#кросівки

[pav777bor]

[kalinka0588]

Чоловіче взуття: комфорт та стиль

Чоловіче взуття не просто захищає ноги від негоди та незручностей. Воно є важливою частиною образу, яка підкреслює стиль, статус та настрій свого власника.

Класичні туфлі: Вони завжди актуальні для бізнес-зустрічей та урочистих подій. Вибір матеріалу (натуральна шкіра, замша) та колір (чорний, коричневий, синій) залежить від особистих уподобань.

Кросівки: Ідеальний варіант для повсякденного носіння. Зручні, легкі, вони підходять як для спорту, так і для прогулянок містом.

Ботинки: Взуття для холодної пори року або активного відпочинку. Вони надійно захищають від вологи та холоду.

Мокасини та еспадрильї: Літній варіант для тих, хто цінує комфорт та легкість. Ідеально підходять для відпочинку на природі або прогулянок біля моря.

Вибір взуття варто починати з визначення його мети: для роботи, спорту, відпочинку чи спеціальних подій. Важливо, щоб взуття було не тільки стильним, але й зручним, адже комфорт ніг – запорука доброго самопочуття.

[catwayshoes]

7 порад щодо купівлі перших кросівок для вашої дитини

Бачити, як ваша дитина робить свої перші кроки - це такий неймовірний момент.

Він знаменує собою початок нового етапу в її розвитку - перетворення з немовляти в малюка.

У хвилюванні, це найнормальніше бажання - вибігти за двері і почати переглядати дитяче взуття для малюка. Але поки що немає потреби в першій парі взуття для вашої дитини.

Ось наші сім порад, як купити дитині першу пару взуття для прогулянок…

Вас може зацікавити: https://catway.com.ua/collection/krossovki/

Не купуйте перше взуття дитині одразу після того, як вона почне ходити

Після того, як ваша дитина зробить свої перші, хвилюючі, хиткі кроки, ви можете подумати, що потрібно бігти і купувати їй пару дитячого взуття, але це не так. Ще не скоро вам доведеться шукати в інтернеті "перше дитяче взуття".

Немовлятам корисно деякий час походити босоніж, коли вони тільки вчаться ходити. Вони повинні мати можливість відчувати все і ворушити пальчиками ніг.

Взуття на цьому етапі лише створить непотрібний бар'єр між ними та землею. Їм буде складніше втриматись на ногах і навчитись тримати рівновагу в абсолютно новий спосіб.

Але поки їм ще не потрібне взуття для прогулянок, маленьким ніжкам не завадить додатковий захист від холоду або шорстких поверхонь. Ідеальним варіантом у цьому випадку є напівкросівки для дівчаток або хлопчиків. Вони досить м'які та легкі, щоб забезпечити дитині свободу та гнучкість, але в той же час створюють додатковий бар'єр для захисту маленьких підошов та пальчиків від травм.

На цьому етапі розвитку просто зосередьтеся на тому, щоб дозволити дитині знайти рівновагу та впевненість у собі. (І не забудьте все убезпечити! Тепер, коли вона стоїть, цілий новий світ небезпек буде в межах її досяжності).

Слідкуйте за ознаками того, що ваша дитина готова рухатися далі

Розвиток кожної дитини унікальний, і вік, в якому розвиваються навички ходіння, може відрізнятися. Більшість малюків роблять перші кроки у віці від 7 до 18 місяців. І після цього їм може знадобитися деякий час, щоб набути впевненості, щоб ходити без сторонньої допомоги.

Тож як довго слід чекати після того, як дитина зробить свої перші кроки? На це питання не існує певної кількості часу або єдиної відповіді. Це залежить від вашої дитини. Найкраща порада - почекати, поки ваш малюк не буде ходити без сторонньої допомоги більшу частину дня. Це той момент, коли його ніжки почнуть потребувати додаткової підтримки, яку може надати перше взуття для ходьби.

Як тільки ви досягнете цього етапу, він буде готовий перейти від своїх попередніх ходунків і саме час інвестувати в свій перший комплект дитячих ходунків.

