angeldiied - Tumblr blog

[angeldiied]

Dean and Benny go on a long expedition to Greenland alone. The black-and-white photo, that Benny finds serves almost as a talisman, as it depicts a handsome young man who immediately catches Dean's eye.

[angeldiied]

[angeldiied]

[angeldiied]

[angeldiied]

Кастіель закрив кватирку. У будинку було досить тепло, майже спекотно, але на вулиці стояв мороз, він не хотів застудитися.

Кухня виглядала сумно. Напевно тому, що тут так тихо, а стрілки на годиннику цокають надто голосно. Кас тут зовсім один, але все одно відчував напругу іншої людини.  Залишкову. І вібрації образи одразу з двох джерел турбують бетонні стіни. І так самотньо.  Гірко.

Кастіель вийшов із кухні. Він пішов до їхньої спальні, а там, згорнувшись нахмуреним калачиком, лежав Дін. Кас не бачив його обличчя, але знав, що той не спав. Кастіель ліг поряд. Він не торкався Діна навмисно, але все одно випадково зачепив його ногу. Дін здригнувся. Ще хвилину вони просто лежали, Дін дихав нерівно, а Кас дивився на його спину. Потім Дін сказав:

– Ти холодний.

Його голос тихий і надтріснутий. Кастіель мовчав. Дін обернувся і пильно глянув у його обличчя. Усередині Каса щось відбувалося, коли він дивився на Діна, такого нещасного й упокореного. Дін дбайливо обійняв його.  Тепло. Дін такий теплий, завжди теплий, зігрівав в найстрашніші та найкрижаніші морози. Такі, як зараз. Чи зможе він зігріти його душу? Дін накрив їх покривалом і притулився щільніше. Попри образу, попри їхню сварку, він завжди був надто турботливим. Але всередині все одно так холодно. Останнім часом Кастіель замерзає все сильніше, він ніби захворів на дуже важку, виснажливу хворобу, і Дін – його єдині ліки.  Але як вилікувати того, хто не вірить у такого роду медицину?

А Дін все тулився. Він усміхався крізь біль, але ця посмішка така щира, чесна.... І раптом стало тепліше. Наче маленький вогник усередині почав спалахувати. Теплий та нешкідливий.  Дін потягнув долоню до щоки Кастіеля, провів нею ніжно й ласкаво по шкірі. І прошепотів йому щось хороше та рідне. Він просив вибачення  і давав його. І Кас був би не проти померти у його руках. В них не холодно.

[angeldiied]

У Діна нема гідності, нема спогадів, нема думок. У нього є заряджений пістолет і Кас. У Каса є мотоцикл.

[angeldiied]

Туман

[angeldiied]

Пишу на замовлення!

Приклади моїх робіт: https://archiveofourown.org/users/Gaycarstvo/works

Будь-які жанри та направленості.

І від третьої й від першої особи, у різних форматах.

Оріджинали теж

Фандоми:

1. Надприродне

2. Гаррі Поттер

3. Гра престолів, Дім дракона

4. Марвел

5. Шерлок (серіал)

6. Мерлін

7. Відьмак

8. Безсоромні

9. Багато української літератури, історія України.

10. Інтерв'ю з вампіром

11.  Добрі Предвісники

(є ще купа фільмів і серіалів, якщо треба – можу глянути фільм за додаткові 20 грн)

Не пишу: зоофілія, некрофілія, педофілія (хіба що це висвітлюється як проблема/трагедія і не детально) будь-що російське.

Конкретно про фандом "Надприродне" – не пишу вінцест і інцест взагалі.

Час – від 1 тижня

1000 слів – 100 грн.

[angeldiied]

Я вмикала світлини дельфінів,

Вони плавали по моїх стінах.

Все в диму, у синюватих хвилях.

У дельфінів є крила на спинах.

Я пускала дельфінів по жилах,

Ті пливли замість крові моєї,

А реальність моя затужила

Й впала в грудях важкою зорею.

У кімнату затік океан.

Я ховала в очах перлини.

Може то є блакитний туман?

Може то моя тінь, не дельфіни...

Мерехтіла сапфірова стеля.

Все довкола, схоже, не справжнє.

Сяйво дивне, неначе скеля.

Чи то розум мене так дражнить...?

[angeldiied]

[angeldiied]

І закохавшись, вперше у своєму величезному, нескінченному житті закохавшись – Кастіель зрозумів, що він вільний. Справа була не тільки у сакральних таємних сенсах які люди вкладали у подібні вирази. Ні, все було так, але ще це було й буквально.

Янголи не вміли кохати. Їм заборонено відчувати хоч щось. Ці небесні створіння цілком залежні від Господа й тисячі правил. Не кажучи вже про їхню сутність. Програмування.

