#Командування | Explore Tumblr Posts and Blogs

polandwars · 4 months

Text

Війна у Польщі 1944-1956рр. Супротив комунізму.

З 1944 року в Польщі встановлюється влада комуністичих злочинців, СРСР прагнув перетворити Польщу на свою залежну територію тому навзяав силою, через своїх маріонеток комуністів, маріонетковий режим. Проти комуністів розпочинають с��ою боротьбу польські антикомуністичні сили, які прагнули вернути ситуацію в Польщі, яка була до 1 вересня 1939 року. Антикомуністичні сили Польщі, нападали на війська комуністичних сил Польщі, займались ліквідацією комуністичних діячів, чиновників, та інших слуг режиму, які знищувались борцями за свободу Польщі. Остаточної цілі антикомуністичні сили Польщі добються аж в 1989 році, а саме це падіння комуністичного злочинного режиму.

Однією з перших важливих сутичкок між польськими антикомуністичними силами і комуністами відбулас у 1944 році, де польські сили завдали відчутного удару по радянським партизанам.

Бій у Камені Столпецькому — бій між 1-ю ротою I/78-го Слуцького стрілецького полку Армії Крайової та двома бригадами радянських партизанів, що відбувся після опівночі 14 травня 1944 року в селі Камінь Столпецький на краю с. Налібоцька пуща. Незважаючи на несподіванку і значну перевагу ворога, солдати Армії Крайової чинили сильний опір і зуміли вистояти до прибуття допомоги. Битва під Каменем Столпецьким була одним із найбільших зіткнень під час польсько-радянської партизанської війни, яка відбулася в 1943–1944 роках на окупованій німцями Новогрудщині.

Елементом тактики, яку застосовувала група Столпецького у боротьбі з радянськими партизанами, було створення укріплених пунктів опору, які забезпечували підтримку та базу для підрозділів Армії Крайової і водночас забезпечували захист цивільного польського населення. Такі «опорні пункти» були організовані в селах Старжинки, Гіліки, Кігеари, Яновщизна, Шикуці та Замосцяни (у перших двох розквартировано основні сили групи). Польські гарнізони ефективно перешкоджали проникненню радянських військ із Налібоцького лісу у східну частину Столпецького та Воложинського повітів.

У квітні 1944 року командування польської групи вирішило розширити контрольовану територію за рахунок додаткових районів на південь від Івенця. З цією метою було організовано пункт опору в селі Камінь Столпецький, розташованому лише за 5 км від краю Налібоцької пущі. Там була розгорнута 1-ша рота I/78-го Слуцького стрілецького полку Армії Крайової при підтримці взводу великокаліберних кулеметів і посту партизанської жандармерії. Гарнізон Каменя нараховував загалом близько 120 вояків, озброєних 2 важкими кулеметами, 7 легкими кулеметами, а також автоматами та гвинтівками. Піхота квартирувала в настоятельському приміщенні костелу св. Петра і Павла, біля двометрової огорожі якого було підготовлено чотири імпровізовані бункери.

Командування польським гарнізоном прийняв пластун. з переписом псевдонім Юзеф Зуєвський «Мак», який одночасно виконував обов’язки командира 1-ї роти. Базуючись на новоствореному пункті опору, він патрулював широку смугу землі, організовуючи численні рейди та засідки проти радянських військ, що діяли у східній частині Налібоцького лісу. Ймовірно, діяльність «Мака» настільки вплинула на Івенецьке партизанське з'єднання, що полковник «Дубов» вирішив за всяку ціну ліквідувати кам'янський гарнізон.

Для участі в наступі була призначена партизанська бригада. Сталіна під командуванням полковника Павла І. Гулевича та загону майора. Шестакова з бригади особливого призначення НКГБ СРСР. Загалом вони налічували не менше 700-800 партизанів, озброєних однією гарматою, одним мінометом, 29 кулеметами та кількома сотнями автоматів і гвинтівок. Деякі польські джерела оцінювали кількість нападників у тисячу або дві тисячі. Напад готувався дуже ретельно, йому передувала ретельна розвідка польських позицій.

Напад стався після опівночі 14 травня 1944 р. Радянські війська підійшли до села не з боку Налібоцької пущі, як очікували захисники, а з боку Івенця. Нападникам вдалося непомітно знищити охорону, що складалася з польських цивільних, і через рови дійти до костелу. Лише Ян Зайончковський з Барановицького інспекторату, здійснюючи нічний обхід охорони та тривожних постів, помітив радянських партизанів, які перестрибнули через стіну церкви. Коли Зайончковський зробив попереджувальний постріл зі свого пістолета, радянські війська обстріляли польські квартали запеклим кулеметним вогнем, а потім почали фронтальний штурм. На першому етапі бою радянські обстріли спричинили значні втрати серед солдатів Армії Крайової. Попри несподіваність і значну перевагу противника, поляки не панікували і, зумівши зайняти частину оборонних позицій, чинили запеклий опір наступаючим. Запекла боротьба тривала не менше двох годин. Радянським партизанам вдалося проникнути на церковне подвір'я, де навіть почалася багнетна сутичка. Вони також захопили три польські бункери, а четвертий захищав екіпаж у складі: Яна Зайончковського, Броніслава Макаша, Чеслава Джудзевича, Казімежа та Едварда Лобача. Зрештою захисникам вдалося попередити головні сили Столпецького угруповання, розташовані за кілька кілометрів. Довідавшись про наближення польської допомоги під проводом «Гори», радянські партизани припинили наступ і відступили до Налібоцької пущі.Висока боєздатність дозволила захисникам Каменя витримати раптовий радянський удар. Однак цей успіх був досягнутий ціною серйозних втрат. У нічному зіткненні загинув 21 польський військовий і 23 були поранені, вісім із них тяжкі. Серед загиблих були: комендант польського гарнізону плат. Псевдонім Юзеф Зуєвський «Мак». Також було вбито щонайменше 20 жителів Каменя, а саме ��ело було частково спалено. Крім іншого, знищили історичний костел св. Петра і Павла. Радянські втрати склали 80 знищених комуністичних злочинця.

Варто згадати, ще одну важливу битву, а саме битву під Стоцьким лісом, яка була однією з найбільших антикомуністичних партизанських боїв, що відбулася 24 травня 1945 року біля села Лас Стоцькі між групою партизанів Армії Крайової під командуванням майора Маріана Берначака на псевдонім «Орлик» проти польських злочинних комуністичних сил. Після того, як «Орлік» у квітні 1945 року врятував понад 100 в’язнів із тюрми в Пулавах, Служба безпеки організувала мережу інформаторів, завданням яких було вистежити Бернацяка. Після доносу штабу МО в Пулавах про місце дислокації підрозділу Бернацяка був організований рейд комуністичних сил Польщі а також відділ Вержхонюва, який складався з кількох сотень офіцерів НКВД, і військових комуністичної Польщі.

Напад на групу Маріана Берначака стався опівдні. Комуністи наступали розділеними на дві групи – перша прямувала група Вєржхонюва, а друга – через ущелину під назвою Gibienna Dol. Відмітною карткою був підгорнутий лівий рукав форменних курток. Частини очолювали радянські офіцери, але передували офіцери комуністичних сил Польщі, які були знайомі з місцевістю. Незважаючи на пильність, великою несподіванкою для партизан стала поява ворожих військ, які півколом оточили колонію. Люди Чеслава Шлендака «Макса» з польової диверсії були вщент виснажені довгим маршем, вони відпочивали без уніформи і навіть взуття, сушивши одяг.

Бронемашини та транспортери висунулися перед строєм, відкриваючи шквальний кулеметний вогонь. Бійці "Макса" відповіли на атаку хаотичним вогнем. Намагаючись організувати оборону, комбат отримав важке поранення двома кулями — у передпліччя та грудну клітку. Крім того, семеро його людей були вбиті і кілька поранені. «Макс», який дедалі слабше відбивав атаки партизанів, підтримав 2-й взвод під командою лейтенанта «Світа», атакуючи атакуючих бійців НКВД у фланг. Ці дії стримували напад, але не зупинили його. Другий автомобіль і транспортер дісталися до району скреперників, які зустріли їх шквальним вогнем. Бронеавтомобіль був знерухомлений, а транспортник встиг відійти, але через ступінь пошкоджень він не вступив у бій. Вдала контратака 1-го взводу врятувала партизанів від польової диверсії, які прорвали оточення. Третій бронеавтомобіль не встиг вступити в бій, оскільки був спалений охоронцями району під командуванням 2-го лейтенанта. Мечислав Поляк «Леонід». Після того, як був розсіяний 1-м взводом радянського десантника, «Вірний» рушив у напрямку, де воював зі своїм підрозділом «Орлик», оточений радянським десантником, який спочатку розквартирувався разом зі своїм штабом в Окроліці.

Переломним моментом бою виявилася подія, під час якої група людей на чолі з Маріаном Берначаком «Орликом», серед яких були: «Спокойний», «Месник», «Нєчуя» та «Чарний», йшли стежкою до вершини. лісистого схилу, зовсім випадково натрапив на вісім осіб у радянській та польській формі із засученими лівими рукавами, які становили команду оперативної групи. Були там, серед інших: начальник відділу боротьби з бандитизмом, капітан Генрик Дересевич та заступник ПУБП у Пулавах поручник Олександр Ліґенза. «Гармата». Обидві групи підійшли одна до одної і зупинилися. Впізнавши один одного, «Орлик» і його супутники відкрили вогонь.

Після втрати командування серед атакуючих запанувала повна дезорієнтація та хаос. Спочатку оточений НКВД і УБ, «Орлик» вирвався з петлі і віддав наказ про маневр оточення, таким чином зумівши відкинути радянських військ, що відступали, в ущелину під назвою Задол, де окремі групи НКВС було ліквідовано.

Бій був відзначений написом на могилі Невідомого солдата у Варшаві. В результаті цього бою комуністичні злочинці втратили 72 убитих серед них був і командир їх групи Генрік Дерешевич, який мав звання капітана і ще з 1942 року був комуністичним бойовиком.

Бій під Курилівкою бій відбувся 7 травня 1945 року між антикомуністичними партизанськими загонами проти сил НКВД у селі Курилівка. Повстанці війська відбили радянські атаки, а потім відійшли від села.

Надісланий рано вранці 7 травня в бік Кульно, патруль антикомуністичних партизан з частини «Майка» натрапив на шеренгу радянських солдатів. Обмін вогнем підняв село на сполох, національні війська почали відступати, що було зупинено командиром Францішеком Пшисенжаком, який віддав наказ про оборону. Відділ «Радвана», який був страхівкою Курилівки, прийняв бій і протягом години відбивав атаки НКВД в районі школи та гміни. Невдовзі його підтримав відділ «Майки», привезений до Курилівки з сусіднього Тарнавця. Радянська атака провалилася.

Після перегрупування НКВД знову атакувало, цього разу з боку Сан. На допомогу обложеним прибув відділ «Волиняка», який дійшов до місця бою з Ожанни. З його допомогою атаку було відбито. Запеклі бої тривали 7 годин до 13:00. Близько 15:00 радянські війська знову спробували зламати опір, наступаючи фронтально з лісу на північний схід від Курилувки. Ця атака також провалилась через кулеметний вогонь антикомуністичних сил.

Пізно вдень, очікуючи нового нападу, «отець Ян» дав наказ відійти з села. Відділ «Майка» відійшов у район Пржихоєць, відділ «Радвана» на південь, у бік Ярослава, «Волиняк» зі своїми людьми втік на лівий берег Сяну, біля Ґродзіська Долішнього. Частина її мешканців виїхала з Курилівки разом із підрозділами , побоюючись радянської помсти. Загалом польські сили ліквідували 70 комуністичних окупантів з НКВД.

Битва під Сурконтами — битва, що відбулася 21 серпня 1944 року між підрозділами Армії Крайової та НКВД. Перший регулярний бій між Армією Крайовою та радянськими військами, які окупували територію Польщі. У цьому бою загинув також герой Польщі Мацей Каленкевич «Котвич». Наприкінці червня 1944 р. батальйон «Котвич» вирушив від річки Німан на схід, щоб допомогти частинам Армії Крайової з району Столпці вийти з Налібоцької пущі та взяти участь в операції «Остра Брама». У рамках цієї операції 6/7 липня частини Армії Крайової почали бої за Вільнюс. 13 липня з боями частин Червоної Армії і Армії Крайової було звільнено Вільнюс від німецької окупації. Після операції «Остра Брама» підрозділи НКВД почали роззброювати та захоплювати частини Армії Крайової. За наказом начальника 3-го відділу штабу Армії Крайової у Вільнюському районі частини Армії Крайової, зосереджені під Вільнюсом, почали відхід.

18 липня на узліссі Рудницького лісу перебувала група чисельністю приблизно 6 тисяч осіб. Армії Крайової та приблизно 12тис цивільні втікачі. Група була виявлена радянськими літаками. Командири розділили солдатів на невеликі групи і наказали їм йти на Білосток. Відділ «Котвича» відступив до Рудницького лісу. 20 липня він відбив облаву НКВД у лісах біля озера Керново.

Відділ «Котвича» місяць провів у Рудницькому лісі. Війська НКВД намагалися їх оточити. Підрозділ розділився на менші групи, прорвався і намагався пройти до Білостока. Він зі своїм штабом відступив у складі підрозділу чисельністю 36 чоловік. Вони почали свій похід на південний захід.

21 серпня в лісництві Сурконтів на нього напали 3-й батальйон 32-го моторизованого полку внутрішніх військ НКВС 3-го Білоруського фронту та райвідділ НКВС у Радуні. Швидше за все, мала місце зрада. Бій тривав 5 годин. Командир підрозділу "Котвич" загинув від удару в голову на початку бою. Підрозділ не здався. У бою загинуло 18 солдатів, у тому числі 6 офіцерів. Совєти добили поранених (17). Серед полеглих залишився один поранений. Загинуло 132 бійця НКВД Поховані на цвинтарі в Радуні.

Після бою командування Віленської Армії Крайової видало партизанським загонам директиву про розпуск і приєднання до підпілля. Головне командування Армії Крайової хотіло зберегти підпільні підрозділи до кінця війни та очікуваної мирної конференції, яка, як вважалося, визначить державність Віленщини.

Загалом польські сили знищили 132 комуністичних окупантів з НКВД.

Битва під Котками — бій, що відбувся на рубежі травня та червня 1945 року в лісі поблизу Котків між підрозділом Національних збройних сил, який прямував до району зосередження з метою прорвати в’язницю де комуністи тримали політ в'язнів у Піньчові та оперативний групи Окружного Управління Громадської Безпеки з Буско-Здруя та Провінційного Управління Громадської Безпеки з Кельце за підтримки частини Червоної Армії.

Бій розпочався атакою оперативної групи PUBP з Буско-Здруя під командуванням поручника Станіслава Яблонського на підрозділ NSZ під командуванням поручника Станіслава Сікорського, що розквартирувався в селі Палонки. Напад завершився невдачею, під час якої загинув офіцер ПУБП. Через недостатню кількість сил лейтенант Яблонський наказав відступити та викликав підкріплення комуністів у Кельцах. Оперативна група комнуістичних військ з Кельц при підтримці червоноармійського підрозділу чисельністю 30 чоловік була перевезена вантажівкою до села Млини. Звідси оперативна група і червоноармійці пішки йшли на поле бою.

Відбувся черговий напад і полем битви став Котецький ліс. Атака також провалилася. Більше офіцерів загинуло. Також були втрати в підрозділі NSZ, є кілька вбитих і поранених. Поранений командир підрозділу NSZ, що потрапив у полон, був убитий пострілом у потилицю. Серед постраждалих був Єжи Степень, якого транспортували до Кельце на лікування.

Подальше розквартирування в Котецькому лісі загрожувало знищенням підрозділу НСЗ, тому було прийнято рішення про відхід під покровом темряви. План вдався, частина непорушно відступила до Піньчува. Однак там його знову виявили. У лісах на північ від Піньчува біля сіл Влохи та Хрушціце точився бій, у результаті якого підрозділ NSZ фактично відступив, завдавши додаткових втрат противнику. Польські антикомуністичні сили ліквідували 10 осіб держбезпеки комуністичної Польщі.

