#я дуже розумна

[dedtoot]

Протилежності

[girl-with-demons-in-her-soul]

У мене було багато складного в житті. Пригадую, коли сепарувалася від батьків, то часто чула "от була ідеальна дитина, а пооотім" і те "потім" переростало в те, що я якась незрозуміла шлюха, яка їздить до хлопця додому і принесе в подолі.

Не принесла.

Пригадую, як мені казали, що я сама в усьому винна. Як мама розказувала всім, ЩО я роблю, як наголошувала на цьому всьому. Як мені бабця дзвонила і казала, що розчарована в мені.

Чи було це справедливо? Ні, звісно. Але вони настільки вірили цій правді, що готові були розчаровуватися в мені, забуваючи, що я, хоч і не найбільш уважна людина, але завжди готова була прийти на допомогу. Що я зичила гроші, забувала борги, приїздила чи просто говорила по телефону, коли це було треба.

Зараз відбувається схожа ситуація. Я намагаюся не розсмоктувати свій розрив, щоб ніхто не шукав винного. Так, мені було погано. Іноді дуже погано. Я поступово втрачала довіру, стабільність, почуття безпеки і комфорту, руйнуючи себе зсередини. Але було і добре. Було настільки добре, що я згадуватиму купу моментів з посмішкою і розповідатиму про це дітям.

Але врешті багато хто, чуючи лише одну правду, вважають мене просто "пафосною". Вважають, що "життя покаже, як воно буде". Роблять мене всесвітнім злом, яке позбулося щастя всього життя.

Прикол в тому, що я щиро боюся. Мені страшно зробити помилку, але хтозна чи не буде більшою помилкою перетворювати своє життя в життя своїх батьків. Мама теж казала, що я не доживу до 20 років і побачу, що з того буде. І я їй вірила, страхаючись кожного нового року свого життя.

До чого я веду? А чорт його зна насправді. Звиклася якось до того, що мене поносять. Звиклася до того, що, коли намагаєшся залишатися доброю, твої почуття відходять на другий план. Що бляхи твої стосунки здаватимуться ідеальними, але всередині ти маєш "замовкнути і погодитися", бо як же руйнувати цю картинку.

Найдивніше те, що від родини я отримала повну підтримку. Ні, вони не казали, що мій екс поганий. Але я чекала десь таких слів. Чекала, щось на кшталт "та хто тебе заміж візьме" чи "попадеться тобі якийсь алкаш". Але ні. Зовсім ні.

Я раптом почула мовчазну підтримку. Слова, що "ти красива, молода і розумна, тому в тебе все попереду". Почула, що я зріла і що незалежно від наслідків моє рішення підтримується. В житті не відчувала стільки підтримки від тієї ж таки матері, як зараз, тому хочеться запам'ятати це якомога на довше.

Так, хай мене мучить совість. Хай мені хочеться повернутися назад. Але таки так — нічого не зміниться. Розетки далі будуть неробочими, а кран тектиме. А так я хоч, на думку деяких людей (хоча це зовсім не так), вперше візьму відповідальність на себе.

І або я піднімуся догори, або впаду. Але якщо впаду, то знову встану, бо що ще робити в цьому світі.

[unhonestlymirror]

Речі, яки для мене є ознаками того, що людина не дуже розумна:

В описі наявні слова "TERF" і "SWERF" (у 99,9% випадків людина використовує їх не за призначенням, бо просто не знає їхню етимологію)

"Фром зе рівер то зе сі", "Ізраїль - фашистська держава", антисемітська риторика. Людину однозначно ніколи в школі не водили на екскурсію в Бабин Яр. Незабутній експірієнс. Рекомендую почитати про Вівіан Сільвер.

Людина не розуміє значення слова "зіонізм".

Завеликий "ду нот інтерект" список. Людина із нот лайк азер гьорлз енд вонтс евріуан ту нотіс зіс.

Людина має багато хендмейд call-out постів. Поліція моралі зазвичай приносить, а не вирішує проблеми.

