#серце

[dimishap]

Ситий шлунок небагато чого вартий, коли голодують серце і розум. Марк Твен "Принц і злидар"

[green-sky-garden]

З Новим Роком!

[alcestas-sloboda]

People shouldn't be afraid of their government. Governments should be afraid of their people.

[redjaybathood]

Russia must burn

[unhonestlymirror]

Large hail has killed and maimed white storks in Latvia, animal rights activists need help.

"Countless storks have died, the ones that survived - most of them have only one wing left, some are badly injured, some are lethargic and in agony from pain ... So far, we have surveyed one area, but we know that this is not all …," the Ežu Hospitālis Wild Animal Care Center noted.

Defenders of wild animals provide all possible assistance to the affected birds. They will also make sure that the dead storks do not just lie in the field - they should be buried.

You can help animal advocates and volunteers by transferring money to the account:

Biedrība Savvaļas dzīvnieku palīdzības centrs "Ežu Hospitālis"

Reģ.nr. 40008325429

AS, Swedbank

LV24HABA0551054796534

Mērķis: vētrā cietušajiem stārķiem

Source: delfi.lt

[adelaideelena]

[marusiakstepstep]

Літературний вечір "Літерами через серце" за участі Н. Носової (Гунзи) т...

[maarchantal]

Рахую відрубані руки №3

Себто рахую всі рази, коли в кіно/серіалах/коміксах тощо хтось відрізав близькій людині руку через вплив ідіотизму зла на мозок

Попередження: я не знайома зі всіма фантахатами про які пишу.

—————

3. Балістер Чорне Серце та Амброзіус Золотосяйний (Німона)

Балістер та Амброзіус були розділені між двома прошарками суспільства (влада та самовладдя?) що спричинило прірву у їхніх стосунках. І під час однієї із сутичок, коли потрібно було обирати між коханим Балістером та своїм обов'язком, Амброзіус привселюдно відрубав Балістеру руку.

—————

→ 1

→ 2

→ 3

[chaibeztsukru]

a pretty angel

[amira000pot]

Then she said that lips of mine are like, lavender…

My friend wrote beautiful verse for that drawing, but I don’t think I can translate i, so just gonna leave it here, and if you want you can translate it :P

У лаван��ових мріях, Рагата моя,

В серці весняна пісня грає,

Твої очі, як небо безкрає,

Моя любов до тебе ніколи не стихає.

В квітах лаванди магічний аромат,

Як твоєї долоні теплий слід.

Ти моя муза, мій райський край,

В твоєму коханні я завжди знайду щасливий шлях.

Так нехай цей букет лаванди,

Буде символом нашої ніжності,

Твоїй красі, Рагата, немає аналогів,

Ти - моє сонце, моя радість і втіха в житті.

Нехай кохання наше квітне, як лаванда в полі,

І вічно буде тривати, ніколи не в'яне,

З тобою, Рагата, моє серце завжди вдячне,

За цю безмежну любов, яку ти мені даєш від дня до дня.

[alcestas-sloboda]

"…як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь…"

[gotoemopunk]

Після всього стресу, що Драко пережив, живучи поруч зі справжнім монстром, його спіткала дуже дивна хвороба ментального характеру. Він постійно хотів спати. Таким чином, коли він повернувся на 8 курс, вся школа могла спостерігати, як Мелфой то тут то там, скручений у дивних позах, тихо і безсоромно глибоко спить. Ніщо не могло завадити Драко відправитися у царство Морфею: ні тверді, холодні стіни замку, ні тарілки на обідньому столі, ні однокурсники, що неприховано посміювалися з нього. Тільки заняття він героїчно витримував навіть без позіхання, повністю сконцентрувавшись на вивченні предмета. Власне, саме через те, що хлопець все ще міг навчатися - не квапило викладачів направити Драко у лазарет. Здавалося, деяких із них навіть влаштовувало те, що гроза всіх розбишак у Слизерині, тепер, замість цькування, мирно спить, нікому не заважаючи й не докучаючи. Можна сказати, це було благословенням.

