#грім

[vk21sj]

Обожнюю таку погоду, як зараз. Блискавка, грім і легкий дощ.

Завжди в таку погоду йде натхнення. Ще як не дивно, відпочиваю на емоційному плані.

[gwenllianwales]

Гроза

Я з тобою. Ти зі мною Ми милуємся грозою. Блискавицею страшною Небо ділиться надвоє.

Ти зі мною. Я з тобою. І дощ шумною водою В сон так голосно гукає: "Спіть, я вас заколихаю!"

Я сама. Тебе немає. Більше грім не налякає. Та, зізнаюсь, мені страшно: Нам не тільки грім вражий.

Я сама. Тебе немає. І край неба вже палає Та тепер то не світанок, То ракета, то уламок.

[kitniavchyt]

У мене за вікном так йобнуло, ви б знали, як я перелякалась. А потім я згадала, що ⛈️гроза⛈️ існує. І що був відбій повітряної тривоги. Це всього-навсього грім, яке полегшення 😮‍💨 Українська буденність.

[hirkyy]

could you reccommend some of your favorite Ukranian songs?

i think at this point everyone around me knows my favorite album of all time is світає палає by an artist named morwan: as he was in the process of writing it the full scale invasion began and it steered the art direction of the entire album so the main theme of the album is emotional impressions of war. it's very heart-wrenching, emotional and visceral. this song to me captures waking up to bombings/air raid sirens - the force and relentless aggression of the instrumentals and how masterful the ending is genuinely moved me to tears several times. it's stuff that makes you remember the feeling of your heart beating out of chest.

i hope you don't mind me recommending something this loaded, i just think everyone should listen to this

[defiance-of-endless]

Написала цю пісню для всіх, хто мені дорогий і лишається тут, чекаючи на моє повернення. (Так @the-great-anteater , до тебе також)

(Мій ну дуууууже старий скетч хоббітської хати для привернення уваги)

Транспортна Колискова

Тече пітьма по вікнах ззовні

Пливуть міста, поля й кордони...

Колись зустрінемось ми знову

А поки слухай колискову...

Колеса торохтять, мигтять вогні

Всі хто можуть прошу вибачте мені...

Любові моєй на всіх подвоїть

Кожна секунда чужини...

Мені так шкода - для вас свобода,

Для мене гнів.

Страх і горе, все через море,

Через паркани й ніч,

Закину тугу

За лісосмугу й сніг...

Буває боляче нестерпно.

Коли болить - дивлюся в небо,

Ми ділим зорі і повітря,

Ваш подих там де й я - повірте...

Недостатньо часу й подарунків для вас всіх...

Тому я плачу, і чекаю на таксі.

Серце моє на шмаття кроїть

Кожен метр в далечінь...

Силюсь промовить, якщо дозволять

Світло й тінь...

Біль і сльози через морози,

Сонце й грім -

Переживаю й сама не знаю де мій дім.

Жеруть мене сором й провина

Як в очі вам глядіть повинна -

Не хочу покидать вас знову,

Тож пам'ятайте колискову...

Я всього лише ваш спогад, думка, сон...

І галас потяга співає в унісон...

Будь моя воля - лишилась вдома,

За вас загинула б радо.

Та прошу дуже, всі хто тут тужить -

Почуйте гул метро,

З трамвайним соло нехай мій голос

Тече до ваших снів.

Там вас побачу, прошу пробачте

Якщо ви зможете

Мені.

[poisonousmelissa]

Спершу почалась повітряна тривога, а за нею прийшла гроза. Трохи страшне поєднання. Коту теж не сподобалось.

Кіт в цілому з 22 року боїться гучних звуків, а я напрягаюсь від них. Але ця гроза мене прям лякає. Хоча минулого року я зовсім її не боялась. Напевно це вся повернення додому, в ту саму обстановку де я зустріла перші обстріли.

Жахливе відчуття. Я ніби і розумію, що це просто грім, але відчуття тваринного страху нікуди не дівається.

[maarchelll]

Тепер до весняної температури(+20-22) добавився весняний грім. Лютий?

[inthenameof-thoughts]

Гра в бога

У повітрі висить тихий грім,

Що чуєш не слухом, а тим шостим чуттям,

Яке спільне в тебе з голубами і синицями.