Готовність вбивати за слова. Вбивати треба за діло. Відправляти картинки "кілл йорселф"? Ви шо, дурні, чи шо

"Я ненавиджу американців/брітіш/поляків/німців/френч/будь-яку націю бо вони всі тупі/зарозумілі/бургероєдьі-лягушатнікі". Ооооо ай сніфф зе рашн менталіті

"Я маю право цькувати людей просто так/ робити щось overall not acceptable, а люди не мають права заохочувати мене до відповідальності за власні дії, бо я із угнєтаємой группьі." - іді нахуй, угнєтаємьій тьі наш, ти не угнєтаємьій ти сцикливе ссикло.

Підтримка/ любов до росії. Навіть отпєтьіє росіяни її ненавидять.

Підтримка Хамас і/або коммунізму. Ну це вже діагноз.

[du-sha]

Відколи хобі перестали бути чимось, чим можна похвалитися чи розповісти?

Чому мені соромно, коли я розповідаю про те, що мене цікавить?

Сьогодні, одна дівчина дізналась, що я вивчала корейські ієрогліфи та французьку, і що зараз вчу іспанську. Вона поглянула на мене із захопленням і сказала, що я дуже розумна і здібна, адже поєдную навчання із роботою, та вивченням інших мов. На що я сказала, що це просто мої хобі, а не досягнення і мені нема чим пишатися

Чому? Я не розумію

[likaaaaaaaa]

Зараз дивимося Атаку титанів і мені так подобається це аніме🥹

Залишився останній сезон і мені вже дуже цікаво який фінал буде (сподіваюся що щасливий🙈)

А доти, ось декілька моїх фаворитів серед героїв:

Саша з її любов'ю до їжі. Дуже милий персонаж)

Ханжі з її повним зануренням у науку і такою жагою до знань, що просто 💔

Ервін, дуже талановитий і професійний головнокомандувач. Шкода що загинув (

Ну і Мікаса: одночасно тендітна і прекрасна, і в той же час сильна і розумна.

Ну і звісно, Ерен. Люблю головних героїв, що так віддані своїм ідеалам. Це одночасно і дуже dangerous і в той же час надихає.

Ну і Армін звісно, він дуже гарний друг і дуже розумний. Сподіваюся що він зможе зрозуміти який він класний і більше не буде overthinking 🥹

Знаю, що ви здивовані що тут немає Леві, може я ще додам його.

Хто не дивися, починайте 🤭

[ruushinynerve]

Писала тут дещо, але видалила, не треба воно.

Краще розкажу про книжки. Накупила я собі багацько, щоб був стимул читати і з чого вибирати. Вже одну прочитала. В цілому нормально, мене не сильно співчуттям до головної героїні пройняло. Сама героїня тільки в самому кінці якось більше себе проявила, а до цього тільки про себе розумна і мудра була. Думки якісь пласкуваті і занадто вичурні, особливо для маленької дитини. Не переконливо. Тож було нуднувато читати. Напруга почалася тільки в останній чверті книги, хоча мала бути дуже напруженою від початку, враховуючи події які там відбувалися. Загалом мене тільки кінцівка зачепила, і те тільки тим, що хепіенду не було. Я скло люблю. Персонажку можна було багатьма способами розкрити, ситуацій було багато, щоб розвинути характер, але я не побачила, щоб цим скористалися, і взагалі не зрозуміла особистість персонажки. Більше характеру відчувається у Свалоу і двох власників крамниці. Мотивації у вчинках персонажів майже не прослідковується.

Книга "Чотири скарби неба". Бачила в тт, тому додала собі в список. На мій смак не надто серйозно, не глибоко, як могло б бути.

5 з 10

Далі хочу почати "Мовчання ягнят". Цікаво побачити думки Клариси. У фільмі її видно тільки збоку.

[2572331]

мені завжди так казали.

намагалась вивести формулу “хорошого” спілкування) дуже довго і щиро я вірила, що я її знайшла. мега проста штука : якщо тобі відразу не кажуть, яка ти красунька, то все добре піде. 

я цим правилом користувалась ) 

мені завжди і то завжди казали, що я гарна. ( чи я сама так думаю? інше питання .... ) у мене завжди була і буде впевненість в собі. завжди. у мене це вклали і це в мені не зламати ніколи. цим я завдячую свої мамі і двом найближчим друзям. 

дівчата особливо люблять позахоплюватись. я вірю, що це тому, що я отримую фідбек. я таке віддала в світ, таке і отримала. 

