#повстання

[oldsoldierdesign]

Руїна Дежавю

Руїна – період української історії другої половини XVII століття, що відзначився загальним занепадом гетьманщини, кровопролитними міжусібними війнами між гетьманами, а також численими повстаннями козацтва та селянства. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687). В той час гетьманщина була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці частини, перебуваючи під різними протекторатами (польським та російським), жорстоко й непримиренно ворогували між собою.

Дежавю, або дежа вю (фр. déjà vu — «вже бачене»), — психотерапевтичний термін. Означає психічний стан,за якого людина відчуває, ніби колись вже була у подібній ситуації чи у подібному місці.

[misiuraoleksii]

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ХРАМ

#єрусалимськийхрам Єрусалимський храм був однією з найвеличніших споруд стародавнього світу. Місце, на якому він розташовувався і в наші дні має неабияке значення для найбільших світових релігій: християнства, юдаізму та ісламу. На протязі історії існувало 2 Єрусалимських храми. Перший храм був збудований царем Соломоном і зруйнований вавилонянами, а другий храм був відбудований юдеями, що повернулися з вавилонського полону і згодом зруйнований римлянами...

[benjamiina]

знаєте, що зазвичай чути з привідкритих дверей моєї кімнати?

як я принижую гугл, коли він підпихає мені москальське, хоча в пошуку українська мова. господи, це моя улюблена частина дня. - шо тобі не ясно в слові ''українською''? / там яка буква стоїть?, кончалига ти обісцяна. / про яке повстання ші може йти мова, якшо ти елементарного запиту не розумієш? / чуваче, мене це ображає. / запишись на курси з української. / вивчи людську мову. / ше раз, хлопче, ти підсунеш мені це лайно, і я піду шукати інформацію в книжках. / наступного разу я буду говорити з твоєю мамою, чмо ти ненавчане.

[odettewriting]

𝘽𝙚𝙞𝙣𝙜 𝙩𝙝𝙚 𝙙𝙖𝙪𝙜𝙝𝙩𝙚𝙧 𝙖𝙣𝙙 𝙚𝙡𝙙𝙚𝙨𝙩 𝙘𝙝𝙞𝙡𝙙 𝙤𝙛 𝙉𝙚𝙙 𝙖𝙣𝙙 𝘾𝙖𝙩𝙚𝙡𝙮𝙣 𝙎𝙩𝙖𝙧𝙠

Це моя перша робота, тому я трохи нервую, публікуючи це. Крім того, англійська не є моєю рідною мовою, тож я сподіваюся, що я не надто облажався. У будь-якому випадку, дякую, що прочитали цю роботу.

- Ви народилися в той час, коли ваш батько Нед Старк брав участь у війні повстання Роберта Баратеона.

- Catelyn was very worried about the well-being of her husband and was afraid to remain a widow, but then the gods gave her you and it became a blessing for her

- although she was still afraid of the death of her husband, but now she had you, her little happiness and consolation; now she was no longer worried about being alone in this world because she had you

- the raven informed Ned Stark about your birth

- being alone in his tent and reading a letter from his wife, Lord of Winterfell allowed a tear of joy to roll down his cheek "I became a father... I had a daughter"

- later, when the war ended and your father returned home, he brought another child in his arms, his bastard

- your mother was very angry and disappointed by your father's concession, but all she could do was accept the child as a member of the family

- your father fell in love with you the moment he saw you and refused to let you go for the next few days (this attachment of Ned to you in turn helped Catelyn warm to her husband again)

- less than a year passed when your younger brother Rob was born, and a few years later the whole castle was already filled with screams and fun of you and your younger siblings

- your parents give love to all their children, but you will always be special to them, not only because you are their firstborn, but also because your very existence gave them hope in difficult times and helped them become a family again

 - when you became older, you were assigned the best teachers of Winterfell, Sept

- if you showed an interest in politics, philosophy, sword fighting, and other subjects not usually taught to young ladies, Ned Stark would gladly let you study them, and sometimes let you attend at meetings and councils

- Catelyn initially did not support your passions (especially everything related to the sword and fighting), as she believes that a young lady has no reason to possess such knowledge, but seeing your satisfied smile, she still decides to let you enjoy your favorite thing (as well as until you are injured, even if it is minor)

- if you chose a more "quiet" hobby (for example, embroidery or playing musical instruments), Catelyn would be incredibly proud of you and support you in every, even small, progress

- your parents would raise all their children by teaching them love and respect for each other

- you, as an older sister, always tried to help your brothers and sisters in something (sometimes, in moments when your actions would diverge from your mother's convictions, she could shame you because of "what example you set for your brothers and sisters")

- depending on your hobbies, most likely one of your sisters would be more attracted to you than the other, but despite this, you all always remembered that family is the most important thing

- when comes your first blood, you will have an important conversation with your mother, you will be told what changes have occurred in your body and what consequences this entails

- before that, you were told more than once about the obligation to become a wife and give birth to children to your husband one day, but never went into details

- at the same time, this does not mean that you will be forced to marry too soon or against your will

- Ned Stark will never use his children exclusively for political interests, so he considers it his duty to first make sure for himself that your future husband is a good person who will always respect you and your interests.

- also your father can talk to you and get your opinion about who you would like to combine your life with

- навіть після одруження ви все ще бажаний гість вдома, і ваші батьки завжди будуть готові допомогти вам порадою чи дією

[unhonestlymirror]

Повстання Богдана Хмельницького, яке відбулося 1648 року, було направлене проти свавілля панів. Одним із перших замків, який захопив талановитий полководець, попри оборонні укріплення високого рівня, був палац у містечку Олика на Волині. Ним володіла родина Радзивілів. Із тогочасних записів щоденника Альберта Радзівіла, стає зрозуміло, що це був складний період для вельмож та панів, проте цілком виправданий.

