#любові

[grinova]

Можу дивитись цей відрізок на повторі цілий день

[moon-and-star4]

Old, but still one of my favorite works. I think it's time to show it here

P.S: These are poem by the Ukrainian poet Vasyl Simonenko. He is my favorite poet of all time

Translate:

And you’re bright, and I’m limpid,

And our souls just like the songs,

And the big boundless world

Belongs to us - to you and me.

O the horizonless sea of happiness,

Could I swim across you?

If only I could turn real

At least a drop of what I have in my dreams.

[pixelinform]

Як активувати жіночу чакру любові та залучити щасливі стосунки

У тілі людини розташовано сім енергетичних центрів — чакр, кожна з яких відповідає за певні аспекти фізичного та емоційного життя. З санскриту слово «чакра» перекладається як «колесо», що символізує рух енергії. Важливо не лише розвивати окремі чакри, а й досягти балансу всієї системи. Для розвитку жіночої енергії особливо важливо ��рацювати з Анахатою (сердечною чакрою) та Свадхістханою (чакрою…

[dole4ka]

З ДНЕМ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ!

[greenpostua]

😭 Померла Багіра — вівчарка, яку врятували після підриву Каховської ГЕС.

Її історія — це не просто про собаку. Це історія про біль, надію, силу й безмежну любов. Це історія про жахливі наслідки екоциду та геноциду, влаштовані ворогом на нашій землі.

Після років на ланцюгу вона опинилася в пастці затоплення, у крижаній воді трималась на дошках понад добу. У Багіри виявили спинномозкову грижу — вона не могла ходити. Але вона вижила. І після реабілітації знову встала на лапи.

Майже два роки вона жила у справжньому домі — в родині фермерів на Миколаївщині. В любові. У турботі. Вдячна за шанс на інше життя.

Багірі було понад 10 років. Про її смерть повідомила зооволонтерка Людмила Мельникова.

“Багіра — це символ безумовної любові й перемоги життя над смертю”, — сказала вона.

Світла памʼять собаці, яка стала символом надії на перемогу для всіх нас.

📸: фото з соцмереж

[meowluox]

людина, яка дійсно любить і цінує вас, менше за все хоче, щоб ви в ній розчинялись, щоб втрачали себе в ній, її захопленнях, її житті. якщо людина дійсно любить, вона бажає своїй улюбленій людині тільки щастя і свободи. бо полюбити ж можна тільки за внутрішній світ та автентичну енергію.

але якщо людина цінує тільки ваші зусилля, вашу присутність, якісь іще плюшки від ваших взаємин... логічно же, що люб��в'ю тут не пахне, а отже і свободою.

нам так старанно перекручували поняття любові й кохання з самого дитинства. ладно, мені, буду за себе казати. і це, наче ковток свіжого повітря — дозволити собі усвідомити, яким усе є насправді.

і чесно, зручних людей любити дуже важко, імго. коли з тобою постійно погоджуються, коли завжди на все кажуть "так", це пахне вимушеністю. людині, яка справді любить, потрібні просто ви. людині, яка юзає вас, потрібне що завгодно у вас, але не ви.

[cartava-soroka]

Вірш Артура з дитинства(переклад для укр АВ, над котрим працюю)

Не згадаю як зустрів, бо малим був дитям. Та теплі бо були ж ті дні, Як бачу спогад вас. Завжди тепло у хаті було, І світло від вас двох. Ніжні руки приберуть Сльози з моїх щок. Рум'янець досі не зійшов, Тому і сум - я знаю. Та що любові не було, неправдою вважаю. Та у холодні ночі злі, Що вітер був на стрісі, До вас у ліжко приходив. І у обіймах грівся. А ще згадаю, як колись, у маминій спідниці, Маленький Артур бігав скрізь. Лише тато сміявся, Допоки й він не одягнув, Мами краще плаття, Тоді сміялися гуртом, Із грою в одягання. Колись ми вимокли дощем, Що ледь зайшли до хати. Жахливим був би тоді день, Без галушок від мами. Тепер неммає вас, а я, Не розумію смуток, немов одвічне те вбрання, Й хлоп'яцьке серце пусте. І знов під ковдрою вмощусь, хоч вас уже немає. І біль стерплю, і вірю я, що все це колись мине.

