#соцмережі

[yakumenkko]

Думка.

Поки ми слідкуємо за успішним життям інших людей, які розвиваються та створюють бізнес, наше життя проходить повз, та ніяк не стає кращим, бо ми в цей момент не розвиваємось.

[likes-id]

Поширюйте свій вплив у світі контенту за допомогою LikesID! Ми пропонуємо інноваційні стратегії для вашого блогу, які допоможуть вам залучити нових підписників, створити зацікавленість у вашому контенті та підвищити вашу популярність у соціальних мережах. Наші експерти зрозуміють вашу аудиторію та допоможуть вам створити контент, який буде вас відзначати серед інших. Не вагайтеся - приєднуйтесь до LikesID вже сьогодні та почніть свій захоплюючий шлях до успіху!

[pixelinform]

Як перестати заздрити чужому успіху в соцмережах: 3 правила

У соціальних мережах багато хто звик демонструвати лише свої успіхи, гарний відпочинок. Людина, яка занадто багато часу проводить у соцмережах, може почати заздрити та почуватися невдахою на такому фоні. Психологи рекомендують скоротити час проведений у мережі, а також припинити порівнювати своє життя з блогерами, які саме завдяки гарній картинці й заробляють. Тому потрібно при цьому спробувати…

[zhitomir]

Що відбувається з Twitter за часів Ілона Маска: «порносайт і дезінформація»

26 жовтня 2022 року американський мільярдер Ілон Маск завершив придбання за 44 млрд доларів однієї з головних соціальних мереж світу - Twitter. За минулий рік він та його команда не просто внесли змі... Читать дальше »

[3ipbudax]

Автодроблення української спільноти BlueSky

Не знаю, як кого, а мене Майдан навчив важливості горизонтальних зв'язків між громадянами України. Обидва Майдани, які я застав, відбулися попри домінуючу інформаційну пропагандистську блокаду. Обидва Майдани витримали і перемогли зокрема завдяки здатності до самоорганізації та взаємодопомоги. Саме тому на мою думку ця здатність є цінною і має оберігатися суспільством, як дорогоцінність, яка рятує життя навіть у дуже складних умовах.

Тому для мене є вкрай дивним, що відрізання проукраїнської частини українського суспільства подається, ніби це щось хороше. Особливо цинічно, що це подається як необхідний акт національної єдності, прирівнювання цього до боротьби з "русньою" (з ворогом).

Я перейшов з соц.мережі Twitter (нині - X) до BlueSky (зву його Синевир). В українській спільноті Твітера (чи Хвітера?) цей поділ практикується і гостро відчувається (якщо ви, як і я підтримуєте проукраїнську опозицію чинній владі). Та на жаль, перехід до іншої соцмережі це не змінив. По-суті українські твітеряни перетягли шкідливі практики до Синевиру, а інструменти, які надає соцмережа, стали використовувати для поборювання самих же себе.

А тепер по-порядку.

У BlueSky (чи Синевирі) є інструменти для забезпечення комфорту перебування: заглушання (mute) і блок (я їх детальніше спробував описати окремо). Є можливість створити списки, на які інші користувачі можуть підписуватися. І при підписці можна вибрати режим, як застосувати цей список:

як список підписки

для заглушання (mutelist) - тобто заглушити всіх користувачів з цього списку

для блокування

Списки можна налаштовувати і автоматизувати, щоб у нього потрапляли користувачі, які відповідають певним ознакам автоматично, а не лише в результаті ручного додавання.

Пост від "заглушеного" по списку користувача виглядає на практиці десь так:

Тобто користувач бачить, що "тут висловився той чиї повідомлення я б не хотів бачити". Але є можливість переглянути, що ж там.

Інструмент створений для уникання взаємодії з людьми, спілкування з якими може бути неприємним. Тобто це як попередження самому собі: "я колись вирішив, що з цим користувачем щось не так"

Так ось. В українській спільноті Синевира ентузіасти зробили поради для новачків: https://bsky.app/profile/uabluerail.org/post/3jwnqk27qs22j

Зроблена крута робота.