«Незвичайний це був рік, адже усі піддані підняли на своїх панів і настало таке спустошення Русі, подібно якому ніколи не було», - пише Альберт Радзівіл. З цих слів здається, що він ставиться до повстання на чолі з Богданом Хмельницьким, як до Божої кари, навали сарани чи пошесті, але за словами дослідника історії Акіма Галімова, Альберт все одно відзначив, що першопричиною цього повстання були якраз утиски підданих.

«Хоча в інших монархіях спалахували повстання – останнім часом у Неаполі та Франції – жодне, однак, не було жахливішим за наше. Ніхто ж бо не визискував підданих більше, ніж наша Польща. Раніше гнобили бідняків, а зараз вони гноблять багатих і, як пани в різний спосіб вичавлювали кров із хлопів, вони тепер роблять те саме. Козаки учинили нечувані злочини, бо нечуваними були наші гріхи», - записи зі щоденника Альберта Радзівіла.

Ці історичні записи, як каже Акім Галімов, показують Альберта Радзівіла як «людину розумну, яка чітко розуміла, що експлуатація бідних якраз і була однією з причин козацьких повстань».

***

The revolt of Bohdan Khmelnytskyi, which took place in 1648, was directed against the arbitrariness of the lords. One of the first castles that the talented commander captured, despite the high-level defensive fortifications, was the palace in the town of Olyka in Volyn. It was owned by the Radzivił family. From the diary entries of Albert Radzivił at the time, it becomes clear that it was a difficult period for the nobles and lords, but fully justified.

"It was an unusual year, because all the subjects rose against their masters and there was such a devastation of Ruthenia, the like of which had never happened," writes Albert Radzivił. From these words, it seems that he treats the uprising led by Bohdan Khmelnitskyi as God's punishment, an invasion of locusts or a pestilence, but according to the history researcher Akym Halimov, Albert still noted that the root cause of this uprising was precisely the oppression of his subjects.

“Though rebellions have broken out in other monarchies—lately in Naples and France—none, however, has been more terrible than ours. No one exacted from their subjects more than our Poland. They used to oppress the poor, but now they oppress the rich, and just as the masters in various ways squeezed the blood out of the peasants, they are now doing the same. The kozaks committed unbelievable crimes because our sins were unbelievable too," - notes from Albert Radzivił's diary.

These historical records, as Akym Halimov says, show Albert Radzivił as "an intelligent person who clearly understood that the exploitation of the poor was precisely one of the reasons for the kozak uprisings."

2plus2.ua

[yourr-heartache]

Масони, декабристи, поляки і їх повстання, періодизація національного відродження, кримська війна, наполеон і війна з росією, задунайська січ, банатська січ і некрасовці, поділи польщі, адміністративно-територіальний поділ українських земель під росією, Австрією, Кирило-Мефодіївське братство і тонна іншого. Все змішалося в голові в кашу. Дай боже трапляться білети, які я знаю.

[serpokril]

{настанови як бити Ісуса }

померти так щоб не розмазати пику на рингу під назвою життя,

проблематика новітнього покоління яке

обізвали як повстання самобутнього митця,

але насправді вони всі досить приземленні, бо боятись померти від доторку старості на їх тілах

сучасне покоління юних поетів, це не верхівка молодого суспільства, а скоріш купка наворочених невдах

їм би тільки дай пістолет потримать у холодних руках, відвернувшись на хвилинку, молоді поети зроблять дірку в власних головах

все тільки для того щоб ввійти в історію як "повстанці" що йшли проти системи коли система сама вкладала в їх руки метал

з гравіюванням на ньому "шановний продажний поет що багато і награно страждав у віршах"

клуб двадцяти семи чекає кожного з нас, з нового покоління поетів і поетес

що зробили пошук обдовбаного буття як свій власний життєвий сенс

поставивши в топ три важливіші речі життя

це :

алкоголь

пістолет

і гарний одностатевий секс

саме це висіло на стінці біля рингу життя

з величезним написом

три правила молодого бійця

якщо проти тебе стоїть

сам Ісус у виді митця

[1 грудня 2022 рік]

[ravencat35]

I promised to make sketches for Tron, but instead I started creating an original character. After watching Tron Uprising, I create a stray program that lost its memory disk. Her name is Eclipse (like computer software) and it used to give programs their purpose

Я обіцяла зробити скетчі по Трону, але замість цього почала створювати оригінального персонажа. Після перегляду Трон Повстання мені стало цікаво зробити заблудлу програму, що втратила диск пам'яті. Її звуть Ікліпс ( начесть софту) і вона колись давала програмам їх призначення

[katalina27ua]

Часто бачу на англофорумах думку, що типу Клея у нас вся така безкомпромісна ребелка, що окрім успіху повстання ні про що не дбає, і готова розстрілювати всіх, хто заважає, а Лютен типу більш м'який і емоці��ний, тому не так концентрується на меті (і робить помилки). Хоча взагалі-то з того, що ми бачили в серіалі, випливає прямо протилежне. Вже в першій їхній розмові нам показують, що Лютен так хвилюється через Альдані, що не в змозі лягти спати, тоді як Клея спокійно заявляє, що "ну, або вони там досягнуть успіху, або ні шанси на успіх 50/50))) ". Зате сама вона теж не лягає, поки його в ліжко не заганяє, і прямо йому каже, що "мені не подобається, що ти нервуєш". Одразу ж видно її пріоритети) Потім в розмові з Вел вона каже, що "ніхто не буде забутий", але робить це тоном, який тупо перекреслює значення її слів, здається, що насправді їй взагалі до лампочки всі ці неміки й тараміни і те, загинули вони чи ні, не вони перші, не вони останні. А ось безпека Лютена - понад усе, тому Вел отримує завдання вбити Кассіяна. Всі її зусилля - вирубити передавач на Ферріксі, вмовити Лютена не йти у ймовірну пастку чи повернути його на Корускант - спрямовані в першу чергу на захист Лютена, а не на успіх повстання. І мабуть саме це й дає Клеї можливість мислити ясно та раціонально, їй, на відміну від Лютена (для якого успіх повстання - це все), не заважають емоції, бо ж "або вони там досягнуть успіху, або ні")))