[pashko-themothboy]

про Гвинта і Пілота

Гвинт знав Пілота, здавалося, усе своє життя. Майже двадцять років – більше, ніж Гвинт знав власну дружину. Думка про Дарину завжди відгукувалася болем у скроні, бо Гвинт знав, що підвів її. Її і їхню маленьку донечку. Думки про них перепліталися з думками про Пілота. Він завжди був десь поруч: дружбою на весіллі, хрещеним доньки, міцним плечем для Дарини – міцнішим, ніж колись міг бути сам Гвинт. Він бачив іскри у їхніх очах. Він бачив, з якою ніжністю Пілот тримав на руках маленьку Оленку. Він міг би подарувати Дарині кохання, якого ніколи не міг дати Гвинт. Ось тільки Пілот був занадто правильний, сволота. Він ніколи б не став відбивати жінку у друга. А у Гвинта тоді раптом заграла гордість, якась незрозуміла ревність – як це так він дозволить їм бути разом? Що люди скажуть? Коли він напряму спитав Пілота, що той відчував до Дарини, Пілот довго вибача��ся. Клявся‐божився, що він ніколи не став би нічого з цими почуттями робити, бо Гвинт був йому дорожчий. Він показав це наглядно, коли пішов разом із Гвинтом до Зони. Це потім Гвинт зрозумів, що краще б Пілот залишився, краще б зайняв його місце, поки сам Гвинт розчинився в Ній. Він же, дурень, сам лишив дівчат без підтримки. Але змінити вже нічого не можна було.

Гвинт завжди знав, що був якимось поламаним. Наче його зібрали з неправильних деталей або ж якісь із них просто забули. Пілот теж був неправильним, але по‐іншому. Він свою неправильність приймав цілком і повністю: не переживав ні за свою репутацію, ні за свій писок. Гвинт боявся, що одного дня Пілот таки нарвався б на якихось радикалів і ті його просто вбили б. Принаймні, Пілот розумів, чого він хотів: він хотів розпусного сексу з жінками, з чоловіками і усіма, хто були посередині (Пілот Гвинту і про таких розповідав). І романтику Пілот обожнював навіть більше за інтим. Гвинт нічого з цього не хотів. Якби йому подобалися чоловіки, він хоча б розумів, що було з ним не так. Але ні.

Пілот якось спробував. Гвин пам'ятав його худорлявий зад у себе на колінах, пам'ятав, як він п'яно сміявся, як щось гаряче шепотів Гвинту на вухо. А Гвинт не відчував нічого. Він хотів би. Він би багато чого віддав, щоб нарешті зрозуміти себе самого. Але, якщо не чоловіки, значить він мав звернутися до базового варіанту, навіть якщо до жінок він також нічого не відчував. Такого просто не могло бути.

Після того разу Пілот, уже тверезим, зізнався Гвинту, що був закоханий, просив не проганяти його від себе і обіцявся, що це був перший і останній раз. Своє слово він стримав: Гвинт не отримував від нього навіть натяків на почуття відмінні від братської любові, яку Пілот дарував йому з перших років дружби.

Пілот був поламаним у багатьох місцях. Він іноді здавався дурним і безрозсудним, майже байдужим, незважаючи на всю його безкінечну турботу і застережливість. Гвинт ніколи не зміг би забути ті пекельні два тижні, які він разом з матір'ю Пілота не могли цього дурня знайти. Пілот знайшовся живий і цілий – повернувся з мандрівки Карпатами, про яку нікому не сказав. "Я забув попередити", – сказав він винувато, як дитина. Як про таке можна було забути? Забути про каструлю з бульйоном, яку поставив на вогонь сам. Забути про інструкцію, яку почув хвилину тому. Забути просто слухати, коли з ним розмовляли. Гвинта це бісило. Пілот вибачався, виправдовувася, пояснював. Зрештою, цому це шкодило навіть більше, ніж людям навколо. У Гвинта не було інших варіантів, окрім як змиритися, прийняти його і допомагати, коли міг. Привести в Зону було найкращим і найгіршим, що Гвинт міг зробити для Пілота.