Але є популярні лідери думок у Синевирі, які, з висоти свого авторитету і досвіду під маркою інформаційної гігієни і боротьби з "русньою" переконують новачків підписатися на автоматичні списки заглушання.

тут новачку пропонують заглушити три списки.

Кумедно тут те, що списки росіян і білорусів - вибіркові (судячи з описів). А список українців - автоматичний. Туди потрапляють всі, хто підписаний на Публіциста. Іншими словами, росіяни і білоруси удостоїлися честі бути хоча б почутими перед тим, як було прийнято рішення, що їх треба ігнорувати. А від українців пропонується відмовитися одним махом - у них є у списку підписки користувач Публіцист. Це подається, як необхідна "гігієнічна" дія. Лідерами думок української спільноти Синевира.

Якщо ви не скористалися такою порадою, то немалоімовірно, що до вас прийдуть у коментарі старші товаріщщі авторитетно повідомити, що з вами щось не так. Як ось на цьому прикладі

Обґрунтування підходу автоматичного по-суті невибіркового викидання з інфопостору маси українців я поки не знайшов. Хібащо був акаунт, який мені пояснював, щось про "ти любиш пити з калюжі". Ще натрапляв на порівняння зі слуханням Шарія... Але чому наявність підписки на когось є лише ознакою "пиття" і чому Шарія можна порівняти з Публіцистом - не пояснюється.

Отже, з моєї точки зору, підхід з автоматичним викиданням з інформаційного простору маси українців за по-суті невибірковим принципом - пропонується приймати без обґрунтування. Як догму.

Сумніви, схоже, не схвалюються. Більше того озвучення сумнівів у справедливості підходу старші товаріщщі принижують і висміюють

Але тут є несподівана проблема. Інструмент, який було задумано для захисту від хамів був використаний для масової заглушки. І як результат мандри по соцмережі для правовірного комсомольця могли виглядати ось так:

А в оригіналі там було таке:

Мандри серед "парканів" бо там "ніправільні українці", "секта", "порохоскот", "гірше русні". Некомфортно.

Але проблему побачили не у хибності підходу, а у тому, що треба не "заглушати, а блокувати". Соцмережа тоді не давала можливості блокувати списком (тепер уже така можливість є). Але українські умільці придумали скрипт, який повністю вимикає користувачів з інформаційного простору і прибирає незручні "паркани": Автоблок!

Урра!

Ці старання по відсіканню українців одне від одного дають свої результати. Але лідерами думок новітніх комсомольців це подається, як благо і вони в очікуванні, коли українці підтвердять їхні уявлення і "виявляться русньою". А воно все не стається... Але це не вмикає нічого в головах "патріотів", у яких, звісно, русофобія ніяк недостатня. Аж настільки, що для росіян вони забезпечили індивідуальний підхід, а українців забороняють собі бачити за невибірковим необґрунтованим принципом

Самі ж "рафінатори" українського кластеру плекають розділення як якийсь фетіш і у такий спосіб борються за "єдність" українців... На радість тим, хто хотів би руйнувати горизонтальні зв'язки між українцями.

Не розкриті важливі питання

Що зображено на "Атласі", а саме, що означає відстань між кружечками.

Хто такий Публіцист і що з ним не так

Чи підтверджується хибність підходу невибіркових автоматичних списків заглушання

[karen-chan-nya]

Питання до тих, хто розбирається у тамблері

Якщо я роблю реблог публікації і хтось лайкає мій реблог, куди йде той лайк (notice)? Чи на мій реблог (і він вважається як окрема публікація), чи він передається оригінальній публікації?

Це якось залежить від того, чи я додавала текст/гештеги при реблозі?