[objectivnewskharkov]

У ОТУВ "Харків" повідомили, що 13-та бригада оперативного призначення НГУ "Хартія" поповнила обмінний фонд "вагнерівцями зі стажем" - один із них навіть брав участь у невдалому марші Пригожина на Москву - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2024/09/25/uchasnik-povstannya-prigozhina-potrapiv-u-polon-pid-harkovom-otuv-harkiv/

[svyatosogodni]

🎊 19 вересня — Яке сьогодні свято? ⠀ ❤️‍🩹 939-й день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ⠀ 🏴‍☠️ Міжнародний піратський день 😎 День вигулювання настрою 😊 День народження смайлика 🤕 День ірисового пудинга ⠀ 😇 Привітайте з іменинами Андрія, Архипа, Всеволода, Давида, Дениса, Дмитра, Іллю, Кирила, Макара, Михайла, Яна, Теклу ⠀ ⚜️ Цей день в історії: ⠀ 1673 — почалось селянське повстання на Слобожанщині 1891 — до Канади (Монреаль) прибули перші українські поселенці 1991 — у Києві відновлена діяльність Києво-Могилянської академії ⠀ 💙💛 Сьогодні народилися відомі українці: Яким Нахімов, Адріан Кащенко, Євген Станкович, Валерій Гончаров, Юлія Джима ⠀ ✌️ Більше про те, що варто сьогодні святкувати читайте на нашому сайті → https://sogodnisvyato.com.ua/19-veresnya-svyato/

Також долучайтесь до нас у месенджерах: https://t.me/sogodnisvyato https://invite.viber.com/?g2=AQA9K6a4nX9DWUzSYycvCwZm1EPyPRkoYBY6XhCe9cuobejEHyCwupbUgbSBZC3q

[dominicanwars]

Домінікана 1960-1980рр.

Після відбиття комуністичного нападу організованого Кубою, в 1959 році. Трухільйо взявся, інтенсивніше проводити чистки в середині держави від підпільних лівацьких елементів. Які діяли в підпіллі на території держави. Організація, яка об'єднувала лівацьких терористів називалась 14 червня. Керівниками були Маноло Таваресом Хусто і Мінерва Мірабал. Варто зазначити, що бойовики формували озброєнні загони в лісах та горах.

Організація 14 червня розпочинає свою діяльність більш активніше в 1961 році, після смерті Рафаеля Трухільйо. Після вбивства Рафаеля Трухільйо, владу зайняли його прихильники, проти яких ліваки з 14 червня розпочали боротьбу. Наймасштабніші події розпочались в 1963 році коли війська розпочали розшуки і ліквідоацію бойовиків. Розпочались військові дії проти лівих бойовиків. Військовим вдалось ліквідувати більшість бойовиків. Так був знищений. Велику частину бойовиків разом з ватажком було знищено через два тижні, а саме були ліквідовані 29 бойовиків на чолі з Манало Таваресом Хусто. Після цього військові зайнялись рештою бойовиків. Був убитий Леонардо Валле, один з кервників групи бойовиків, також Алехо Мартінес був убитий. Також бойовики 14 червня себе активно проявили під час громадянської війни в Домінікані у 1965 році.

Громадянська війна в Домініканській репспубліці відбулась 24 квітня 1965 року по 3 жвотня 1965 року. У 1963 році на виборах Домініканської республіки це були перші вибори з 1930 року, перемогу на них здобув, Хуан Бош, який почав проводити лівий курс, його підтримували бойовики з організації 14 червня і інших лівацьких організацій. США почали хвилюватись через те що Хуан Бош почав проводити прокомуністичний курс. В результаті США почали підтримувати опозицію режиму Боша, і це все вилелось у Громадянську війну. Початок війні поклав переворот опозиційних сил, які змістили Боша з посади президента, прихильники Боша почали готуватись до бойових дій. Розпочались бойові дії, особливо запеклі вони були в столиці Домініканської республіки. Загалом сили Боша, налічували близько 5000 учасників. США не могли довзолити Домінікані стати другою Кубою. Тому відправили війська, щоб завадити прокомуністичним бойовикам захопити владу у державі. США разом з противниками Хуана Боша розпочали наступ і знищення, основних сил прокомуністичних повстанців, особливло запеклі бої йшли в столиці. Окрім військ США подавляли бунт прихильників Боша, також контингент ОАД. Організація Американських Держав. На вересень 1965 року, протистояння завершилось поразкою повстанців, та еміграцією певних її діячів, зокрема Франческо Каманьйо. Під час боїв силами США і іх союзниками було ліквідовано 500 прокомуністичних бойовиків, решта потрапила в полон. Також було знищено 5 танків бойовиків. У 1965 році відбулись вибори президента на яких переміг Хоакін Балагер, який керував державою аж до 1996 року. Балагер займав високі посади при уряді Трухільйо, а також сповідував право-консервативну ідеологію. Каманьйо в 1967 році, емігрував на Кубу та планував здійснити висадку у Домінікані, для розгортання партизанської війни проти уряду Балагера, навкруги Каманьйо об'єднувались всі домініканські ліваки в еміграції. У 1971 році група підтримки Каманьйо мала створити, для нього сприятливі умови, для висадки, але була знищена військами разом з своїм командиром Амором Арісті. Недивлячись на це Каманьйо вирішує, провести висадку в надії, що йому вдасся підняти повстання тому 2 лютого 1973 року він і його група висадилась на березі Домініканської респубіліки, всього їх було 9 чоловік. Військові застосували, великі сили для їх знищення, загін потрапив під масовані удари армії, в результаті прокомуністичних бойовиків, було розбито Каманьйо загинув в бою, вдалось врятуватись лише двом бойовикам один був захоплений в полон, а ще один зумів уникнути арешту. Основна заг��оза уряду Балагера була ліквідована.

Каманьйо.

Військові США під час війни у Домініканській республіці.

