#сергій жадан

[mikhnovskykinnie]

з нами стається лише те,

чого ми хотіли,

або те,

чого ми боялись.

питання лише,

що переважить —

бажання чи страх.

(с) сергій жадан, "адже все залежить від нас..."

***

the only things that

ever happen to us

are the ones we had wished for

or the ones we were afraid of.

the question is,

which will prevail —

fear

or desire.

(c) serhiy zhadan,

"after all, everything depends on us..."

[h0p3le55ne55]

Вночі я не встиг про це сказати.

Ніч — це серця з золотими нервами.

А на ранок виходиш зі своєї казарми —

сонце вгорі

і туман між деревами.

Діти його просвічують душами,

основи його — вологі, останні.

Якщо не хочеш про мене думати —

думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,

думай, коли тобі хочеться плакати.

Дерева в тумані схожі на радіо:

діляться бідами,

діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,

якщо не маєш сили та спокою,

думай про ліс, що стоїть загатою —

міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,

думай про надрізи й крону.

Нехай ця земля, смоляна і осіння,

наповнить теплом

ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,

думай собі, ніби так і треба.

Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,

коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую

серед туману й огрому нічного.

Немає нічого випадкового.

Немає нічого.

Зовсім нічого.

[carmelitaromari]

Марат - Жадан і Собаки

[bavovnyatko]

Some reposts ago I mentioned how I would totally fuck Zhadan - well, no more. Deleting him from spotify cause today I've found out he did some questionable stuff 7 years ago. Like inviting a terrorist sympathiser to a convention questionable. His band's tee can be donated, poetry books too, so that's manageable. But thank god I did not get a phrase from one of his poems tattooed, I was planning to do so. Now that would be a problem. First Lil Nas and хейтспіч, now Zhadan... at this rate the only artist left for me to listen to would be Stepan Giga. That man is the true Gold of The Carpatians.

[goodassmotherliker]

…І навіть якщо ця зима буде тривати роками, навіть якщо світ болітиме кожним вдихом – будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить, Маєш тепер любити за тих, хто не любить, Цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців, будь закінченням його довгих речень. Зимове небо над вами вранці складається з доказів і заперечень.

Жадан

[staycoconut21]

найбільше за все мені подобається малювати на чохлах

[drpbk-collegelibrary]

Сергій Жадан. Промова. Премія Миру 2022

⚡️Українському письменнику, перекладачеві і музиканту Сергію Жадану присудили Премію миру німецьких книгарів 2022Зазвичай премію присуджують особистості, яка «своєю діяльністю у галузях літератури, науки і мистецтва зробила видатний внесок в утвердження ідеї миру». Призовий фонд складає €25 000. 📌 Сергій Жадан отримав нагороду за свою видатну мистецьку творчість та за гуманну позицію, з якою він,…

[itsloriel]

Сміх, що має до мене назавтра прийти, розпізнаю сьогодні поміж плачу я. За хвилину до того, як з'явишся ти, — я тебе передчую.

Сергій Жадан, За хвилину до того, як випаде дощ...

ph. by mirjan -

[ukraineinbloom]

Сучасна українська проза, рекомендації вибагливого читача:

1. Сергій Жадан (Вес Андерсон літератури))

"Біг Мак" - варіант для всіх тих, хто за кордоном (фізично чи психологічно)

"Депеш Мод"

2. Макс Кідрук (sci-fi)

"Колонія: Нові Віки"

"Де немає Бога"

3. Таня П'янкова (психологічна проза)

"Вік червоних мурах" - глибоко і правдиво. Наша історія і спільна біль. Раджу прочитати абсолютно кожному.

[alcestas-sloboda]

«все життя ми будували свої доми…»

- Сергій Жадан

[sweetsoursalty]

чим я контентувалася | січень 2023

контентуватися - харчуватися (застаріле). виделено те, що справило найбільше враження

художня література

Інтернат - Сергій Жадан

Моя подруга з темної матерії - Кирило Безкоровайний & Дар’я Скрибченко

Золотий павучок - Іван Малкович & Катерина Штанко

Королівна-крихітка та Киць-киць - Грицько Григоренко (Олександра Судовщикова-Косач)

Окуляри і кролик-гном - Братське & Марія Гермашева

Українка по-американськи - Наталія Ясіновська

дійснина

По той бік себе: соціально-культурні наслідки Голодомору та сталінських репресій - Ірина Рева

Голодомор на Харківщині: окремі рядки національної трагедії - Олексій Корнєв

Українофобія. П'ята колона та її ляльководи - Віктор Рог

Фактор свободи: Мазепа, Петлюра, Бандера - Український інститут національної пам'яті

Майдан. Простір творчості - Український інститут національної пам'яті

фільми

Наші котики, або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з елементами тимчасового воєнного стану - Володимир Тихий

Кохання - Микита Лиськов

Маріуполь. Невтрачена надія - Максим Литвинов

відео

Україна з неба - Ukraïner

Радянська підривна діяльність в пресі вільного світу - інтерв’ю Едварда Ґріффіна з Юрієм Бєзмєновим, 1984 р.