Мені відповіли

[unhonestlymirror]

Здається, треба знову йти на рест, бо соцмережі наповнюють мене великою ненавистю до людей

[newermindiary]

Порівняльна характеристика ТВІТТЕР/ТАМБЛЕР для «втікачів» з твіттеру. Пояснення і поради з користування тамблером

Якщо ви прийшли сюди з твіттеру, то могли бачити там деякі “обурення” від тамблерівців, що мігранти з твіттеру користуються тамблером якось “не так”. 

А як тоді користуватися тамблером “так”? Я спробую пояснити це у порівнянні за 5 критеріями.

Для чого і для кого ці соцмережі корисні

Хештеги і пошук

Особливості контенту

Функціонал/оформлення

Як вас бачать

!!ПОПЕРЕДЖЕННЯ!!: Якщо ви користуватиметеся тамблером “не по-тамблерівськи” це не значить, що вам тут буде погано. Головне знайти свою аудиторію. Пробуйте своє. У обох цих соцмереж є як свої недоліки, так свої і переваги. Ваше віртуальне життя може стати приємнішим, якщо ви навчитеся цими перевагами користуватися.

Отже,

1. Для чого і для кого ці соцмережі корисні:

2. Хештеги і пошук:

3. Особливості контенту:

4. Функціонал/оформлення:

5. Як вас бачать:

Що я можу порадити усім новачкам? Розслабтеся і отримуйте задоволення. Це не робота(хоча, звісно, кому як). Насправді, правил нема, є лише етика і доречність. Не змушуйте себе робити те, що не хочете, шукайте те, що вам приємно.  

Якщо вам здалося, що на тамблері нудно, то зважте, що ще тиждень тому тут по-суті нікого не було. Цей свій блог я веду третій рік, і, коли я на початку шукала тут українців(що ведуть україномовні блоги), то їх було обмаль! І я дуже рада, що їх значно побільшало за кілька днів. У кожної соцмережі є своя етика поведінки, що або спрощує інтеграцію у спільноту, або навпаки. Досі(в період 2020-2022рр), за моїми спостереженнями, тамблер був доволі пасивною, споглядальною соцмережею. Сюди зайти - як розгорнути книгу чи журнал. Можна, звісно, написати листа редакції у відповідь, але нащо? Якщо допис сподобався - його лайкають і ребложать. Можуть написати комплімент. Але дискусій, гарячих обговорень, срачів я тут не застала.  Це, звісно, не значить, що невдовзі тут нічого не зміниться...

***

***  Покищо це все, що я хотіла сказати, але, можливо, буду доповнювати. Сподіваюся, вам було цікаво чи корисно. Бажаю натхненя для творчості і фідбеку у відповідь! гадка на згадку/// інші поради з користування тамблером ви можете знайти за тегом #поради з користування тамблером

[plupk]

Я вже дуже довго копаюсь в собі, щоб зрозуміти, що зі мною не так, аби змінитись. Але не так давно зрозумів, що насправді я пішов неправильним шляхом. Я порівнював себе з іншими, щоб знайти відмінності, а тобто це повинні були бути причини чому я відчуваю себе відкинутим від суспільства. А насправді, я не так сильно й відрізняюсь. Соцмережі, ковід, війна і т.п. сильно впливає на всіх людей. І тепер я гадки не маю, що і як виправляти.

Постійно бачу людей, що ховаються від реальності в іграх, серіалах/аніме, роботі, скролингу стрічки, якихось хобі і т.п. І, насправді, я сам є таким. Питання лише, чи є це виходом, бо так насправді життя не відчувається таким паскудним.

[yournextexmistake]

все ще маю проблеми зі зв'язком ї не маю доступу в деякі соцмережі, тож намагатимусь стисло та швидко.

мої перенси придбали йобаний генератор. ї у мене, одразу, сталася алергічна реакція, через бензин усередині та відсутність руху повітря в кімнаті.

добре, що ці генії, не встигли у ПРИМІЩЕННЯ БЕЗ ВИТЯЖКИ, ще й каністру єбаного бензину запхати.