[misiuraoleksii]

ПОВСТАННЯ ДЕКАБРИСТІВ

В грудні 1825 року в Санкт-Петербурзі група офіцерів, в основному вихідців з дворянських родин, втілила спробу повалення влади, маючи на меті встановлення конституційної монархії. Повстання було придушено урядовими військами. Більшість заколотників було заарештовано і згодом відправлено до заслання, а деяких страчено. Повстання декабристів мало вагомий вплив на подальші події в історії Россійської імперії.

[venezuelawars]

Протистояння уряду Венесуели з комуністичними терористами 1961-1998рр.

На початку 1960-х років у Венесуелі було неспокійно, після перемоги комуністичних терористів на Кубі в 1959 році, ситуація починає загострюватись, по всій Латинській Америці. В тому числі і в Венесуелі де місцеві комуністи і соціалісти і інші лівацькі радикали, рвались до влади, пропагували різноманітні повстання проти влади. Президентом Венесуели в цей час був Ромуло Бетанкур (1959-1964) людина антикомуністичних поглядів і який зробив ставку на співпрацю з США та Британією. Після 1960 року допомогу венесуельських комуністичним бойовикам надавала Куба. Ромуло Бетанкур та наступний президент Рауль Леоні, посилювали тісну співпрацю з США, особливило після того, як Куба почала поставляти озброєння і власних бойовиків, на допомогу венесуельським комуністам. На спад боротьба пішла аж у 1969 році. Починаючи десь з 1957 року комуністи Венесуели проводили свою пропганду в армії, шукаючи своїх симпатиків і тих хто готовий був би їх підтртмати. Починаючи з 1961 року компартія Венесуели бере курс на повстання і створення повстаньского руху. Комуністичні злочинці хотіли перетворити Венесуели в другу Кубу. Також формувались бойові комуністичні групи в містах, так звана міська герилья, але основний напрямок це було звісно створення партизанських фронтів і баз в сільській гірській місцевості. Перші сутички на демонстраціях комуністів і влади були ще в кінці 50-х років. Так наприклад в 1957 році під час одного з мітингів, бли убиті прокомуністичні демонстранти Рікардо Наварро та Алехандро Куенко. Окрім того в Венесуелі отримали прихисток Кубинські емігранти антикомуністи, які були змушені покинути Кубу, через комуністичну диктатуру Кастро. Комуністи і соціалісти Венесуели були ворожо налаштовані до мігрантів з Куби. Були часті сутички з поліцією під час однієї з них 20 листопада 1961 року загинула студентка комуністка Лівія Гувернер, яка ще з самого початку навчання в уніврситеті приєдналась до комуністичної партії.

Також варто розглянути прокомуністичні повстання які відбулись на початку 60-х років у Венесуелі, які були організовані комуністами і соціалістами та підтримані ними. Агітація серед військових, яку проводили комуністичні злочинці далась взнаки, більше того деякі військові підтримали данні повстання, проти влади Ромуло Бетанкура, законно вибраного президента.

Перше велике повстання проти Ромуло Бетанкура вибухнуло 26 червня 1961 року яке сталося в казармах Педро Марія Фрейтес, розташованих у місті Барселона, штат Ансоатегі. Це була спроба державного перевороту. Основною силою повстання були прокомуністичні військові. Військові взялися за зброю в казармах Педро Марія Фрейтес їх підтримав батальйоні стрільців Маріньо. Але успіху повстання не мало, повстанці не змогли його п��ширити активно і повстання було придушено 30 повстанців були убиті, 50 поранені і близько 100 заарештовані.

Наступне прокомуністичне повстання відбулось 4 травня 1962 року у місті Карапуано. Цей збройний виступ організували в більшості своїй прокомуністичні військові, яким допомагали інші комуністичні і соціалістичні організації. 4 травня 1962 року члени батальйону морської піхоти № 3 і загону № 77 Національної гвардії під командуванням капітан-лейтенанта Хесуса Теодоро Моліни Вільєгаса, майора Педро Вегаса Кастехона та лейтенанта Ектора Флемінга Мендоси повстали проти національного уряду, окупувавши вулиці та будівлі міста, аеропорт і станцію Radio Carúpano, звідки вони транслювали маніфест від імені Руху демократичного відновлення. Що було вверхом лицемірства враховуючи, що президент Ромуло Бетанкур був обраний, на вільних і демократичних виборах. Зі свого боку, президент Ромуло Бетанкур вимагав капітуляції повстанців і був готовий діяти рішуче. Військові вірні Ромуло Бетанкуру були готові рішуче протидіяти повстанцям. До кінця дня повстання було придушено під час повстання військами було убито 56 прокомуністичних учасників, близько 400 були заарештовані.

Бойові дії під час придушення повстання.

Наступене і найбільше за своїм розмахом прокомуністичне повстання, проти уряду Ромуло Бетанкура відбулось 2 червня 1962 року мало назву повстання Портеньясо (або повстання Пуерто-Кабелло) — повстання на військово-морській базі Агустін Армаріо, розташованій у місті Пуерто-Кабельо. 2 червня 1962 року підрозділи під керівництвом капітанів ВМС Мануеля Понте Родрігеса, Педро Медіни Сільви та Віктора Уго Моралеса підняли повстання. 55-й загін Національної гвардії відмовився брати участь. Варто також сказати, що до повстання приєднались багато комнуістичних та інших лівацьких активістів. Як тільки національний уряд дізнався про спробу державного перевороту, близько полудня есмінці ARV Almirante Clemente, ARV General Morán і ARV Zulia, вже за межами рейду військово-морської бази, почали бомбардування об'єктів морської піхоти генерала Рафаеля. Батальйон Урданета, знищивши казарми 40-мм гарматами. Уряд Бетанкура діяв жорстко з комуністичними заколотниками. Основні сили комуністичних заколотників були розбиті 3 червня, тобто на наступний день повстання під час цього було вбито 500 прокомуністичних учасників 700 були поранені. Активно до придушення заколоту долучалась авіація. 6 червня останній бастіон прокомуністичних повстанців був захоплений вірними військами Бетанкура, а саме Фортін Солано.

