#не знаю що робити

[pr0lis0k-posts]

буває напише тобі якийсь дурень незрозуміло що, а ти такий сидиш, смієшся з цього а потім думаєш «курва а воно ж це комусь іншому напише, а якщо наступній людині від цього стане погано?..» і весь день просто зіпсований

[hirkyy]

тут люди, включаючи мене, не їдять і не сплять, організовуючи збори на потреби ЗСУ і у росні вистачає совісті воротити ніс бо вони "не знають куди це все йде". та пизда. піймали нас. ми тут наживаємося на бляшаних банках та парафіні блять. ну ось і нахуя чекати від них допомоги, йдіть нахуй + у сраку.

[beastblade69]

таке враження ніби мене жували 50 років і виплюнули сука ну шо це за піздець, га? шо це за хуйня я не можу вже просто сука зпїьало все

[adeseya]

Мені дивно

І хочеться бути самою

Здавалося б, з'явилася людина яка дивиться на мене як на найбільший в світі скарб, готує для мене молочні коктейлі і налисники, сидить зі мною дві нічні зміни підряд, називає мене милими словами, поважає мої кордони, турбується щоб мені було комфортно і взагалі не квапить мене абсолютно ні з чим

І все це чудово, нам весело разом і ми спимо в обнімку

Але трясця сидить в мені оце лайно яке втомлюється від людей, втомлюється від хорошого ставлення до мене, від того що треба виходити з дому бо хтось хоче тебе бачити, від того що треба думати як не образити людину, коли хочеться замкнутися в кімнаті самій і що я не хочу якоїсь підтримки чи турботи через це

Мене втомлює все

І в моїй голові знову крутиться "я не створена для стосунків". А найгірше що я занадто запустила цей процес і все до того йде.

Я не знаю чи то в мене такий період, чи то ні

І взагалі буде неприємно якщо такі періоди повторюватимуться в подальшому

І я не знаю, я хочу поважати себе і людину

Але я не хочу щоб комусь було погано

Та і я не знаю чи хочу це все припиняти

Сука я їбала

І всі, ВСІ навколо прикували погляди і чекають коли я оголошу що в мене офіційно є хлопець. А Я В МОМЕНТІ РОЗУМІЮ ЩО Я ЗДАЄТЬСЯ НЕ ХОЧУ. І ЩО МОЖЛИВО Я МОРОЧУ ЛЮДИНІ ГОЛОВУ. І я знаю що якщо скажу йому щось таке він буде максимально милим і зрозуміє мене. Але я себе не розумію. Я бляха не гребу що робити

Це все звучить жахливо

І курва що мене ще харить — якщо я вже почала цю тираду то я продовжу крінжувати по повній — що мені здається ніби типу мене це все втомлює бо це надто ідеально і комфортно. Типу вау людина хвилюється чи прийнятно якщо він візьме мене за руку. А мені бракує якоїсь їбанутості. Драми. Якогось струску. Можливо невзаємності �� страждань. Я не знаю

О, і ще я втомлююся що протягом всього дня мене зупроводує наша переписка. Типу, від доброго ранку і до затягнутих побажань "на добраніч" ми разом.

Я звикла до суму через те що мені нема до кого написати. Я звикла бути сама. Господи я звикла не залежати і не бути предметом залежності

Я дурочка, вибачте

Можете писати коментарі я прочитаю але можна я на них не відповідатиму бо я крінжую

[temiyiy]

треба реально продивитися і вибрати за йей тиждень що я хочу робити в майбутньому

насправді я найбільше цього не хотіла робити бо боюся реакції батьків. дуже боюся. я згадую одразу всі випадки коли вони з мене сміялися за те що мені подобається або що я хочу робити

я ненавиджу що так поважаю їхню думку і боюся йти до того чого хочу. я через це і загубила те чого хочу

я нічого не хочу я просто хочу існувати далі мені здається мені все одно куди я вступлю або яка спеціальність я всюди буду намагатися і я всюди вчитися бо я не звикла і не знаю як це _обирати_

ще й вплинуло те що я стабільно з 13 років не бачу себе в майбутньому я його навіть не уявляю я не розраховую на те що я можу змінити зараз. ніби усе що я буду робити лише буде нічим

тільки написала перший абзац так плачу а мені треба спати...