Вибір правильної посадки

Тепер, коли ви знаєте, що вони готові рухатися далі, як вибрати правильне взуття для прогулянок? Це може бути складно. Найпростіше - скласти список того, що саме вам потрібно. І як тільки ви отримаєте чіткий список, все стає трохи веселіше, оскільки ви обираєте стиль і дизайн, який вам найбільше до вподоби.

Найважливіше, на що слід звернути увагу, - це вибір правильної посадки. Ми всі знаємо, що посадка дуже важлива для взуття. Багато хто з нас відчуває дискомфорт від тісних кросівок… вони впиваються в ногу, відволікають і боляче натирають, а пальці ніг стискаються судомами.

Але коли мова йде про ноги вашої дитини, погана посадка може бути менш очевидною. На цьому етапі нервові закінчення вашого малюка можуть бути ще не повністю розвинені. Це означає, що якщо взуття незручне, він може цього не відчути.

І навіть якщо ваш малюк це відчуває, він ще тільки розвиває свої комунікативні навички, і йому може бути складно повідомити вам про те, що не так.

Перед покупкою обов'язково виміряйте стопу дитини, перш ніж йти за покупками. Вам потрібно знати ширину і довжину. І, якщо є можливість, спробуйте виміряти стопи дитини вдень.

У більшості дітей стопи набрякають протягом дня, тому, якщо ви виміряєте їх вранці, ви можете отримати трохи менший розмір, ніж потрібен дитині. Товариство ортопедів-ортопедів рекомендує, щоб нове взуття було приблизно на 12-16 мм довшим за найдовший палець ноги.

Вибір правильного типу взуття та супінатора

Плоскостопість є нормальним явищем для малюків, тому немає необхідності турбуватися про супінатори. Слід уникати взуття з високими підборами, оскільки щиколотки малюків повинні бути вільними, щоб уникнути випадкових травм і допомогти їм розвинути м'язову силу.

Найкраще взуття для прогулянок немовлят - це максимально легке взуття, яке надає ногам дитини підтримку та гнучкість. Підошва повинна бути гнучкою та неслизькою, щоб забезпечити найкраще зчеплення з землею. Крім того, це залежить від ваших індивідуальних уподобань.

Перегляньте асортимент дитячого взуття в Інтернеті і вирішіть, чи хочете ви закриті туфлі, сандалі, повсякденний або офіційний стиль. Тільки переконайтеся, що форма взуття відповідає формі стопи вашої дитини - широкий перед і вузький каблук.

Вибір правильних матеріалів

Уникайте дешевих матеріалів. Дуже важливо, щоб ноги вашої дитини могли дихати. Для найкращого першого взуття для прогулянок шукайте дихаючі підкладки та верх взуття з найм'якшої, високоякісної шкіри, яка буде повторювати контури стопи.

Без належних повітропроникних матеріалів ноги вашої дитини потітимуть у взутті і не висихатимуть належним чином. Це може призвести до проблем зі здоров'ям стоп, таких як епідермофітія.

Липучки, ремінці або шнурки?

При виборі типу застібки є кілька варіантів. Всі вони мають різні переваги та сильні сторони.

Наскільки надійна застібка? Незалежно від того, чи обираєте ви липучки, ремінці або шнурки, просто переконайтеся, що ваша застібка підтримує положення дитини у взутті. Хороша підтримка гарантує, що дитині не доведеться підгинати пальці ніг, щоб правильно взутися.

Наскільки вони гнучкі? Переконайтеся, що ви можете легко затягувати і регулювати застібки, щоб створити ідеальну посадку для вашої дитини. І стежте за тим, щоб п'ятка не вислизала з взуття під час ходьби.

Наскільки легко взуватися і роззуватися? Ремінець на липучці робить взування та роззування взуття легким і зручним для зайнятих батьків. Але не забувайте, що це також найпростіша застібка, яку може розстібнути ваша дитина. Якщо ваша дитина любить вислизати з взуття або скидати його, це не найкращий варіант для вас. Ремінці з пряжками та шнурками трохи повільніші у взуванні та роззуванні, але їх легше не розстібати протягом дня. Просто переконайтеся, що ваші шнурки достатньо довгі, щоб зав'язати подвійний вузол, щоб вони не розв'язувалися і не створювали небезпеку падіння протягом дня.