[kamiana-ruzha]

мені треба поговорити з кимось про Дегтярьова бо я зараз йобнуся 😭

типу блять, я обожнюю робити так, щоб він робив не те що від нього очікують. виглядає як топ? так я поставлю його раком або на коліна й він буде в мене смоктати/лизати як єбуча псіна

він мені вайбить ще й генералами/чи як вони звуться з цих промов у вархамерських пісняяяях. а це монологом "Кидай мертвих за борт" з МУРу, особливо версію яка була в саунтреках до фільму. голос Шмундира це щось 😩

він звісно скоріше Олександр Великий враховуючи те як він ставиться до Корпусу (який же в мене ахуєнний едіт є з промовою 😭🤌) , але ААААААА піздец не очікуєш те що Дьога зробить якусь дуже жорстоку річ, нє? хоча ні, такий монолог був би скоріше якщо хтось застопорився й не хотів виконувати накази, а він (як ми знаємо) гаркнути може добре, з головушок якими він з Гарпією обмінювався

слухаю ще "Замало любові" й щоразу як оце "Розкопайте хлопці греблю, нехай вода йде" чомусь думаю саме про нього

а ще він хороший снайпер, однозначно. не такий хороший як Бродяга, але хороший. снайперка йому нова жінка, раз перша кинула. та, я гедю йому колишню дружину.

а ще він забив химеру з ножа

[girl-with-demons-in-her-soul]

І все-таки зі здоров'ям в мене все гаразд. Цікаві вибрики викочує організм, нічого не скажеш) Але я знаю, що інакше на чек-ап не пішла б (маю звичку постійно відкладати), тому, як завжди, вважаю, що так мало бути. Детермінізм, доля, фаталізм - називайте це як хочете, але воно продовжує діяти й вести мене по життю.

Цикл мій таки запустився, тому я втомлена, але щаслива. А ще знаю, що в мене хороший "банк потомства", як сказав лікар. Це було дуже весело, по-своєму мило, а головне заспокійливо - чомусь мені дуже сподобалося дивитися на ті окремі видимі яйцеклітинки (а скільки їх не видимих, ух), які живуть зі мною все життя і тільки чекають любові, аби втілитися в нову людинку.

Сьогодні я проводжу день у батьків. Після того як почала жити зі своїм коханим, почала їздити до них щовихідних. На відстані якось інакше відчувається їхня любов/турбота. Гострі кути згладжуються, можна говорити на серйозніші теми. Чи то вже просто мені майже 24 і я більше розумію, тож загалом можу більше підтримати їх. Не знаю.

Багато турбот. Та ці турботи більше в моїй голові. На ділі ж поки ми живемо якраз досить безтурботно, а я до цього не те, щоб звикла. Багато читаємо, пізнаємо, дивимося документалки. Вечорами граємо в ігри на консолі. Кожен день проходить наче і рутинно, але сповнено любові, ніжності, обіймів. Це приємна рутина, особливо, коли не отруюється болем в спині чи дрібними негараздами. Але й вони дуже дріб'язкові, коли думаєш, як легко це все втратити.

Тому я обожнюю прокидатися поруч з цим чоловіком, готувати йому їжу (бідака навіть набрав трохи від моїх страв, але ж з яким задоволенням їх наминає!) і просто жити. Не можу не милуватися його ямочками, не вслухатися в його голос, не тулитися до його грудей. Це якась така магія й спокій, зв'язок, який щодня тільки кріпне.

Я і раніше насолоджувалася дрібницями, хоча розуміла, що живу не своє життя. В Рівному відчувалося, ніби я зайва, відірвана від світу, замурована. У мене не було друзів, ми нікуди не ходили, тож видавалося, що життя буде сірим й пустим. А так же хочеться приносити щось в це буття! Зараз же у Львові посеред улюбленої архітектури, під високими стелями, з книгами й інтелектуальними розмовами ніби повністю розкриваюся. Розкриваюся, мовби квітка, така тендітна й кольорова, як казала моя викладачка. І це чудово.

Треба менше думати про можливі труднощі (гроші, відповідальність, можливе безробіття, хвороби, та будь-що) й більше насолоджуватися. Хтозна, що буде завтра, але головне, що в мене є зараз. І я це надзвичайно ціную.