А Кастіель закохався. Він порушив усі відомі небесні закони та правила. Кас пішов цим проти всіх.

Зараз Кастіель їде разом із Діном у його машині. Вони залишились тільки у двох. Легкий вітерець з відкритих вікон ніжно обдуває його обличчя, наче цілуючи шкіру янгола. Раніше Кас не зважав на такі речі, а тепер думає про це постійно. Про вітер. Про красу пізнього сонця, що от-от впаде за небокрай. Його рожеві промені гарно відтіняють обличчя Діна, роблять його загадковим і... кортить, так кортить його поцілувати.

Кастіель усміхається. Дін зиркає на нього, очі мерехтять у смарагдовому блиску.

– Що таке? – цікавиться Дін. Голос хриплий, грубий, але одночасно... рідний. Ласкавий. – чому усміхаєшся?

Тому що кохаю тебе.

– Просто, все так гарно... – тихо відповідає Кас.

Дін хмикає й повертає увагу на дорогу. Його руки впевнено стискають кермо, трохи нахиляють його то в праву то в ліву сторону. Але тепер він виглядає розслабленішим. Наче теж трохи вільніше.

Я кохаю тебе.

І не важливо, що це не взаємно, що Дін ніколи й не подумає про нього так. Дін любить Каса, любить це точно. Але навряд чи кохає. Кастіель не сумує через таке. Йому просто подобаються власні почуття, подобається тепло яке весь час огортає його крихке серце. Мурашки, що проходять по шкірі від дотику Діна. Насолода від його запаху.

Коли люди закохаються, вони кажуть, що у них виростають крила. У Каса вже є крила. Вони величні, вони літають і додають йому сили. Кохання це зовсім про інші крила. Метафоричні. Міцніші, величніші! Навіть якщо Кастіель паде, якщо рай зрештою спалить кожну пір'їнку на його тілі – Кастіель продовжить літати.

Не важливо якщо Дін сьогодні знайде собі дівчину й буде цілувати її губи. Боляче, мабуть, прикро, але не важливо. Кас би ніколи не проміняв своє кохання. Кастіель хоче зберегти це відчуття назавжди. Він одного разу вже спробував бути вільним, а яка вільна людина віддасть на це своє право? Вірно? І Кас не віддасть. Ні за що.

Кастіель продовжує усміхатися й глядіти на позолочені хмари. Дін краєм ока спостерігає за ним. Можливо, Діну теж подобається бути вільним.

[angeldiied]

Це дивно, і частково трагічно... та знаєш, у мене відчуття, що плівка заїла, вона почала пробігати туди-сюди, декілька секунд вічності, назавжди залишивши нас в цьому моменті. А може тільки мене. Я ж не знаю, чим ти дихаєш.

Іноді ти схож на космос, Діне. Чорний, похмурий і такий всеосяжний, що в тобі можна загубитися і померти. Я роблю це кожен. чортов. раз., коли вдихаю твій запах, коли відчуваю теплоту крові, що циркулює в твоєму тілі, як би це не звучало.

Та мені подобається момент, який обрало життя щоб увічнити. Або його обрав бог, щоб поставити на паузу.

Ти просто сидиш тут. Я підходжу до тебе і сідаю поруч. А ти посміхаєшся... посміхаєшся так, ніби для тебе більше немає нікого в цьому світі. Цілуєш мою шию, я гладжу твоє волосся. Памя'таю, що тоді твій запах здавався найріднішим у світі.

Насправді це сталося давно, роки тому, але я назавжди залишився в тому моменті. Знаєш, інакше біль, інакше темрява зжере мене, а цей спогад мене рятує. Завжди. Я відображаю ці картинки у пам'яті настільки часто, що не забув нічого: твої руки тоді були блідими, в них диміла цигарка, а губи на дотик м'якими, хоч і потрісканими. Ти пах попелом і сливами, які з'їв на передодні. В твоїх очах відображалося пізнє сонце, яке от-от мало сісти та показати нам справжній космос.

Я вивчив це досконало.

Де ти зараз, чому не зі мною, чому, чому, чому... це вже немає сенсу. Більше нічого немає сенсу, окрім того дня.

Я майже вірю, що вигадав все це. Тебе ніколи не було. Тебе просто не існувало.

Ця думка болісно б'є по серцю, хоча я знаю, що це не правда. Ти був, там, зі мною, в ту мить, ти був. Про це свідчить геть неглибокий шрам на лікті. Просто я насправді погано все пам'ятаю. Можливо, це був не вечір, а світанок, можливо, шкіра твоя була золотиста, ти, здається, ніколи не палив... А цей шрам з роками блідне. Скоро вже нічого не залишиться від тої вічної миті. Скоро ти перестанеш існувати у моїх думках.

[angeldiied]

all i have time for but happy nov 5th everybody <3