Знати, коли потрібно змінити розмір

Дитячі ніжки ростуть швидко. Тому рекомендується повторно вимірювати стопу малюка кожні 6-8 тижнів. За даними Товариства ортопедів і ортопедів, щороку стопи вашої дитини можуть збільшуватися щонайменше на два розміри, поки їй не виповниться чотири роки. Після цього він повинен сповільнитися до одного розміру на рік.

Але ріст не завжди відбувається рівномірно. У деяких дітей стопи можуть рости швидше, ніж у інших, і вони можуть проходити через періоди інтенсивних стрибків росту. Ви завжди повинні стежити за тим, як сидить їхнє взуття, і виявляти будь-які ознаки проблем.

Кілька простих перевірок, які ви можете зробити… Найпростіше взяти за звичку автоматично перевіряти правильність посадки, коли ви взуваєте або роззуваєте взуття вашого малюка. Після того, як ви взули дитину, просто натисніть на передню частину взуття, коли вона стоїть, і перевірте, чи є ще приблизно півдюйма між її великим пальцем ноги і кінчиком взуття.

Ще один простий спосіб перевірки - переконатися, що ви можете комфортно помістити мізинець як у п'ятку, так і в місце, де взуття з'єднується з щиколоткою, коли ваш малюк взутий. Якщо ви не можете, це означає, що взуття більше не залишає достатньо місця для ніг вашої дитини. Настав час провести повторне вимірювання і подумати про те, щоб змінити розмір.

Джерело: catway.com.ua

[haileensy]

хлопець, з яким я спілкуюсь буквально тиждень:

х: який в тебе розмір ноги?

я: 36… а що? 👀

х: сиджу і обираю тобі кросівки зараз тому й питав

я: ааа, окей

я:

я:

я: СТОП, ЩО?

[2572331]

"концепція Павла"

лонгрід.

після якогось великодня, коли мені було 15 ми з моїм другом пішли гуляти. за містом є старе єврейське кладовище - просто серед сосняку. трохи на пагорбі, було видно чийсь двір: качеля, газончик.

й ми просто там лягли. він мені шось говорить про лісову пісню Українки, а я дивлюсь на дерева.

мені все ще 15, у мене фарбоване в буряковий волосся, нові кросівки, травень. все дурманить, але одночасно нічого не дурманить. солодкий 9 клас, всі носять маски - корона.

я лежу там, гілочки трошки колять у спину й я йому кажу : знаєш ти ніколи не втечеш від того, з чого виліз.

тому! концепція Павла, як свідчення того, що все збувається й ти притягнеш те, що хочеш. питання тільки : яким способом і як сильно ти це хочеш.

отож ) загалом це просто історія, яку я придумала будучи на тому пагорбі в травневий день. й концентрується вона на стосунках.

є деякий Павло: роботяга, простий хлопець, добряк. що з нього взяти? і є якась противна, уникаюча, безіменна дівчина. він за нею ходить - ходить, а вона йому гарбузи і гарбузи.

це все рік 2004, от в такому селищі міського типу.

й одного разу в клубі ( я не придумала, що він там робив ). от знаєте дівка дала слабинку і "прокинулись в клуні". це дуже смішно. мені подобається отак думати й казати, як погано це не звучало б.

далі все просто закручується, бо як може бути інакше : весілля, він приводить її до себе в хату (бо таке бачено, щоб іти до жінки в хату?) живуть собі, у нього якась робота по змінах, вона бухгалтер чи логіст на місцевій фірмі, яка виробляє шось пов'язане з деревом.

і от!! діти. дівчатка звісно ж, дівчатка.

(в спіймати кайдаша є сцена, де мотря напилась і розповідає, про яке життя вона мріяла з карпом. тут таке ж.)

вона робить квітник з айстрами і хризантемами. ставить якісь статуетки гномиків, бігають ці дівчатка (одна роки на три старша), в велюрових костюмчиках, гарно заплетені.

все йде своєю чергою: він робить своє, вона своє. варить борщ, жарить шкварки, в'яже йому светр. він хоче міняти фасади на кухні, розбирається з котлом.