Напад на в'язницю районного відділу громадської безпеки в Красносельці - збройний виступ бійців Національних збройних сил підрозділу Романа Дзем'єшкевича кодова назва Негода, здійснена в ніч з 1 на 2 травня 1945 р., в якій з-під варти Окружного Управління громадської безпеки було врятовано кілька десятків вояків NZS і АК, призначених для вивезення в СРСР. у Красносельці. Це була одна з найвідоміших акцій. Його видовищність в очах багатьох людей пояснюється тим фактом, що з 60 вояків, які брали участь, загинув лише один – Юліан Пщулковський – тоді як з боку Служби безпеки втрати становили 9 загиблих і багато поранених. У полон потрапили півтора десятка співробітників міліції та УБ, які кинулися на допомогу працівникам ізолятора. З цієї групи партизанський військово-польовий суд засудив до смертної кари Ігнація Бочара, коменданта станції МО в Красносельці, і Чеслава Кучинського, заступника командира з політичних справ, за знущання над в'язнями ізолятора. Отже антикомуністичні сили Польщі, знищили 9 співробітників служби безпеки, а також Ігнація Бочара і Чеслава Кучинського, які потрапили в полон, через їх злочини. Загалом втрати склали 11 комуністичних злочинців.

Також варто відмітити, ще одну важливу акцію польських антикомуністичних сил, а саме

Розгін тюрми в Кельцах - акція, спрямована на звільнення бійців Армії Крайової, NSZ та інших організацій польського незалежницького підпілля, проти яких боролися радянські та польські структури комуністичного терору в Польщі (НКВД Смерш, MBP та ін.), здійснена підрозділом із близько 200 солдатів Руху Опору Армії Крайової під командуванням Антоні Хеда «Сірий». Це відбулося в ніч з 4 на 5 серпня 1945 р. У результаті з мінімальними втратами місто було захоплено, в'язницю розформовано та звільнено приблизно 350 в'язнів, які утримувала комуністична служба безпеки у Кельце.

У 1945 році підпільні організації, з'єднання та партизанські загони провели багато видовищних акцій, у тому числі напади на в'язниці і звільнення заарештованих. Данні акції були вираженням не лише збройного антикомуністичного опору, а й солдатського братерства та міцного партизанського зв’язку. Найвідомішою операцією цього типу збройного підпілля на Кельцецькому повіті було знищення тюрми в Кельцах у ніч з 4 на 5 серпня 1945 р., здійснене колишніми групами Армії Крайової та групами NZS. В результаті акції було знищено одного офіцера НКВД та одного міліціонера.

Битва під Зволенем відбулас 15 червня 1946 року зіткн��ння групи партизанських загонів Тадеуша Жицького «Беліна», Влодзімежа Козловського «Оріон», Стефана Новацького «Загора», Мар’яна Садовського «Дзіда» під командуванням Францішека Єжи Яскульського». Zagończyk», чисельністю близько 130 осіб, з Оперативною групою НКВД-УБ-Червоної Армії, 15 червня 1946 р. під Зволеном.

Група «Загончик» розпочала похід на окружне управління громадської безпеки в Козеніце з метою порятунку заарештованих підпільників. Щоб отримати машини, Загончик вирішив атакувати війська Червоної Армії. У місті Подгура, на шляху Радом-Зволень, підрозділ Яскульського чисельністю близько 100 осіб підготував засідку. У нього потрапила радянська колона з 30 машин. Після нетривалого бою було захоплено 9 автомобілів, решта були пошкоджені в ході бою. Потім розстріляли водіїв, а також групу шоферів Червоної Армії, які їхали в одній з машин. На захоплених машинах партизани вирушили до Зволеня. Тут знищили дільницю Громадянської міліції, обірвали всі телефонні зв'язки. Вони рушили далі в бік Козеніце. На дорозі вони зустріли червоноармійський підрозділ, який перевозив коней. Зав'язався багатогодинний бій. На допомогу радянським воїнам прийшла оперативна група УБ і підрозділ НКВС. Зіткнувшись з переважаючими силами противника, бійці «Загончика» відійшли в бік лісового масиву, що був неподалік. За ним у селі Суча групу розпустили.

Тим часом радянські війська та війська УБ почали пацифікацію сіл поблизу місця сутички. Загалом було спалено щонайменше 28 будинків у Єдланці, Стриковіце-Гурне та Зволені. Червоноармійці грабували двори, ґвалтували жінок.

Це була одна з найбільших боїв між аківським підпіллям і комуністичними силами в регіоні. У результаті бою під Зволенем радянські війська втратили понад 40 убитими і 16 пораненими. Партизани втратили близько 6 бійців.

Розгром тюрми в Замості - акція антикомуністичного самостійницького підпілля, проведена в Замості 8 травня 1946 року. У 1946 році комуністичні служби заарештували багатьох учасників антикомуністичного підпілля на Замойщині. У першій половині квітня 1946 р. кап. Псевдонім Маріан Піларскі «Яр», комендант Замойського округу ВО «Свобода і незалежність», вирішив їх звільнити. Керувати акцією було призначено лейтенанта Романа Щура. «Уршуля», комендант району Старе Замостя, крипт. «Жасмин».

Арештованих утримували в СІЗО на вул. Okrzei в Замості. Підпільники провели детальну розвідку території в'язниці. Завдяки інформації, наданій тюремними охоронцями Романом Себастіані та Яном Радзейовським, а також колишніми в’язнями, було встановлено планування коридорів та розташування камер. Це дозволило нам підготувати детальний план атаки. Атака була запланована на 8 травня 1946 року, оскільки очікувалося менше персоналу в'язниці.

Атаку здійснили приблизно 18 підпільників із застав Удриче, Вісловець і Ситанець. Підрозділ згрупувався на приміській тартаку, звідки ввечері в’їхав у місто. Напад почався близько 21:00. Здолавши охорону біля тюремних воріт, штурмовий підрозділ перехопив двох офіцерів Корпусу внутрішньої безпеки (Яна та Юзефа Косціків), які поверталися з обіду в місті. Офіцерів і охорону підвели до тюремних воріт і вмовили охорону відкрити їх. Потім нападна група напала на гауптвахту та офіс в'язниці. Під час сутички загинув один із нападників — Едуард Свіст. «Miś», а поранення зазнав Стефан Полиха на прізвисько «Краснопольський». Один з офіцерів також був убитий, а начальник тюрми Вавжинець Сівець був схоплений. Захоплення цих кімнат дозволило нам забрати ключі та відкрити камери. Було звільнено 301 особу, у тому числі політичних і кримінальних в'язнів, а також фольксдойче.

Після акції підпільники успішно відступили. Співробітники пенітенціарної служби переконані, що в нападі брали участь близько 100 нападників. Одним із наслідків нападу стала зміна чинних процедур у пенітенціарній системі. В результаті бою було ліквідовано 3 комуністичних бойовиків, один з них був офіцером.

Також важливим фактором боротьби було те що польські антикомуністичні сили починаючи з 1945 року діяли спільно з УПА проти комуністичних сил. Однією з найважливіших операцій була саме Грубешівська операція, яка відбулась в 27-28 травня 1946 року.

Напад на місто Грубешів мав на меті: заманіфестувати співпрацю українського і польського підпілля проти комуністичних збройних сил; стероризувати ворога несподіваним наскоком на місто, що лежить у граничному районі поміж Польщею і СРСР;зірвати акцію з примусового переселення населення;залякати міліцію, складену з різних міських елементів під тиском комуністичного режиму. Місто Грубешів лежить між більшими містами від сторони Польщі: Холм, Люблін, Красностав, Замостя, Томашів, і від сторони СРСР Ковель, Володимир-Волинський, Луцьк, Радехів, Львів, Рава-Руська. В усіх вищеназваних містах були розміщені сильні військові залоги ворога. Місто лежить над багнистою рікою Гучва, околиця низинна і покрита кущами і лісами. Великі ліси тягнуться далі від міста з півночі і північного сходу, менші (Метелинський і Теребинський ліси) з півдня і південного заходу. Наскок на Грубешів означав акцію на місто, що знаходилося в центрі великих ворожих військ, розташованих на пограниччі і у вищезгаданих містах. З цієї причини залога Грубешова почувала себе безпечно і не мала потреби виставляти особливі сторожеві застави довкруги міста. Небезпеку для повстанських військ становила сильна радянська і польська залога міста і можливість допомоги ворогові з поблизьких міст. Ці умови вимагали сильної конспірації і використання моменту несподіванки. Відділи УПА та ВіН увійшли до міста з двох боків: боївка СБ з боку Славентина через міст до будинку виселенчої комісії, який знаходився на суч. вул. Kilińskiego; решта українських та польських відділів через Холмський міст з півночі. Заплановано, що усі мають зайняти вихідні становища о годині 00:05. Відділи УПА, які мали вдарити на НКВС, а також відділ поручника «Млота» повернули на суч. вул. Partyzantów і вийшли на визначені позиції близько 40 м від кошар НКВС та близько 30 м від їх комендатури. Місто було спокійне, ворог нічого не помічав. Відділ УПА "Вовки-1" зловили п'ятьох вояків міліції. Цей відділ УПА спізнився на своє місце призначення, бо провідник заблукав і вони опинилися в місці, де могли бути обстріляні ворогом і своїми. Ситуація була тим прикріша, що саме "Вовки-1" мали почати операцію наступом на будинки НКВД. Комендатура та кошари НКВС розташовувалися у дворику Де Шату, вул. 3 Maja. О 1:30 "Вовки-1" зайняли становища проти НКВД з півночі. Інша група УПА підсунулася з півдня і під самі дроти, а деякі дісталися в самі окопи. Будинки оточено півколом, встановлено саморобні станки для відстрілювання снарядів до німецьких реактивних мінометів «Nebelwerfer 41» — так званих «торпед»

Операція загалом почалася обстрілом «торпедами». Вистрілено 6 снарядів, з яких чотири потрапили в ціль.

Зберігся таки опис обстрілу:

«Першу торпеду пустив я в кошари НКВД. Торпеда попала в середину. Перед випущенням торпеди в будинку було світло, та видно було, що всередині кімнати робиться. Отже, я бачив, як двоє большевиків милось, а пізніше убирались. По вибуху торпеди я не бачив вже жодного світла, ані людей в кімнатах»

Будинки розбито, НКВД-исти почали оборону з кулеметних гнізд, але їх знищено гранатами і перехресним вогнем. Залишився тільки один ворожий кулемет, який деякий час стріляв у східному напрямі, де не чинив ніякої шкоди, врешті і його знищили повстанці.

Деякі вояки НКВД почали втікати у східну сторону міста, разом з вояками Уряду Польської Безпеки, їх обстріляли повстанці з кулемета.

Головною метою польських партизан був будинок Уряду безпеки. Наразі в цьому перебудованому будинку по вул. mjra Henryka Dobrzańskiego 7 міститься районний суд.

Уряд безпеки знищено з залогою; декільком вдалося втекти. Повстанці ВІН під керівництвом "Млота" з особливою мужністю йшли у бій і здобули будинок наступом незважаючи на гранати і багнети. В критичний момент їм допомогли повстанціх боївки СБ "Ясеня". Повстанці випустили 22 політичних в'язнів , серед них 5 українців, і спалили папери. На фото, які збереглися будинок УБ після атаки виглядає як спалений, проте є інформація, що повстанці його не палили.

Боївка СБ УПА здійснила дві атаки нa виселенчу комісію, які однак не вдалися. У цьому випадку підвели повідомлення розвідки, які стверджували, що охорона комісії має лише пістолети — у реальності ж вона була озброєна автоматичною зброєю:

«Дім виселенчих комісарів приділено БСБ під ком. „Остапа“. Польська розвідка подавала, що виселенчі комісари озброєні тілько в „панську бронь“, це в пістолі. Охрона комісарів — 15 совєтів. Стійка стоїть день і ніч перед будинком. Будинок обгороджений високим парканом. Десять хвилин перед початком акції погасили світла в будинку. „Остап“ обставив будинок стрільцями. Через паркан нам можна було перелізти. Бо стійковий стояв біля дверей. Він і так зауважив якийсь рух, бо кілька разів повторив: „Кто шляєтся“. Коли почалась акція, БСБ відкрили вогонь. Однак сей час посипались на них стріли з кулемета та автоматів, з вікон. Виселенчі комісари були значить озброєні „по зуби“

Відомо, що одночасно з атакою на комендатуру МО, відділ пор. Чеслава Гайдука „Слепого“, згідно плану, оточив будинки МО. Тут йдеться якраз про два будинки на вул. Górna.

Обидва ці будинки збереглися до нашого часу. Перший має адресу вул. Górna 13, другий — вул. Górna 7. Партизани обстрілювали вікна та двері і не випускали нікого назовні. Обидва будинки з підписом МО зазначені на мапі складеній УБ після атаки, як взяті в кільце партизанами. Наявна інформація, що партизани також атакували будинок колишнього магістрату, а потім в'язниці, в якій розміщувалися додаткові сили карального апарату, на суч. вул. Podzamcze 9. Імовірно це третій об'єкт пов'язаний з МО, що згаданий в початкових планах партизанів — Штурмувка з 20 особами залоги. Проте на мапі операції складеній УБ цей об'єкт не зазначений.

Натомість „приміщення ППР по вулиці 3 Maja 32 знищено, забрано документи, зліквідовано кілька працівників, що там були“. У спогадах Всеволода Пшепюрського — працівника окружного СБ, який під час нападу на Грубешів виконував обов'язки командира боївок СБ — „Скоба“ вказується:

„Будинок ППР мали забрати АК-овці. З оповідання поляків цивілістів і наших стрільців-очевидців, виходить, що будинок ППР цілком здемольований, а присутніх в будинку постріляли“

Також повстанці, навідалися до житлового будинку УБ на суч. вул. Narutowicza 5. Цей будинок показаний на мапі атакованих об'єктів складеній пізніше УБ. Атаковано було також повітове староство на розі суч. вул. 3 Maja та вул. Dobrzańskiego. Проте на мапі складеній УБ після атаки атака на нього не зазначена, хоча сам об'єкт показаний. Партизани також опанували та знищили пошту по вул. Marszałka Józefa Piłsudskiego 7. Ось як про це пише „Скоб“:

„Пошту мала знищити одна наша група. На жаль, вона не мала досвіду, як нищити пошту. Централі отже не здемольовала, забрала 4 радієві апарати, втім один надавчовий. Але їх мусила залишити в ліску недалеко Грубешова з причини обтяження та швидкого маршу. Каси не могла розбити, бо була вцементована. Пошту, яку забрали також не довезли, бо підвода, на якій вона була обстріляна панцирним автом большевицьким на шосі Грубешів-Вербковичі вивернулась і її залишено“[6][4].

Будинок, де знаходився осередок Польської роботнічої партії (ППР), вулиця 3 Maja 32 у Грубешові. Фото І. Парнікози 2013 р.

Операція тривала близько півтори години. Пострілом ракети відділи повідомлено про відступ. В місті стояла невелика військова група радянських окупантів, які прибули до міста з Німеччини, повертаючись до СРСР, близько 40 людей з танкеткою. Ця танкетка вступила в бій з відступаючою групою "Вовки-1".Там, був лквідований майор НКВД і три вояки.

Польські відділи після боїв відступили до керунки Славентина, де на луках чекали фурманки, які відвезли їх аж до Глініска. Переслідування не відкрило їх слідів. Українці розпочали відхід у бік Теребінського лісу, але за ними рушило переслідування НКВС. Відділи УПА перейшли до Метелинського лісу, але на збірному пункті залишили охорону, бо останній відділ Служби Безпеки УПА, який прикривав відступ, ще не вийшов з міста. З Грубешова наспіла тимчасом погоня польського війська. Після перестрілки в Метелинському лісі, відділи УПА перейшли до більшого Теребинського лісу. Вони не мали завдання встрявати у бій і тому старалися відв'язатися від ворога. Це вдалося аж другого дня після бою в Теребинському лісі. В результаті операції було звільнено політичних в'язнів, такрж ліквідовано 16 комуністичних злочинців з НКВД, а також 12 комуністів з Управління Безпеки. Загалом 28 комуністів було ліквідовано

Важливий етап боротьби про який треба сказати це розгром в'язниці в Радомі - акція антикомуністичного самостійницького підпілля, проведена в Радомі. У 1945 році комуністична влада в рамках боротьби з антикомуністичною опозицією заарештувала ряд людей в окрузі Радом. Їх ув'язнили в Радомі.

Рішення про порятунок заарештованих було прийнято влітку, для проведення операції було зосереджено підпільний постАК. Нам вдалося зосередити шість партизанських загонів, і всією акцією керував Стефан Бембіньський псевдо. «Гарнась», пов’язана з Національним Військовим Союзом. Рештою підрозділів командував: Вітольд Дроздовський код «Лот», псевдонім Адам Гомула «Бей», псевдонім Ян Ястшембський «Кропива», псевдонім Збігнєв Халама Псевдонім «Кудояр» і Генрик Подковінський «Реній». В акції брали участь близько 120 підпільників.