потім з’явилось чарівне слово “ сексі “. ну от сексі ти і все, тобі це кажуть, а ти що хочеш з цим, те і роби. 

я не надаю цьому негативного значення. сексі ну і дякую. 

щоразу радію як мені роблять комплімент! пищу як мала дитина. 

так от. користувалась я цим правилом для спілкування, бо я ж ще і розумна, а не тільки гарна. говорять зі мною, як з особистістю. 

але тут! 

ну от каже і каже, і каже. я уже попросила не казати так, але далі каже. 

головою я розумію, що на мене дивляться як на співрозмовницю в першу чергу, а це такий собі “ бонус “, але як це міняє моє сприйняття людини. 

моє правило поламалось ( 

[foolish-neko-reads]

"Піранезі" Сюзанни Кларк

Хай ваші Шляхи будуть безпечними, ваша Долівка - цілою, а Будинок наповнить ваші очі Красою.

Я дуже довго чекав на цю книгу - з переживанням та відчуттям непевності, бо не було певності, що її переклад вийде. Але тепер вона моя.

Здається, мені немає сенсу повторювати тут те, що було написано на Друкарні. Ці відгуки все одно ніхто не читає х)

"Піранезі" геть не схожий на попередні твори С. Кларк. Мені ніколи не вдавалося оцінити якісь стилістичні особливості автора, відслідити їх (саме тому я не вмію розрізняти анонів, кєк). Я завжди орієнтувався на емоції, які викликає читання. Але ця книга є інакшою й за змістом, й за особою, від якої здійснюється оповідання, й за відчуттями. Це щось зовсім нове.

Мене тішить, що Сюзанна Кларк не є письменницею одного жанру, а може вийти за межі звичного формату. Я не сумнівався у її таланті, вона неймовірно ерудована та розумна жінка, але приємно підтвердити свою думку.

Також мені сподобалося те, що головний герой наприкінці книги не повернувся до колишнього життя, не "став знов собою", а змінився назавжди. Це не можна назвати щасливим кінцем, але це цікаво та незвично. Будинок вплинув на нього, залишився з ним. Він є чужинцем у нашому світі, так само як ми будемо чужинцями у Будинку. Мені, звісно, шкода Метью. Шкода Піранезі. Шкода, що їх обох не існує, а натомість є інша особистість, яка не є жодним з них. Але це здається правильним.

Також мені трохи шкода Кеттерлі. Звісно, він поганець, але чомусь мені стало сумно, коли він загинув. Певно, він це заслужив. Він чинив жахливі речі. Але якісь сентименти я до нього відчув. Та й таке.

На жаль, не можу сказати, що початок книги викликав у мене ті почуття, які, гадаю, мав би. Я не відчув тривожності, непевності, містичної похмурості та загадковості. Не відчув того, що відчуваєш, коли дивишся на загадкові світлини, картини чи читаєш про Залаштунки, наприклад. Гадаю, мені треба перечитати початок, щоб краще відчути атмосферу. Бо мене мало це вразити, але я щось пропустив і не вразило.

Але чим далі я читав, тим сильніше мене затягувало. Хоч у книзі всього ~240 сторінок, я рідко читаю книги всього за два дні. Піранезі мені захотілося прочитати за два дні - щоб чимшвидше осягнути цю історію.

Також мені дуже сподобалося оформлення. Книга загорнута у обкладинку - дуже приємну на дотик, якусь ніби трохи гумову, матову, а візерунок гладенький та рельєфний. Дуже цікава текстура, але брудниться та легко дряпається. Палітурка така сама, як була у "Джонатана Стрейнджа". Ребриста, з блискучим тісненням. Добре, що вона цього разу захищена обкладинкою, бо як я не беріг "Джонатана Стрейнджа", але кутики трохи обтерлися все одно.

Зрештою, я дуже задоволений, що цю книгу прочитав. Не думаю, що вона мене захопить так само як цикл зі всесвіту Короля Крука, але це теж цікава та особлива історія.