що саме головне в цій історії про життя, яке лякає?

спокій) головне, щоб всім було спокійно, щоб було оце просте щастя.

виявилось секрет завжди був у відчутті тепла й чогось рідного

[thalia-pages]

Торта вистачило би ще на два дні. Відчуттям покинутості можна було конкурувати хіба що із сукнею у шафі – сутула, вона висіла на вішалці так, ніби її і не вдягали вчора, і, ймовірно, найближчим часом не вдягнуть знов. Білі кросівки були завбачливо переміщені зі спільного передпокою, ніби з неблагополучного району, до кімнати. Немов не наважуючись ступити ще крок, стояли на вході поряд з комодом, загорнуті у білий пластиковий пакет з написом “Все буде Ukraine“.

Права частина ліжка – непорушно застелена із двома, складеними одна на одну подушками. Попід ними притулився ведмедик Teddy з якоїсь особливої серії, оскільки на додачу має ангельські крила. На лівій половині ліжка – ортопедична подушка без наволочки, плед визирає із підковдри, зім’ята нічна сорочка персикового кольору, сині шерстяні шкарпетки.

Відкривши двері до кімнати, наштовхуєшся на інші двері. На них висять два рушники – більший синьо-зелений і менший малиновий. А ще – легінси і спортивний топ.

На дивані – який вже день – піна пакувального паперу лилась із бузкової коробки з-під кросівок. Зовсім поряд – весь у зморшках – пакет із логотипом пекарні felzl, у який ще не так давно, мов кераміка чи кришталь у газету з оголошеннями, був турботливо загорнутий такий нетутешній, прикрашений білими квітками, торт із коржів та крему.

[kalceferia]

Була вчора на молодвіжі. Це а-ля фестиваль для соціально активної молоді, лекції, ярмарок, подкасти, Притула виступав. А на завершення грали декілька гуртів. І що дуже дивно різноманітність емоційного забарвлення музики знатно мене вимотала.

Не гребу яка була назва, але перший вганяв у дипресію, це було дуже тяжко музика настільки мала сильний вплив що мені довелось вийти із залу.

Наступними виступали Ницо Потворно. Шкода його концерт трохи завалився, часто забував слова, але публіка любить цього чувака, який запульнув кросівки в залу і поїхав босий додому 😂

Далі співали Міа Рамарі і Рені Кейрс. Подумала що моїм пісням не вистачає музичної групи і захотіла знайти басиста і ударника.

Останнім виступав Макс Пташник

Його пісні це любов, а обробка для концертів просто перевершила всі очікування. Світло гасне. Красивий чоловік за синтезатором. Прожектори. Пару акордів. Слова пісні...

І я реву

Всі ловлять кайф, парочки танцюють, а я реву сповнена енергії від цієї пісні. Добре що поряд була подруга, а хлопець десь відійшов, бо мені б довелось багато чого пояснювати, саме того чого я б не хотіла робити в той момент. В голові було стільки спогадів, стільки людей, що приспів пісні "Поки ніхто не бачить я досі тебе люблю" розкопав всі поховані спогади.

Чи я шкодую?

Ні.

Думаю це був хороший досвід, пережила минуле захоронила його, навіть якщо воно і вилізло знову воно не завдало шкоди бо я його відпустила.

[sharp-as-c]

тренер хоче, щоб я бігала

чувак, почекай, я привітаю тата з днем народження подарунком, потім віддам борг за продукти за квітень, потім віддам борг за весільну сукню, потім куплю собі босоніжки, потім привітаю брата з днем народження, потім віддам борг за продукти за травень, потім відкладу на весільну подорож, потім віддам борг за продукти за червень, потім привітаю маму з днем народження, і МОЖЕ В СЕРПНІ матиму гроші на бігові кросівки

[veatrix]

Найтрешовіша співбесіда/пропозиція роботи що я мала

Я не збиралась писати подібне типу блогом чи комусь-кудись далі пари подруг в приват але схоже у цього блогу несподіваний поворот - чеська айтішка і пошуки роботи!