9 вересня 1945 року підпільники вступили в бойові дії. Вони загнали чотири захоплені військові вантажівки в центр Радома і атакували будівлю в'язниці. Ворота були зламані з використанням вибухівки, а охорона була розгромлена в короткому бою. Здобутими ключами вони почали відкривати камери, частина в'язнів ламала двері самостійно. Через тридцять хвилин акцію було завершено і 292 людини були звільнені, в тому числі шістдесят репресованих вояків WiN, NSZ, AK і NOW. Під час бою було ліквідовано, 2 червоноармійці, 2 офіцери Громадської міліції та один солдат комуністичного Війська Польського . Загалом 5 комуністів було ліквідовано.

Знищення в'язниці в Пултуську - також одна з великих збройних акцій антикомуністичного незалежницького підпілля, успішно завершена. У результаті з тюрми в Пултуську було звільнено 70 в'язнів. Колишні солдати Армії Крайової, які вирішили продовжити свою діяльність проти комуністичного уряду, приєдналися до Руху Опору Армії Крайової, що виник, у середині 1945 року. Пултуський повіт функціонував у структурі Мазовецького інспекторату РОАК як Пултуський округ (код: «Maciejka»). Він функціонував безперебійно; навіть комуністи, які боролися з підпіллям, вважали, що мають справу з найкраще організованою діяльністю з усієї інспекції. Партизани РОАК керували системою невеликих патрулів, які проводили заходи, спрямовані на обмеження комуністичного впливу шляхом ліквідації офіцерів Громадянської міліції та Управління безпеки, а також агентурної мережі безпеки. Крім того, велася боротьба з бандитсько-розбійницькими загонами, ліквідовано самогонство. У Пултуському повіті також діяли відділи Товариства «Свобода і Незалежність» з Острув-Мазовецького повіту WiN (код: «Otylia»).

На початку лютого 1946 року відбулися перші арешти підпільників. Завдяки співпраці Станіслава Рахуби пс. «Карлік» з Качіце Управління безпеки отримало інформацію, яка дозволила заарештувати 43 особи з району Пултуск. Серед заарештованих були офіцери районного управління. У травні 1946 року Варшавський окружний військовий суд під час виїзного засідання в Пултуську судив 17 підпільників і засудив трьох з них до розстрілу. Внаслідок «виверження» Пултуський районний РОАК було реорганізовано, а його керівником став Мечислав Жебровський. «Кордіан». Його діяльність була перервана 3 липня, коли він був заарештований Управлінням безпеки. У результаті розслідування в окрузі були здійснені додаткові арешти. До кінця серпня було заарештовано 31 підпільника, згодом кількість заарештованих продовжувала зростати. Восени 1946 р. внаслідок арештів і викривальної кампанії Пултуська окружна РОАК була дезорганізована і увійшла до структур Національного військового союзу. Він мав кодові назви «Пауліна» та «Нарвік» .

Включення Пултуська до Білостоцького округу ВіН призвело до активізації конспіративної роботи. Завдяки праці Зигмунта Домбковського (псевдо: «Орка», «Крим») вдалося відтворити командування округу та його польову структуру. Проте основним завданням, яке взяв на себе Домбковський, було звільнення заарештованих підпільників, які трималися у в’язниці в Пултуську, особливо Мечислава Жебровського.

Була проведена ретельна розвідка обстановки в місті. Було встановлено місця дислокації силовиків, досліджено будівлю в'язниці та персонал, який там працює. Однак сили округу Пултуськ були надто слабкі, щоб здійснити акцію самостійно, тому було отримано підкріплення з району WiN Ostrów Mazowiecka. Таким чином було сформовано штурмову групу з сорока осіб під командуванням 2-го лейт. Станіслав Ланецький (псевдонім: «Пшелотний»). Підрозділ мав важке озброєння, в тому числі: 10 кулеметів.

Частина вояків проникла до міста на машинах, видаючи групу Війська ЛП, решта доїхала до місця бойових дій на селянських возах. 26 листопада вдень почалася атака. Група, яка перебуває в автомобілях на міській площі в 19:00 зруйнували телефонну станцію та перекрили мости, чим перешкоджали просуванню сил МО та УБ у західну частину міста. Силовики кілька разів намагалися прорватися через ці мости, але здавались. Нам також вдалося знайти Яна Дворніка, начальника в’язниці, і переконати його співпрацювати. Це дозволило партизанам без зіткнень увійти до тюрми та випустити з камер 70 арештантів. Крім того, захоплено 3 ручні кулемети, 4 кулемети ППЗ, 21 гвинтівку та 64 гранати. Крім того, знищено 6 гармат. З тюремної каси було вилучено значну суму грошей, що зберігалася там, і велику кількість цінностей.

Під час відступу командувач боями 2-й лейт. Станіслав Ланецький побився з двома членами ОРМО. Йому вдалося вбити обох, але сам був смертельно поранений.Частина відійшла з міста в район Острува. Збентежені офіцери МО та УБ не змогли розпочати ефективне переслідування. Загалом операція завершилась успішно було ліквідовано 7 комуністів.

Це були найбільш відомі акції польських антикомуністичних сил під час боротьби проти комуністичних окупантів, варто також сказати, про польських комуністів, які були страчені антикомуністичними силами, а репресіями Сталіна в СРСР. Зараз в переліку будуть найбільш відомі з них.

Юзеф Марцик один з перших комуністичних бойовиків, який був страчений німцями був комуністом, ще до війни був членом Гвардії Людової. 5 грудня 1942 року був розстріляний німцями як комуністичний терорист у Юговіце біля залізничної колії.

Болеслав Пшибишевський, комуніст член ВКП(б) в СРСР, розстріляний під час чистки Сталіна у 1937 році.

Ігнацій Фік діяч комуністичного руху, поширював комуністичну пропаганду в Кракові, створив також комуністичну групу в місті. В жовтні 1942 року заарештований німцями і страчений.

Казимир Баранський комуніст, розвідник СРСР у Польщі, займав високі посади в Радянському союзі. Воював за комуністичний злочинців під час Громадянської війни в Росії. Розстріляний під час чисток Сталіна, нагорода знайшла свого героя.

Мечислав Логановський, комуніст був членом польської соціалістичної партії, ще до комуністичного перевороту 1917 року. Був дипломатом від окупованої України комуністами в Польщі. Розстріляний під час сталінських чисток в СРСР у 1938 році.

Станіслав Станде член комуністичної партії з 1919 року, займався комуністичною агітацією в Польщі. Розстріляний під час сталінських чисток в 1937 році.

Ян Войтига, комуніст довший час працював в СРСР, страчений у 1937 року під час чисток.

Бруно Ясенський польський комуніст, став ним після Краківського прокомуністичного повстання. Емігрував в Францію, став членом комуністичної партії Франції. У 1930 році переїав в СРСР. Заарештований і розстріляний в СРСР в 1938 році, сталінські комуністи досить довгий час приховували розстріл данного комуніста.

Франциск Венцек комуністичний діяч в Росії, член комуністичної партії з 1904 року. Був убитий в 1918 році коли чехословацький корус розбив комуністів в Самарі і взяв місто.

Аугуст Буковський попри те, що народився в заможній родині з 1930-х років став членом комуністичної партії. Часто агітував в Польщі робітників, підртимував різноманітні страйки. Під час вторгнення Німеччини був заарештований і відправлений в конц табір Аушвіц де і помер у 1940 році.

Андджей Якубчак польський комуніст, брав участь в Першій Світовій війні, після неї приєднався до комуністичних сил в Росії брав участь в громадянській війні в Росії, був знищений силами Врангеля в Криму в 1920 році.

Юзеф Шиманський польський комуніст член комуністичної партії Польщі і Польської Робітничої Партії. Повішений німцями 16 жовтня 1942 року.

Роман Піотровський польський комуніст, став на дорогу комунізму у Франції, член комуністичного злочинного руху опору вів бойові дії проти німців і французьких антикомуністів. Був знищений 6 серпня 1944 року у бою з німцями.

Ірена Савицька комуністка єврейського походження, займалась також археологією окрім цього бувала в СРСР. Була убита під час Варшавського повстання в 1944 році.

Францішек Пільц польський комуніст, а також філософ і публіцистз 16 років вступив в Польську соціалістичну партію. Загинув в Варшаві у 1941 році.

Олександр Дан комуніст єврейського походження, стає активним учасником комуністичного руху в Польщі, в 1930-х роках. Знищений німцями в 1943 році.

Ігнацій Грушковський польський комуніст, брав участь в війні на стороні комуністичних злочинців під час громадянської війни в Росії, брав участь в боях з арміє Врангеля, загинув від численних ран в 1921 році.

Роман Лонгва польський комуніс, ще з юності починає захоплюватись злочинними ідечми комунізму і соціалізму. Брав участь в війні на стороні злочинців комуністів під час громадянської війни в Росії. Страчений під час сталінських чисток в 1938 році.

Бернард Закс польський комуністичний діяч, єврейського походжегння, з початку 20-х років член комуністичної партії, знаходився на території СРСР, розстріляний під час чисток у 1937 році.

Юліан Юлек, радикальний комуніст походив з сільської родини. У 1925 році приєднався до Польської соціалістичної партії. У 30-х роках брав участь в різних прокомуністичних страйках і виступах. Під час Другої світової війни діяв в підпіллі. Був заарештований німцями і загинув в Аушвіці в 1943 році

Станіслав Кулешинськй польський комуністичний діяч, брав участь в громадянській війні в Росії, після початку агресії радянських військ проти Польщі, сприяв їх агресії. Заарештований та страчений у 1919 році.

Вацлав Поліцкевич польський комуніст активний діяч злочинного комуністичного руху на території СРСР служив в ОГПУ був заарештований і знищений під час сталінських чисток в 1937 році.

Станіслав Косіор один з самих відомих польських комуністичних злочинців, який допомагав владі СРСР проводити політику терору на окупованих комуністам терору, щодо антикомуністичного населення, був розстріляний під час сталінських чаисток в 1939 році.

Стефан Ченчак, член польської комуністичної партії, познайомився з комунізмом, ще на початку 20-х років. До Другої Світової війни був активним учасником злочинного комуністичного руху. У 1944 року, був заарештований німцями, згодом знищений в концтаборі в січні в 1945 році.

Людвік Чугала комуніст, активний участик злочинного комуністичного руху Армії Людової. З 1947 року майор запасу, брав участь в комуністичних злочинах. Знищений антикомуністичними повстанцями в 1951 році.

Станіслав Данієляк комуністичний діяч, в часи Другої світової брав участь в боях проти німців і антикомуністичних партизан. У 1944 році, заарештований німцями поселений в концтабір, де і загинув.

Юзеф Домбровський польський комуністичний злочинець став комуністом, ще у 1920-х роках. З 1936 року брав участь в Громадянській війні у Іспанії, на стороні комуністично-соціалістичних загарбників. Після 1938 року покидає Іспанію. Під час Другої Світової війни вступає в Гвардію Людову, у 1943 році заарештований німцями. І згодом того ж року страчений.

Антон Добішевський комуністичний активіст, педагог з 1922 року член Комуністичної партії. Під час Другої світової війни активний учасник Польської робітничої партії. Заарештований німцями в 1942 році, і розстріляний.

Вацлав Добош У передвоєнний період активний діяч КПП, організатор Польської робітничої партії та перших комуністичних злочинних загонів Гвардії Людової. Знищений 9 серпня 1943 року польськими антикомуністами з NZS.

Якуб Драєр комуністичний діяч, начальник техніки Центрального військового відділу КПП 1932–1934, крайовий начальник Військового управління КПП 1935– 1936 рік. Всі 1930-х рокі займався злочинною комуністичною діяльністю. Другу світову війну зустрів у в'язниці, був звільнений у 1939 році. У 1941 році заарештований німцями, і застрелений в конц таборі в 1943 році при спробі втечі.

Пьотр Дронжкевич діяч Комуністичної партії у Сілезії . Став на шлях комунізму ще у 1920-х роках. У 1930-х роках заарештовувався владою Польщі, за злочинну комуністичну діяльність. Емігрував в СРСР під час Другої світової війни в 1942 році потрапив на територію Польщі. У листопаді 1942 році заарештований німцями. Перевезений до концтабору Аушвіц де був знищений у 1943 році.

Герсзон Дуа-Боген польський комуністи єврейського походження, активний комуністичний дія, певний час був в США, брав участь у війні в Іспанії на стороні комуно-соціалістичних злочинців. Початок Другої Світової війни застав його в Франції, в 1942 емігрував на Кубу. У 1947 році загинув в автокатастрофі під Освенцимом.

Тадуеш Думовський був учасником Соціалістичної партії Польщі ще на початку 1900-х років. Активний діяч злочинного комуністичного польського руху. У 20-30 роки часто арештовувався. Застрелений польськими антикомуністами в 1949 році.

Адам Джеґєлевський За фахом столяр. У 1905 році вступив до Польської соціалістичної партії в Лодзі і брав участь у революції. Під час Першої світової війни оселився в Ловичах. З 1922 р. член КПП, організовував партійні структури в Ловичі та околицях. Був членом окружного комітету КПП у Ловичі та окружного комітету КПП у Варшавському Лівобережжі. У 1930 р. заарештований і засуджений до року ув'язнення за комуністичну злочинну діяльність. Був членом комуністичної терористичної Гвардії Людової. У середині червня 1944 року заарештований німцями і знищений в Освенцимі.

Еміль Дзедзіч польський комуністичний і соціалістичний діяч, діяв у Кракові. Вів активну злочинну комуністичну діяльність в 1930-х роки. З 1942 року приєднується до комуністичних злочинців з Гвардії Людової. 21 жовтня 1942 року, був заарештований німцями, разом з іншими комуністичними злочинцями і у 1943 році був розстріляний.

Станіслав Дзялек З 1925 р. жив у Лодзі, де 1929 р. вступив до злочинної Комуністичної партії Польщі. Брав активну участь у демонстраціях, мітингах і робітничих мітингах. З 1931 р. член окружного комітету (КО) КЗМП у Лодзі. Незабаром він став його секретарем. Під час загального страйку текстильників у березні 1933 р. вступив до всього КО КЗМП у Лодзі. 1933–1936 ув’язнений за комуністичну діяльність. Після звільнення продовжив роботу в КЗМП, з 1937 р. — у КПП. Наприкінці 1939 р. переїхав до окупованого СРСР Білостока, де був керівником відділу кадрів у Виконкомі міськради делегатів. У 1942 став членом Гвардії Людової, У грудні 1942 року заарештований німцями перевезений в конц табір де і помер в 1945 році.

Ян Файге комуніст, активний діяч злочинного комуністичного руху у Польщі у 1930-х роках. Під час Другої світової війни, активний підпільний комуністичний діяч, заарештований німцями у 1942 році де був і знищений.

Станіслав Фонфара комуністичний діяч, активний учасник комкністичного руху в 1930-х роках. Під час Другої світової війни був одним з перших хто створював осередки Польської робітничої партії, був членом Гвардії Людової зробив чимало терористичних актів. У листопаді 1943 року разом з братом Юзефом був заарештований і страчений.

Єгуда Фельдвурм Фельд комуніст та соціаліст. У 1930 році вступив в КПП. Під час Другої світової війни був заарештований і помер в гетто в 1942 році.

Мечислав Фершт член червоних скаутів з 1935, а згодом молодіжної організації Товариства робітничого університету. Секретар молодіжного відділу окружного робітничого комітету Польської соціалістичної партії спочатку у Варшаві-Подмієйській, а з 1938 року у Варшаві. Співорганізатор мітингу молоді ППС у Варшаві у вересні 1937 р., а також активний учасник Соціалістичної партії. В 1942 році приєданвся до бойовиків Гвардії Людової. 23 лютого 1943 року був заарештований і страчений німцями.

Мечислав Фіґула польський соціаліст, робітничий і комуністичний діяч. У 1932 році вступив до КПП. У 1934 році заарештований за злочинну комуністичну діяльність. Звільнили через 7 місяців. Згодом став секретарем райкому КПП у Липинах. У березні 1936 року його заарештували разом із Владиславом Гомулкою. Його засудили до 3 років позбавлення волі. Вийшов у квітні 1939 року. У серпні 1943 р. заарештований. Спочатку його ув’язнили в Мисловіце, а потім перевезли до концентраційного табору Освенцим, де він був убитий 23 жовтня 1943 року.

Едвард Ефраїм Фондамінський став активним членом Польської комуністичної спілки молоді, а потім і Польської комуністичної партії. Брав активну участь у політичній діяльності цих організацій. Був поселений німцями у гетто, де вчини самогубство 8 травня 1943 року.