[grinova]

Одного разу Ріхтер подарує Скіфу його портрет, який намалював власноруч, чим вб'є наповал Скіфа. Той завжди вважав себе недостатнім, а після війни,внаслідок якої отримав шрами і поготів. Це вперше йому показували що люблять, цінують, приймають таким який він є. Портрет буде поміщений у файлик, запаяний і за нього вдруг що Скіф перегризе горлянки. Не тому що це він намальований, зовсім ні. Просто це знак любові та турботи Ріхтера, і його він втратити ніяк не хоче. Навіть крізь роки цей портрет буде лежати в його рюкзаку, і коли провідник випадково знайде його то не зможе повірити що цей подарунок настільки цінують. Можливо пізніше він за великі гроші зможе дістати полотно і фарби, щоб намалювати цілу картину для Скіфа. Але тссссс, це секрет ☺️

[poisonousmelissa]

Тато знову влізає у моє особисте життя. Бачив мене сьогодні з хлопцем і такий а хто це, з ким ти гуляєш, не треба з ним гуляти, йди додому. Я так втомилась від цього. Я все роблю не правильно на його думку і все життя намагаюсь йому довести, що я роблю правильно, що мій вибір вагоміший для мене ніж його. Що я не той образ, що він собі придумав. Сьогодні подруга запитала нащо я намагаюсь щось йому довести, а я не знайшла відповіді на її запитання. Проте вона дала досить очевидну пораду, яку мені важливо було почути зараз. Я не повинна доводити нічого батьку, а просто жити своє життя. Буде не солодко, але воно того варте.

Взагалі я все життя не відчуваю, що тато мене любить. А коли свариться то це відчуття ще більше накриває. Можливо я просто намагаюсь довести що варта любові, такою якою я є. У мене в цілому в сім'ї проблеми з вираженням любові один до одного. Та і я б не сказала, що люблю сама себе. Зараз з цим краще, але ще є куди рости.

[pixelinform]

Магія чисел: коли ви зустрінете кохання за нумерологією

У сучасному світі все частіше виникає питання: де знайти свою другу половинку? Нумерологія стверджує, що за допомогою дати на��одження можна передбачити обставини та час, коли вам судилося зустріти своє кохання. Ключ до цього — визначення числа любові, яке допоможе зрозуміти, де і як найімовірніше ви знайдете свою долю. Як розрахувати число любові Щоб знайти своє число любові, потрібно додати…

[nadehika]

30.05.2025

Якщо хтось думав що мені пощастить в любові хоча б на цей раз - то ні🙈

Не допомогло ніц. Ну добре я трішки подіставала цього не дуже молодого чоловіка, і сьогодні зрозуміла що потрібно ставити крапку остаточно. Якщо раніше ще в підсвідомості десь щось майорило, типу може він соромиться чи т.п. Але тепер я розумію що я просто йому не подобаюсь. Як все просто. І зовсім не просто.

Тадададам Мене знову не обрали.

Не допомогли ні турбота, ні компліменти, ні булочки з корицею які я йому спекла коли дізналася що він їх любить (це був мій перший досвід в випічці булочок і вони вийшли смачнющі), і навіть лайкання сторіс не допомогли. Він або не зрозумів що він мені подобається (в чому я сумніваюсь), а бо просто вмикав нерозуміючу людину щоб не образити мої почуття( що ймовірніше). Бо я на роботі дуже палилася зі своєю закоханістю (я це зрозуміла вчора🙈), тобто по моїй поведінці можна було знімати оці ролики в тікток типу «як зрозуміти що ви подобаєтесь людині»😅 З його сторони не було ніяких імпульсів. Абсолютно нічого і з списку. Так він розмовляє зі мною ввічливо, але ніяких спроб зблизитись чи піти на ближчий контакт він не робив. Він дозволяв мені ходити навколо нього з очима кота зі Шреку, але ніяк не виражаючи прихильності до мене. Сказав дякую за булочки і все😐 Можна подумати я їх всім печу🙄 Навіть собі і то не пекла, а заради нього потратила півдня на то асьо🙄

Ви справедливо можете запитати що стало причиною того що я зрозуміла що я йому абсолютно нецікава? Так от, я дізналася що він активно ходить на побачення з різними дівчатами, і коли захворів то дуже переживав що не може піти на побачення з якоюсь дівчиною. І моє лице в цей момент просто 🗿🗿🗿

Типу камон, я тут, і я готова на все щоб ти хоча б звернув на мене увагу. Але я йому просто не подобаюсь. І тут я вже нічого не можу зробити 😐