Хмари насуваються, от-от виллються за межі,

Переступлять поріг неба з землею,

І почнеться дощ, почнеться повінь.

Вітер ламає вікна, вдирається в приміщення.

Старається зруйнувати, ні – старається попередити,

Забрати нас з собою в безпечну пустелю,

Та надто затишна для нас холодна оселя.

Я балансую на гірському хребті та різко зітхаю,

Сполохуючи птахів у лісах.

Я закриваю очі і навмання макаю пальці у мокру траву між деревами –

Хто попадеться на цей раз?

Куниця, бджола, жук із твердим панцирем?

А може, вони всі вже розбіглися,

Може, пізно шукати їх у затінку високих дерев?

Я знов дивлюсь на хмари, що пролітають просто над головою.

Наелектризовані волоски простягаються до них,

Намагаються приєднатися до їхнього мовчазного строю.

Та я не паломник, як хмари,

І кінчик кожного волоска ланцюгом прикріплений до мого приреченого тіла.

Вічно спостерігатиме за моєю руйнівною грою в бога.

[plupk]

Прокинувся десь о 12. Не знайшов що поснідати і пішов в душ. Далі не пам'ятаю.. але о третій я був з другом в магазині і поснідав вже у нього. Потім прийшов ще один друг і ми грали в якісь ігри. Ще мені скинули тестове завдання, тому я ввімкнув демонстрацію і вони в тиші дивилися, як я пишу код.

Щойно повернувся додому. За вікном почався дощ. Ще на вулиці чув грім десь далеко.

Ввечері з другом ремонтували велосипеди в гаражі. Він взяв колонку (чи вона правильно називається портативна акустика.. не знаю.. просто це щось велике з лого маршал), тому я зміг ввімкнути йому свою музику. Тоді для нього було відкриттям, що я слухаю не тільки рок). Виявилось він часто про мене комусь розповідав. Ще він нарешті дав мені подарунок на день народження.

Дві іграшки зі скла, створення яких він десь замовив. З його слів та що зліва то я, а та що справа - моє дивне життя.

Долоні пахнуть резиною.

Ще з нами була його сестра. Вона моя однолітка, але ми майже не спілкуємось.

Дощ наче закінчився. Недовго він.

[unhonestlymirror]

BRO WHATTTT

"The Slavs took over the worship of Perkūnas from the Lithuanians. The Slavic Jupiter was Jessė, and after taking over the rite from the Lithuanians, they began to call it Perun. Already in 980, Vladimir The Great introduced his worship to Kyiv, placing his idol on the mountain, which he had seen in Lithuania when he was staying there, having fled from Novgorod, fearing his brother Yaropolk. And his representative Svinield at the same time introduced the rite of Perun in Great Nogard. In Kyiv, the idol was wooden, the head was silver, the mustache was golden (Slavs then shaved their beards, only wore mustaches) and held a flint in his hand. Oak wood was constantly burning near the idol. After being baptized, Vladimir worshiped that idol in 988, dragged him down the Dnieper and let him swim down. The russians did not worship Perkūnas and the very name was foreign to them (Prof. A. Brückner)."

"Parjanya (Devanagari पर्जान्य, - literally "rain cloud") is the god of the thunder cloud and rain in Vedic mythology."

"Згідно з першою, особове ім'я *Perunъ утворено від дієслова *pьrati («бити, ударяти», пор. укр. прати) і суфікса діяча -unъ (пор. «бігун», «стрибун» тощо). Таким чином, враховуючи, що Перун вважався покровителем війська, а отже і битв (пор. укр. заст. пря «бій», «боротьба», «борня»), ім'я Перун має значення «Той, що пере, б'є, ударяє (громом і блискавкою), заохочує на прю». Подальше перенесення: «бог грому» → «грім, блискавка» закріпилось в слов'янських мовах ідентичними словами, що позначають грім і блискавку — заст. укр. перун («грім»), заст. біл. пярун, заст. рос. перун («блискавка»), пол. piorun («грім»). У сілезькому діалекті польської використовується вигук «Jerunie!"