Сьогодні я вам розкажу про мабуть найтрешовіший досвід інтервʼю (якщо можна це назвати інтервʼю) в своєму житті, хоча я думала попереднього призера цього титулу буде вкрай важко перебити. Насправді я початково підозрювала що може бути щось подібне але не очікувала ПРЯМО ТАКОГО ще й в Чехії де наче закони-правила-етс не для краси написані.

Була я минулого тижня на очному інтервʼю в маленькій фірмі, все виглядало ок і більш-менш прийнятно, мені зразу сказали що я їм сподобалась, мені вони теж скоріше сподобались хоча деякі зауваження і були (я була б єдиною жінкою в колективі мужиків 40+, роботу технічно неможливо робити поза офісом, тобто ніякого дистанту і пертися туди очно в будь-яку погоду, питання релативності досвіду що я там отримаю). Ейчарська фірма зовнішня. Ну принаймні я так думала.

Ейчарська фірма телефонує мені позавчора і каже що фірма мене згодні брати, зустріньтесь з нами, бумласка, фізично і обговоримо нюанси договору майбутнього. Слати інформацію електронним листом відмовляються, усно розкажемо. Місце зустрічі призначають кафе в лоббі 5-зіркового готелю. Я напрягаюсь уже на цьому етапі але ладно. Поговорити можна.

Сьогодні, в день зустрічі, десь за годину до починається така злива і стає темно наче там зараз всесвітній потоп станеться. Я швидко міняю пристойний одяг на зручний (футболка з довгим рукавом, простенька курточка, бачивші життя кросівки які норм під дощ), уже коли взуваюсь виходити вони дзвонять і просять перенести зустріч на годину. Я радісно згоджуюсь (а раптом дощ закінчиться лол). Приходжу хвилина в хвилину часу що мені призначили, мокра бо дощ не став хоча б слабкішим, тому ноги мокрі, парасолька-курточка мокрі. Дзвоню за номером що мені вказали подзвонити як прийду. Людина каже що запізнюється, займайте столик в кавʼярні, зараз буде. Я вмощуюсь, заклад явно занадто фенсі навіть для мене більш пристойно вдягнутої, мене під білі руці усаджує пані в блузці що дорожча мабуть за весь мій одяг разом узятий. Беру еспресо і туплю хвилин 15 в телефон поки людина приходить. Це виявляється мужик що виглядає як стереотипний "новий русскій з 90х", рядом з ним стереотипна "помандна баришня" в чорному міні-платті і трошки підгламурена, яка представляється його коллегою.

Мужик починає з того що дістає планшет і проганяє мене усно по якійсь анкеті де питання від того що я роблю на поточному місці роботи, обовʼязки, який проєкт, який клієнт, що наша веб-платформа робить, де офіс, конкретне число моєї поточної зарплати до мого сімейного статусу, як я провожу вільний час, на що витрачала б гроші якби у мене ще лишалась би вільна така-то сумма з кожної зарплати, коли гіпотека, одруження, етс. На питання звідки я родом я відповідаю що я з Дніпра. Він такий "О Дніпропетровськ!", я офігіваю але промовчую. Питає де я вчилась, кажу що останнє місце навчання це VUTBR, він питає а що це де це і чи це в Празі (а це один з найкращих айті-вузів Європи і третій в Чехії, розташований в другому за величиною місті - Брні). Мало ред флегс? Зараз буде більше!

Він мене питає про очікувану зарплату. Я кажу середню на яку розраховую з мого досвіду та галузі. Він називає майже в два рази більшу і каже що я можу на неї розраховувати. Я трошки офігіваю остаточно бо це не ринкова зарплата і близько для мого рівня кваліфікації. І тут він мені розписує що офіційно заплатять мінімалку а інше чере�� місцевий аналог самозай��ятого фрілансовика - решту. Але: цей фрілансовий контракт може бути моментально розірваний односторонньо, не дає ніяких соц гарантій(відпустка, лікарняний, етс) і сума по ньому теж може варʼюватись доволі вільно, а бонусом мені самостійно розбиратись як платити податки і платити їх. Також якщо я хочу будувати карʼєру та професійний розвиток/курси/етс вони можуть помогти, перевести по роботі на щось інше, навіть в іншу компанію без перепідписання договорів бо договір буде на цю фірму-посередника а не безпосереднього роботодавця. Також прошу сфотографувати оці його диво-розрахунки про зарплату і пояснення на папері чому-як вигідніше. Він дозволяє зробити фото лиш останньої сторінки з трьох.