[tea-with-taste-imperfections]

Хотіла зареєструватися на курс від "змінотворців" але....блять треба надто багато всього, я думаю треба всього навсього свої дані, навіщо їм дані про мою область і школа 😭😭😭😭 Навіщо????? А особливо ім'я тата і його номер😢😢😢😢😢....(Він мій єдиний опікун, тому тільки його можу номер дати) + Я не говорила йому що хочу на цей курс....він не знає про це.. В мене відпало бажання туди реєструватися....нащо все це...як написати що я відмовляюся...беее

Типу я спочатку така, іхіхіхі, добрий день мене цікавить ваш курс...*реєстрація* О ні дякую, я передумала..

Я ненавиджу ділитися своєю інфою, різні реєстрації мене лякають😭😭

Ось вимоги:

📌 Твоє ім’я та прізвище

📌 Твій номер телефона

📌 Дата народження

📌 Область і громада, школа

📌 Контакти одного з батьків або опікунів: прізвище та ім’я, номер телефона

Може дати номер молодшої???? заблокувати їх ???👹👹👹 Я НЕ ЗНАЮ ШО РОБИТИ 😭😭😭 ДОПОМОЖІІІТЬ...допоможіть...

[du-sha]

Сьогодні маю вихідний і не знаю, що робити в цей день.

Точніше знаю, але перші варіанти не законні, а інші потребують грошей 🤷🏻‍♀️

[not4yourmind]

Бувають такі дні, коли взагалі якось не йде. Тобто навіть не так. Воно то йде, але це все щось на подобі маски. Таке дивне відчуття, бо наче як все не погано, перспективненько. Є багато нових ідей, багато спроб, знайомств… Але це все не до кінця щиро чи що. Мене часто запитують як я, як мої справи. А я що? А я «та все прекрасно, от займаюсь тим і тим, пробую те і те, а ти що?». Але це взагалі не правда. Ну тобто, не правда той момент, що все прекрасно. Для оточуючих я дуже позитивний та крутий, але кожного разу, коли погляд від мене відводиться, мені хочеться кричати і плакати одночасно. Не знаю. Якось от наче все не погано, я стараюсь транслювати позитив, афірмації там і все таке. Але паралельно з тим є якесь відчуття безсенсовності чи що. Якась душевна судома, яка поступово прогресує. Я багато від кого закрився та стараюсь справлятись з усім сам. Але не виходить, бо є певний внутрішній конфлікт поглядів. Зранку я, під дією синього НонСтопу роблю всі справи, дуже продуктивно шукаю нові шляхи для розвитку, маю критичні свої погляди на життя, а увечері хочеться вирвати на собі все волосся, сережку та й взагалі… Навіть тіло не подобається. Хоча наче як воно не прямо вже погане. Але я ж не об’єктивний. Загалом.. дивне відчуття. Кажеш, що в порядку, але насправді не дуже. І якось так само не дуже хочеться з кимось ділитись цим всім, бо зрештою, а що зміниться? Це виключно моя боротьба з внутрішніми конфліктами. Я не руйную себе свідомо. Після декількох невдалих спроб, я зрозумів, що то не мій шлях. Але зараз без енергетика чи двох потужних порцій кави, мій день буде «мимо». В мене дуже сильно впало лібідо, що для мене взагалі не характерно. Тижні два вже як. І це наче як не пов’язано з кавою і тд. Бо я й раніше її пив, іноді регулярніше і більше… Та й насправді, я знаю в чому проблема, але не хочу цього визнавати. Я просто дуже злий. Але цю злість боюсь виплеснути, бо я не впевнений на кого я злий. Та й я не вмію це робити. Всі мої конфлікти закінчуються тим, що я йду мити посуд або прибирати хату. Або просто сидіти десь подалі від людей.  

