#графіка

[vermutandherring]

"Robert the Bruce, King of Scotland" is a poem by the Ukrainian writer Lesya Ukrainka, written in 1893. When creating the poem, the writer notes facts that can't be found in the works of other writers (such as Walter Scott or Robert Burns) and somewhat intersperses certain historical facts to give the work a more heroic sound. Thus, highlighting the struggle of the Scottish people for their independence, Lesya Ukrainka draws a parallel with the Ukrainian people, who also suffer from oppression (at that time by the Russian Empire).

And perhaps I would never have paid attention to this work if it were not for the linocut of the Ukrainian graphic artist Heorhiy Malakov. I saw this very work in my childhood at my grandparents' country house. Looking at me from the wall of a half-darkened room, wrapped in the smell of dampness, this knight, unknown to me at the time, frightened me considerably (the glint on the lying glove always reminded me of a blade instead of a finger). It's interesting to watch how our childhood fears dissipate over time.

Night hike. Illustration for W. Scott's novel Quentin Durward, 1972.

Malakov was very fond of the theme of chivalry and piracy, often depicting courtly scenes, feasts, entertainment and various funny skits. He also made illustrations for Giovanni Boccaccio's Decameron, in the characters of which he reflected not only the cheerful mood of the stories themselves, but also his own life-loving nature.

Selling barrel. Based on the Decameron by J. Boccaccio, 1966.

I spent insane amount of time photoshopping cover picture, but the colors are still weird e_e

Game: The Sims 4 CC credits:

Horse: Knight Set by @objuct, reins are photoshopped.

Knight: Chainmail Coif by @simmiev2 | Generic City Guard Armor by @notsooldmadcatlady | Sherri Cape by MSSIMS | Shoulder pads from FF XIV Innocence set by plazasims

P.S. My inner 'designer' died on that cover picture.

[benjamiina]

kanapka 🥪

[notfoundead]

Каркас

Це про отой заплутаний дротовий каркас під шарами глини,

який ми самі гнемо,

з яким живемо і над яким працюємо

Те, як він зберігає всі вигини, бо вирівняти дріт ідеально рівно в початковий стан не можливо

Те як він зберігає всі помилки минулого десь глибоко всередині

Це про те як ми ліпимо з себе людину

[nezoriy]

The Snowdrops.

Linocut | лінорит

for sale, $5 + post | 50 грн + доставка

7 copies available

~ А5

Shares appreciated <3

[kobzars]

Ліногравюра "Пастух Верховини", робота народого художника України Зеновія Кецало, львівська школа графіки.

Про художника:

Зеновій Кецало – видатний український живописець

[shdgsjksad]

Повітряна тривога. Укриття / Air alert. Shelter

2023

Вугілля, пастель / Charcoal, soft pastel

50х70 см

[ukrainian-aesthetic]

[marozivaart]

#illustration #graphics #colorwhiteillustration #gouache #drawing #maroziva #marizivaart #ganesha #painting #ganeshaillustration #малюнакганеша #ілюстрацыя #графіка #каляровыймалюнак #малюнак #ілюстрацыяакварэлью #иллюстрация #иллюстрациягуашью #графика #цветнаяиллюстрация #рисунокгуашью #рисунок #ганешаиллюстрация #ганеша https://www.instagram.com/p/CpKgKpEI3WN/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[yasya-space]

To please everyone Lithography. Kyiv, 2023. 25х42

100$ framed

[buffantgarde]

[nuansea]

[youkomorie]

Omg,що ж мені робити?

Я нічого не розумію 😭,тому і не виходить

Довбана площа..

Довбана графіка..

Я встигла знов поплакати 😅

Я не хочу це все робити,хочу забути і пройтися по снігу і не думати ні про що..

[benjamiina]

🗡

[notfoundead]

Знову офорт!! На залишку пластику

А тут це такий ефект це так треба (я проїбалась)

[paularamari]

Про відеоігри та консервативність

Одразу зазначу: я не вважаю себе геймеркою. Я проходжу ігри на низькому/середнь��му рівні складності, не бігаю локаціями в пошуках всіх пасхалок та не доколупуюся до деталей. Для мене досконалість управління персонажем вимірюється суб’єктивним критерієм «зручно/не зручно», а мої нариси на тему геймплею і геймдеву — це суто теоретичні роздуми людини, яка має уявлення про розробку ігор виключно по книзі «Кров, піт і пікселі».

