Friends, we spoke with the management of the "Kazkova Dibrova" zoo in occupied Novaya Kakhovka. they confirmed to us that the zoo was completely flooded and only swans and ducks could escape 😭💔
The person we spoke to (name withheld for security reasons) said: "We tried our best to keep the zoo under occupation. Now it no longer exists."
Знайшла на старому ноуті змонтований міні-фільм, відзнятий моїм дядьком у часи АТО. У назві відео файлу написано "під донецький аеропортом". 50 хвилин про життя наших військових. В кінці фільму видно поранених, у одного ліва рука ампутована, інша в м'ясо пережована під курткою. Ще на кінець пару фото з того місця, де переміщують вздутий труп когось у військовій формі, що розкладається, він весь кривий і поламаний.
Багато кадрів голої землі з уламками літака, танків і зруйнованих споруд. І знімок з неба, вже не новий для нас в 24 році, але то був ще 14-15 рік. Не знаю наскільки дійсно всі усвідомлювали тоді що це вже є війна і все це ще чекає на нас повсюдно.
Ледь не видалила цей файл, бо спочатку не відкривався, але я вирішила таки дізнатися що на ньому, перш ніж через незнання видалити щось важливе. Наскільки я зрозуміла, дядько поїхав туди відзняти ці шматочки від лиця тих хто безпосередньо брав активну участь на початку цього всього. Він сам був учасником АТО і зараз продовжує воювати.
Today turned 24. I didn't expect to meet my 24th birthday with drone attack on my city. Regardless, I am thankful that I'm alive and I get to celebrate this holiday with my loved ones in my home. If you want to gift me a little something, you can donate to a Ukrainian charity of your choosing. Thank you all so much.
Сьогодні мені 24. Я не очікувала, що зустріну свій 24-ий день народження атакою безпілотників на моє місто. Незважаючи на це, я вдячна, що я жива і можу відсвяткувати це свято зі своїми близькими вдома. Якщо ви хочете зробити мені маленький подаруночок, ви можете задонатити улюбленому фонду або волонтерам. Щиро дякую вам усім.
День, який розпочався два роки тому. Для мене він триває й досі. Довга доба, яка ніяк не закінчиться. День, який, як і два роки тому, розпочався із завиття сирени за вікном. Проте, сьогодні було тихо.
Харків, у якому я народилася, виросла та живу, стоїть залізобетоном перед навалою, не склоняючи своєї голови. Він місто-воїн. Місто-фортеця. Місто-Герой.
Я жива. Місто живе. Україна жива.
Сьогодні я лежу у власному ліжку. Два роки тому я спала на бетонній підлозі підвалу, не значи чи буду ціла я та мої близькі завтра. І за це, у цей день, я хочу подякувати нашим Військам, нашим Рятувальникам і Медиками, та нашим Людям. Українцям, які не дивлячись ні на що, продовжують жити це життя. Яким би буремним воно не було.
Світлини з мого рідного міста.
Центр Харкова. Розбомблено у 2022 році.
Залишу як згадку про "русский мир"
_____________________________
24.02.2024
A day that began two years ago. For me it still continues. A long day that will never end. A day that, like two years ago, began with the wailing of a siren outside the window. However, it was quiet today. Kharkiv, where I was born, grew up and live, stands with reinforced concrete in front of the influx, not bowing its head. He is a warrior city. Fortress city. Hero City. I live. The city is alive. Ukraine is alive. Today I am lying in my own bed. Two years ago, I slept on the concrete floor of the basement, it does not mean whether I and my loved ones will be whole tomorrow. And for that, on this day, I want to thank our Troops, our Rescuers and Doctors, and our People. To Ukrainians who continue to live this life no matter what. No matter how stormy it was.
Без редагування, просто рандомні думки, навіяні діалогами
Кажете Стругацькі були проти режиму? Воно то так, але їм дозволялося писати. А навіть якщо і не дозволялося, то якою мовою вони писали? Явно ж не українською. Спочатку нищать десятки, сотні українських митців з величезним потенціалом, а тоді підсовують "опозиційних" Стругацьких чи будь-кого ще, "хороших руських", яких українці хавають як рятівників, забуваючи, що на їхніх руках теж кров. Не знаючи про існування українських митців, того ж самого розстріляного відродження, говорячи, що української фантастики не було і не буде, виправдовуючи свою любов до роснявого тим, що "воно ж боролося проти режиму". Ага, режиму, які росіяни ж і створили.
От просто задумайтеся. Ці всі наші "класики", колись були просто авторами. Як я, як мої друзі, як моє оточення. Їх зібрали разом і почали репресувати, одне за одним, знищувати разом з текстами. Видаляти з пам'яті. Це були молоді люди, ентузіасти, які творили, насолоджувалися цим світом, які мали ідею. Українську ідею. А потім декілька куль і все — їх більше не буде. Їх більше не буде для того, щоб через майже сотню років якийсь українець сказав, що "не треба казати, що їх нищили, в нас просто не було достатньо талановитих людей, які могли б вирости в Джойса". Але власне хто б їм дав, якщо спочатку їх знищили на піку їхнього таланту, а потім замінили "опозиційними" Стругацькими.
Це огидно, просто огидно. Достатньо уявити, що авторів, які взяли до рук зброю, немає. Авторів молодих, які ще можуть розвиватися, шукати себе, рости і рости, просто немає, щоб перестати використовувати цей наратив про росняву "опозиційну" літературу.
I can't even do my job, let alone draw for myself, because russia keeps hitting our energy infrastructure. Need to make sure that I take into account 8-12 hour power outages when I plan anything.
But I'd rather spend an entire winter without electricity than a minute under russian occupation. Kiss my ass.
Коли вже до деяких «правильних» українців й українок дійде, що зросійщення — це не тільки про мову спілкування, і те, що вони розмовляють українською усе життя, ще не означає, що їхнє мислення абсолютно точно ніяк не зросійщене
I was going to upload a skincare post and update on work few days ago, however, these days my primarily focus was targeted on another thing.
Yesterday night terrorists bombed my city again. Lots of people were injured and, unfortunately, killed by missiles strikes on residential area.
Early in the morning my sister woke me up and we ran to the bathroom as fast as we can, cause terrorist drone was right above our neighborhood. Few minutes later, I covered my ears tightly to protect myself from the sounds of explosions - two missile strikes in the city.
Today, I tried my best to start a normal day and dont let the horror of yesterday affect me. Yet I was not able finish my job interview, as the siren started ringing on outside.
This nightmare happens daily and I try my best to live my life through it. Until now, I was lucky being able to try so. 7 citizen of my hometown did not make it.
We all now what the word ʼterroristsʼ is meaning - country of six letters in the East. Country, that has been trying to erase my people history, culture and people themselves for decades. They are still doing it now.
I want to spread awareness to those whom it may bother here, knowing that the majority will scroll. But for those who stayed - I greatly appreciate it and ask you for the sharing this post and help us financially if possible.
Come Back Alive funding page: https://savelife.in.ua/en/donate-en/#donate-army-card-once
Історія з тупими в політиці знайомими які знають новини від пліток бабок та сусідок продовжується
А: В Ро🤮й православній церкві сказали що війна закінчиться на Паску перемогою Ро🤮ї
Б: Ну та та, бачиш як далеко вже зайшли
В: Краще б вже закінчилась війна пофіг чим
СУКА ВИ ЇБАНУТІ
За що люди бляха воювали? За що помирали? Щоб ви, мразоти кончені, таке казали? Їдьте на кацапію й пащеки для рушниць розкривайте, бачу ви дуже хочете цього.