#пішли нахуй

[mcqraw]

im so disappointed in opla.

cast a fucking russian to play the genocide survivor??? that's some extreme lvl of tone deafness. you're even bigger clowns than buggy.

disgusting.

why couldn't you cast a Latin woman??? or at least any other eastern European and not русню??

[beastblade69]

брже НУ ШО ЗА ГАВНР пішли б ці портрети ПІД ТРИ ЙОБАНИХ ПИЗДИ Я ЗЛИЙ

[unhonestlymirror]

Здається, треба знову йти на рест, бо соцмережі наповнюють мене великою ненавистю до людей

[yournextexmistake]

присвячується тим, хто шеймить людей за неприкриті одягом протези чи те, що залишилося від кінцівок:

пішли ви знаєте куди? зі своїми "мені не подобається, сховай"

декому ваш пиздак не подобається, сховайте нахуй.

[justacynicalromantic]

ТА ПІШЛИ ВИ ВСІ НАХУЙ БЛД

[tired-aori-15]

лол, пішли нахуй, політичне насильство це єдине правильне рішення в умовах хуйні, в якій ми існуємо (і декому зі стурбованих воно б не завадило).

[hirkyy]

i got a braindead reply under my last ask too, i'll just make it very clear again: how fucking pathetic as a ukrainian to not stand with our palestinian brothers and sisters; get the imperialist dick out of your mouth and have some respect for yourself, israel wouldn't know territorial integrity and sovereignty if it bit them in the dick and the freedom and lives of ukrainian people means nothing to them beyond whatever aligns with their personal interest.

i almost always only see solidarity for palestine from fellow ukrainians, but in the rare instance where i do see this fucking nonsense coming from you people it genuinely makes me see red.

чесно блять ніякої поваги для вас, чуми болотної. пішли нахуй звідси якщо ви срати хотіли на свободу народів які борються за своє існування.

[maarchantal]

Я бляха не проти релігії, але є межа релігії і адекватного бачення світу, яку часто релігійні люди переступають.

Релігія допомагає вам із втратою чи складнощами життя? Ґуд.

Релігія дає вам сенс жити і віру у світле майбутнє? Ґуд.

Релігія спрощує вам розуміння світу й робить ваше життя легшим? Ґуд.

Ви вирішили що ваша релігія це обов'язкова хуйня для всіх і ви не сприймаєте світу який не існує за вашим світобаченням і всі хто його не підтримує ті мають бути покарані вашим богом у вічному вогні і тому ви змушуєте всіх дотримуватись вашої релігії під страхом хоче цього людина чи ні? Пішли нахуй)

[adeseya]

Русня зі своїми виїбонами о 4 ранку пішли нахуй дістали

[lisa-is-chilling]

у мене з'явились розтяжки. спочатку я подумала, шо це варикоз якийсь, бо вони спочатку, як виявилось, червоні, і з часом бліднуть. я спитала у мами, і вона виглядала настільки шокованою, ніби в мене стався серцевий напад. сказала мені худнути, назвала "безсоромною".

через розтяжки.

розтяжки блять.

якими я пишаюсь, і які люблю. вони означають, що я росту, дорослішаю, набуваю досвіду. моє тіло змінюється, це природно, мені (в більшості) подобаються ці зміни. розтяжки з'явились на внутрішній частині стегон, вони майже непомітні. благослови господь мій великий зад та об'ємні ляжки. у мене є целюліт, якого я також не цураюсь - бо в чому блять сенс? він є в 90% дорослих жінок на планеті, його не виведеш скрабиками та обгортуваннями, бо це структура жирового прошарку.

ну і в рот я їбала стандарти краси, тож це моє голосне "пішли нахуй" на суспільні очікування.

але я випала через р��акцію своєї мами. в її світогляді це щось трагічне, через що мене не будуть любити. мені подобаються розтяжки на жінках, вони мене приваблюють, для мене вони сексуальні. я взагалі не розумію звідки береться оце "ти зовсім без сорому стала", ніби зміни мого тіла це щось, чого варто соромитись.