Однак, був той, кому такий стан Мелфоя не надто сильно подобався. Точніше, це викликало занепокоєння. Коли всі дивилися на Драко, як на забавку, - для Гаррі це було дечим особливим. А річ була у тому, що у якийсь момент він збагнув, що бачити Мелфоя, що не супить брови й не відкриває свого рота для чергової насмішки - виявилося доволі приємним. Хлопець виглядав доволі милим, якимось затишним, комфортним... І ці думки до того відвертали увагу Гаррі, що це помітила навіть Джіні. У якийсь день вона просто сказала йому: "Твоя одержимість Мелфоєм вже виходить за всі межі!". Вони посварилися, а Гаррі вперше збагнув, що схоже і справді зациклився. Однак, все ще не бажаючи цього визнавати, він вирішив довести всім, що вони помиляються. Вважаючи, що його інтерес тримається лише внаслідок комплексу рятівника, Гаррі вирішив зблизитися із Драко і розібратися із його проблемою. Начебто, коли Драко перестане виглядати як спляча принцеса - Гаррі одразу полегшає і його життя знову налагодиться.

Однак, Поттер не міг знати того, що сонний, змучений Драко дійсно відкриється йому. Так легко, наче та лілія на світанку, його серце продемонструє себе у всій повноті. Гаррі був зачарований цим.

Він не знав того, що навіть після того, як Драко стане легше, вони продовжуватимуть спілкуватися так само невимушено.

Не знав, що одного дня Драко щиро попросить вибачення, а Гаррі не зможе нічого відповісти, вражений сяйвом очей хлопця. 

Натомість його серце буде заходитися дедалі швидше і швидше, варто йому буде побачити біляву голову. 

І у той день, коли душа Гаррі співатиме лише від згадки про Драко, - він таки визнає, що трохи, зовсім трохи, захопився ним.

[nzarlissa]

Замовлення для natalikhi (https://instagram.com/natalikhi)✨ Зустрічайте!!! Ло, Шанована імператриця, та жінка, що вкрала моє серце.

[gwenllianwales]

Грушка розбрату

Надихнувшись "Кайдашевою сім'єю", "Енеїдою" та мітом "Яблуко розбрату", я вирішила написати цей невеличкий віршований фанфік. У ньому Кайдашиха, Мотря та Мелашка діють як богині в знаменитому міті (хто яка, краще вирішуйте самі). Тільки замість яблука... Груша!

Одного разу в Семигорах, А, може, зовсім і не там, З'явився парубок моторний, Прийшов і стука по шибках.

А стукав саме Кайдашиці, Її ж родині грушку ніс Тут вийшло аж три молодиці: Почухав носа наш Паріс.

«Це подарунок найгарнішій, — Сказав він й грушу простягнув, — Хто з вас така — хай він виріша!» І тицьнув пальцем десь у віз.

У возі, прямо на соломі, Лежав старий Кайдаш. І глянувши на гостя в домі, Швиденько впав і гайнув враз.

Схопила грушу Кайдашиха, Притисла її до грудей: «Мені принесли цеє диво!»

Сказала Мотря: «Тихо-тихо Покличу зараз я людей Та не віддам отій паршивій Грушечку мою». Ой, лихо, лихо! Вчепилась Мотря у свекруху, А та у неї теж як кліщ, Пішла двором злая розруха, Розбиті глечики й піч.

Стояла, думала й Мелашка: «Чому ж то та груша й не мені? Я он яка красуня, й кашка У мене кращая в селі. До Києва візьму ту грушу, У церкві її висвячу. Зроблю я це, тому що мушу, Тому що хочу грушу цю».

Поки дві куряву здійняли, Підняли дриґом все село, Мелашка швидко грушку взяла, Й сховала, ніби не було.

Прийшли обидві: Мотря, Уже без зібраной коси В її очах — чорна безодня, Під оком — синіє слід руки.

Та й Кайдашиха, та що стара, теж Гарнішою зовсім не стала: Без ока бідна, то, авжеж, Чудово Мотря постаралась.