зараз попиздували повертати. якщо не вдасться, то буде продовження пригод.

[gwenllianwales]

Про важливість укрліт мемів

Короткий тред про укрліт меми. Одразу попереджаю: я не проводила досліджень, а просто пишу те, що думаю. Як людина, яка часто створює меми про укрліт та мові, гадаю, маю право.

Отже, якби меми існували, коли я готувалась до ЗНО, я б склала його ще краще. Скільки балів я набрала скажу пізніше, а поки поговоримо про меми.

Що це таке всі знають: яскрава дотепна картинка з коротким влучним надписом. Саме на меми ми звертаємо увагу більше, ніж на текстові пости (хоча є винятки). Меми про укрліт з’явились ще в одній російській соцмережі. Звідти вони пішли в фейсбук, інстаграм та твіттер. Існував великий та цікавий акавнт у твіттері, зараз неактивний, на жаль.

Меми використовують для поширення важливих зборів, що там вже казати про літературу. Однак літературні меми сприяють кращому засвоєнню інформації. Наприклад, якщо прочитати «Кайдашеву сім’ю», а потім поглянути на меми, то краще запам’ятаєш хто є хто і хто саме де втопився чи яке дерево засохло.

До речі, здається, саме з Кайдашами найбільше мемів. Здогадатися чому неважко. Сам сюжет прямо кричить про меми, а ілюстрації Базилевича додають бажання створювати жарти. Це ж стосується «Енеїди».

А як же важкі твори, твори серйозні, трагічні? Їх в українській літературі чи не найбільше. Звичайно ж тут меми робити важче, однак можливо. Можна посміятися з імен літературних героїв чи їхніх безглуздих вчинків. Чи, зрештою, пригадати щось про самого автора.

Такі меми допомагають посміятися над тим, що раніше викликало у нас журбу та навіть завдало психологічних травм. Привіт, «Федько-Халамидник». Але жартувати з такими творами треба обережно.  Ба навіть з такими постатями як Хвильовий чи Стус, чия доля, без сумніву, тяжка, є меми.

Найбільш мемна постать укрліт — Тарас Шевченко. Звісно, він найпопулярніший поет, однак хіба його твори комедійні (є винятки), вони ж такі глибокі та серйозні! Однак його образ, його стиль, його картини, його доля, рядки з його віршів — меми. Знамениті: «як умру, то пох», «немає долі» тому приклад. Шевченко — це непочатий край для мемів та жартів. Жартів різних, але таких, аби точно не образити нашого Кобзаря.

Замало мемів про твори Кулішів (обох), Карпенко-Карого, Старицького, Багряного, Кобилянську, Костенко та інших. Найпопулярніший мем з Багряним створений вже давно, але його досі поширюють. Це ще одне свідчення того, що меми про укрліт важливі та майже такі ж безсмертні як твори, на основі яких зроблені.

Звичайно, ви можете сказати, що меми не несуть в собі нічого корисного і треба читати книжку. Треба читати! Читати треба! Однак візуальне сприйняття та смішний жарт при цьому допоможуть учням. Меми ж не лише несуть освітню мету (здебільшого не несуть взагалі, якщо так подумати), а популяризують щось, змушують усміхнутися чи аж зареготати. Літературні — популяризують літературу, українську літературу, на уроках з якої буває… так нудно!

Ще один сучасний спосіб прищепити любов та популяризувати укрліт — фанфіки. Але про них поговоримо якось пізніше. Дякую за увагу.

Поділіться своїми улюбленими мемами про укрліт чи покажіть свої! А ЗНО я тоді скалала на 192. Зараз би не склала. Однак зараз я роблю меми не лише заради жартів, а тому, що знаю: це важливо.