Я питаю скільки часу маю на подумати. Він каже що поки допʼємо каву. Я кажу що так не годиться, я чекаю відповідей ще з пари співбесід, не хочу давати відповідь нашвидко, всяке таке. Він каже що до вечора. Я кажу що нє не годиться, давайте до понеділка. В процесі вмовлянь мене пару разів лунає "не хочу на вас давити але" і я така подумки кожного разу "а що ти блять зараз робиш блять". Він неохоче згоджується і каже що впевнений що ніхто не перебʼє їх офер. Прощаємось, він так з барського плеча каже що заплатить за моє еспресо, про себе крінжую бо за еспресо, навіть якщо воно значно дорожче середнього, я точно заплатити і сама могла б, але хоче - хай платить, мені не шкода.

Максимально швидко тікаю звідки і офігіваю від життя, думаючи зразу поблочити їх контакти всюди чи таки написати культурно куди їм підти з таким трешем.

[bez-nichoho]

Резиденція. День 6.

Вранці ми поїхали в Гайнувку на ринок. Казали, що там по середах і суботах є справжнісінький базар, на якому можна знайти все — від локального гендмейду до домашніх продуктів. Мене й перекладачку зі Львова забрала автом інша перекладачка, яка мешкає на сусідній резиденції. Дорогою ми заїхали до її будинку, вона нама його показала. Марта мешкає сама в невеликому будиночку, з усіх сторін оточненому лісом. Їй можна не заздрити. А можна і позаздрити. Я б радше належав до другої категорії.

Звідти ми подались до Гайнувки. Спершу не могли знайти той базар. А потім — повірити, що те, що ми бачимо — це справді він. В цілому звичайний барар — перекупки з продуктами, ятки з фруктами і овочами, різне побутове приладдя, якась косметика (там я не втримався і купив олдскульний крем в банці, яких у нас не знайти (нівеа не рахується), бо він пахне моїм дитинством), китайські кросівки, шкарпетки-труси-халати. Словом, нічого надзвичайного. Єдине цікаве, що там трапилось — місцеві жінки з вишивкою. Вона незвична насамперед тлом — бо чорне. І самі візерунки — ще той наїв. Це дуже гарні приклади народного наїву. Я зацінив. Але вирішив не купляти.

Опісля ми подались до книгарні. Дорогою наша водійка повернула не туди, проїхала знак і заплатила 250 злотих штрафу. Неприємно було всім. Книгарня в містечку — невеличка. Я хотів взяти собі нові книжки Токарчук і Стасюка. Їх не було. Вийшли з пустими руками. Подались по продукти, дорогою зайшли в центр туристичної інформації, де набрали мап і всяких флаєрів. А ще — магнітів, як справжні туристи. Я ніколи не хотів бути туристом. А лише мандрівником. Але мандрівники, мабуть, не купляють магнітів. Тому це або старість, або ще щось недобре. А опісля вже не в найкращому настрої після усіх тих пригод подались додому.

По нашому приїзді нашу колеги приготували смачнючий обід. Який ми ще й запили вином. Спершу сухим, солодким опісля, бо я знайшов у супермаркеті якесь локальне вишневе вино. Солодне, густе, майже як наливка. Гріх було не взяти. Поїли, поговорили, випили вина. Пішли працювати. Не знаю, як моїм колегам, а мені нормально працювати не вдалось. Вимучив два вірші, сяк-так переклав. Завтра вочевидь вжахнусь, коли їх читатиму.

