дослідження в рамках проєкту виконано на основі вебсайту «Вікіпедія». Фотографії та зображення, наведені в дослідженні, використовуються через ліцензію CC BY-SA 4.0. Якщо інформація в дослідженні є недостовірною або неповною — будь ласка, напишіть нам на [email protected] Авторка тексту: Анастасія Щипська

0 notes