І життя наче не в найбільш поганому стані, який колись був. В мене багато нових знайомств, мене кличуть на квізи, бо я «прикольний», я сам пишу квіз, який наче як має потенціал бути зіграним, виходячи з комунікації з власниками. Навіть питання оплати цієї роботи обговорювались, хоча я взагалі був готовий лише за ідею та досвід. Ну тобто… Все ж прекрасно.

Ало, ти  шо загинаєшся, тварь?

[apatiya-ua]

У мене зараз таке відчуття ніби мою мрію знищили, висміяли та насварили за те що я захотіла її втілити в реальність.

Зараз чую як моя мама висміює мене за те що я посміла сказати що хотіла вступити в Пласт (я спочатку думала що це просто табір, а все виявилось набагато складніше і це як скаути)

Що вона говорила моїй сестрі: Ой де ти, а де скаути😂 Вона думає що за неї всі будуть працювати, а вона буде сидіти тєлефон втикати🙄 (А ще бонусом, як вона висміяла мої бажання прям переді мною: Там треба щось робити, а не на другий день плакати та просити тебе забрати. Причому коли вона це сказала, то ніби спарадіювала мене, а це дуже мене образило)

Вауууу, давно вона мене так не принижувала, вона ще до цього говорила що вона не хоче мене нікуди відправляти, бо я не "благодарная", через те що не хожу в школу🥰

Я в черговий раз розчарувалась в людях, до цього моменту я не зважала на деякі її ред прапори та думала що моя мама нормальна, не така як усі інші, але ні, вона просто мене висміяла та принизила, за мої бажання, вона виставила мене так ніби я якась дармоїдка, яка нічого не робить, нічого не вміє, але при цьому просить щось дуже дороге, та не зможе це все витримати за одразу ж буде плакатись і проситися додому. А також що я типу не знаю чого хочу, та моя мрія це взагалі ніщо й це все пройде, а плачучи я влаштовуючи істерику. (хоча мені просто стало дуже сумно що я не зможу туди потрапити і я заплакала)

Я давно ще так не плакала, бо я реально дуже хочу потрапити в Пласт, але мама цього не хоче, бо думає що я "на другий же день не витримую та попрошу забрати додому", бо для цього треба підготовка, і взагалі це не легко. Може це й так, але те як вона принижувала мене цілий день через цей пласт, капець як мене розбило. Блять я просто хочу бути кимось та робити щось корисне, а Пласт це те що мені потрібно(

[zvychaynedivchysko]

У нас розклад до початку грудня, якщо бути точніше по 2 грудня, а далі екзамени. Є нюанс, щоб всьо було харашо семестр з 15-16 тижднів втискають в 13, як завжди і як завжди викладачі з цими левими парами роблять що хочуть. Один такий, го по суботам, от по суботам єбашить кирпичи на стройкі, а інший не хочу вас бачити по суботах і давайте десь посеред тиждня все будем робити. В понеділок не було пар, тобто були, але з різних причин викладачі не змогли їх провести. Заходжу щойно в розклад, дивлюсь красується субота з повтором понеділка і якщо на третю пару ми хоч домовились, то перша така "нічого не знаю...". І це лише перший тиждень і поки мені подобається міжфак і чел який не хоче нас бачити в суботу, на тому все бувайте здорові!

[plupk]

Думаю, мені треба зробити закріплений пост..

НЕ ЗВЕРТАЙТЕСЬ НА ВИ, ДУЖЕ ПРОШУ. Мені всього лише 19...

Тут багацько сумних постів, бо я вирішив, що це ідеальне місце куди можна викидати свої думки.

Також тут є рандомна фігня. Часто вона не має сенсу.

Ще більше рандомної фігні в телеграмі (я створив канал, бо в той період вирішив робити речі, які не хотів робити раніше, і от це була одна з них)

В мене є кіт на ім'я Піксель. Це важливо. Він в батьків. Це сумно. (Мені здається люди читають цей блог тільки через Пікселя, або через те, що я читаю їх).

Я радію, коли бачу коментарі, але часто не знаю що відповісти. Вибачте.

Мені можна писати в особисті. Але я часто не можу підтримувати спілкування. Вибачте.