Також на початку 1962 року військові також активізували свої сили в сільській місцевості проти комуністичних бойовиків. Участь брали як війська так і підрозділи національної гвардії. Також були спеціальні антипартизанські підрозділи яких навчали військові США. Зіткнення військових з комуністичними бойовиками розпочалось ще у січні 1962 року, комуністичні та соціалістичні бойовики переважно формували свої колони в горах та лісах особливо на півночі Венесуели. У березні 1962 року було проведено кілька боїв під час, яких були ліквідовані певні комуністичні бойовики. Так під час першої сутички було знищено Івана Баретто Міліані, 23 березня відбулась ще одна сутичка де було ліквідовано Маріо Петі, Торібіо Гарсія, Амадо Петі та Освальдо Орсіні. Також під час бою національної гвардії і комуністичних бойовиків на вершині гори було ліквідовано Санчеса Карреро, який через особливості рельєфу, досить велику кількість часу вів перестрілку з національно�� гвардією. Через кілька днів національна гвардія знову вступила в зіткнення з комуністичними бойовиками і убила Фредді Рохаса, Бальдемара Варгаса та Леопольда Ромеро. В сільській місцевості влада Венесуели боролась не тільки з комуністичними бойовиками, але і з населенням яке їм допомагало. 29 вересня 1963 року комуністичні бойовики вирішили напасти на потяг, з зброєю, внаслідок бою силами національної гвардії було ліквідовано 2 комуністичних бойовиків. Також по помилці у внутрішніх конфліктах був убитий Археміро Габальдон, один з комуністичних ватажків. В деяких селах комуністичні бойовики мали інформаторів, або ж селян які часто приєднувались і навіть воювали в терористично комуністичних групах. 23 грудня 1964 року, комуністичні бойовики вирішили напасти на містечко Вільяноеву і атакувати там сили поліції, в результаті напад вдалось відбити і вбити двох комуністів лідера атаки Карлоса Луїса Ернандеса та його дружину спільницю Марію Родрігес. Також згодом був схоплений комуніст Абель Хіменес, який після добитів поліції був викинутий у вікно і загинув. Також 24 липня 1964 року в військовій в'язниці помирає Мануель Понте Родрігес, один з комуністичний ватажків, який потрапив в полон і був убитий вже в полоні. Важливо згадати, що в регіоні Альто Апуре, комуністичні бойовики провели кілька сутичкок з військами, в результаті чого були ліквідовані 2 комуністів Віктор Рамон Сото Рохас та військовий коменданте Тріно Барріос.

В середині 1964 року військові сили Венесуели провели ряд боїв з комуністичними бойовиками фронту Ескель Самора. Під час цих боїв було знищено певно кількість партизанських баз. Варто зазначити, що основні події розгорнулись літом 1964 року. 8 липня були знайдені армією, два табори комуністичних бойовиків Пабуке і Хуан, у таборах на момент приходу військових не було бойовиків. Табори були знищені військовими. 9 липня на висотак Ель Бачер патруль військових в перестрілці знищив одного комуніста. 10 липня виявлено два табори для навчання, відомі під назвами Школа та Сталінград, де знайдено безліч медичних матеріалів, продукти харчування та комуністична література. Все це зберігалося у чотирьох хатинах, що використовуються так само як лекторські аудиторії.

14 липня виявлено та знищено комуністичний табір, відомий під назвою Командний Пункт.

15 липня знищено табір на схилі гори Ель Бачільєр, відомий під назвою Військо.

18 липня знищено залишений бойовиками табір, розташований на північний схід від маєтку Ла Трінідад.

21 липня виявлено та знищено три покинутих табори у Філа Чагарамаль, де знайдено велику кількість матеріалів та амуніції.

22 липня виявлено та знищено чотири табори, відомі під назвами Місяць 3, Сейба, Піратський Порт та Охоронний Порт, де знайдено 1 гвинтівку FAL, 2 гвинтівки FN-30, 1 карабін M-1 та автомат «Томпсон».

25 липня загін спецназу вступив у бій зіткнення з бойовиками в Ла Оркета, де були вбиті двоє з них, один же поранений і схоплений.

27 липня схоплено командувача комуністами Фройлана.

28 липня схоплено командувача бойовиків Агуїла, його супутника Аугусто вбили.

29 липня поблизу Альтаграсія де Орітуко схоплені ватажки Санчес (Віктор Рамон Сото Рохас), шеф фронту «Есекель Самора» та Мендоса.

30 липня під час спроби до втечі було вбито раніше заарештованих комуністичних ватажків Агуїлу та Фройлана.

31 липня армійський табір в Ель Бачільєр зазнав нападу бойовиків, внаслідок чого солдатами було вбито заарештованих Мендоса і Мальпіка, які спробували втекти.

2 серпня в ході операції із зачистки Ель Бачільєр був убитий комуністичний ватажок Санчес, який використовується як провідник. Вирвавши у солдата гвинтівку, він спробував втекти, але його розстріляли.

31 серпня було проведено остаточну зачистку Ель Бачільєр, яка підвела фінальну межу під операцією».

Також варто сказати, що з 1964 року в Венесуели змінився президент, замість Ромуло Бетанкура, президентом Венесуели став його однопартійний колега Рауль Леоні (1964-1969рр). Він продовжив співпрацю з США і Британією. Також Рауль Леоні продовжив боротись з комуністичними партизанами в горах і лісах. Армія проводила різні рейди і зачистки територій. США допомагала уряду Венесуели тренуючи антипартизанські сили та надаючи озброєння. У США в цей час був великий досвід в знищенні комуністичних бойовиків у В'єтнамі. Військові Венесуели на початку 1965 року взялись за активні операції, проти комуністичних бойовиків з фронту "Сімон Болівар" військові приступили до знищення до данного фронту і комуністичних учасників, що там діяли, також військові взялись за селян, в данній місцевості, які допомагали комуністичним бойовикам, а дуже часто навіть і воювали в їх загонах вчиняючи різні злочини. Тому, щоб підірвати опору комуністичних бойовиків, було проведено ряд операцій. Під час операції було знищено близько 100 бойовиків та селян, які допомагали комуністам. Також варто сказати, що уряд проводив і ряд операцій проти комуністів і їх посібників у містах. Так наприклад 18 жовтня 1965 року було заарештовано Альберто Ловера, який був військовим секретарем Комуністичної партії Венесуели, і координував дії комуністичних бойовиків як у містах, так і в сільській місцевості. Після арешту був ліквідований в кінці жовтня 1965 року.