І знову мені розбили серце і знову мені дуже сумно. І знову я розумію наскільки я нікому нецікава і непотрібна…

Ааааааааааааа

Типу мені вже майже 30, а я ще жодного разу не була в стосунках 🙈

І знаєте що я зробила? В мене намалювався ��иждень відпустки з 9 червня і я купила каитки на 4 дні на Менорку👀 Так не на Майорку, а на її молодшу сестру😅 Це було спонтанно. Але в Дубліні останнім часом і майбутнім плануються тільки дощі, сіро похмуро депресивно. Плюс ще цей чувак який мав мене у дупі. І я боюся що знову впаду у емоційну яму. Тому вирішила полетіти в Іспанію погрітися на сонечку. Так, можна подумати що я досвідчений турист, але ні. Це моя перша подорож кудись на самоті, минула не на самоті була років 4 назад. Тобто я взагалі не подорожувальник. І мені страшно. Я ще й не знаю іспанської 🙂 Добре що хоч за 2 роки життя в Ірландії трошки підтягнула свою англійську. Але я просто боюся що мої нерви здадуть так як я продовжую працювати з цим чоловіком і бачити його майже щодня🙈 Ну і ця коротенька відпустка можливо допоможе мені трошки розвіятись, і переключитись. Ну а в липні я полечу в Україну.

Знаєте що в мене ще трапилося 2 тижні тому? (Крім ожиріння,бо воно певно трапилося трохи раніше). В мене розколовся зуб на дві частини, і мені прийшлося екстрено його виривати. А тепер сюрпрайз: це обійшлося мені в 435 євро🙈 І тепер в мене немає зуба, грошів і ще треба кучу грошів на імплант🙄

І хоча в мене були плани на той час коли я буду в Україні полікувати зуби, цей зуб не дочекався того часу🙄 Ще в Україні хочу зробити лазерну корекцію зору. Тому що в перспективі я планую зробити ринопластику, а після ринопластики не можна носити окуляри десь півроку мінімум, а без них я нічого не бачу. Та й таке все тягне одне за інше.

Коротше я вирішила серйозно вкластися в себе. Історія коли я віддала великі гроші щоб закрити борги брата навчила мене тому що потрібно в першу чергу закривати свої бажання, ну і військові збори.

А то я на все і завжди готова заради інших, а заради себе вперше за майже 30 років вирішила поїхати на відпочинок. І це так сумно. Тому що люди не роблять і половини речей які я роблю заради них…

[greenpostua]

😡 Ворожа ракета знищила інклюзивно-ресурсний центр — місце, де тисячі дітей з особливими потребами отримували підтримку, розвиток і турботу. 💔

«Це була наша гордість, простір любові й прийняття для дітей з психофізичними особливостями», — сказав мер міста.

Також зруйновано й су��ідній дитячий садок.

Та найболючіше — під час удару загинули дві собаки, які допомагали дітям відновлюватись через каністерапію.

🎗️Це — не просто удар по будівлі. Це атака на найвразливіших.

📸: фото з соцмереж

[meowluox]

ще зі школи в мене випрацювалась стійка ненависть до обговорення мого майбутнього чи моїх проблем і справ з рідними. я дуже їх люблю, я обожнюю розмовляти з ними, але не ділитися своїм особистим, бо завжди я відчувала, як мене н��магались продавити, іноді навіть проламати через коліно, щоб усе було, як хочуть вони.

виявляється... не в них проблема була, а в тому, що це я дозволяла подібне, це я була надто трусливою, не була спроможна приймати чіткі рішення і нести відповідальність за свої бажання. вони просто допомагали мені, як могли, бо я ж не могла залишатись у підвішеному стані вічно.

і зараз після однієї розмови про, о диво, моє майбутнє, я зрозуміла це. я зрозуміла, що від мене вимагалась просто внутрішня впевненість у своїх бажаннях, знання, до чого я прагну, а також чіткі особисті кордони. я отримала стільки корисних порад, стільки підтримки.

я все ще опасаюсь відкриватися іншим у подібному ключі, мені некомфортно просити порад, бо ще свіжі спогади, коли мене намагались примусити до того, чого я не хотіла. але тепер в мене достатньо сили і любові до себе, щоб відстоювати саме те, чого прагну я. і це, бляха, так звільняє.