Ян Форемняк комуністичний злочинець та розвідник СРСР. Спочатку був активним у Комуністичній спілці молоді з 1930 член ПКП. Емігрував з часом до СРСР після кількох арештів у Польщі. У 1943 році був закинутий на територію Польщі, і мав діяти за вказівками СРСР. 16 січня 1945 року був знищений, силами Армії Крайової.

Стефан Францішок польський комуністичний злочинець, на початку 1920 років виїхав у Францію. Приєднався до Французької Комуністичної партії. Під час Другої світової війни повернувся на територію Польщі. З 1943 року веде боротьбу проти німців і антикомуністичних сил Польщі, 30 травня 1944 року був заарештований німцями у Вроцлаві і страчений.

Станіслав Ґашевський Працював на фабриці Рудзкі в Мінську-Мазовецькому, з 1932 року належав до Комуністичної спілки польської молоді, а потім до Комуністичної партії Польщі.У 1942 р., після створення Польської робітничої партії та Народної гвардії, він став членом цих організацій, був членом окружного штабу Народної гвардії в Мінську Мазовецькому, організовував численні збройні та диверсійні акції в м. Мінський, Гарволінський, Седлецький, Соколівський і Венгрівський повітах. Був ліквідований 2 вересня 1943 року в боях з німцями.

Малгожата Форнальська член комуністичної партії Радянської Росії з 1918 року. Член КПП з 1921. Брала участь у IV з’їзді КП(б)П влітку 1927 року під Москвою. Навчалася в Академії комуністичної освіти та Міжнародній ленінській школі (до 1930). У міжвоєнний період її кілька разів арештовували й ув'язнювали за комуністичну діяльність. 14 листопада 1943 року заарештована німцями, 26 липня 1944 року розстріляна.

Стефан Йордловський комуністичний бойовик і злочинець, активний діяч Польської Робітничої Партії. Був співзасновником рейдової групи спеціального призначення Народної гвардії «Бурза» та виконав низку її терористичних актів. Активний комуністичний бойовик ліквідований німецькими силами 28 листопада 1943 року у бою на залізничній станції в Прушкуві.

Гамерляк Алойзі активний комуністичний діяч у 1934 році вступив в КПП. Брав участь в комуністичних страйках і виступах. Під час Другої світової війни діяв в підпіллі. Був заарештований німцями в 1943 році. І страчений в 1944 році в Аушвіці.

Юзеф Халат У 1930 р. вступив до КПП.Він став окружним секретарем ПРП у Кентах, а в 1943 р. секретарем Кентського надрайонного комітету ПРП у Більському повіті. У своїй квартирі він організував таємницю для членів Польської робітничої партії та Гвардії Людової. Заарештований німцями 25 жовтня 1944 року був поміщений в концтабір де і помер.

Тадеуш Кравчук комуністичний злочинець, воював в армії СРСР під час Другої світової. Після 1944 року займався злочинами в Польщі, воював проти антикомуністичних повстанців. Був знищений антикомуністичними повстанцями на залізничній станції у 1949 році.

Антоні Качпура член Соціалістичної партії Польщі ще з 1906 року, На початку 20 років стає членом Комуністичної партії. У 1942 році стає бойовиком Гвардії Людової. Восени 1942 року його заарештовують німецькі сили після чого його було страчено.

Стефан Кнапік З 1924 член Комуністичної спілки молоді. В 1930 член КПП. У серпні 1942 році заарештований німцями відправлений в Аушвіц де був убитий.

Ігнацій Лівох член комуністичної партії, вступив у неї в 1930-х роках. З лютого 1942 року бойовик терорист Гвардії Людової. 30 липня 1943 року був оточений німецькими силами, під час бою застрелився, щоб не потрапити в полон.

Діонізій Конкель У 1930 р. вступив до Комуністичної спілки польської молоді, а потім до Комуністичної партії Польщі; секретарем якого він був у окрузі Кулі та у Вичерах. Як активіст КПП був співорганізатором страйків і акцій протесту робітників. У 1942 році був організатором осередку Польської робітничої партії, потім створив Народну гвардію у Вичерах. Заарештований 6 лютого німцями, під час допиту викинувся у вікно і загинув.

Сильвестер Лудиґа У 1934 році став співорганізатором Робітничої соціалістичної партії. Після заборони РПС у 1935 вступив до КПП і продовжував організовувати демонстрації безробітних. У 1942 році став співорганізатором Польської робітничої партії у Верхній Сілезії. Входив до складу окружного комітету ППР. Передавав листівки та вибухівку. 10 серпня 1943 року був заарештований і ув’язнений у Мисловіце, звідки був перевезений до табору Аушвіц, де й помер.

Станіслав Кжинувек Член Російської комуністичної партії (більшовиків) (РПЦ(б)). Після повернення на батьківщину вступив до КПП і працював на металургійному заводі «Катаржина» в Сосновці, звідки був звільнений за комуністичну діяльність. За комуністичну діяльність його кілька разів арештовували, а в квітні 1939 р. до липня 1939 р. перебував у в’язниці в Березі Картуській. один із редакторів «Trybuna Zagłębia» — часопису КО ППР Заґленбія. 12 лютого 1942 року був заарештований німцями помер у в'язниці.

Юзеф Клуска комуністичний злочинець та бойовик, став на шлях комунізму, ще у 1930-х роках. Під час Другої світової війни вступив до Гвардії Людової був знищений у бою з німцями 8 серпня 1943 року.

Вітольд Кокошко активний комуністичний і соціалістичний злочинець. Брав участь в комуністичному русі в 1930-х роках. Під час Другої Світової війни він організовував вербування та навчання членів ГЛ, збирав і зберігав зброю у своїй квартирі. Влітку 1942 р. призначений окружним командиром ГЛ у Празі. 6 жовтня 1942 року його заарештували й ув’язнили і згодом розстріляли.

Юліуш Каня комуніст член КПП. На рубежі 1939/1940 рр. вступив у підпільні комуністичні організації, а на початку 1942 р. вступив у Польську робітничу партію. Влітку 1942 року вступив в Гвардію Людову 29 вересня 1942 року його заарештували німці, та згодом розстріляли.

Людвік Котас комуністичний діяч, на початку 1920-х років емігрував у Францію. Став там членом Французької Комуністичної партії, з 1936 року по 1939 брав участь у війні в Іспанії на стороні комуно-соціалістичних злочинців. У 1939 повертається у Францію. Під час Другої світової війни повертається до Польщі і стає бойовиком Гвардії Людової, у 1942 році був убитий в сутичці з німецькою поліцією.

Ізидор Кошиковський комуністичний злочинець починаючи з 1930-х років брав активну участь в комуністичному русі. Під час Другої світової війни брав участь в комуністичному підпіллі 21 червня 1942 року був заарештований гестапо і ув'язнений у Пав'яку, звідки після тортур його разом із групою інших в'язнів вивезли до Лужеських дюн і там розстріляли 15 жовтня 1942 року.

Леонард Ян Юшкевич Активний член КПП, брав активну участь в комуністичному русі. В 1942 році член Польської Робітничої Партії. У квітні 1942 р. заарештований, а потім розстріляний.

Ян Кавалец був членом Соціалістичної партії Польщі. На прохання Юзефа Вєчорека, посланця ЦК ПНР, почав створювати структури ПНР у Сілезії та Заґленб’ї. У 1942–1944 рр. був видавцем і редактором «Трибуни Шльонської», органу Польської робітничої партії У травні 1944 року його заарештувала німецька влада і відправила до концентраційного табору Аушвіц де він і помер.

Юзеф Мага З 1932 р. член Комуністичної партії Польщі. Секретар окружного комітету (КД) КПП у Чеховицях, організатор партійних осередків у шахті «Сілезьке», Нафтопереробному заводі та на Чеховицькій залізниці. На початку 1942 року вступив в Польську робітничу партію. 19 жовтня 1942 року був затриманий німцями і при спробі втечі розстріляний.

Вацлав Малиновський У 1932 р. вступив до Польської комуністичної партії (КПП), член заводського осередку. Розповсюджував пресу КПП, брав участь у страйковому русі. Брав участь у Вересневій кампанії як солдат 36-го полку легкої артилерії в складі оперативної групи «Армія Лодзь» у боях на річці Піліца. У 1942 році вступив до Польської робітничої партії (ППР) і став першим секретарем другого фабричного комітету ППР на заводі Цегельського. 17 травня 1944 року був заарештований гестапо та розстріляний.

Юзеф Матисяк У 1922 р. вступив до КПП; член партійного осередку в районі Прага-Шмуловизна. За комуністичну діяльність неодноразово арештовувався і звільнявся з роботи, у 1930-х роках був таксистом. Був активним членом КПП до її розпуску в 1938 році.1942 р. Матисяк вступив до Польської робітничої партії (ППР) і працював над розширенням партії. Він також постачав комуністам ГЛ продовольство, одяг і амуніцію. У липні 1944 року потпрапив у засідку німців і був убитий.

Христина Матисяківна комуністична діячка, вся сім'я у неї це були комуністичні діячі. Була членом Польської Робітничої партії, діяла в підпілі під час Другої світової допомагаючи комуністичним бойовикам з Гвардії Людової. У липні 1944 року була заарештована німцями та розстріляна.

Тадеуш Мазуровський У травні 1942 року в Пустельнику вступив до Польської робітничої партії та Народної гвардії — Народної Армії, брав участь у численних бойових і диверсійних та терористичних акціях. Після Другої світової війни він став офіцером Управління безпеки в чині підпоручника і був направлений на боротьбу з антикомуністичним підпіллям. Був знищений 12 липня 1948 року під час акції в селі Пнєво Велке під час нападу на групу Національного Військового Союзу під командуванням сержанта Мєчислава Дземішкевича «Рой».

Мар’ян Меляк Він жив у еміграції у Франції, де належав до робітничих організацій, зокрема: Французька комуністична партія. З 1930 р. — член Польської комуністичної партії, з січня 1942 р. — член Древницько-Марківського окружного комітету організації «Młot i Sierp», з 1943 р. — Польської робітничої партії та Народної гвардії. У ніч з 23 на 24 квітня 1944 р. німецька жандармерія під командуванням кап. Карл Лібшер здійснив атаку на будинок Мелаків, який після багатогодинного бою був спалений разом із будівлею.

Самуель Меретик польсько-єврейський комуністичний діяч, один із офіцерів Польської робітничої партії у Варшавському гетто. 1927–1928 роках — секретар райкому КПП. У 1929 році був заарештований за комуністичну діяльність і наступні 19 місяців провів у в'язниці. Заарештований 20 травня 1942 року разом з Анджеєм Шмідтом і Давидом Волоско внаслідок провокації гестапо, а потім розстріляний у Пальмірах під Варшавою.

Ян Міколаєвський У 1930 р. вступив до Комуністичної партії Польщі, спочатку діяв у Вишківському районі, організовував мітинги та першотравневі марші, за що неодноразово був арештований.Під час Другої світової війни переховував радянських втікачів із таборів для військовополонених, діяв у Польській робітничій партії та Народній гвардії у Вишківському районі, був секретарем окружного комітету Польської робітничої партії. Під час облави на пнрівців заарештований і розстріляний у Вишкові 6 квітня 1944 року.

Ян Морка Він очолював осередок Управи профспілок і був активістом Польської соціалістичної партії, співпрацюючи з місцевим осередком Польської комуністичної партії. Керував страйками в лікарні та політичними демонстраціями, організованими КПП, а в середині 1942 року вступив до Польської робітничої партії та Народної гвардії. Ян Морка був заарештований жандармерією на рубежі березня та квітня 1943 р. і публічно розстріляний 22 червня на станції в Зомбках як комуністичний злочинець.

Юзеф Новак Він вступив до КПП у 1922 році. Невдовзі став секретарем партійного осередку, а потім членом окружного комітету (КД) КПП у Сосновці. Він був одним із найактивніших діячів ППР, організовував і обслуго��ував партійні організації в Сосновці. Арештований 11 березня 1943 р., спочатку перебував у в'язниці в Сосновці, а з 5 травня в Мисловіце. 2 червня 1943 р. засуджений до розстрілу і того ж дня розстріляний.

Станіслава Новіцький. На початку 1942 р. вступив до Польської робітничої партії. «Радіовісник» став журналом Варшавського комітету Польської робітничої партії і до середини серпня 1942 року його редагував Новіцький. Загинув 26 серпня 1944 року під час бомбардування житлового будинку на вул. Freta 16 разом з іншими членами штабу Варшавської AL.

Францішек Олейнічак став на злочинний шлях комунізму, ще на початку 20-х століття. У 1942 році став головою міського комітету і заснував перший осередок ППР у Влоцлавеку. У 1943 році гестапо заарештувало 18-річного зв’язкового ПНР, який під час слідства розкрив адреси знайомих йому партійців, зокрема: Стефана Пшибишевського заарештовано в Лодзі. Францішека Олейнічака заарештували 26 травня у Влоцлавеку, спочатку ув’язнили в Іновроцлаві, а потім відправили до концентраційного табору Маутхаузен-Гузен і стратили.

Антоні Пароль у 1936–1938 роках був активним членом Польської комуністичної партії. З вересня 1939 р. член групи «Młot i Sierp», що діяла у варшавському районі Жолібож. З січня 1942 р. — член Польської робітничої партії, вояк Народної гвардії. Брав участь у пограбуванні Комунальної ощадкаси (30.11.1942). З січня 1943 року належав до командування Народної гвардії варшавського округу Жолібож-Бєляни. У квітні 1943 року він отримав посаду командира окружного відділу Народної гвардії, а також став членом Варшавсько-Жолібозького окружного комітету Польської робітничої партії. Під час Варшавського повстання воював у Старому місті і там був схоплений гестапівцями. Загинув у концтаборі у Флоссенбюргу.

Францішек Пєчко Він був активним членом Союзу Спартак, а потім у Комуністичній партії Верхньої Сілезії. Був організатором багатьох виступів робітників. Після поділу Верхньої Сілезії був активним членом Комуністичної партії Польщі (КПП). У 1942 р. вступив до Польської робітничої партії, поширював листівки та підпільну пресу. Арештований 29 липня 1944 р., ув’язнений у Мисловіце, де в січні 1945 р. був убитий.

Владислав Петрусяк 1927 р. член Польської комуністичної партії. Після закінчення військової служби мав звання запасного командира взводу, а в 1932—1938 роках був членом окружного комітету КПП у Груйці. Під час Другої світової війни приєднався до комуністични�� злочинців з Гвардії Людової. Арештований 24 червня 1944 року, ув'язнений у Пав'яку і там і страчений німцями.

Євгеніуш Подлевський 1920 р. жив у Сосновці, де працював у «Huta Bankowa». У другій половині 1920-х років він поїхав слідом за батьком до Франції, де працював ливарником і членом місцевої комуністичної організації. Повернувся до Польщі в 1933 році, працював спочатку на шахті, потім на металургійному заводі в Сосновці. Активно діяв у КПП, був співорганізатором страйку, за що у 1937/1938 рр. був звільнений. Під час Другої світової війни, приєднався до Гвардії Людової. Заарештований 30 травня 1944 року німцями, і відправлений в концтрабір Освенцим де за кілька місяців помер.

Францішек Прожек комуністичний діяч з 1930-х років в комуністичному русі. Під час Другої світової війни приєднався до комуністичних бойовиків з Армії Людової. Заарештований 10 липня 1943 року німцями розстріляний у в'язниці в вересні 1943.

Якуб Пшибильський З 1924 р. діяв у профспілці залізничників, з 1929 р. — у ППС-Левиці (член райвиконкому від цієї партії), у 1930 р. вступив до КПП. У 1934–1937 роках був членом професійного відділу окружного комітету (КО) КПП Познань-Помор’я, за що був звільнений з роботи. З 1942 року був в комуністичному підпіллі, член Польської Соціалістичної партії. 28 квітня 1943 р. був заарештований і ув’язнений у штаб-квартирі познанського гестапо в т. зв. Солдатський будинок, де пройшов дуже важке слідство. У жовтні 1943 р. його етапували до каторжного табору в Жабікові, де 13 серпня 1944 р. разом з 10 іншими активістами Познанського ППР розстріляли

Антоні Ратайчак з 1935 року діяв у КПП, у 1937 році був обраний радником окружної ради в Ласеку. З вересня 1942 р. розгорнув діяльність ППР в районі Познані. Наприкінці 1943 року був призначений командиром Народної гвардії в районі Познані. Заарештований 30 травня 1944 р. гестапо, помер від виснаження та поранень 15 червня 1944.

Станіслав Рокіцький у 1925 році вступив до Комуністичної спілки польської молоді, а 1928 року до Комуністичної партії Польщі. У січні 1942 року, після зустрічі з Владиславом Сковронським «Млотом», він створив осередок Польської робітничої партії в Мінськ-Мазовецькому, під час першої зустрічі йому було доручено функцію секретаря Варшавсько-Права-Підмійського окружного комітету ППР, а також потім прийняв псевдонім «Сухий».27 липня 1943 року він був заарештований німцями і страчений у серпні 1943 року.