Також армія у 1965 році взялась за знищення, комуністичних бойовиків фронту який мав назву "Мануель Понте Родрігес". Війська приступили до операції "Абелардо Естрадо Вале" Як і в попередніх операціях військові Венесуели військові займались ліквідацією не тільки комуністичних бойовиків, але і селян комуністів, які допомагали бойовикам і воювали разом з ними. Влада Венесуели на початку данної операції заарештувала двох комуністичних бойовиків, а саме Вістона Бермудеса, який був командиром міських бойовиків відділу FALN. А також був заарештований Акоста Рауль Фейтес. Пізніше армією були атаковані основні комуністичні сили данного фронту і знищені 12 бойовиків. Серед них командир групи Сесар Бурхуліо та Томас Кастелін.

У кінці 1965 року відбулось кілька нових сутичок військ Венесуели з комуністичними бойовиками, а саме у грудні 1965 року. Бойовики до початку зіткнень з військовими встигли ввійти в кілька поселень і провести там пропагандиську роботу, після виходу з одного з сіл вони зіштовхнулись з військовими під час сутички було вбито командира групи Давідо Ернесто Остоса, а також бойовика Івана. 4 комуніста було заарештовано. Також військові і праві сили наносили удари по комуністах і представникам інших лівацьких організацій, знищуючи їх осередки в містах та селах. Так 10 квітня 1965 року було вбито студента комуніста Томаса Моро, селянина, який підтримував комуністичних бойовиків Хосе Луїс Ерейра, також було вбито Хесуса Васкеса, члена лівацьких організацій, Роман Гонсалес студент комуніст розстріляний владою, за злочинну діяльність, також було вбито селянина в поселені Чамісасе, за співпрацю з комуністичними бойовиками, також було вбито селянина Сімона Родрігеса, який мав контакти з комуністичними бойовиками.

Варто сказати, що у 1966 році влада Венесуели заарештовує, ще одного комуністичного бойовика і ватажка Фабрісіо Охеду. Через деякий час він був повішений у власній камері військовими Венесуели. Також варрто сказати, що на 1966 рік багато комуністичних фронтів і таборів було знищено, велика частина територія була зачищена від лівих терористів. У першій половині 1966 року війська провели кілька військових операцій проти комуністів під час однієї з них було ліквідовано Антоніо Хосе Гедас і Лунар Маркес. Також згодом комуністи убили, свого колишнього бойовика, який став дизертиром Ірібаррена Борхеса.

У січні 1966 року антипартизанські загони, знищують комуністичного бойовика Івана Даса, який був командиром повстанської 31-бригади. Він ще з початку 1960-х років вів боротьбу проти влади Венесуели. Згодом в бою було ліквідовано, ще одного бойовика, який відігравав важливу роль Чема Сахера, який був ліквідований національною гвардією.

У травні 1967 року, була ще одна знакова подія, комуністичним бойовикам Венесуели мали підвезти боєприпаси і зброю комуністи з Куби. Комуністичний режим Кастро допомагав бойовикам зброєю і боєприпасами, а також і бойовиками, які мали допомогти венесуельським лівакам діяти більш ефективно. 8 травня 1967 року відбулась висадка комуністів де були венесуельці і кубинці. Висадка відбулась на пляжі Мачурукуто. При висадці 1 комуніст втопився. Групу комуністів помітив був рибалка, який і сповістив владу Венесуели про бойовиків. Розпочалась погоня за бойовиками, яка завершилась сутичкою 10-11 травня 1967 року всю ніч йшов бій, між військами Венесуели і комуністичними бойовиками. В результаті 8 комуністів було знищено, 2 потрапили в полон, один втік. Загалом під час висадки і бою загинуло 9 комуністів, 2 з них були кубинцями. Ще двоє кубинців потрапили в полон. І були представлені на конференції Американських держав.

У 1969 році закінчувалась каденція Рауля Леоні у Венесуелі, більшість комуністичних лівих партизанських організацій були розбиті, більшість бойовиків або вбиті або посаджені у в'язницю. Тільки найбільш радикальні з комуністичних бойовиків залишаються в горах і лісах, для продовження бойових дій. Тим часом у 1969 році у Венесуелі проводяться вибори на яких перемагає Рафаель Кальдера(1969-1974) У 1970 році виникає комуністична організація, яка отримує назву "Червоний прапор" вона збирає залишки комуністичних бойовиків і разом з іншими лівими радикалами, продовжує займатись злочинами, зокрема викрадати людей для викупу. У 1972 році війська вбили 2 комуністичних бойовиків з організації Червного прапору Хосе Рафаеля Ботіні та Рамона Антоніо Альвареса. 31 березня 1972 року сили національної гвардії в бою знищили Амеріко Сільву, одного з організаторів і командирів Червоного прапору і Лівого Революційного руху. 3 червня 1972 року спец службою Венесуели, яка була заснована 1969 році і мала назву Національне управління розвідки та превентивних заходів, ліквідувала внаслідок бою 7 комуністичних бойовиків. Згодом був убитий, силовиками Венесуели Хесус Маркес Фіноль відбулось це 1973 році, він був один з засновників, організації Червоного прапору. Згодом у 1977 році були ліквідовані Тіто Гонаслес Ередіа та Вісенте Контрерас Дуке. Які теж грали важливу роль в комуністичному русі Червоного прапору.