Funny enough because Baltic Prussians (I guess) call a general "Jenerolė". (In the song "Neišeik, Saulala"). I need to study Silesian language asap.

[youkomorie]

Мені страшно в грім йти гуляти з собакою. Я боюся гучних звуків.

[zvychaynedivchysko]

Хочу дощу!

В Полтаві йде дощ, в Харкові йде дощ, я чую грім, нас накриває тучами, неймовірно парить. В селах в радіусі 10км йде дощ, тим часом в нас — три краплі за весь день, де то все?!

Я не хочу негоду, я хочу нормального дощу!

[petushhara]

Визнання простого тесляра

Твої очі — грім серед ясного неба.

Їм посвячу ще більше сонет.

Я вигадаю ще більше днів, щоб описати свою любов до них.

Нехай інші будут писати що іх любов звичайна, а я оспіваю кожен твій волос на голові.

Я не признаюсь – ні.

Ти янгол, богиня чи як ще назвати ту, у якої з під ніг сиплються нічні конвалії.

Яка здається вся зроблена з квітів і ніжнішого пороху.

Ти та якою я можу дихати – завжди.

Не вимагай від мене правди.

Я кажу те що є ще більшим за нею.

Любов. Кохання.

Не говори що тобі це не знайомо.

Ти брешеш, я тобі не вірю.

Нехай богині не вміють любити– ти полюбиш.

Я тобі обіцяю.

Нехай це теж тут посидить. Якщо ви подумаєте, що у назви є якесь пояснення – ні. Мені закортілось так написати от і все.

[hirkyy]

Грім - Morwan

Світає, палає (2023)

[shipoffoolsxd]

Бажання жити

Молода дівчина поспіхом перебирала різні старовинні пергаменти. Їй здавалося, наче кожен її подих віддавався відлунням у великому церемоніальному приміщенні. Неподалік від неї, на вівтарі, лежала закривавлена дівчина — одна з жертв окультистів. Як і у сотень інших дівчат, на чиїх тілах було побудоване це місце, колись у неї також були свої мрії і прагнення, а тепер життя поступово покидало її тіло. Ея усвідомлювала, що якщо не знайде бодай щось, що може допомогти їй вибратися звідси, то наступною на вівтарі лежатиме вона. Думки хаотично перепліталися між собою: її нудило від запаху свічок, а хриплі звуки з вівтаря не давали сфокусуватися на пошуках.

— Добий… Мене…

Ея стрепенулась, випустивши всі пергаменти з рук. Вона подивилася у бік вівтаря і побачила сповнені відчаєм золотаві очі аасимарки, які виблискували у світлі свічок. Її крила, залиті кров’ю, не були вже білосніжними...

Дівчина не встигла заперечити. Її руки, наче не свої, потягнулися за кинджалом. Піднявши кинджал над дівчиною, вона встромила його їй у горлянку. Хриплий звук роздався під руками. Коли тіло припинило смикатися, пелена з її розуму спала. Її знудило прямо під вівтарем. Їй хотілося якнайшвидше здихатися відчуття теплої крові на своїх руках та обличчі.

Роздався грім, і стіни замку затряслися. Де-не-де посипалися шматки цегли. Дівчина схопилася за вівтар, намагаючись втриматися на ногах. Коли пекучий дим охопив приміщення, їй стало важко дихати.

— Багато жертвоприношень було скоєно на мою честь, проте аватар Божества у подарунок я отримую вперше.

Ея різко обернулася і, піднявши з-під ніг кинджал, направила його у сторону чоловіка. Її руки тремтіли. Вона не могла відірвати очей від фігури, що прямувала до неї. Чи то від страху, чи то від диму, сльози мимоволі почали стікати по її щоках. Якщо це кінець її життя, то вона жадала швидкої смерті.

— Дитя, моє терпіння не безмежне. Перед тобою Асмодей — повелитель дев’яти кіл пекла. Скажи своє бажання, а я назву свою ціну.

Голоси окультистів, які доносилися з коридору, змішалися воєдино. Ці тварини тарабанили у двері та осипали її прокльонами. Страх заполонив Ею.

— Хочу жити.

Сутність посміхнулася, схвативши її за підборіддя.

— Тоді ти житимеш, Ею. Натомість вимагаю сотні душ.