Міхал Розенфельд Перед початком війни він вивчав серед інших психологію. у Тадеуша Котарбінського. Після початку Другої світової війни його відправили до варшавського гетто, де він працював учителем. Належав до Польської робітничої партії. Зумів утекти з гетто і був знищений в сутичці з німцями 2 вересня 1943 року.

Вінцентій Ян Руткевич наприкінці 1925 року Мечислав Вонгровський ввів його в Комуністичну партію Польщі (КПП), і ця діяльність захопила його до такої міри, що він залишив навчання. На вимогу керівництва КПП наприкінці 1926 р. був активним у легальній ППС-лівіці як член Варшавського окружного комітету та виконкому Варшавської околиці. Був членом Гвардії Людової. Під час широкомасштабного арешту лівих активістів 22 липня 1943 року був схоплений гестапо і ув'язнений у Пав'яку, звідки 11 вересня 1943 року транспортом для полонених був перевезений до Освенцима. Де загинув в квітні 1945 року.

Олександр Ридігер Спочатку діяч ППС, у 1914 р. вступив до СДКПіЛ, перетвореної в грудні 1918 р. на КПРП, з 1925 р. під назвою КПП. У міжвоєнний період неодноразово був арештований і ув'язнений за комуністичну діяльність. 30 жовтня 1942 р. заарештований німцями, після слідства в ал. Шуха був перевезений до табору Аушвіц і там убитий.

Владислав Рипінський Перед Другою світовою війною він займався різними професіями, зокрема: нічний сторож, помічник млина. У 1932–1938 роках був членом Польської комуністичної партії. Під час нацистської окупації працював у маєтку Ленг у Плоцькому районі. Під час Другої світової війни в 1942 році став членом Гвардії Людової, виконував різні злочинні і терористичні акти. У 1945–1947 рр. він був секретарем Польської робітничої партії. Вчиняв масові злочини, щодо антикомуністичних партизан. 11 жовтня 1947 року знищений антикомуністичними польськими силами.

Тадеуш Ржиско Син Яна Ржиска, діяча Польської комуністичної партії. Разом з батьком агітував селян, поширював комуністичну пресу, був співорганізатором демонстрацій. прибл. У 1934 році вступив до Комуністичної спілки польської молоді, а потім до КПП. З 1942 р. належав до Польської робітничої партії, Народної гвардії, воював у лавах Народної армії. Після вторгнення Червоної армії став офіцером Громадянської міліції, уповноваженим з питань аграрної реформи в Мінському районі. За участь у бойових діях у лавах AL йому було присвоєно звання лейтенанта та нагороджено орденом Virtuti Militari. В 1946 році, викрадений антикомуністичними силами Польщі, і був розстріляний, за комуністичні злочини.

Ханка Савіцка у 1935 році вона стала активісткою Соціалістичної молодіжної організації «Życie», яка тоді перебувала під сильним впливом нелегального Комуністичної спілки молоді Польщі та Комуністичної партії Польщі. У січні 1942 року вона офіційно вступила до Польської робітничої партії, створеної за вказівкою Сталіна спеціальною групою Марцеля Новотко, надісланою з Москви повітрям. З осені 1942 р. була членом і керівником «техніки» Варшавського комітету Польської робітничої партії. У березні 1943 року була схоплена німецькими силами і страчена.

Владислав Сковронський З 1916 р. член Польської соціалістичної партії. Наприкінці 1918 р. організував у Варшаві Раду робітничих депутатів. У 1922 році вступив до КПП. У 1940 р. вступив у підпільну комуністичну організацію Революційних робітничо-селянських рад «Серп і молот», а на початку 1942 р. — у Польську робітничу партію. Спочатку організовував відділи ППР у Малкіні, потім став секретарем Округи ППР Варшава-Права Підмієйська.Навесні 1943 р. він також став командиром 3-го округу ГЛ. 6 липня 1943 року був заарештований гестапо і ув'язнений у Радомсько, а потім убитий.

Станіслав Скрипій з 1932 року він був активним у Спілці Незалежної Соціалістичної Молоді «Życie» На початку 1942 р. вступив до Польської робітничої партії та Народної гвардії. Його швидко підвищили, і з 18 березня 1942 року він був членом команди Варшавського округу Народної гвардії. У червні того ж року він став командиром Народної гвардії та членом варшавського окружного комітету Жолібожа. У березні 1943 року став командиром варшавського міського округу Народної гвардії та членом провінційного комітету Польської робітничої партії. Брав участь у численних диверсійно-терористичних акціях.Був заарештований німцями у ніч з 17 на 18 травня 1943 р. у будинку на вул. Креховецькій, 6 у Варшаві, був ув’язнений на Пав’яку і там же розстріляний 29 травня 1943 р

Станіслав Шадковський у 1918 жив у Лодзі, де вступив до Польської комуністичної партії (КПП). У 1930 році він став членом Краківського окружного комітету КПП і Комітету безробітних, заснованого КПП. У другій половині 1939 р. був співзасновником «Групи Р», яка невдовзі трансформувалася в організацію «Polska Ludowa». Польська робітнича партія (ПРП) У березні 1942 р. обраний членом окружного комітету ПРП (разом з Ігнацієм Фіком, Мечиславом Левінським і Пелагією Левінською). Заарештований 23 жовтня 1942 р. під час акції гестапо проти комуністичних діячів. Розстріляний у Неполоміце.

Ян Шпаковський комуністичний злочинець, під час Другої світової війни воював на боці СРСР. Був в підрозділі, який створив Радянський союз з польських комуністичних злочинців. З 25 травня 1946 служив у міліції старшим сержантом Щитнського району. Був також членом Польської робітничої партії. Був знищений силами Армії Крайової.

Ян Шумець у 1934 році вступив до КПП. Займався вербовков польських комуністів, для війни в Іспанії в 1936-1937рр. З 1942 року член Польської Робітничої партії, та Гвардії Людової, увійшов до складу Управління ПРП у краківському районі Заходу, а потім до Комітету ПРП Краків-Місто та Підґуже. Восени 1943 р. призначений командувачем округу ГЛ. 6 січня 1944 року він був заарештований гестапо і ув'язнений в Монтелюпіч, де був ліквідований на початку червня.

Ян Швая у 1930-х роках був сільським учителем, активним членом Польської комуністичної партії (КПП). У 1942 році приєднався до комуністичних бойовиків з Гвардії Людової та ПРП. У 1943 році був знищений німецькими жандармами.

Чеслав Шиманський був комуністичним діячем з 1930-х років під час служби в армії агітував військових вступати в Комуністичну партію. Емігрував в СРСР після початку Другої світової війни, повертається у Польщу. З 1942 року стає членом Гвардії людової. На початку травня 1943 року він став командиром першого партизанського загону в окрузі Лодзь-Място і командував молодіжним відділом Народної гвардії «Промінення» . Знищений у бою проти німців у лісничому лісництві Псарів поблизу Гловна.

Роман Слива у 1923 році брав участь у шахтарському страйку, а в 1924 році став членом КПП. У липні 1931 р. виїхав до СРСР, де пройшов спеціальну військову підготовку у Вищому військово-політичному училищі[4]. Після повернення в країну в січні 1932 року він продовжив свою попередню діяльність у Заґленмбі Домбровському, Верхній Сілезії та Кракові. У 1932 році його заарештували в Кракові, а через два роки засудили до 12 років ув’язнення за комуністичну чи шпигунську діяльність. Був членом Гвардії людової. Заарештований німцями, за злочинну комуністичну діяльність в 1943 році. Посаджений в коцнтабір де помер в 1944 році в Освенцимі.

Олександр Шиманський у 1931 році вступив до КПП. У червні згаданого року він був заарештований і ув’язнений у Красніку. З 1933 до розпуску партії в 1938 працював у ЦК КПП. У жовтні 1941 р. разом з Міхалом Войтовичем і Станіславом Шотом створив Робітничо-селянську бойову організацію (Р-ХОБ), яка у квітні 1942 р. була включена до складу ПРП; Потім Шиманський став членом окружного комітету, а потім окружного комітету Польської робітничої партії. Один із провідних діячів ПРП на Люблінщині. 28 липня був ліквідований у боях з німцями.

Ніута Таджтелбаум комуністка єврейського походження, одна з перших в Варшавському гетто вступила до Польської робітничої партії. 19 липня 1943 року розстріляна Гестапо.

Вітольд Трильський з 1931 року в 1937–1938 роках працював у Варшавському комітеті КП(б)П. З осені 1939 р. налагодив контакти з комуністичними діячами окупованої Варшави. У 1940 р. був заарештований і ув’язнений у Пав’яку, але незабаром звільнений через брак доказів. Заарештований німцями 30 вересня 1942 році в жовтні був страчений.

Ян Турлейський з 1933 року приєднався до КПП. Після вибуху німецько-радянської війни евакуювався разом з Червоною Армією на схід, де 1941 р. увійшов до складу т. зв. ініціативна група ПРП, завданням якої була відбудова зруйнованого комуністичного руху в Польщі.Загинув в авіакатастрофі під Вязьмою під час спроби переправитися на територію окупованої Польщі.

Гжегож Водзік у 1928 році вступив до КПП. Невдовзі служив у Перемишлі, а потім був секретарем нелегального військового осередку Комуністичної партії Польщі. У 1930 році виїхав до СРСР, де до 1931 року відвідував курси Комінтерну. Після повернення на батьківщину в серпні 1931 р. заарештований і засуджений за комуністичну діяльність до 4 років ув'язнення. У 1942 році приєднався до комуністичних бойовиків з Гвардії Людової. У квітні 1943 року був ліквідований антикомуністичними польськими підрозділами.

Хелена Вольф комуністака була санітаром у Гвардії Людовій. У 1943 році вона стала членом Польської робітничої партії та Народної гвардії. Померла від ран які отримала після бою 3 квітня 1944 року.

Зигмунт Вольський комуністичний злочинний діяч, активно пропагував комунізм в 1930-х роках. Після створення ПРП став представником її ЦК по Лодзькому округу і був направлений до Плоцького округу для організації партійних структур. Але не доїхавши до Плоцька, в ніч на 4 квітня 1942 р. його заарештували й доставили до штаб-квартири плоцького гестапо, де він піддався жорстокому допиту, а потім перевезений до концтабору в Дзялдово, звідки на поч. вересня 1942 р. його перевезли назад до Плоцька, де він був повішений під час публічної страти.

Александер Волковицький сам білорус, займався комуністичною діяльність в 1930-х роках. 22 грудня 1944 р. вступив до Польської робітничої партії. Виконував обов’язки секретаря Відділу ПРП у Наревці. 17 квітня 1945 року він був знищений озброєним загоном АК відділом Громадянської Армії Крайової під командуванням Зигмунта Шендзеляржа. За даними Інституту національної пам’яті, Волковицький був страчений разом із трьома іншими комуністами з Наревки за вироком спеціального військового суду АКО округу Більськ-Подляський.

Міхал Войтович у 1932 році вступив до КПП, де з 1936 року був політруком молоді. Співпрацював також із Спілкою сільської молоді. У 1937 році він набрав добровольців і як доброволець став солдатом інтернаціональних бригад, воюючи на боці соціалістично-комуністичних злочинців. Знищений німцями в Любліні 6 квітня 1943 року.

Станіслав Лацінський народився в сімї комуністів, ще за молоду вступив в комуністичну спілку, а згодом і в КПП. Воював в Іспанії на боці комуністично-соціалістичних злочинців.У 1942 році вступив в Польську робітничу партію. Був знищений силами гестапо в 1944 році.

Антоній Грабовський комуністичний діяч, воював в Іспанії на стороні соціалістів-комуністів. У 1939 році був інтернований у Франції. На початку 1942 р. потрапив на село. Польська робітнича партія доручила йому організувати форпости рейдових груп і партизанських загонів ГЛ на околиці Варшави-Лева. Організовані ним групи та загони ГЛ у Сохачевському, Ловичському та Груєцькому повітах почали свою діяльність у середині 1942 р. «Антек» створив партизанський загін ім. Людвіка Варинського. 10 липня 1943 року був заарештований німцями та розстріляний.

Генрик Штернгель походив з єврейської родини. У 1930-х роках був активним членом Комуністичної партії Польщі, а з 1937 по 1939 роки воював у громадянській війні в Іспанії. 9 лютого 1939 р. разом з іншими учасниками інтернаціональних бригад був інтернований у Франції. З 1942 року приєднується до комуністичний бойовиків з Гвардії Людової. Заарештований у 1943 році і знищений німецькими силами.

Антоні Гінтовт з 1929 р. був диригентом міського заводу зв'язку в Празі, де познайомився з активістами КПП і під їхнім впливом вступив у партію. У червні та листопаді 1931 року брав участь у страйках варшавських трамвайників. Його квартира на вул. Siedlecka 28 стала місцем конспіративних зібрань і засідань Варшавського комітету Комуністичної партії Польщі. На початку 1942 року вступив до Польської Робітничої Партії. 22 червня 1942 року заарештований німцями і страчений через повішання.

Стефан Грабовський після Першої Світової війни емігрував в Францію, де примкнув до соціалістів і комуністів. Під час Другої світової війни повернувся в Польщу під час Другої світової війни вступив у підпілля. У 1942 році за участю команданта Народної гвардії Мечислава Мочара та Ігнація Логи-Совінського на квартирі Стефана Грабовського було створено осередок Польської робітничої партії, який став її секретарем. У травні 1943 р. був заарештований гестапо, потім перевезений до табору Маутхазен-Гузен, де й помер 6 листопада 1944 р.

Юзеф Гурка брав участь у виступах робітників Радома під час революції 1905 р. З 1910 р. у Варшаві. У 1918 році став членом КПП. З квітня 1942 р. член Польської робітничої партії. Зберігав і перевозив листівки ППР, газети та зброю. 29 вересня 1942 року його заарештувало гестапо, а 16 жовтня 1942 року разом із ще 49 особами публічно повісили.

Ігнацій Калага у 1918 році вступив до КПП. У 1926 році організував класову профспілку і виступив ініціатором страйку за підвищення заробітної плати. З 1927 по 1938 рр. професійний референт Комуністичної партії Польщі. За комуністичну діяльність його неодноразово арештовували, а в 1938-1939 рр. перебував у тюрмі у Березі Картуській. У 1935 році він на короткий час зайняв місце позбавленого комуністичного депутата Вацлава Рожека; він виголосив одну промову. Того ж року організував шахтарський профспілковий рух, а в 1936 вів агітаційно-пропагандистську кампанію. Був заарештований в 1943 році і направлений до Освенцима де і помер.

Казімеж Гродецький з 1918 року член КПП був співорганізатором і активістом профспілки робітників шкіряної промисловості. У серпні 1928 р. заарештований на вул. Крохмальна під час розклеювання плакатів із повідомленням про звітний мітинг депутатської фракції комуністів. У 1932–1933 роках був секретарем окружного комітету КПП у Лодзі, а з 1934 року працював у партійному керівництві районів КПП «Охота» та «Єрозоліма» у Варшаві, організовував страйки та мітинги, повторював комуністичні прокламації вдома разом зі своїми дружина і дочка. 1937–1938 — секретар профспілки робітників шкіряної промисловості. Працював під безпосереднім керівництвом першого секретаря Польської робітничої партії Марцеля Новотки. Заарештований гестапо 28 вересня 1942 року, після жорстоких тортур був публічно повішений разом з 49 особами 16 жовтня.

Станіслав Келян З 1924 член Комуністичної спілки молоді (ЗМК), з 1926 — КПП. Він також брав активну участь у Асоціації польських вільнодумців. у квітні 1928 р. представляв Заґленм'я на національному з'їзді Товариства. Під час виборчої кампанії до Сейму 1928 р. організовував мітинги та мітинги, агітував за комуністичний список Блоку робітничо-селянської єдності. У 1928 році був засуджений до 8 місяців ув'язнення за співорганізацію демонстрації з нагоди Міжнародного дня молоді. 30 червня 1942 року був заарештований гестапо і відправлений до табору Аушвіц-Біркенау, де й помер.