п.с. усі меми, окрім кольорового з Багряним, мої

більше мемів у мене у твіттері, блускаї або тг-каналі

[lisa-is-chilling]

видалила з телефону додатки соціальних мереж, включно з тамблером. мені потрібно абстрагуватись від цього фейкового світу та рухатись у власному темпі, але від цього з'явилась самотність. у мене наразі мало людей житті, з якими я активно спілкуюсь, а соцмережі створюють ілюзію приналежності та ком'юніті (а у моєму випадку це не так).

(кому цікаво або так само бракує спілкування, пишіть мені в особисті, я лише "за" знайомство з новими людьми!)

сьогодні вибралась в центр, посиділа почитала в кафе. випила смачної кави, з'їла ще смачнішу булочку, купила книжку. життя прекрасне, тільки от друзів небагато, а в дайвінчік я лізти не хочу, бо він роснявий. я ще не настільки у відчаї.

енівей, свята пройшли, настрою так сильно шоб немає, все йде/пливе рівно. повернулась до читання та письменства, в'яжу сумку. мабуть спокій часто нудний, що сумно - я занадто вже звикла до емоційних гойдалок та стресу. щоб почуватись комфортно в такому стані.

[loftysmb]

Така шикарна модель зброї в мене виходить зараз. Прям роблю і сама кайфую. Вона ще й найважча з усього, за що я бралась раніше. Сьогодні ще планую почати текстурування і дуже боюсь зіпсувати, бо оця тема з кольорами і матеріалами мені ніколи добре не йшла. Чого не можна лишити її в стандартному матеріалі...

А ще...вона зроблена по концепт арту іншої людини. І я хочу готовий рендер кинути тій людині і спитати, чи їй буде ок якщо я це викладу в соцмережі з відміткою автора концепт арту. І мені якось трохи стрьомно, бо раптом їй не сподобається, що в мене вийшло і буде кінець світу.

Бачу, що знайомі просто беруть концепт арти, роблять і викладають не питаючи. Але для мене це відчувається якось не дуже ок, бо все ж задумка і концепція повністю іншої людини, яка не обов'язково буде в захваті від чужої адаптації.

[julibernardo]

Останнім часом щось аж дуже накриває і здається, що весь світ остаточно йобнувся і навкруги суцільна безвихідь. Але, згадую, що і раніше так накривало, тому треба цей період перечекати. Бажано менше заходити в соцмережі, бо тут якесь суцільне мракобісся. Коротше, беру книжечку і йду спати. А завтра буде новий день.

[zhitomir]

Флешмоб: «покажи себе в 21». Навіщо всі постять свої старі фото і хто це запустив

Соцмережі заполонив новий тренд - покажи себе в 21. Тільки за перший тиждень в інстаграмі було понад 3,6 мільйона людей, які опублікували фото зі своїх архівів у пориві ностальгії за молодістю. Украї... Читать дальше »

[tired-aori-15]

відволічімось від ниття про фанфіки й мою репутацію. я зараз нитиму, бо мені як художниці хочеться, ну, УВАГИ. хочу вподобайок, шерів, коментів, але з моїм вмінням вливатись в будь-який колектив це майже нездійсненна мрія. я свічусь лиш в інсті, де за мною стежать п'ять людей, котрі лайкають іще якісь мої малюнки окрім фанартів до ґайї. пробувала твітер, так там всім іще більш похуй. про інші соцмережі мова не йде взагалі. і від того просто гірко - гірко, що я, на відміну від справжніх умільців, не вмію ні в просування, ні в подачу, ні в контент. я тупо калякаю, викладаю це все в шакальній якості і очікую сотень лайків. а так не буває. і винуватити, очевидно, взагалі нікого не слід, навіть себе, бо навряд чи мені, новенькій маленькій художниці, вдасться за раз перетворитись на тисячницю. це нормально, це переживають усі, але однаково неприємно кричати в пустку й наївно вірити, що тебе почують. життя набагато складніше ніж оця вся придумана фігня, як би не кортіло цей факт ігнорувати.

боляче, любі мої, боляче.