У 1976 році комуністичні бойовики зробили, ще одне викрадення на цей раз Вільяма Ніхауса з США, досить довго він перебував у руках бойовиків, аж до 1979 року, поки не був звільнений, спец служби Венесуели шукали сліди, щоб вийти на бойовиків, було затримано 26 липня Хорхе Родрігеса, який був генеральним секретарем Соціалістичної ліги, не довідашись нічого агенти спец служб стратили комуністичного бойовика. Також варто згадати, що наступним президентом Венесуели став Карлос Андрес Перес 1974-1979рр. Під час його правління боротьба з комуністичними бойовиками продовжилась, переміг він вибори при рекордній явці на виборах 97% від загальної кількості зареєстрованих учасників. Такж його правління припало на загально світову енергетичну кризу. Наступним президентом став Луїс Кампінс 1979-1984рр. який в основному займався збільшенням видобутку нафти і її експорту.

У 1982 році 4 жовтня спецслужби Венесуели провели спец операцію, проти комуністичних бойовиків Червоного прапору. Під час цієї операції був розбомблений табір партизанського фронту «Амеріко Сільва». Незадовго до знищення табору комуністичні бойовики кілька раз нападали на невеликі села і містечка, і вбивали людей та займались іншими злочинами, саме тому президент Луїс Кампінс наказує провести спільну операцію з приборкання комуністичних повстанців, в якій брали участь Національна армія Венесуели, ВПС Венесуели, Національна гвардія, Технічний корпус судової поліції (CTPJ), Управління розвідки Prevention (DISIP) і Головне управління військової розвідки (DIM) (сьогодні відоме як Головне управління військової контррозвідки (DGCIM)), серед інших організацій безпеки венесуельської держави. Штурм табору комуністичних бойовиків розпочався 4 жовтня 1982 року о 5 годині. Було авіацію війська брали в оточення табір. Бій тривав два дні, в ході якого було ліквідовано 23 комуністичних бойовика. Близько двадцяти партизанам вдалося втекти. У протистоянні загинула вся основна частина командування фронту.

У Кантаурі загинули командири та учасники бойових дій:

Роберто Антоніо Рінкон Кабрера (псевдонім Sergio y El Catire, перший командувач фронтом); Енріке Хосе Маркес Веласкес (псевдонім Флоренсіо, другий командир); Роза Емператріс Гусман Кордеро, (псевдонім Соня або Чепа, третій командир) перша жінка-партизанка у Східній Венесуелі, яка командувала партизанським фронтом Антоніо Хосе де Сукре, заснованим Амеріко Сільвою та іншими легендарними партизанськими піонерами. сестра Фанні Альфонсо Салазар (псевдоні Патриція та Пет, член Команди); Карлос Хесус Арзола Ернандес; Хосе Мігес Нуньєс (псевдонім Рівас і Ель Еспаньоліто); Маурісіо Техада, (він же Плаза) Кармен Роза Гарсія (вона ж Розі); Ільдемар Лоренцо Морілло; Карлос Альберто Самбрано Міра; (він же Хайме) Марія Луїза Естевес Арранс (псевдонім Наташа); Антоніо Марія Ечегаррета Ернандес; Беатріс дель Кармен Хіменес (псевдонім Майра); Бауділіо Вальдемар Еррера Верацерта; Хорхе Луїс Бесерра Наварро (псевдонім Гілберто); Eumennedis Ysoida Gutiérrez Rojas, (він же Heydy); Дієго Альфредо Альфонсо Карраскель; Луїс Хосе Гомес; Еусебіо Мартел Даза (він же Домінго); Рубен Альфредо Кастро Батіста; Нельсон Антоніо Пасін Колясо; (він же Фредді) Хуліо Сесар Фаріас Мехіас Хосе Ісідро Зерпа Коліна.

Це завдало серйозного удару по комуністичних бойовиках, які залишились без багатьох командирів.

Через деякий час відбулась, ще одна операція військових проти комуністичних бойовиків, вже при президентові Хайме Лусінчі (1984-1989). Битва в Юраме, яка відбулась 8 травня 1986 року. Агентами спец служб було знищено 9 бойовиків. Наступний важливий епізод данної боротьби відбувся 28 жовтня 1988 року, у містчеку Ель-Ампаро коли військами і спецслужбами було вбито 14 бойовиків військові говорили, що частина з них це були комуністи з Колумбії.

Одна з останніх спроб лівацьких злочиців, була здійснена в 1992 році, а саме спроба державного перевороту, ліваків підтримували частина прокомуністичних військових. Президентом в цей час був Карлос Родрігес 1989-1993рр. У 1992 році відбулась спроба державного перевороту, цю спробу здійснила організація, яка мала назву Революційний боліварський рух, це була ультра лівацька злочинна група, створена в 1982 році ліваком Уго Чавесом. Вела пропаганду серед армії, і мала певних послідовників серед них. Багато з тих хто брав участь в спробі перевороту, були колишніми комуністичними бойовиками, або комуністами в підпіллі. Зокрема серед них був Дуглас Браво, який активно брав участь в комуністичній партизанській діяльності в 1960-х роках. Тому в спробі перевороту брали участь більшість ліваків Венесуели. Головною силою рішучую були ліваки військові і сам Чавес, хоча більшість армії була лояльна повністю президенту Венесуели. В результаті повстанці, які розпочали бої з метою захоплення влади в багатьох містах Венесуели. В столиці в Каракасі комуністичні бойовики так і не змогли захопити владу, Чавес був заарештований, за спробу заколоту. Лише невелика кількість військових підтримала спробу лівацького перевороту. Відбувались серйозні сутички в столиці в Каракасі, але ліві бойовики так і не змогли його захопити. Навіть після увязнення Чавеса, заколотники пробували певний час його звільнити, завершилось все крахом для лівацьких сил. Бунт був придушений в ході спробу перевороту військами Венесуели були знищено близько 200 бойовиків.