Францішек Кшиволяк З 1934 р. член Комуністичної партії Польщі. На його квартирі проводилися нелегальні збори комуністів. З січня 1940 р. член комуністичної організації, яка згодом отримала назву «Гурток друзів СРСР». Навесні 1942 р. організація увійшла до складу ПРП, а Кживоляк увійшов до складу окружного комітету (ОК) ПРП. Одночасно працював на шахті «Бжеще», де створював диверсійні групи та осередок ПРП і вивозив з шахти вибухівку для ГЛ. Він роздавав національні подарункові облігації. У своїй квартирі він поставив мімеограф, на якому друкували звернення та газету ППР «Trybuna Śląska». 4 листопада 1942 року він разом із дружиною був заарештований гестапо й ув’язнений у Бельській, а потім у Мисловицькій в’язниці, де й помер у березні 1943 року.

Фелікс Козира наприкінці 1942 року вступив до Польської робітничої партії та Народної гвардії. З лютого 1943 р. воював у партизанському загоні ГЛ в районі Краснік під командуванням Владислава Скшипека «Грибовського». З 1943 року вчиняв ряд злочинів проти вояків Армії Крайової. У 1944 був знищений разом з групою злочинців з Армії Людової польськими антикомуністами.

Валентій Обранєк діяч КПП, з початку 1943 член Ченстоховсько-Пйотровського окружного комітету ПРП, діяч польського підпілля разом із Зигмунтом Домагальським, його розстріляли німців після сутички партизанського загону з Німеччиною.

Антоній Кульбановський мав неповну середню освіту. Кандидат у члени РКП(б), член ПРП. До війни жив у СРСР, у 1935 році закінчив польську середню школу в Ленінграді. Був знищений в квітні 1945 році.

Тадеуш Ольшевський перед початком Другої світової війни закінчив середню школу. Був пов’язаний із Союзом незалежної соціалістичної молоді «Спартакус» і Червоними скаутами Товариства робітничого університету. В 1942 році приєднався до комуністичних бойовиків з Гвардії Людової згодом, став командиром відділення. 18 березня 1943 року під час операції Гестапо був ліквідований.

Пінкус Картін польсько-єврейський комуністичний діяч, співзасновник Польської робітничої партії. З 1934 р. активіст Комуністичної спілки молоді Польщі, секретар осередку, а потім секретар окружного комітету (КД) КЗМП Варшава-Охота. У 1935 році вступив до КПП. Співробітник ЦТК КЗМП. У 1935–1937 роках був секретарем Міжнародної організації допомоги революціонерам і активістом ЦТК КПП. Брав участь в громадянській війні Іспанії на стороні соціалістично-комуністичних злочинців. У 1942 році вступив до Гвардії Людової. 30 травня 1942 року внаслідок зради потрапив до рук гестапо. Після жорстокого допиту він помер у Пав'яку.

Адам Каспжак З 1932 р. член Комуністичної партії Польщі, агітатор Цинкового заводу у Велновці, де працював, розповсюджувач комуністичної літератури. Він тримав нелегальні комуністичні форми у своїй квартирі та організовував демонстрації «єдиного фронту» у Велновці та Дембі. Він також був активним членом Профспілки робітників металопромисловості. Під час окупації він організовував зустрічі колишніх членів КПП, а в 1941 році створив Асоціацію патріотів Сілезії, яка діяла у Велновці та Семяновіце-Шльонському. У 1943 році разом із цією організацією вступив до Польської робітничої партії. 19 червня 1944 році заарештований німцями і страчений.

Ядвіга Кокошко У 1942 році вступила до Гвардії Людової та ПРП. З весни 1943 р. була зв’язковою окружної комендатури ГЛ у Варшаві та організатором жіночих гуртків у ГЛ. Зв'язувалася з членами районного командування з відділами ГЛ у Празі, брала участь у бойових діях спецгрупи ГЛ. 15 липня 1943 року після сутички з німецькими силами заарештована і страчена.

Мирослав Краєвський з 1935 р. активіст Комуністичної спілки польської молоді. У 1937–1938 роках належав до комуністичної академічної молодіжної організації OMS «Życie». За комуністичну діяльність йому неодноразово погрожували виключенням із середньої школи та університету. У 1942 році вступив в ПРП і також приєднався до комуністичних бойовиків з Гвардії Людової. Був знищений у бою з німцями 1 січня 1945 році.

Леон Ласек у 1934 році вступив до КЗМП. За дорученням цієї спілки в 1935 році був направлений на роботу в ЗМВ «Віці». У грудні 1940 р. вступив до Гуртка друзів УРСР. Після створення ПРП був одним із співзасновників і редакторів підпільної преси в Сілезії. Як член райкому ПРП багато уваги приділяв організації партійних осередків. Навесні 1942 року став командиром Більського ГЛ округу. Відтоді він зосередив свої зусилля на організації збройної боротьби. Він розширив мережу форпостів, рейдових груп і гарнізонів ГЛ. 13 червня 1943 року на чолі першого партизанського з’єднання ГЛ, організованого в Більському районі ГЛ, розпочав диверсійно-бойову діяльність. Був ліквідований німецькими силами у березні 1944 році.

Владислав Ласоцький у другій половині 1942 р. вступив до Польської робітничої партії та Народної гвардії, де командував групою Жирардова «Бурза», метою якої була диверсійна діяльність у районі, названому командуванням GL «Варшава Лева Підмієйська». Восени 1943 року він переїхав на найману квартиру в Прушкуві і став командиром створеної там спецгрупи «Змії». Звання старшини отримав 5 листопада 1943 р. Був убитий німцями в 1943 році під час штурми квартири де перебував Ласоцький.

Ян Голод у 1925 р. вступив до Комуністичної спілки молоді (ЗМК, згодом перейменовано на КЗМП), а в 1927 р. до КПП, також був активним у місцевій культурно-освітній організації «Рідна чата», а після виходу з неї восени 1928 р. організував в окрузі. Влодавський гурток молоді Селянської лівої спілки «Самопомоч» і очолював їх, м. ін. був скарбником гуртка в Мостах. Після створення ПРП вступив до її лав. Навесні 1942 року разом із радянським лейтенантом Федором Ковальовим «Альбрехтом», який втік із німецького полону, створив один із перших партизанських загонів, що діяв у Парчевських лісах. На початку вересня 1943 р. став командиром 1-го батальйону ГЛ, створеного на базі частини ім. А. Міцкевича. На чолі партизанської групи вийшов за Буг, де встановив зв’язок з радянськими партизанами. 20 листопада 1943 р. призначений капітаном і членом Люблінського окружного штабу GL. Загинув у бою з німецькою жандармерією.

Людвік Красінський Палітурник за фахом; у міжвоєнний період діяч КПП у Варшаві. З 1930 р. до весни 1932 р. був секретарем окружного комітету (КД) КПП Мокотовського округу, потім вступив до «Тройки самооборони» Варшавського комітету КПП. Його заарештували у вересні 1932 р. і через місяць засудили до року ув'язнення. Відбував покарання в Пйотркуві з 9 жовтня 1933 р. до 9 жовтня 1934 р. Після звільнення продовжував працювати в рядах КПП до її розпуску в 1938 р. м. ін. в управлінні Варшавської околиці КП(б)П до 1936 року.У лютому 1942 р. вступив до ПРП і як представник її ЦК (ЦК) був організатором ПРП у Радомську, а потім у Кельцах. З лютого 1942 р. до початку травня 1943 р. — секретар Радомського округу ПРП, потім короткочасно секретар Келецького округу цієї партії. Заарештований німцями 29 травня 1943 році та розстріляний в Аушвіці.

Ян Грущинський у 1930-х роках служив секретарем міжшкільного комітету КЗМП у Радомі, а також вступив до КПП. Незабаром став членом окружного комітету КЗМП у Радомі. У 1939 році емігрував в СРСР, У 1942 році був закинутий на територію Польщі, разом з іншими групами комуністичних бойовиків.У 1944 році ліквідований антикомуністичними партизанами.

Август Ланге у молодому віці він емігрував до Франції, де працював на вугільній шахті та вступив до Французької комуністичної партії (ФПК). З 1936 р. воював в Іспанії був командиром роти батальйону Адама Міцкевича, а потім у бригаді ім. Домбровський. У лютому 1939 р. був інтернований у Франції. Навесні 1942 повернувся до Польщі, вступив до ГЛ. У червні 1942 року став командиром партизанського з'єднання у складі 14 чоловік. Був знищений німцями у бою в 1943 році.

Юзефа Оборко на початку 1920-х років стала членом Комуністичної партії, поширювала злочинну комуністичну ідеологію. У серпні 1929 р. разом з делегацією робітників і селян нелегально виїхала на три місяці в УРСР. Після повернення сховалася від поліції.У 1942 році допомагала комуністичним бойовиками. У 1943 році була поранена і взята в полон німцями переведана в табір у Аушвіці де була вбита 17 грудня 1943 року.

Францішек Камінський закінчив 5 класів початкової школи, потім став кравцем. Був активним у профспілках, а з 1934 р. — у КЗМП та Культурно-освітньому товаристві «Сила». Член правління відділення цього товариства. У грудні 1939 р. разом з Я. Клуською та С. Юрзаком створив підпільну комуністичну групу, яка згодом увійшла до «Гуртка друзів УРСР». Співпрацював з Юзефом Магою та Станіславом Буляржем. 30 жовтня 1942 р. заарештований гестапо і ув'язнений у Цешині де покінчив життя самогубством.

Зофія Ярошевич у 1930-х роках приєдналась до комуністичного руху. У 1942 році вступила в ПРП займалась політичними питаннями, була пораненана осколками в 1944 році, і померла під час транспортації до госпіталя.

Мечислав Гейман мав єврейське коріння у 1925 році вступив до Комуністичної спілки молоді (ZMK), згодом перетвореної на Комуністичну спілку польської молоді (KZMP). Спочатку працював зв'язковим і розподільником технічного відділу КПП, потім був технічним директором варшавської організації ZMK. У квітні 1928 р. заарештований за комуністичну діяльність і засуджений на 5 років ув'язнення; за амністією термін покарання зменшено до 2,5 років. У 1939 році емігрував в СРСР, в 1942 році був закинутий на територію Польщі, для підпільної комуністичної діяльності. Був оточений силами німецької жандармерії 9 лютого 1943 року і після невдалих спроб прорватись покінчив життя самогубством.

Юзеф Левартовський активний комуністичний діяч, у 1925 році вступив в КПП, пропагував злочинну ідеологію комунізму, за що неодноразово затримувався поліцією.

У 1933 році був одним з організаторів страйків робітників текстильної промисловості в Лодзі та Білостоку.

У 1934 р. знову заарештований і засуджений до 12 років ув'язнення (зрештою вирок скорочено до 6 років 8 місяців). У в'язниці в Равічі він зустрів, між іншим, Альфреда Лампе, Марцеля Новотки, Павла Фіндера, Болеслава Берута та Маріана Бучека, з якими він працював у тюремній комуні. Звільнений після 1 вересня 1939 року. У 1942 році був зхоплений німцями і відправлений у гетто де і був страчений.

Анастазій Ковальчик у 1925 році був одним з організаторів страйку робітників на заводі, за що був заарештований. Провівши кілька місяців у в'язниці через неповноліття, він був звільнений за вироком суду. У березні 1927 р. вступив до Комуністичної спілки молоді (ЗМК, з 1930 р. КЗМП). Через 2 місяці його заарештували і засудили до року ув'язнення. Відбував покарання у в'язниці в Бендзіні. Після звільнення не міг влаштуватися на роботу. У 1930-х роках член КПП, неодноразово заарештовувався владою Польщі. З 1942 року член Польської соаціалістичної партії. Брав активну участь в комуністичному підпіллі і пропаганді комунізму під час Другої світової війни. Заарештований німцями у 1943 році, під час слідства прийняв отруту ціаністого калію.

Ванда Зеленчук народилась мала єврейські коріння. У 1938 р. розпочала навчання на факультеті романістики Варшавського університету, а з 1940 р. жила у Львові, де розпочала студії права. З 1942 року член Польської Робітничої партії Працювала над друком і розповсюдженням лівої преси. Заарештована 21 липня 1943 р. гестапо разом з батьками та сестрою Ядвігою. Була застрелена під час перебування в таборі Пав'яку ( Сербія).

Станіслав Зяя навесні 1926 р. вступив до КПП. На початку 1927 р. був співзасновником Організації незалежної народної молоді «Орка», яка мала на меті розгортання революційного селянського руху. У 1930–1932 рр. активно діяв серед селянства на Люблінщині та Кракові, займався публіцистикою в ліворадикальних селянських журналах. У 1933 році став секретарем окружного комітету КПП у Любліні. Під час Другої Світової війни діяв в підпіллі і поширював комуністичну пропаганду. У січні 1944 року заарештований німцями і страчений.

Станіслав Лахтара на початку 1931 р. вступив до Комуністичної спілки польської молоді (КЗМП). Спочатку він відповідав за організацію осередків КЗМП серед шкільної молоді в Радомі. За його участю у травні 1931 року було створено Радомський окружний комітет (КД) КЗМП, секретарем якого став Лахтара. Неодноразово заарештовувався полілцією Польщі, за комуністичну злочинну пропаганду. Восени 1937 р. його знову заарештували й ув’язнили, а потім перевезли до табору в Березі Картуській, де потрапив до групи «особливо небезпечних» в’язнів.У 1942 році приєднується до комуністичних бойовиків з Гвардії Людової. Був убитий німцями у 1943 року під час атаки на німецькі підрозділи.

Владислав Скшипек сповідував комуністичну ідеологію, був активним учасником комуністичних рухів. У 1943 році приєднався до комуністів з Гвардії Людової. Брав участь в боях з польськими антикомуністичними силами, і у вбивствах антикомуністичних громадян. Був ліквідований антикомуністичними силами 10 квітня 1944 року.

Францішек Зубжицький будучи студентом, у 1933 році він приєднався до Жицької соціалістичної організації молоді та Комуністичної асоціації польської молоді. Засуджений до ув'язнення, відбував його в 1938–1939 рр.. На першому етапі окупації Польщі німцями був вивезений на примусові роботи до Третього Райху, звідки згодом повернувся. У 1942 році приєднався до Польської робітничої партії. Знищений 6 серпня 1942 року німцями під час бою на залізничній станції.

Леон Кочаський народився в родині залізничника. У 1933 році закінчив міську школу торгівлі в Лодзі. Будучи студентом, був активним у Спілці незалежної соціалістичної молоді «Życie» та в робітничому клубі «Оркан», де співпрацював з Комуністичною спілкою польської молоді. Наприкінці 1941 року разом із Мечиславом Моцаром та Ігнацієм Логою-Совіньським організував підпільну організацію «Front Walki Zasza i Wasza Wolności», яка у травні 1942 року об’єдналася з Польською робітничою партією. Він став членом Лодзінського комітету PPR і був призначений начальником штабу Лодзінського GL. Був знищений в 1943 році Армією Крайовою, яка мала часті сутички з комуністичними бойовиками.

Ян Стшешевський учасник Першої світової, згодом на початку 30-х років починає сповідувати комуністичні погляди. Займається пропагандую комунізму. У 1942 році приєднався до комуністичних бойовиків з Гвардії Людової. 18 березня 1943 року у Варшаві потрапив в засідку гестапо і був захоплений в полон, та страчений

Ян Красіцький у 1937 році він почав вивчати право у Варшавському університеті. Там вступив до Соціалістичної молодіжної організації «Życie», яка перебувала під впливом нелегальних груп — Комуністичної партії Польщі та Комуністичної спілки польської молоді. Він також встановив прямі контакти з активістами КПП.Після початку німецько-радянської війни в червні 1941 року перебував під особливою охороною радянських служб — разом з органами Львівського комсомолу евакуювався на схід. У Москві його відібрали до групи поляків, які мали бути переведені до Польщі для виконання диверсійних завдань і настанов радянської пропагандистської політики і тактики на польській землі. У 1942 році був направлений в Польщу для здійснення різноманітних комуністичних злочинів. Заарештований німцями 2 вересня 1943 року у Варшаві під час супроводження намагався втекти і був застрелений німцями.

Людвік Ліпський у 1919 році добровільно вступив до Війська Польського, брав участь у польсько-радянській війні. Поранений, потрапив у полон. Після повернення з радянської Росії в грудні 1922 р. вступив до Комуністичної партії Польщі і був референтом Лікарняної каси в Сосновці. Окружний секретар КПП у Верхній Сілезії, потім у Варшавському передмісті. У 1932-1933 працював у Секретаріаті Балтійських країн Виконавчого комітету (ВК) Комінтерну в СРСР. Аспірант Міжнародної ленінської школи та викладач політекономії щорічної партійної школи (при Міжнародній школі Комінтерну). Секретар Польської аспірантської групи. Секретар редакції «Трибуни Радянської» в Москві. У серпні 1937 р. заарештований НКВД, а потім розстріляний.