Через ті вірші мене взяла якась розпука. Запалив у каміні й довго медитував на вогонь. Спершу слухав і спостерігав вогонь, а потім слухав FM Галичина (не радіо, а аудіокнижку; навмисне без лапок) і спостерігав вогонь, поки той не погас. Потім — ще намагався перекладати, але марно. На тому й завершую день. Але аби було не так гірко, наливаю ще келих вишневого винця. Зайвим точно не буде. І може на фото це виглядає як блаженний відпочинок, як чіл, але ні. Це щось інше. (Заберіть дітей від екрану). Це щось з життя дорослої людини, яка (надто) багато працює. Але на сьогодні з неї точно досить.

[adeseya]

згадую часи, коли жила в Дніпрі там все було геть інакше в гуртожитку у мене були подругами лише сусідки по кімнаті,я ніколи не ходила там ні до кого в гості, здавалося там складніше завести знайомства. але я мала там подругу (вона жила на моєму ж поверсі, проте у нас було не прийнято ходити в гості одна до одної, лол, +наші сусідки завжди в кімнатах)і господи я сумую за нею ми завжди ходили разом на навчання, на прогулянки, в кіно, в магазин, поверталися пізно вночі пішки з набережної, її тато назвав нас неформалками одного разу через сукню+кросівки... було прикольно йти ввечері в атб, купувати по енергетику і чомусь смачненькому, через парк йти до стадіону і сидіти на бетонній плиті, звісивши ноги, прямо над стадіоном. дивитися на людей і говорити про щось своє. просто і легко зараз ми не спілкуємося і я сумую. все змінилося пам'ятаю, в останні тижні і дні до того, як я з'їжджала, ми багато говорили про майбутнє. вона розпитувала чого я хочу і я ніяково казала, сама в себе не вірячи, що хочу у Львів на журналістику. чесно, я не думала, що у мене це вийде, але зараз я там де хотіла вона здається навіть плакала через те, що я їду. і теж думала, що хоче у Львів. іноді на неї находили мрії про те, щоб говорити українською, жити на заході і все таке. але далі мрій не зайшло гадаю, наша дружба могла пройти перевірку відстанню, але різні цінності і принципи стали "на заваді". здається, вона досі російськомовна. мене смішить це, якщо згадати як на початку вторгнення вона захоплювалася Фаріон а можливо, я сумую не за нею. за відчуттям, що тобі є кого покликати сходити в магазин і випити енергетики, розмовляючи про щось своє. є кому довіритися, з ким посміятися, кому скинути жартики і кого покликати в кіно в цьому гуртожитку легше знайти компанію - або я стала більш відкритою, або люди тут такі. в мою кімнату постійно приходять нові і нові знайомі, я маю до кого сходити в душ, якщо мій не працює, а також знаю, де можна попросити чаю на газовій горілці, якщо немає світла. але мені однаково самотньо і господи крінжово з цього

[yuliaabbb]

я постійно в пошуках найкращого, навіщо?

найкращої країни для життя, найкращої квартири, найкращих кросівок, найкращих місць в кіно, найкращої піци в місті, найкращого виконавця.

прікол в тому, що це не моє найкраще. я намагаюсь мати те, що буде виглядати найкращим в очах оточуючих, але це ж тупо.

бо для мене найкраща країна може бути і францією, але це ніби сильно просто. чим далі тим складніше = краще.

моя найкраща квартира може бути студія 18кв/м з маленьким віконцем і гардеробом на 10кв/м, а не двушка на мене саму, щоб мати багато особистого простору.

найкращі кросівки для мене мають супер багато кольорів, а не найки форси. найкращі місця в кіно для мене ті, що посередині залу, а не зверху на шкіряних кріслах.

найкраща піца в києві для мене була не мімоза, а стейшн.

найкращий виконавець повинен бути «незаєзженим», а я переслуховую пісню пьорфект еда ширана 200 разів на рік.

я вчусь розуміти своє найкраще, бо часто блукаю у цьому лісі думок оточення.

але це ж навіть не моє оточення.