Також варто сказати, що в середині 90-х років останні комуністичні бойовики вийшлі з лісу і гір і здались владі, це були залишки недобитків Червоного прапору і інших організацій, які зрозуміли безперспективність протистояння. Фактично з цим і закінчилось протистояння комуністичних бойовиків і влади, яке розпочалось ще на початку 1960-х років. За цей час владними структурами було ліквідовано щонайменше орієнтовно 1012 комуністичних бойовиків та їх посібників.

[polandwars]

Повстання в Польщі проти комунізму 1950-1989рр.

Першим важливим антикомуністичним повстанням, жителів Польщі, відбулось в Познані у 1956 році. Яке поклало початок серії повстань проти комуністичної окупаційної влади.

Познанське повстання 28-30 червня 1956 року. Повстання було наслідком на диктатуру комуністичної окупаційної влади, вимоги були дуже прості лібералізація економіки та політичної сфери. Варто сказати, що Познань була промисловим центром Польщі, але через згубні кроки комуністичної влади, в Польщі на 1956 рік була велика криза, не тільки в промисловості, але і в сільському господарстві через колективізацію. Розпочались протести робітників в Познані кількість демонстрантів доходила до 100 тис. Злочинна комуністична влада кинула проти людей озброєні частини і наказала відкрити вогонь на ураження. Відбулись бої проти протестувальників задіяли армійські частни та поліцію. Під час сутичок загинуло 50 невинних людей, які були вбиті комуністичними злочинцями. Протестувальники убили 8 комуністичних злочинців під час сутичок. Серед вбитих були: міліціонер, 3 співробітників спецслужби КОБ, курсант-танкіст, солдат, підпоручик, солдат КВБ( Корпус Внутрішньої Безпеки). Всі 8 комуністичних поплічників режиму були знищені повсталими людьми. Попри придушення демонстрації з 1956 року почався режим відлиги у Польщі.

Наступні важливі події відбулись у грудні 1970 року, демонстрації завершились сутичками з представниками окупаційної комуністичної влади. 14-22 грудня 1970 року тривали виступи і сутички з представниками комуністичної влади, варто сказати що причиною протестів була погана економічна та політична ситуація, криза в економіці, інфляція, постійно підвищувалис ціни, однією з вимог було підвищення зарплати. Перші заворушення відбулись 14 грудня на півночі Польщі, особливо активні протести були в Гданську. Відбулись перші сутички з протестувальників з комуністичними злочинцями. 15-16 грудня збільшується кількість протестувальників, протести охоплюють багато міст Польщі, кількість протестувальників також збільшується. 17 грудня був пік протистояння особливо в Польському місті Гдиня тодішній голова польської окупаційної комуністичної влади Гомулка, віддав наказ військовим і поліції на придушення протестів, відбулись масові сутички були убиті і поранені з обох боків. 18-22 грудня завершення демонстрацій та сутичок з представниками влади. Загалом за цей час загинуло 42 демонстранти. З боку влади загинуло 3 представників силового апарату, ще 600 було поранено. Демонстрантами було знищено 2 представників поліції та військового. Як результат демонстранти попри придушення демонстрацій добились відставки Гомулки, також підвищення зарплатні та заморозки підняття цін на 2 роки.

Наступні виступи проти комуністичної влади відбулись в 1981-1983 роках, основною рішучою силою, яка діяла проти комуністичної влади був рух Солідарності. У 1981-1983 років в Польщі комуністичні злочинці ввели військовий стан. Відповідальний за військовий стан і введення військових у міста, і за сутички з протестувальникам був Ярузельський. Найбільш жорский опір комуністичній владі вчинили шахтарі. Пік протистояння Солідарності та інших антикомуністичних організацій з владою припав на 1982 рік. Під час сутичок загинуло 115 демонстрантів, з сторони влади був убитий сержант поліції, а також 150 силовиків поранені. Солідарність була заборонена офіційно і діяла нелегально. Данні події пришвидшили падіння комуністичної влади.

Наступні фактично фінальні протести, які повалили комуністичну владу відбулись в квітні-травні 1988 року, опозиційний рух набрав широкого розмаху, фактично вседержавного. Комуністична влада вже була нездатна на силове вирішення питання, більше того ситуація була близька до загальнонаціонального страйку, і при застосуванні сили могла довести країну до громадянської війни. Комуністичні окупанти втрачали контроль над Польщею, тому вирішили піти на примирення і переговори з опозицією з рухом Солідарністю та іншими. Був оголошений круглий стіл для переговорів з опозицією. У 1989 році відбувається круглий стіл. Мав бути введений інститунт президентства, посаду президента хотів зайняти Ярузельський. Були призначені вибори на 4 червня 1989 року, на виборах рішучу перемогу отримала Солідарність, майже всі місця в сенаті і сеймі отримали члени Солідарності. Комуністи зазнала серйозної поразки, як наслідок були відсторонені від влади, новий польський уряд очолив Тадеуш Мазовецький, який розпочав радикальні зміни в державі. 27 січня 1990 року комуністи вирішують розпустити свою партію. Після данних виборів шансів у Ярузельського стани презмдентом фактично не було. Після зміни влади протягом 90-х років влада старалась притягнути до відповідальності колишніх комуністичних злочинців, але як правило більшість з них були хворі і часто дуже скоро помирали, ще до винесення вироку. У 1993 році було заборонено комуністичну партію Польщі, режим комуністичний визнананий як злочинний і окупаційний. Також була заборонена символіка комуністичної партії. Також у 90-х роках розпачалась політика декомунізації у Польщі, перейменування вулиць і скверів, та інших об'єктів. І також повалення памятників комуністичного режиму.

Загалом польські демонстранти ��а 1956-1988 рік знищили 12 силовиків комуністичного режиму.

[mnaasilveira]

Bідступництвo

______________________________________________________________ ______________________________________________________________ Відступництво означає: відмова від Христа колишнім християнином Відступництво, відступництво, повстання чи повстання антонім конверсії Теологічна категорія, що описує тих, хто добровільно та свідомо відмовляється від віри в Бога Завіту, який повністю проявився в…