Хаїм Гіршман польський комуністичний діяч, єврейського походження. 1932 році став членом Польської комуністичної спілки молоді. У цій організації він служив техніком навчально-політчастини. З 1942 року був ув'язнений німцями в гетто. Згодом вдалось йому втекти з гетто, та в 1944 році приєднався до комуністичних бойовиків з Армії Людової. В якій перебував до закінчення Другої світової війни. 19 березня 1946 року Гіршман поїхав до Воєводської єврейської історичної комісії в Любліні, де на нього здійснили напад антикомуністичні партизани Польщі, від ран на наступний день від загинув.

Нафталін Ботвін народився в єврейській сім'ї. У 1921 році вступив в профсоюз і також став членом комуністичної партії убив поліцейського офіцера, який займався справами комуністичних злочинців, після вбивства був заарештований і страчений в 1925 році.

Болеслав Корфельд комуністичний діяч, що 1905 року брав участь в комуністичній революції, в Росії. У 1919 році брав участь в військових діях проти Польщі, на боці комуністичних сил СРСР. Був убитий 17 березня 1921 року під час Кронштадтського повстання.

Вінсент Хумера польський комуністичний діяч, після встановлення комуністичної злочинної влади в Польщі, активно брав участь в комуністичних злочинах, був секретарем Любельського комітету Польської Робітничої Партії. Був знищений у 1946 році антикомуністичними партизанами Яна Леонтовича.

Загалом польські антикомуністичні сили з 1944-1956рр. змогли ліквідувати 23 000 тис. комуністичних злочинців, серед них 1000 це були радянські окупанти з НКВС. Після 1956 року боротьба перейшла на іншій рівень, в Польщі почали виникати підпільні антикомуністичні групи, особливо в містах, часті були повстання жителів міст проти комуністичної влади.

#Польща

0 notes

warsc-commynistsupa · 5 months

Text

Операції УПА проти комуністичних окупантів.

Українська повстанська армія, яка була утворена в жовтні 1942 року. Для боротьби з окупантами України. З 1944 року сили УПА розпочали боротьбу проти комуністичних окупантів. Сили УПА діяли в Західній та Центральній частині України. УПА поділялась на відділи УПА Захід, УПА Північ, УПА Південь. Головнокомандувачем УПА був Роман Шухевич. Також УПА як повстанська армія мала свою розвідку та спец служби СБ ОУН, які мали виявляти ворожих комуністичних агентів. Окрім радянських окупантів, повстанці вели боротьбу також і проти польських окупантів, котрі захопили владу в Польщі з 1944 року. Зараз розглянемо основні битви УПА проти комуністичних окупантів.

11 листопада 1944 р. підрозділ 205 батальйону 16 бригади Внутрішніх Військ НКВС чисельністю 97 бійців під командування заступника командира батальйону капітана Стулова повертався із операції.

Біля с.Залав'я Рокитнівського району Рівненської області підрозділ ВВ НКВС в 14.00 вийшов на лісову галявину і в момент переходу містка були раптово обстріляний підрозділами УПА - відділом Володимира Кобриновича - «Сівача» відділом «Моряка» та сотнею «Кантового» із загону «Прилуцький», під під загальним командуванням Никона Семенюка - «Стального».

Внаслідок нападу за радянськими даними було убито 26 бійців , в тому числі капітан Стулова й З офіцери , 1 зник безвісти й було поранено 10 солдатів. Підрозділ ВВ НКВС витративши майже весь боєзапас відійшов. Повстанський звіт по іншому оціював радянські сили і втрати - за повстанськими звітами сили ВВ НКВС складали 130 солдатів і внаслідок бою загинуло 117 радянських бійців , при власних втратах 4 загиблі бійці УПА.

В наказу УПА про відзначення учасників вдалої засітки зазаначалося :

НАКАЗ

Дня 11 XI 1944 р. загін УПА під командуванням к-ра Стального звів бій з гарнізоном військ НКВД м. Рокітна, котрого гарнізон виїхав був того дня грабувати населення с. Залав'я Рокітянського району. В результаті бою ворожий гарнізон був знищений. На полі бою ворог залишив 117, в тому 11 офіцерів. Здобуто зброю і амуніцію.

Майстерним керуванням бою відзначився к-р загону Стальний. Вмілим командуванням відділами і особистою відвагою під час бою відзначилисяк-ри Сівач і Негус Вояцьку мужність проявили козаки загону, а особливо відзначилися особистою відвагою козаки: Дранко, Гайдамака, Стрибунець.

За проявлену військову майстерність і відвагу висловлюю к-рові загону Стальному, к-рам відділів Сівачові і Негусові, козакам загону, а зокрема Дранці, Гайдамаці і Стрибунцеві признання.

Бій під селом Залав'я доказав, що український повстанець здібний перемагати сильніше озброєного і більше чисельного ворога. Запорукою побіди являються факти, що український повстанець воює за святу справу, справу визволення свог о народу від імперіялістичних загарбників.

Військовий чин загону к-ра Стального і вищезгаданих к-рів та козаків, зокрема, повинен бути взором наслідування для інших наших повстанців.

Нехай ворог кидає проти нас дальші свіжі банди посіпак, український народ руками своїх повстанців змете їх з лиця своєї землі і ворожою кров'ю запише в історію своє право до незалежності.

10 грудня 1944 р. підрозділами УПА під командуванням Юліана Матвіїва - "Недобитого" було здійснено вдалий напад на радянський гарнізон м.Яремче. В ході бою було ліквідовано 60 комуністів, які служили в МВС. Також було 30 окупантів поранено.

5 січня 1946 р. повстанський підрозділ під командуванням Дмитра Гуцула - "Сави" біля с.Буряківка Заліщицького р-ну Тернопільської обл. знищив опергрупу Товстенського райвідділу НКВС , було ворог втратив 25 осіб вбитими , в тому числі начальника райвідділу НКВС - майора Слєпцова.

У доповідній Тернопільського обкому партії повідомлялося :

5 января 1946 г. оперативная группа Товстенского райотдела НКВД Тернопольской обл. в 8 часов утра выехала в села : Кошиловцы , Слободка и Бурякивка, с задачей оперативных мероприятий и проведения предвыборных собраний.

Оперативную группу возглавалял начальник Товстенского райотдела НКВД майор тов.Слепцов. В группу входили : 2 оперативных работника Товстенского райотдела НКВД , 5 работников милиции , 6 бойцов истребительного батальйона , 10 бойцов подразделений войск НКВД , а также с ними выехал нарсудья этого района тов.Цымбаленко для проведения собраний в селах Бурякивка и Слободка.

Опергруппа была вооружена тремя ручными пулеметами , автоматами и винтовками.

В с.Бурякивка было проведено предвыборное собрание , на котором присутствовало население свего села. После собрания всю группу пригласили на обед , затем «тепло» их провожали.

В 2 часа дня группа выехала из с.Бурякивка , отьехав от села не более 200 метров , спустилась тремя подводами , на которых ехала вся группа , в глубокий овраг и тут же попала в засаду , сначала была забросана гранатами , а потом был открыт огонь из 2 ручных пулеметов. Наша группа держала бой с 2 до 5 часов дня. Но так как пути отхода были только по дороге , которую бандиты спереди и сзади перекрыли огнем из ручных пулеметов , а также вследствии растеряности нашей группы , бандитами убиты 23 товарища этой группы.

Все погибшие бандитами были раздеты.

О случившемся стало известно только утром 6 января 1946 г. через агента НКГБ , посланная немедленно усиленна опергруппа в селе бандитов не обнаружила.

Следствием установлено :

А) когда проходило собрание и обед в доме бандита Мельника Василия Ивановича и Церковного Антона Михайловича, жителей с.Бурякивка – были бандиты и обсуждали методы нападения на нашу группу. начальник райотдела НКВД майор Слепцов будучи в с.Бурякивка с агентурой этого села не связался , зная о том что дорога из с. Бурякивка в с.Слободку проходит через глубокий овраг никакой разведки не выслал , три подводы ехали на очень близком расстоянии одна от другой.

Будучи уверенным что село спокойное майором Слепцовым допущена исключительная беспечность.

Б) засадой руководил бандит по кличке «Савва» житель села Кошиловцы. В засаде было 18-20 бандитов. Среди них – Рудый П.И , Мельник В.И , Дудка Ф.М , Засоцкий В.М , Дмитрик А.В , Ратылюк Т.К , Ушкарь И.М , Мошлюк В.П , Засоцкий М.В из сел Кошиловцы , Слободка и Бурякивка , все 1927 года рождения.

Приняты следующие ответные репресии : изьято семей бандитов и нелегалов 12 , бандпособников – 10.

Арестовано проходивших на учете в НКВД и НКГБ и другого антисоветского элемента – 120 человек.

Выброшена спецгруппа НКВД которая ведет розыск банды совершившей нападение.

Прошу разрешения на выселение всех жителей с.Бурякивка (40 дворов) и расселить их в северных районах обл. – Дедеркальском , Вишневецком , Почаевском – что даст морально-политический эффект как ответная мера на совершонное банд проявление.

Секретарь Тернопольского Обкома КПБ(У) И.Компанец

У боях 26-27.02.1946 року сотня "Ударник-5" під командуванням Степана Стебельського - "Хріна" захопила в полон ряд бійців 34-го піхотного полку 8-ї піхотної дивізії Війська Польського (ВП). Вони були учасниками знищення українського села Завадка Морохівська та масового вбивства понад 70 українців 25.01.1946 року. Комуністична влада Польщі, яка була маріонеткою СРСР з 1944 року вела бойові дії проти УПА і мирного українського населення.

Зокрема серед полонених були рядовий Владислав Павловський, старший сержант Францишек Кутило та старший лейтенант Броніслава Кузьма. Полонені дали цінні свідчення, щодо організаторів та виконавців знищення Завадки Морохівської.

Зі звіту сотні "Ударник - 5" :

Дня 26 лютого 1946 р. о год. 2:00 вд. висадив при помочі мін двірець залізничний та хату, в якій кватирували недобитки 34 полку піхоти в с. Мокре. Поляків було там 30 вояків.

Тому що сніг сильно скрипів, поляки почули, як наближався вд. і відчинили вогонь, але протягом 5 хв. їх розігнано. В часі бою зловлено одного вояка ВП, шо брав участь в мордах в с. Завадка Морохівська та арештував батька станичного у с. Чашин.

Дня 27 лютого 1946 р. о год. 14:00 їхало ВП в силі около 100 вояків підводами до Буківська через с. Волиця, шоби на слідуючий день виселювати с. Прибишів.

Вд. підсунувся яром, а два рої зійшли поміж хати та, мимо того, що ворог відбивався, вони зловили 7 поляків: 1 підпоручника 34 полку піхоти 8 дивізії, (к-р мінометів, шо мордував українців у с. Карликів, сам розстріляв 7 хлопців в с. Вислок Великий, а у с. Завадка Морохівська різав дитину багнетом, показуючи як його стрільці мають робити.

Сам комуніст, довго був у Сталінграді), 1 хорунжого, що при переселюванні с. Сянічок і с. Загутинь бив людей, 1 стрільця, що сам признався до вбивства 9 жінок і дітей в с. Завадці Морохівській. Їх передано СБ. А решту 2 капралів та 1 стрільця, по поясненні їм цілі нашої боротьби та врученні пропагандивного матеріалу,відпущено.

(Літопис УПА, Т. 33, С. 278)

Свідчення полонених бійців Війська Польського (радянський переклад)

№ 1. Показание Владислава Павловского:

Владислав Павловский, рождения 1925 года, 3 мая, уроженец деревни Бузани, района Врокловка, сын Станислава и Клементины, поляк, римско-католического вероисповедания, окончил начальную школу, в настоящее время служит в 34-м пехотном полку в Саноке, сообщил:

22 января 1946 года наш второй батальон получил приказ полковника Плуто подготовиться к рейду на следующие села: Морочив, Мокре и Завадка Морочивска. Нам разрешалось забрать у украинцев все, что они имеют — обувь одежду и все то, что может быть у них найдено.На следующий день мы получили другой приказ идти на село Завадка Морочивска для того, чтобы сжечь его.

В селе Мокре был расквартирован другой батальон который являлся нашей резервной силой. Нашему батальону оказывали помошь около 20 специальных агентов УБ из Санока.

Основная задача была выполнена четвертой и пятой ротами, которым была дана особая инструкция перед отправкой в село. Но я не в состоянии сообщить о характере этих инструкций. Моя шестая рота, так же как и рота тяжелой артиллерии (СКМ), заняла позиции вокруг села с целью прикрытия этих рот, которые были заняты в операции. Поэтому я не принимал участия в том, что происходило в селе.

№ 2. Показание старшего сержанта Франтишека Кутило

Старший сержант Франтишек Кутило, родился 15 мая 1918 года в Катьене, района Леско, сын Теофила и Софии, уроженец Курдзиел, поляк, римско—католического вероисповедания, окончил 6 классов средней школы; в настоящее время старший сержант Пятой роты, 34-го пехотного полка, 8—й дивизии в Саноке‚— показал:

С сентября 1945 года я лично принимал участие в основных террористических операциях, имеющих целью заставить украинское население подчиниться репатриицнонным приказам в следующих селах: Дубривка Руска, Сяничок, Захутин, Просик, Стороци - Велики, Стороци Малы, Завадка Морочивска и наконец Волиця, где я был взят в плен Украинским подпольным движением.

Большая часть террористических операций против украинцев проводилась под командованием лейтенанта Левицкого и его заместителя Могульского. Часто эти налеты совершались пятым батальоном, и в частности, на окрестности города Букивского; после каждого такого налета солдаты продавали свою добычу и устраивали пьяные оргии.

Во время нашей стоянки в Дукле наш третий батальон принимал участие в насильственной репатриации украинцев из села Тзока и Тулава. Все жители этих деревень силой были изгнаны из своих жилищ, а все их имущество у них было отобрано. Лейтенант Левицкий, который возглавлял репатриацию украинцев, награбил себе целое состояние.

25 января во время операции в Завадка Морочивска наш батальон как резерв оставался в Мокре и предназначался для поддержки Второму батальону, который пошел на Завадку Морочивску, Поэтому я не участвовал в убийстве жителей села Завадка Морочивска.

№ 3. Показания старшего лейтенанта Бронислава Кузьмы:

Старший лейтенант Бронислав Кузьма, родился 13 октября 1917 года в Ленинграде, сын Игната и Адельфины, уроженец Котелов, римско-католического вероисповедания, белорус, в настоящее время командир Первой роты 2-го батальона 34-го пехотного полка 8-й дивизии в Саноке,— показал:

Командир нашего 34-го пехотного полка советский офицер, полковник Плуто. Командир 2 го батальона, к которому принадлежит моя 1-я рота,— тоже советский офицер, капитан Гутовский. Вместе со своим батальоном я принимал участие во многих операциях выселения украинцев из сел, в частности, села Прибишев.

У нас был категорический приказ изгнать всех украинцев и конфисковать их имущество, которое мы должны были доставить на квартиру нашего капитана в бараках. Я часто слышал, что бендеровцы насчитывают в своих рядах несколько тысяч и что не так давно с Украины пришла группа численностью в 6000 человек. Я знал, что они борются за независимость Украины и против Советов.

Мы имели особый приказ убивать бендеровцев, где бы мы их не встречали.23 или 24 января мы получили приказ отправиться на села Морочив, Мокре и Завадка Морочивска. Капитан Гутовский приказал искать оружие, но одновременно конфисковать сапоги и все то, что может быть взято. Мы проделали это в селах Морочив и Мокре.

Затем мы двинулись на Завадку Морочивску. По дороге мы увидели одного бендеровца, который только показался из леса. Куезинский из чет��ертой роты и два других солдата выстрелили и ранили его, он сразу же упал.

Капрал Онезевский из четвертой роты и два других солдата подбежали к раненому. Витольд Осмьянчук из Белостока приколол его штыком и раздробил ему голову. Другие также избивали его до тех пор, пока он не умер. Затем они сняли его сапоги, шинель и взяли деньги, сколько не знаю.

Позже мы двинулись на Завадку Морочивску. Следуя приказам Гутовского, они проделывали там то же, что и в других селах. Но неожиданно нас атаковали бендеровцы и началась перестрелка. Тринадцать наших было убито, восемь ранено, и мы потеряли свои подводы с аммуницией.

На следующий день полковник Плуто издал приказ Второму батальону сжечь Завадку Морочивску, в то время как Третий батальон, как резерв, был направлен в село Мокре. По приказу полковника Плуто командиру З-го батальона капитану Козура было поручено руководство операцией в Завадка Морочивска, не смотря на то, что его батальон находился в Мокре Капитан Гутовский, наш батальонный командир, был в то время с 3-м батальоном.