Сказала Мотря як уміла: «Де той проклятий молодик, Спитаю хто тут з нас красива Тягнути буду за язик!» Та озирнувшись, зрозуміла: Той парубок давно вже зник. Та й груші тут ніде нема.

«Де наша груша? — запитала, Схопившись за серце стара. — Невже її ти затоптала?! Ну стережись, свиня мала!»

Кричить Мелашка: «Що ви, мамо, Як ви таке могли подумать? Забрав ту грушку отой самий, Що смів її нам всунуть!»

«Ой, брешеш, брешеш, ти, скотино, — Вже Мотря вереск здійняла, — Не прикидайся тут дитиной, Собі ти грушу забрала!»

Тепер сварились вони разом, Як три богині в міті тім. Отут хитнула Мелашка тазом: І груша покотилась в тин.

Прийшли додому Кайдашенки, Ті два брати: Лаврін й Карпо. Не зрозуміли чому ненька Так сильно лупить невісток.

Вони, звичайно, їй теж жару Дають такого, що чорти Втекли всі з хати до корчмаря, Разом з Омельком всі пішли.

Швиденько описавши дійство, Про грушу й про хлопця, що Прийшов й скоїв тут злодійство: Найкрасивішой не знайшов.

Сказав Лаврін тоді до брата: «Карпе, дієм, прямо тут. Якщо продовжиться, то хата, Згорить й усі отут помруть».

Подумав трохи старший Карпо, Помацав вуса він свої. Сказав: «Тоді нам варто, Цю грушу посадить в землі».

Підтримав брата й молодший: «Ви тільки собі уявіть: Це скільки зекономим грошей, Якщо ця груша виростить!»

«Я хочу грушу цю негайно!» — Кричала Мотря знов і знов. «Велику дулю, на, звичайно! Вона моя, моя! Агов!» — Волала то вже Кайдашиха, Вертілась, била невісток. Поїхала давно вже стріха, Забився пес десь у куток.

***

Тим часом поряд, у селі, Підступна баба запитала Свого онука про сумні Й смішні події, що назвала: Грушкой розбрату у сім'ї.

«Усе чудово, як по маслу. Вони за грушу готові вбить. Жалію тільки... От нещасні, Вони ж бо можуть це зробить».

«Кого жалієш, ти, онуче? Мене потрібно тут жаліть! Бо на весілля, оте суче, Мене забули запросить!»

***

Здавалось б, що даремно Параска смутку навела. Брати ж встояли на своєму: Та грушка виросла, і яка!

Аж поки не вродила груша, Тоді все знову почалось. Колись тут хтось когось задушить: Через грушу... А може, через інше щось.

Читати можна також на АО3 та ФУМ

[mcytmultilingualbb]

Team name: Ukrainian 1

Writer: @reflingthefox​

Artist(s): @ghost8urn​

Beta: @red-sand-beach​

Title: чим пульсує мертве серце

Link: https://archiveofourown.org/works/56860222

Ratings/Warnings: Teen and Up Audiences (Warning: Major Character Death)

Characters: Skizzleman, BigB, Scar; cast of Secret Life SMP

Summary: 

Скіз лише встигає помітити, як у нього влучає блискавка. Навіть не чує грому - і нічого іншого теж не чує, наче йому вуха закладає, і весь світ пронизує білим світлом; і вже після цього, з запізненням, майже як спогад, він бачить виблиск меча, що пронизує його груди.

Але минає ще мить, іще одна. Він не падає на землю, не розчиняється у повітрі - ще тут, ще майже при тямі, і лезо вислизає з його грудей, не залишаючи навіть рани.

Останній день світу таємниць безжальний до Фонду Серця - Танґо мертвий, а Скіз ледве дихає. На недовгу мить, у нього є план врятуватися, пліч-о-пліч із БіґБі… а потім все йде якось зовсім шкереберть.

Art:

(visit the artist for the full image)

[marusiakstepstep]

Благодійний літературний вечір "Літерами через серце" за участі Н. Носов...