цих розтяжок навіть п'ять штук немає, не те щоби ними були вкриті всі мої ноги чи живіт. але це все одно біда. і я просто в ахуї. їй бо, ми живемо в 21 сторіччі, де колонізуємо марс, але розтяжи на тілі жінки все ще злочин проти людства. через декілька років це будуть просто білі сліди, можливо, я схудну, можливо, наберу вагу - розтяжки залишаться, і я цьому рада. бо вони мої. але як же заїбали люди які думають, що можуть вказувати мені, як я маю виглядати. серйозно, подорослішайте вже чи шо.

[rihu-w]

вчителька історії дала тест (5 питань на 7 хвилин, раніше було навпаки), максимальна оцінка за нього - 9. я питаю чому, і чи можна щось зробити, щоб до 10 хоча б підняти. мені у відповідь "ні, питання ж максимально легкі були (ніфіга). і взагалі, ти вважаєш що знаєш історію на 10? давай зараз відкриємо підручник і перевіримо". мене трясе від люті. ця ж дура потім каже, що якщо у нас низькі оцінки то ми самі винні (за надто низькі взагалі відраховують з ліцею).

це відео я буду показувати кожному, хто хоч спробує мені довести що у нас з системою освіти все гаразд. просто пішли нахуй.

[alisfel]

#minsungAU, де предебютний Джісон побачив нового трейні, який якимось чином виявився красивішим за… та за всіх красивішим, якщо чесно.

Джісон вважав себе найкрасивішим у компанії. Можливо, не найталановитішим (про що він ніколи не скаже), можливо, не найдобрішим, але в красі з ним ніхто не міг зрівнятися. Напевно.

Ну, Хан у це вірить, поки одного дня їм не представляють нового трейні.Хлопець зніяковіло махає рукою, стараючись приховати знервованість, а Джісон не може відвести по��ляду від його очей. Вони такі.. Гарні? Великі?У них відблискують вогники світла, через що Хан аж відкриває рота.

Джісон не каже ніслова, навіть забуває привітатися, поки пильно стежить за хлопцем, не почувши його імені. Вони зустрічаються декілька разів поглядами, але Джісон навіть не думає робити вигляд, що він не витріщається. Хан вперше бачить людину красивішу за всіх, кого він знає.

Джісон не думає, що хлопцю може бути ніяково через нього, поки Кріс не штовхає його в плече, подивившись своїм фірмовим поглядом «Джісон, досить». Хан закочує очі, звісно, бо друг деколи веде себе занадто серйозно, але слухається.

— А як його звати? — шепоче Джісон на вухо Крісу.

— Ти серйозно? Ти його пропалив поглядом і навіть не почув імені?

— Бля, та скажи, я трохи… Відволікся, — цокає Хан, кусаючи губу.

— Лі Мінхо. Він професійно займається танця…

— Хочу подивитись, як він танцює, — перебиває Джісон.

— Хан, не лякай людину. Він сором‘язливий, ти ж бачиш, — Кріс киває в бік Мінхо, а Хан знову зависає, дивлячись на його почервонілі щічки.

— Він гарний, — тихо каже Джісон.

— Що? Це ти кажеш? Хан Джісон? Ти?

— Ой, та йди нахуй, — цокає хлопець, штовхнувши друга.

Джісон тепер дивиться на Мінхо завжди: коли бачить його на тренуваннях, коли бачить його в коридорах, навіть одного разу витріщився на нього в туалеті, поки за це не вибачився Кріс.

Тільки от нормально познайомитись Джісон… боїться. Хоча ні, він нічого не боїться! Просто поки не вдається.

Джісон, щоправда, думає про Мінхо кожен день, тому коли заходить у зал і бачить його там, навіть не зразу розуміє, що хлопець справжній.

— Привіт, — вітається Лі, помахавши рукою. — Кріса покликав кудись стаф, він просив тобі передати.

— Йоу, — видавлює з себе Джісон, відчуваючи, як потіють долоні. — Ем-м, дякую, напевне.

Мінхо трішки усміхається і швидко-швидко кліпає, поки не відвертається. Джісон фізично відчуває, як тому ніяково.

— Як тобі компанія? — питає Хан, підходячи ближче й сідаючи навпроти хлопця.

— Все класно, — каже Лі, поки Джісон під столом старається витерти долоні в джинси. — Вивчив той набір танців, мені сказали, що я побив рекорд Момо.