Проте ігри я люблю. Дуже. Я пам’ятаю як виглядали старі ігри на моніторах-пушках та пам’ятаю квадратну Лару Крофт. Мої перші спроби самостійної гри — це стрибки Маріо на приставці Dendy, до якої постійно губилися картриджі. Саме тому зараз, дивлячись на те, чого досягла індустрія відеоігор я не можу стримати захоплення. Графіка, дизайн персонажів, геймплей і, що найголовніше для мене — сюжет.

Отут виходить дуже цікава історія: чим більше розвивається ігрова сфера, тим менше ігри стають схожими на, власне, ігри. Більше сюжету, глибше розкриття персонажів, мотивація, рефлексія, та й загалом — створення складного оповідання з додаванням інтерактиву. Не подумайте, що я бідкаюся, навпаки — мене це дуже тішить. Світ Horizon — неймовірний, зворушливий, в нього поринаєш з головою й буквально не можеш відірватися від екрану; сюжет The Last of Us — драматичний, надривний, той, від якого стискає горло й іноді доводиться стримуватися аби не заревіти в голос; варіативність вибору в The Witcher 3 та Cyberpunk2077, яка доводить до сказу, коли буквально доводиться обирати між поганим і дуже поганим, знаючи, що досягти щасливого фіналу в окремих квестах просто неможливо. Прикладів можна навести ще дуже багато, але, сподіваюся, головний момент ви вловили: на фоні всього переліченого ігрова динаміка відходить на другий план. Особисто мені пофіг на збалансовану розкачку персонажа, мені все одно яку зброю крафтити та наскільки розробники добре продумали траєкторію польоту гранати. Там на екрані таке коїться: трагедія, катастрофа, загинув герой, треба витягти друга з перестрілки — який, блін, крафт?

Тож… До чого це я? А, до консерватизму.

Мені здається, що багацько геймерів продовжують оцінювати ігри за старими шаблонами. Їх більше цікавить як проапгрейдити спорядження та де роздобути фіол, щоб зробити меч 1000 левела. В першій частині Diablo всі бігали по підземеллях, валили скелетів та й горя не знали, а тут на тобі — сюжет, ще й якийсь хитромудрий. Отут ламаються шаблони, бо гра перетворюється на художню повість і… починаються дойоби. Лицарка в обладунку, а не бронеліфчику, Еббі схожа на мужика й не могла так накачатися, Еллой бісить, бо постійно щось патякає, ще й «павєсточку» в сюжет запхали — не гра, а підлітковий серіал від Netflix, ховайтесь в жито! Люди сіли за комп розслабитися, постріляти як тоді, в далекому 2007, коли в Контру з пацанами рубилися, а їм підсовують казна-що! І починається обсирання гри на всіх доступних платформах: занижуються оцінки, пишуться гнівні коментарі, сходить з рейок потяг хейту, безлад, хаос та розруха. Й іноді мені спадає на думку, що справа не у поганому сюжеті та не у героях, які не зайшли аудиторії. А справа у великій прірві між реальністю та очікуваннями. Бо якщо людина подумки застрягла в нульових, коли ігри більше скидалися на шахи (я не тільки про стратегії на кшталт Heroes of Might and Magic, а й про RPG-ігри кажу, бо файно завалити високолевельного дракона, загнавши його в пастку між текстурами, егеж?), то їй навряд буде до вподоби інтерактивне кіно.

Справа у вподобаннях, звичайно. Тим паче, досі існують прості лінійні ігри, де сюжет і близько не стояв, досі є великий попит на стратегії, сендбокси, онлайн RPG, де найбільше досягнення фантазії розробника — це завалити не сто гоблінів, а сто двох. Однак мені здається, що чим далі, тим більше ігрова індустрія буде рухатися саме в бік розкриття нових всесвітів, орієнтуючись не стільки на ігрову механіку, скільки на «глибину» своїх витворів.

Отакі от думки на тему, без прив’язки до статистики та без натяку на серйозний аналіз. Не сприймайте близько до серця, а якщо вас щось сильно обурило, пийте водичку та донатьте на ЗСУ ❤️

[kobzars]

Бій під Крутами. В українській історії ця подія є свідченням незламного духу опору всупереч непереборним обставинам. 29 або 30 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, розташованої за 130 кілометрів на північний схід від Києва та за 18 кілометрів на схід від Ніжина, невеликий, але доблесний загін з 400 українських курсантів і студентів мужньо захищав свою Батьківщину від невпинного наступу майже чотиритисячної більшовицької (російської) армії.

Бій під Крутами, орігінальна літографія з картини Олександра Климка, 1936 рік, з галереї Культурного простору Кобзар