повністю передивилася ют’юб канали MAG Stories, копійка та Jing

[3nedolena]

Пам'ять/Забуття

"На лісій горі догоряє багаття нічне..." - Василь Стус // "Ми помрем не в Парижі" - Мертвий Півень // "Пам'ятаєш? - питаю..." - Сергій Жадан // "Реквієм" - Один в Каное // "Ти пам'ятаєш ніч? велику ніч..." - Василь Стус

[kryulia7]

Dakh Daughters - Візьми "..списки загиблих, друковані без коректур,

такі безкінечні, що навіть часу не стає

шукати в них щоранку ім’я своє."

Сергій Жадан

[goodassmotherliker]

...і згадувати, як почалась зима в вашому місті, як кожен, хто зважився лишитись і жити, жити, чіпляючись за сніг і повітря, жити, роблячи зусилля, щоб жити; як кожен з твоїх знайомих прагнув відвести від тебе потоки часу і як їх всіх накривало першими ж хвилями, випікало зсередини, мотало світом, як кожному перебивало хребет ранковим промінням і кожен хотів робити так, як він хотів, хоч і не знав іще як.

З важкої зими, з затяжної депресії вибиратись в довгих вагонах; історії, з яких ніколи не виплутаєшся, любов, до якої ніколи не звикнеш; між летючих сутінків, між тунелів, каналів, станційних складів, ешелонів з нафтою, що – говоритиму – що мені робити без тебе в цій пустоті, яка наповнена твоєю відсутністю, ненаписаними тобою листами, ненаговореними розмовами, невидимими небесами, нечутним теплом, неіснуючим богом; в мене і звичок, як виявилось, немає, у нас всі звички були спільні; і які можуть бути звички серед такого снігу, до якого ніяк не можна звикнути.

Як починалася та зима? - ось вони лежать в ліжку, проспавши заняття, програвши битву, над ними лише дахи і небо, і ніхто не знає, що їм зараз потрібніше. 

Баржі пливуть на Югославію, янголи ремонтують бакени. Тільки дерева рвуться вгору, щоби, коли він покличе, бути до нього ближче. 

Вранці ввозять до міста овочі, і світиться золотом проти сонця пісок, перемішаний з кров’ю і вермутом на зубах і сорочках робітників. 

Ніколи не виплутатись з цього криміналу, ніколи не звикнути до цієї країни, ніколи не забути про необхідність смерті,  ніколи не згадати її пояснення. 

Жадан

[afarransilent]

Прифронтове місто напередодні Різдва

Сергій Жадан

Прифронтове місто напередодні Різдва. Всі йдуть до церкви, ніхто не знає слова. Повторюють за втомленими панотцями. Плачуть за самогубцями та мерцями. Сніг чорніє, ніби відрубана голова. Марія співає з сиротами та вдівцями.

Церква робить нас схожими на дітей: що нам потрібно ще, крім добрих вістей? Співаймо псалми, змагаймося з сатаною, слухаймо вовче виття зими за спиною. Б’ють гармати в степу, господиня кличе гостей. Сонні воли прокидаються за стіною.

А смерть чекає на вулиці, знає, де ми стоїмо, вичікує, не поспішає, коментує святе письмо, коментує безрадісно апостольські теплі послання, їй здається, що в діях апостолів надто багато вагання, а в нашій вірі, здається їй, замало тепла. На вашу любов, – говорить, – не вистачає зла.

Стоять із псалтирями в руках старійшини й мудреці, за ними полковники зі шрамами на лиці, писарі, джури, гармаші, піхотинці, стають до гурту, але опиняються наодинці, запеклі прапороносці, поважні бійці стоять, чекають при вівтарі, мов на трамвайній зупинці.

Радіють селяни, прийшли з довколишніх сіл, міщани теж радіють з останніх сил, радіють дяки, лірники та бандуристи, співають внизу мироносиці, співають вгорі хористи. Гості сідають повагом за святковий стіл. Не потрапляють у ноти штрафники і штабісти.

Хто з вас вціліє цієї зими, чоловіки? Хто з вас вийде з того боку ріки? Хто впаде на снігу, хто піде під кригу, годувати плоттю своєю замерзлу рибу, поїти кров’ю своєю солончаки, відбиватись луною в дзвінкому пташиному крику?

А смерть чекає в полі, не заходить у ��ім, і до смерті підходить хлопчик, і говорить: «ходім, ходім, покажу тобі наші статки й комори, у мене, – говорить, – немає страху і немає покори. Бачиш, скільки світла в цім просторі золотім? Стане на всі пташині гнізда й зміїні нори».

…Їх тут стільки стоїть – радісних і сумних. Але доки вона теж стоїть поміж них, доки вона співає разом із ними – з усіма радісними, усіма сумними – смерті немає, немає нещасть і лих. Горять вогні, засинають тварини, тривають зими.

[alice-in-autumn]

…я вигадаю нові літери та розділові знаки,

я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,

щоби вона забувала про те, що могла знати,

щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.

Небо за її вікнами буде холодне й зелене.

Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.

Хай забуває про все.

Хай забуває навіть про мене.

Лише про мене хай забуває в останню чергу.

Сергій Жадан 🖤

Я і не помітила, коли мій імпровізований щоденник перетворився на фан сторінку Жадана, але його рядки завжди влучають у саме сердечко 💔