— Серйозно?! Крутяк! — Хан із захватом протягує кулак до Мінхо, щоб той стукнувся із ним.

А коли їхні кулаки доторкаються, Джісон не розуміє, чому по тілу ніби струм проходить. Може, у нього розвинулася фобія дотиків?

— Дякую. Я послухав ваші треки. Мені сподобалось.

— Кріс дав послухати? — Хан чомусь злиться. Він взагалі-то хотів це зробити першим.

— Ні, я сам знайшов.

— О! — занадто радісно каже Джісон. — Хочеш, я тобі покажу свої улюблені?

— Це будуть ті, які написав ти? — сміється Лі, що викликає у Джісона теж усмішку.

— Не тільки, ті двоє теж нормально пишуть.

— Тоді добре, покажеш колись, — погоджується Мінхо.

— Чому «колись»? — хмуриться Хан. — Пішли зараз?

— У нас же тренування.

— Ти вивчив дофіга танців за два тижні, тебе не будуть сварити за прогул, — цокає Джісон, встаючи з місця.

— Але… А тебе? Я не хочу неприємностей.

— Не будь занудою, Мінхо. Пішли, я покажу тобі ще й нашу улюблену кав‘ярню.

І Мінхо йде, хоча півдороги тривожно дивиться на телефон, щоб зразу побачити, якщо їм подзвонять.

Джісон не розказує, що написав Крісу «Я пішов з Мінхо погуляти. Прикрий!!! Ти ж друг!!!», а у відповідь отримав «Я в ахуї, що він тебе після всього не боїться, але ок. НЕ СОРОМ ЙОГО ТІЛЬКИ».

І Джісон не соромить, бо вони зразу знаходять, про що поговорити. Джісон старається жартувати, щоб чути сміх Мінхо і бачити його котячу усмішку, розказує тільки цікаві історії, щоб йому не стало скучно. А коли Лі хвалить треки, Джісон незрозуміло для самого себе червоніє.

Вони починають проводити більше часу разом, ходять у кав’ярню, переписуються, навіть обіймаються деколи. Джісон завжди старається сідати поряд із Мінхо, а ще дуже біситься, коли його місце займає Синмін. І що, що вони швидше подружились?! Хан взагалі-то хотів сидіти біля Лі.

Джісон досі зависає, коли дивиться на Мінхо здалеку, бо хлопець дуже красивий. Він дуже красивий. Дуже. Про це Чанбін із Крісом знають найбільше, бо Хан їм кожного дня нагадує, ніби в них немає очей.

Джісон любить вечірки, які проводять раз у декілька місяців. Коли стаф робить вигляд, що нічого не бачить, а трейні можуть навіть пронести пиво в офіс. Кріс завжди проти, але завжди допомагає це зробит��. Джісон просто користується ситуацією.

Все проходить добре, крім того, що Мінхо багато розмовляє не з Джісоном! Хан привітався, коли побачив його, постарався поговорити, але Лі все одно звернув увагу не тільки на нього. Не чесно, взагалі-то, бо Джісон тільки на нього дивиться, чому він не робить цього ж у відповідь?

— Зіграємо в пляшечку? — пропонує Рюджін, а Джісон зразу переводить погляд на Мінхо, щоб побачити, чи той погодиться.

Кончений, бляха, Хьонджін, який тягне Лі в коло. Джісону теж доводиться сідати туди, бо ж не залишати Мінхо самого з Хваном.

Хан нервово крутить пальцями застібку від кофти, поки інші крутять пляшечку. Він кожного разу сподівається, що нікому не випаде Мінхо, бо цього він допустити не може. Він просто дбає про психіку друга! Раптом йому попадеться якийсь… Хьонджін! Чи Синмін!

Але біда приходить з іншого боку — на Мінхо вказує пляшечка, яку покрутила Єджі. Це проблема. Потрібно терміново щось робити.

— Мінхо! — кличе Джісон, встаючи з підлоги. — А підемо… Ем… Підемо я покажу тобі всі поверхи? Пам‘ятаєш, я обіцяв? Пішли!