Роздався грім, осяюючи все приміщення. На мить вона жахнулась, побачивши перед собою спотворену гримасу — справжнє обличчя Асмодея.

Що трапилося далі, Ея запам’ятала на все своє життя. Те, як увірвалися окультисти і скинули бездушне тіло аасимарки на холодну підлогу, те, як десятки чужих рук намагалися прикути її до вівтаря, і те, як один за одним вона їх усіх убила, зустрічаючи світанок у крові.

Якби вона не побоялася смерті і відмовила Асмодею, її душу все ще можна було спасти, а тепер вже пізно.

Віднині ім’я їй — Страх. Еї більше не існує.

✹✹✹

Чоловік, прикутий мотузками до стільця, розплющив свої очі. Він спробував озирнутися навколо і визволити свої руки, проте це було марним. Тихий голос змусив його зціпеніти.

— То ти прокинувся?

На пошарпаному кріслі у кутку він запримітив невисоку фігуру. Як тільки йому вдалося сфокусувати свій зір, він пискнув, налякано здригаючись і падаючи на власну спину.

Тифлінґ.

Істота підвелася зі свого місця. Вона підійшла ближче і зверхньо зиркнула на чоловіка, нахиливши свою голову вбік.

— Шахрайство, вбивство, торгівля живими людьми. Цікава у вас професія, пане.

Його зіниці різко розширилися, варто було їй дістати кинджал.

— Скільки тобі заплатили? Я заплачу більше!

Нахилившись до чоловіка навприсядки, Страх посміхнулася і невагомо провела гострим предметом по його щоці. Її хвіст, неначе як у кішки, нетерпляче крутився в різні боки.

— Мій покровитель вже багато тисячоліть намагається загоїти рани після останньої битви, аби навести свої порядки у світі-

— Я не маю жодного відношення до окультистів! Донькою клянуся!

— Собакам слово не давали! — Чоловік мружиться, коли Страх підвищує голос і встромляє кинджал у дерев’яну підлогу прямісінько коло його обличчя. — Покровитель жере наймерзенніші душі цього плану, аби відновити свою силу. Саме тут ти відіграєш свою роль.

Чоловік починає плакати.

— Будь-ласка! Я зроблю все, що завгодно… Пощади!

Тифлінґ прикладає зусилля своїм хвостом, аби підняти стілець разом з чоловіком з підлоги. У цю мить скриплять двері. Він бачить, як невпевнено зазирає його донька. Вона підходить ближче, кидаючи мішок з золотими монетами в руки Страх.

— Це тобі за маму.

Страх спостерігає за тим, як дівчина здавлює своїми тендітними пальцями горлянку чоловіка. Власна плоть та кров. Коли вона опускає свої тремтячі руки, він все ще залишається напівпритомним.

— Не шукай нас з матір’ю. Наступного разу пощади не буде.

І дівчинка йде геть. На дворі її чекає візок запряжений кіньми. Перед тим, як податися у невідомість, вона востаннє озирається назад на дім, в якому виросла, на той самий дім, який приніс їй лише одні тортури.

— Я чув про тебе, — хриплим голосом каже чоловік, ледь приходячи до тями. — Ти та сама наймана вбивця, яка вбиває лише тих, хто на це заслуговує. Але ти чула мою донечку. Вона не хоче, аби її татко загинув. Вона хоче, аби він повернув її з мамою додому.

У цю мить відточеними рухами лезо проходить прямісінько по його горлянці. По місцю, яке декілька хвилин тому стискали маленькі руки.

[something-lonely]

Доброго вечора, панство :)

Тоой, хочу розказати про мою удачу та невеличкий марафончик. Думаю ви бачили, я писала як на днях ходила до бібліотеки, а сьогодні я виходила викидувати сміття. Весь день збиралася, пішла тільки приблизно половини 6. Так ось, тільки виходжу з під'їзду, починається дощ. Та ще й нормальний такий, хех, грім гримить, можливо й блискавка де була близько, але не бачила. На щастя, смітник (бліньл не знаю чи правильно) не далеко від дому, тож а мене була така пробіжка. Давно вже й не бігала, тож добре

Дякую за увагу, гарного вечора :)