Четвертая, пятая и Шестая роты были посланы в центр села, где они жгли дома и убивали всех, кого находили там. Рота тяжелой артиллерии заняла позиции с обстрелом околицы села с тем, чтобы никто не мог убежать.

Я и моя рота жгли центральную часть села, убивали украинцев. Лично я проколол насмерть украинца примерно 40 лет, Я распорол ему живот и потом проколол его еще несколько раз. Он был единственным, кого я убил тогда.

Но были среди нас и те, кто наслаждался этой резней. Они убивали детей, выкалывали им глаза или вырезывали у женщин груди. Среди подобных садистов были: сержант Станислав Куко, 27 лет, из моей роты; сержант Мичневич, 29 лет‚ из шестой роты и капрал Романовский из шестой роты.

В массовом убийстве населения Завадка Морочивска, кроме меня, принимали участие: лейтенант Конус, 35 лет, старший лейтенант Киселев, 29 лет, дежурный офицер Островский, 40 лет‚ лейтенант Перлеки, 24 лет, старший лейтенант Богданович. На следующий день после сожжения села и убийства большей части населения, наш второй батальон получил высокую похвалу полковника Плуто за хорошо исполненную операцию.

12 лютого 1945 р. відбувся успішний бій , підрозділом УПА - сотнею "Левадного" під загальним командуванням Федора Воробця - "Верещаки" поблизу с.Топча Корецького р-ну Рівненської було розбито групу Корецького райвідділу НКВС - противник втратив 12 вбитих, 19 осіб було захоплено повстанцями в полон.

В подальшому полонені були публічно повішені.

Із протоколу допиту Федора Воробця - "Верещаки" від 23.03.1946 р.

...Наиболее серьезными фактами бандитских проявлений на

обслуживаемой мною территории являются: убийство командующего фронтом — генерала Ватутина в Острогском районе Ровенской области в апреле месяце 1944 года‚ убийство группы советских офицеров, в том числе майора, капитана и других в количестве 12 человек, в Клесовском районе Ровенской области в феврале 1945 г., убийство 10 военнослужащих НКВД и повешение 17—ти участников истреббатальонов в феврале 1945 г., уничтожение группы работников НКВД и ответственных советско-партийных работников, в количестве 20-ти человек, весной 1945 г. в Костопольском районе, Ровенской области, не говоря уже о массовых боестолкновениях и уничтожении мелких групп и одиночек, о проведенных диверсионнно-террористических актах на железнодорожном транспорте и на шоссейных дорогах.

ГДА СБУ— Ф. 5. — Спр. 48139. — Арк. 137- 140 ,

ПОЛИТДОНЕСЕНИЕ о деятельности бандеровских и бульбовских банд на территории Ровенской области по состоянию на 20 апреля 1945 г.

...истребительный отряд, численностью в 39 человек, проводил боевую операцию в с. Тонча. Днем в 3 ч. истребительный батальон был окружен бандой численностью до 100 человек пехоты и 50 человек кавалерии и из 39 человек, 21 были захвачены бандитами, в числе которых был оперуполномоченный, возглавляющий операцию.

С 11 по 20 февраля 1945 г. бандиты учинили жестокую расправу над захваченными истребителями путем повешения их по месту жительства их родных. Повешение бандитами производилось за ноги, а перед повешением учиняли дикую казнь, отрезая уши, языки, уродовали телесные поверхности и наносили огнестрельные ранения в грудь и в голову. На каждом повешенном были приклеены приговоры бандитского суда.

В кінці березня 1946 р. відбувся ряд найуспішніших боїв УПА проти польських ��омуністичних сил на Закерзонні.

20 березня 1946 р. сотнями "Ударник-5" під командуванням Степана Стебельського -"Хріна" та сотнею "Булава" під командуванням Володимира Гошки - " Мирона" було здійснено напад 38-му польську пограничну заставу ВОП (ВОП - "Войско Оборони Погранічя"- польські прикордонники) в с.Яселі Сяніцького повіту .

Після мінометного обстрілу , прикордона застава була взята штурмом, було вбито 24 польських солдати , а 79 захоплено в полон. В подальшому 20 полонених було відпущено а решту польських вояків - котрі брали участь у вбивствах і знущаннях з українського населення - розстріляно.

Після розгрому застави ВОПу в с.Яселі, сусідні польські підрозділи, будучи відрізаними від основних сил, втекли разом із міліцією та цивільною польською адміністрацією із сіл Воля Міхова, Команьча, Радошці до с.Лупкова поблизу польсько-чехословацького кордону.

Для допомоги блокованим польським прикордонникам був висланий підрозділ 3-го батальйону 34 полку Війська Польського чисельністю 170 бійців під командуванням радянського майора Фролова. 26 березня 1946 р. в селах Височани та Кожушне сотнями "Хріна" та "Мирона" ця група була розбита, внаслідок бою було вбито 40 польських солдатів та 37 солдатів потрапило в полон до УПА. Майор Фролов, щоб не потрапити в полон покінчив життя самогубством.

Того ж дня польські підрозділи, що скупчилися в с.Лупків, під натиском повстанців, змушені були відступити на територію Чехословаччини. Втеча польських частин від бандерівців на територію Чехословаччини мала широкий резонанс в пресі.

Всьго цьому районі в боях проти УПА в кінці березня 1946 р. , згідно даних головного уповноваженого УРСР по справах переселення Ромащенка, Військо Польське втратило понад 200 вбитих та у відповідь спалило 15 українських сіл.

...В районе активизировались бандеровские банды. В ряде сел гмин Щавне, Рыманув, Мжиглуд производят мобилизацию украинского населения в банды. Здесь же разгромлены три польских пограничных заставы на Чехословацкой границе, а также войско, охранявшее железную дорогу. На ветке Загуж—Каманча взорвано и сожжено 12 железнодорожных мостов. Взорвана станция Каманча и здание гмины. Во многих местах взорвано железнодорожное полотно, срезаны телеграфные столбы. Польское Войско в ответные действия против бандеровцев сожгло более 15 украинских сел, а также приняло целый ряд других мер. Борьба ведется на уничтожение банды. В боях с бандеровцами Войско Польское потеряло до 200 солдат и офицеров, большое количество вооружения и боеприпасов.

25.03.1945 р. українських повстанці ліквідували одного із керівників знищеня польськими підрозділами с.Сагринь та інших українських сіл на Холмщині навесні 1944 р.- командира 1-го батальйону Хлопського Станіслава Басая - "Рися", який особливо відзначився в терорі проти українського населення.

Станіслав Басай - "Рись" був захоплений в полон вояками куреня "Вовки" під командуванням Мар`яна Лукасевича - "Ягоди" в с.Крилів Грубешівського повіту , під час нападу на відділ польської міліції обивательської (МО).

Того ж дня Стaніслав Басай - "Рись" був розстріляний разом ще із 17 міліціонерами і 25 цивільними озброєними поляками , що брали участь в убивствах українців на Холмщині.

Із хроніки відділу "Вовків" :

'...Коли розвиднілось, пробоєва чота в совітських уніформах входить до містечка. Міліцію рішено взяти підступом. Одного нашого стрільця Манька, знаного вже віддавна поляками в Крилові, як завзятого ворога поляків, ведуть стрільці закованого в кайдани на чолі стрілецького ряду.

Поляки вибігають з хат і вдоволені тим, що стр. Манько "сотенни попадл сен", не замічують нашого підступу. З вікон усміхаються молоді польки. За стрільцями біжить зграя дітвори. Недалеко від станиці МО перед повстанців виходить один узброєний міліціянт-стійковий. Чот. Сушко, який грає ролю совітського капітана, наказує йому, щоби завів на станицю. Він радо погоджується.

Підійшовши під станицю, починають стукати в двері, щоб відчинили. По кільканадцятьох хвилинах, зібрані міліціянти запрошують стрільців до середини. Дві маленькі групи в совітських уніформах, які відлучилися в середині міста, зробили недалеко від станиці заставу. Шиковні поляки спокійно переходять попри хлопців. Польки кокетливо усміхаються до стрільців та пробують нав'язати з нами розмову. Інші запрошують на снідання. На стани��і є лише 8 міліціянтів, решта находиться в приватних помешканнях.

Арештованого стрільця Манька стрільці передають міліції та наказують замкнути до пивниці. Поляки дуже вдоволені, кричать та хочуть його бити. Але їм наші не дозволяють. Заступникові команданта міліції (командант від'їхав до Грубешова) наказують, щоб негайно замовив 15 фірманок та снідання.

Міліціянти починають сходитися на станицю. Вже їх є около 25. За тими, які ще не прийшли, пошукують наші "совіти". Деякі стрільці ідуть на снідання. Готові фірмани під'їжджають під станицю. В цей час стрільці, які стояли навкруги міліції, майже всі разом крикнули "руки вверх!" та спрямували до них автомати.

Всіх поляків пов'язано і положено на підлозі.

Інші стрільці приводять "Басая", відомого поляка-терориста, який палив села на Холмщині, та трьох з його охорони. Важніших пов'язаних поляків відводимо на підводи, всіх інших розстрілюємо. Один міліціянт, якого щойно привели, кидається на чот. Сушка та хоче вирвати від нього автомата. В цей час стрілець Ґонта вбиває його зі свого автомата й одночасно ранить в руки чот. Сушка. Усіх поляків розстріляно....."

28 березня 1945 р. розпочалася збройна акція куреня “Месники” на відділи польської міліції.

Операція становить зразковий приклад планування і виконання партизанських операцій. В одну ніч відділи куреня "Месники" силою 8 чот знищили 8 польських відділків Міліції обивательської (МО, Громадянської міліції).

Ворог поніс значні втрати, так наприклад , в с. Брусно-Нове вбито 16 міліціонерів , в с. Залісся - 16 , в с. Соплях -4 , в с. Лівча - 32 , в с.Горинець - 13 , повстанцями було захоплено значну кількість зброї.

29 і 30 березня знищено дві наступні відділи МО, а 5 і 12 квітня - ще два. Додатково проведено ще відплатну акцію на Вязівницю 17 квітня, внаслідок чого майже вся територія Любачівського і велика частина Ярославського повітів були звільнені від польської влади.

Внаслідок цієї добре запланованої (план опрацював ком. Іван Шпонтак-“Залізняк” у порозумінні з провідником Равської округи '“Остапом”) та рішуче проведеної акції, на території Любачівського повіту постала якісно нова ситуація.

Насамперед значно вшух польський терор. Другою важливою рисою була зміна ставлення польського резистансу, керованого спадкоємницею АК, організацією “Вольнощ і Незавіслощ” (ВіН), до українського питання і започаткування переговорів з УПА.

Звільнення українським підпіллям великої території (постання упівської республіки), зменшення, а в деяких районах повне затримання, припинення примусового виселення українців, встановлене перемир'я між українським і польським підпіллям і колапс польської адміністрації спричинили повну зневіру радянських представників у спроможності польської адміністрації, міліції та відділів Внутрішніх військ НКВС справитися зі своїми завданнями.

За словами чільного енкаведиста УРСР Кальненка, “обставини, які склалися в Польщі, вимагають провести великі операції для розгрому бандформувань, тому що польська влада не є в стані ліквідувати ці банди".

9 квітня 1944 р. в с.Обгів (тепер с.Соснівка) Дубенського р-ну Рівненської обл. відбувся великий бій підрозділів УПА- Південь у складі куреня "Довбенка" проти частин 17 бригади Внутрішніх військ НКВС, в ході бою підрозділи НКВС були розбиті та з великими втратами (за радянськими даними - 41 вбитий, за повстанськими- 60) змушені були відступити.

У повстанському повідомленні про бій зазначалося :

Відділ командира Довбенка заквартирував у с. Обгові, вечором напередодні Вербної неділі 8.ІV.44 р. багато людей пішло до церкви, а частина спала спокійним сном. Не спали тільки вартові, які пильно стежили, щоб більшовицькі грабіжники не вдерлись до села. Біля 4 год. ранку застава, яка знаходилась коло церкви, підпустила на близьку віддаль більшовицьких енкаведистів.

Почалась стрільба. Всі зірвались на ноги. Більшовики, вдершись в село, запалили кілька будинків і почали захоплювати хату за хатою. Наш відділ пішов в атаку. Під силою міткого вогню ворог був вимушений відступити на край села. Сконцентрувавши свої сили в мурованому будинку і в кузні, голодні розбійники вперто відстрілювались. Занявши вигідне оборонне становище, ворог почував себе, як у фортеці. Але повстанці не мирились із таким становищем. Потрібно було за всяку ціну вибити ворога з мурів, а потім знищити.

Друг Довбенко дав команду: “Штурмом взяти будинки. Вперед!” - і сам за хвилину опинився під хатою. За ним нестримною лавою ринули всі. Довго більшовики не здавались. Коли від запальних куль загорівся будинок, енкаведисти як перепякані миші, висипались на голий беріг. Заграли наші скоростріли. Беріг вкрився трупами енкаведистів. В дикій паніці, в повному безпорядку ворог тікав геть, а командир, переслідуючи його по п'ятах, гукав: “Вперед!”

Через короткий час повстанці із заслуженою гордістю переможців ходили селом і підбирали трофеї, здобуті у ворога. В цім бою ми здобули 7 скорострілів, 10 фінок, 37 крісів і багато амуніції. Вечором з південної сторони села інша група ворога розпочала з нашим відділом бій. Одна чота бійців із Східних українських земель на чолі з командиром Орленком, наступаючи на ворога, почала бойову пісню: “Попід лісом, темним бором...”

Бадьорі слова бойової пісні, зливаючись із клекотом скорострілів, творили чудну симфонію бою, яка нагонила тваринний страх на сталінських розбійників. “Доблесні і непереможні" почали тікати. Іто так летіли, що навіть не встигли зняти своі застави. Ринувши в наступ, наші бійці очищували село від червоної нечисті.

Наш стрілець, бойовий житомирець, наткнувся на більшовицького кулеметчика із застави. - Кто идет? - Запитав той. - Свой! - преспокійно-байдужим тоном відповідає др. Холодний. Один спритний скачок - і смільчак повалив енкаведиста, схватив кулемет і направив із нього вогонь по бандитах.

Більшовики, залишивши 20 трупів, розбіглись в різні сторони лісу. Результат бою за цей день: 60 енкаведистів убитих і багато більше ранених, яких ворог забрав з собою. Повстанці мали 5 убитих і 4 ранених. Тіла героїв поховано на кладовищі в с. Ступні.

1 квітня 1947 р. сотня "Ударник-3" під командуванням Василя Шишканинця - "Біра" здійснила вдалу засітку на дорозі Тісна - Балигород , на тому самому місці де напередодні, 28 березня 1947 р. в засітці УПА був ліквідований заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Сверчевський.

В засідку потрапила спецгрупа ВОП (ВОП - Войско оборони погранічя, - польські прикордонники) з Тісної, яка 23 січня 1947 p. знищила повстанський шпиталь на горі Хрещатій. За різними даними ворог втратив від 25 до 30 загиблих та 6 польських бійців потрапило в полон.

Повстанські донесення повідомляли :

...1.4.47. вд к-ра Б. зробив засідку на спецгрупу ВП з Тісної, яка переїжджала автом з Тісної до Балигорода. Поляки, по засідці на ген.Свєрчевского, переходили стрибками з Тісної до місця засідки. Вкінці всіли до авта і переїхали ок. 100 м. та попали під вогонь наших кулеметів. Деякі з бандитів вспіли ще вискочити з авта та відстрілюватись, але їх знищили в наступі наші стрільці. Двох старшин, бачучи безвихідне положення, розірвало себе гранатами.

На місці засідки полягло 25 бандитів. 6-ох здалось в полон, а 1 ранений втік до с. Бистрого, де помер в хаті українських виселенців. Серед вбитих було 7 старшин (поручники), та 4-ох підстаршин. З нашої сторони впав чотовий.

Здобуто 5 кулеметів, 20 дисків, 6 пістоль, 8 автоматів і 11 крісів, амуніцію, 22 кожушки, 8 шинель і інші речі. Серед вбитих був також комендант МО з Тісної Дупляк Ян (капраль). Всі побиті належали до спецгрупи капітана Антошляка, яка під час зими була дуже активною.

...1.4.47. відділ УПА під командуванням к-ра "Біра” зробив засідку на 32-ох польських бандитів з ВОП, які переїжджали автом з Тісної до Балигорода. Знищено 26 бандитів, 6-ох зловлено в полон. Серед вбитих було 7 старшин, та комендант МО з Тісної Фалішевскі. Здобуто 5 кулеметів, 20 дисок, 7 пістоль, 9 автоматів, кріси, амуніцію, 22 кожушки, 8 плащів і інші речі. З нашої сторони впав чотовий “Яр”.

#УПА

0 notes