Джісон бере Лі за руку й навіть не чекає відповіді — тягне за собою на вихід під змучене зітхання Кріса. Ну, придумає щось, щоб вибачитись за нього перед Єджі, вперше таке, чи що?

Хан не відпускає руку Мінхо, поки йде до свого улюбленого місця на передостанньому поверсі під сходами. Там велике вікно, через яке видно вже нічний Сеул зі всіма його вогниками. Але Джісон дивиться на них через очі Лі, у яких ті відбиваються.

— Ти не ображаєшся, що я… — обережно починає Хан, але замовкає.

— Що ти мене сюди привів? — питає Мінхо, а потім знизує плечима. — Не ображаюсь.

— Ні, я про… Ну, гру? Що я покликав тебе тоді, коли Єджі… Ну, показала на тебе. Не Єджі тобто, а пляшечка, але… Ти зрозумів.

— Ні, не ображаюсь, — усміхається Мінхо з трохи порозовілими щічками. — Я не хотів з нею цілуватись.

— Хотів із кимось іншим?

— Не знаю.

— А хто знає?

— Ти такий дивак, Джісон, — тихо сміється Мінхо, через що той зводить брови. — Не злись.

— Змусь мене, — з викликом каже Джісон.

Мінхо тільки ніяковіє, відводячи погляд, а Хан розуміє, що, напевно, хотів би бути на місці Єджі декілька хвилин тому. Напевно. А чи робити з цим щось?

— Я можу замість Єджі, в принци��і, — каже Джісон, не знаючи, як буде це пояснювати.

— Що? — Мінхо заглядає в очі, зразу вибиваючи всю впевненість із хлопця.

— Ну, я ж забрав тебе звідти… А ти вже мав цілуватись, і, ну…

— Ти хочеш, щоб ми поцілуватись?

— Ні! — налякано махає головою Хан. — Тобто… Якщо ти, звичайно, не проти замінити Єджі на мене. Або можеш повернутись до всіх, наприклад.

— Я не проти, — зовсім тихо каже Лі.

Джісон не ��ерепитує, хоч і дуже хоче. Він підходить ближче, бере руки Мінхо у свої й лагідно їх гладить, наважуючись подивитись у найкращі очі у Всесвіті. А потім зніяковіло усміхається, видихає й нахиляється ближче до Лі, який тягнеться до нього у відповідь.

Хан торкається губ Мінхо своїми й завмирає. Він шумно видихає через ніс, коли хлопець накриває його щоку теплою долонею, і почуває себе від цього трохи вільніше. Джісон ніжно відтягує губами верхню губу Мінхо, стискаючи його руку у своїй, й продовжує зовсім легко цілувати.

— Зійде за поцілунок у грі? — питає Хан, коли відхиляється, і не зважає на те, як горять його щоки.

— Зійде, — погоджується Мінхо, ховаючи такі самі червоні щічки в обіймах, коли обвиває Джісона руками.

Хан усміхається, розуміючи, що його перший справжній поцілунок стався з людиною з найгарнішими очима.

the end🤍

[beastblade69]

боже роздули якусб хуйню з рандомного поста, ай дав піпл он зе інтернет соу мач блять шат ап

[mmwe0il]

чому коли я йду вулицею з телефоном, то в ньому роблячи на мене обертаються мужики. І ТИПО, ПО НИМ ВИДНО ЩО ЇМ НУ 20+. а я гном ебучий. я не виглядаю як їхня ровесниця. мені у грудні блять 15. ось не дивіться на мене, зрозуміли. пішли нахуй 😤

[yournextexmistake]

"працює? не чіпай, бо зламаєш! буде гірше. ї що шо погано працює, але ж воно ще працює. осьо, коли зламається, тоді й будемо вирішувати"

люблю людей {пішли вони нахуй пиздуни йобані} котрим на голову вже падає, й усім довкола разом з ними, а вони усьо на потім залишають, бо звикли, й так норм.

це стосується всього

[you-should-not-read-this]

все, я здаюсь.

я намагалась декілька разів покращити своє життя. «не думай негативно, то все твоє ставлення…» та інша хуйня.

ПІШЛИ НАХУЙ.

чесно кажучи, досі не їбу, що мені не дає вчинити самогубство. Бо вночі була б чудова можливість втопитись у Дністрі.