[magazinodegdy]

🌟 Осінь — час змін і нових модних відкриттів! 🍂 Сьогодні ми говоримо про теплий трикотажний костюм з трендовими брюками палаццо та джемпером. Цей комплект стане ідеальним вибором для стильних дівчат і жінок, які цінують комфорт і модний вигляд одночасно. ✨ Основні переваги цього костюму: 1. Еластична вставка в талії для максимального комфорту під час носіння. 2. Універсальний розмір 42-46, що підійде більшості представниць прекрасної статі. 3. Стильні брюки палаццо, які створять ефектно довгі ніжки. 4. Теплий та зручний светр з довгим рукавом, який додасть вашому образу неповторності. 💸 Ціна цього чудового комплекту — лише 1230 грн. Насолоджуйтесь комфортом і стилем за доступною ціною! Не втрачайте шанс придбати цей чудовий костюм вже сьогодні! Обирайте актуальні черевики "Челсі" або кросівки, додайте пальто oversize і ваш образ буде бездоганним! Не забудьте зазирнути до інших новинок жіночої моди: 👗 https://www.instagram.com/magazinodegdy_com/ 👗 https://vk.com/kupioptom_com_ua Обирайте якість та стиль разом з нами! 😉 Источник: https://t.me/MagazinOdezhdy/79726 ✅ Заказать: linktr.ee/MagazinOdegdy & taplink.cc/magazinodezhdy

[svyatosogodni]

🏃‍♀️ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БІГУ ⠀ Всесвітній день бігу нагадує нам про користь цього чудового виду фізичної активності. Біг — це не лише спосіб тримати себе у формі, а й можливість зарядитися енергією, поліпшити настрій та розвіяти стрес. Під час бігу ви занурюєтесь у ритм власного тіла, дихаєте свіжим повітрям та насолоджуєтеся красою природи навколо. Це справжня медитація у русі, яка допомагає зосередитися та знайти внутрішній спокій. Тож приєднуйтесь до святкування — взувайте кросівки та вирушайте на пробіжку! Нехай ваші кроки стануть початком здорового та активного способу життя. Детальніше про історію та ідею цього свята ви можете прочитати за посиланням: https://sogodnisvyato.com.ua/vsesvitniy-den-bihu/

[minimen]

Кросівки Minimen 89ked - це ортопедичні кросівки, спеціально розроблені для дітей з метою підтримки здоров'я ніг. Ось деякі характеристики цієї моделі:

Верх кросівок виготовлений з натуральної шкіри, що забезпечує комфорт та підтримку ноги.

Шнурки та блискавка забезпечують хорошу фіксацію ноги і дозволяють легко вдягати та знімати кросівки. https://minimen.ua/krosivky-minimen-89kedstar-syni.html

[zvychaynedivchysko]

Ходити по землі бажано в зручному взутті. Це могла б бути реклама анатомічного взуття, але натомість антиреклама масмаркету.

Можливо я не правильно ходжу по цій планеті, можливо саме мої ноги створені для чогось іншого, але ж ця вічна проблема з взуттям вже зводить з розуму.

В чому ж проблема вибору взуття?

Знайди модельку +-нормальну на зовнішній вигляд і приміряти щоб збагнути чи то твій розмір і все "вітаю у вас обновка". Можливо інші люди обирають взуття якось по іншому, але обвести оком всі модельки без примірки можливо, і купити +- знавши свій розмір можливо навіть через інтернет (о диво, в 21 то столітті).

Певний час в мене були переконання, що ну не буває кросівок які здібні натерти ногу хоч десь. Як же я помилялась, а абсурд в чому як туго їх не шнуруй, які шкарпетки не одягай натирає м'яка частина на п'яті, це якийсь абсурд. До того на літо були придбані кеди, і вони перші два тиждні натирали п'яту, але терпимо, а ще в них була своя фішка під назвою "я зітру твої мизинці", ця фішка актуальна і на разі. І до кедів нуль претензій, бо навіть в магазині попередили що жорстка п'ята і може натирати, а тут м'якусі кросівки з сіткою🙃.

Взагалом наразі маю в додачу фіолетовий ніготь, і головне не зрозуміло як це можливо! Мати навіть запитувала коли це я нігті на ногах фарбувала)

Мої стопи не можна порівняти з професійною деформацією балерин, але якщо ходити не на носку, а на п'яті то все можливо))

Обирайте взуття з розумом і не бійтеся відкинути власну каторгу при нагоді!

*вибір гіфок на справжнього футфетешиста