[cripsaaa]

Я перестала нормально спати і не знаю що з цим робити. Приблизно це триває десь місяць..? точно не знаю, але я починаю їхати дахом. У мене ніколи не було проблем зі сном, ба навіть у найгірші часи своєї менталки я зберігала здатність швидко засинати і безпробудно, в одній позі, спати до ранку, а зараз постійно прокидаюсь і довго лежу, інколи з нападами сильного страху/тривоги, а коли все таки виходить заплющити очі, прийдешні сни позбавляють бажання взагалі будь-якого сну. я вже й не пам'ятаю коли мені снилось щось приємне або принаймні спокійне :/

Мої сни це буквально ігри на виживання, ніби мені в житті цього лайна мало

[girl-with-demons-in-her-soul]

Мої колишні стосунки відкрили для мене ще одну цікаву істину: я насправді дивлюся на світ інакше. Оці всі пости, що я "завжди чужа для суспільства", вічне нерозуміння людей, вся оця фігня з "мрійливістю", "глибоким переживанням емоцій", "милою дискоординацією рухів", здриганнями, голосним сміхом і тд виявилася не просто моїм бажанням виділятися серед людей. Врешті це не просто бажання бути "нетакуською", а, як виявилося, цілком собі діагностована фігня.

Зараз я в процесі пізнання себе та діагностування РАС + РДУГ. Пишу це в день поширення інформації про аутизм. Я знала про цей день, успішно про нього забула, але несвідомо одягла сьогодні вперше за багато років блакитне пальто. Досить символічно.

Так ось, вся проблема в тому, що у дорослих в Україні його не діагностують. В тому сенсі, що, звісно, можна піти до психіатра (чим я зараз і займаюся, власне), визначити діагноз, навіть десь його задокументувати. Але врешті це не матиме значення, бо офіційно це виключно дитяче захворювання і буде так як мінімум до 2027 року. Вже мовчу про те, що з жінками ще більш специфічна фігня.

Чи налякана я тим, що реально дивлюся на світ інакше і скоріше за все належу до категорії людей в спектрі? Звісно, налякана. Хоч і живу в своєму світі серед відверто цікавого, творчого і порівняно фрікового оточення, сприймаю вихід з бульбашки в звичайний світ досить травматично. Мені далі важко з однокласниками чи іншими знайомими, важко соціалізуватися і робити багато інших речей.

Десь всередині себе намагаюся вмовити себе, що я не лінива. Не йобнута. Не хвора на голову. Що я не виправдовуюся вигаданими хворобами. Виходить, якщо чесно, слабо. Зізнатися оточенню теж складно, бо та невелика кількість людей, яка вже знає, відреагувала якось на кшталт "та щось ти вигадуєш, наче нормальна людина", а та, яка не знає (це я про батьків), очевидно сприйме все в штики.

Але зізнаюся про це тут. Все-таки де як не в блозі робити таке зізнання. Врешті зараз я хоча б знаю причину того, чому мені так часом важко в цьому житті, чому мені так важко бути людиною, тому бачу, куди рухатися далі.

Страшно от тільки, що мене не зрозуміють і не полюблять. Що "ніхто тебе такою терпіти не буде", але сподіваюся, що мій тривожний тип прив'язаності (який також є врешті наслідком цього всього) не заважатиме мені будувати стосунки та не тиснутиме на близьких для мене людей. Що я зможу знайти когось, хто розділятиме мої інтереси, розумітиме емоції та просто буде поруч, незважаючи на це все. Амінь, магія тамблеру.

[natsuhi-kinnie]

вона настільки турботлива та ніжна я не знаю що мені робити зі своїми почуттями

[gwenllianwales]

Про важливість укрліт мемів

Короткий тред про укрліт меми. Одразу попереджаю: я не проводила досліджень, а просто пишу те, що думаю. Як людина, яка часто створює меми про укрліт та мові, гадаю, маю право.

Отже, якби меми існували, коли я готувалась до ЗНО, я б склала його ще краще. Скільки балів я набрала скажу пізніше, а поки поговоримо про меми.

Що це таке всі знають: яскрава дотепна картинка з коротким влучним надписом. Саме на меми ми звертаємо увагу більше, ніж на текстові пости (хоча є винятки). Меми про укрліт з’явились ще в одній російській соцмережі. Звідти вони пішли в фейсбук, інстаграм та твіттер. Існував великий та цікавий акавнт у твіттері, зараз неактивний, на жаль.

Меми використовують для поширення важливих зборів, що там вже казати про літературу. Однак літературні меми сприяють кращому засвоєнню інформації. Наприклад, якщо прочитати «Кайдашеву сім’ю», а потім поглянути на меми, то краще запам’ятаєш хто є хто і хто саме де втопився чи яке дерево засохло.

До речі, здається, саме з Кайдашами найбільше мемів. Здогадатися чому неважко. Сам сюжет прямо кричить про меми, а ілюстрації Базилевича додають бажання створювати жарти. Це ж стосується «Енеїди».

А як же важкі твори, твори серйозні, трагічні? Їх в українській літературі чи не найбільше. Звичайно ж тут меми робити важче, однак можливо. Можна посміятися з імен літературних героїв чи їхніх безглуздих вчинків. Чи, зрештою, пригадати щось про самого автора.

Такі меми допомагають посміятися над тим, що раніше викликало у нас журбу та навіть завдало психологічних травм. Привіт, «Федько-Халамидник». Але жартувати з такими творами треба обережно.  Ба навіть з такими постатями як Хвильовий чи Стус, чия доля, без сумніву, тяжка, є меми.

Найбільш мемна постать укрліт — Тарас Шевченко. Звісно, він найпопулярніший поет, однак хіба його твори комедійні (є винятки), вони ж такі глибокі та серйозні! Однак його образ, його стиль, його картини, його доля, рядки з його віршів — меми. Знамениті: «як умру, то пох», «немає долі» тому приклад. Шевченко — це непочатий край для мемів та жартів. Жартів різних, але таких, аби точно не образити нашого Кобзаря.

Замало мемів про твори Кулішів (обох), Карпенко-Карого, Старицького, Багряного, Кобилянську, Костенко та інших. Найпопулярніший мем з Багряним створений вже давно, але його досі поширюють. Це ще одне свідчення того, що меми про укрліт важливі та майже такі ж безсмертні як твори, на основі яких зроблені.

Звичайно, ви можете сказати, що меми не несуть в собі нічого корисного і треба читати книжку. Треба читати! Читати треба! Однак візуальне сприйняття та смішний жарт при цьому допоможуть учням. Меми ж не лише несуть освітню мету (здебільшого не несуть взагалі, якщо так подумати), а популяризують щось, змушують усміхнутися чи аж зареготати. Літературні — популяризують літературу, українську літературу, на уроках з якої буває… так нудно!

Ще один сучасний спосіб прищепити любов та популяризувати укрліт — фанфіки. Але про них поговоримо якось пізніше. Дякую за увагу.

Поділіться своїми улюбленими мемами про укрліт чи покажіть свої! А ЗНО я тоді скалала на 192. Зараз би не склала. Однак зараз я роблю меми не лише заради жартів, а тому, що знаю: це важливо.

п.с. усі меми, окрім кольорового з Багряним, мої

більше мемів у мене у твіттері, блускаї або тг-каналі

[tea-with-taste-imperfections]

Хотіла сьогодні сходити в якусь кав'ярню в місті посидіти, і можливо почитати. Не пішла бо, бо не знаю чого. Завтра сходжу.

Останніми днями почуваю себе погано. Іу. Через розуміння, що навіть якщо й почну щось робити, це не принесе якихось плодів. Песимістичний трішки настрій. От так от. Хочеться тиші, або взагалі зникнути. Загорнутися в крапельку осіннього дощика, і поринути в землю, там де тиша...

Знаю що останнім часом надто багато нию 😔 Вибачте плііііззз...😔 Проте поки, я ще не пішла на очне навчання, все це, манюні квіточки 😭😭😭😭