[dante11211]

Є на роботі одна дівчина. Не мій типаж, але щось в ній було. Я спочатку і уваги на неї не звертав, а потім її стало забагато. Постійно в полі мого зору. Раптом щось стрільнуло в голові і вирішив познайомитися. Складність в тому, що вона естонка а спільна мова в нас тільки англійська. В силу своєї інтровертності і знищеного емоційного балансу, я вирішив їй написати і запропонувати на роботі перетнутися , щоб це не було несподіванкою. Зустрілися, побалакали, запропонувала стати smoking break mates (тобто ходити разом на перекури). Все було непогано. Але одразу вихопив купу Red flags. Вона слухає техно, ходить по рейвам і взагалі їй 21 рік. Але все одно після роботи їй написав. Вона одразу мені відповіла. Почала писати про св��ю соціальну незручність, тривожність і що взагалі вона шукає друзів на роботі, а її одразу всі кличуть на побачення. Один чувак їй навіть спік пиріг, як каже. Red flag. Red flag. Але сказав, що все ок. Вирішив придивитися що до чого. Це було місяці два тому. Увесь цей час я запрошував її на перекури, я писав перший, я був локомативом наших взаємовідносин. Вона завжди було нейтральна. На другу нашу зустріч почала розповідати мені про свого колишнього, що він зараз п'яний і побитий приїхав до її мами і хоче з нею поговорити. Після роботи вона поїхала або до нього, або до себе, де він був. Red flag. Чим все закінчилося вона не писала і не казала. Я задумався. Почало бісити що я постійно їй пишу, а вона ніколи. Ніколи не кличе на перекури, часто бачу її саму там і постійно в телефоні. Red flag. Я постійно метався від 'та їй байдуже' до 'та ні, просто в неї соціальні навички приблизно мого рівня'. То ігнорить і не хоче йти на перекур, бо вже курила (а справа не в курінні, а в розмовах), то запитує різне, що ставить у глухий кут, типу хто ти за гороскопом. 'ммм, як мій колишній'. Red flag. Загалом, почувався напів запасним варіантом десь на околицях френдзони. Але настав момент, коли я точно все зрозумів. Тоді я вже не писав їй за перекури, раптово то стикалися в конторі і вирішували піти разом на перекур, або зустрічалися раптово вже там. Одного разу виходжу на вулицю, вона сидить сама в телефоні. Мене побачила. Підсажуюсь. Не відволікається. Ну добре, може щось важливе. Докурив сигарету, сижу поряд, ані слова ніхто не сказав. Зазирнув у телефон, грає в карти. Я просто випав. Тобто настільки байдуже. Хоча ні, далі буде. За хвилину запитує як я. Сиджу з максимально розчарованим обличчям. Потиснув плечима, дивлюсь в нікуди в горизонт. Ще хвилина, вона йде. Після того я два тижні не писав, не кликав, не говорив, майже уникав і вирішив забити. Як раптом сидів у їдальні підійшла запитала як я, чи працюю завтра, запропонувала перший перекур у на початку дня. Ну ок, подивимось.

Прийшов, заходжу за нею, каже зараз, дві хвилини. Сказав що буду на вулиці. І просидів сам як дурень 10 хвилин і пішов не дочекавшись. Вона навіть нічого не написала.

Години за дві вийшов на перекур, думаю, добре напишу що я на вулиці якщо шо. Каже ок, іде. І одразу пише "хоча, давай за 10 хвилин". Пишу поспішай, працювати треба. За десять хвилин знову пішов не дочекавшись, побачив що сидить в конторі у телефоні, мене побачила. Написала "ні?". Пишу треба працювати. Я просто закипів і хотілося розвалити їй кабіну.

В решті решт за годину пишу їй час коли їй з'явитися. Просто "11. Outside"

За п'ять хвилин до призначеного часу пише чи можу зараз. Іду. Сходу починає мені розповідати про чувака з яким познайомилася на тусі, "нічого такого, йому під 40",він там якісь курси веде, як з' ясувалося, які її дуже цікавлять і вона може долучитися безкоштовно, замість 1000€. Він їй сказав що для свого віку вона дуже розумна і зріла і запросив на каву, на що вона погодилась. Я все це вислухав, знову розчаровано, розуміючи що там відбувається, сказав щасти в твоїх починаннях і пішов.

Наступного дня вона знову не проявляла жодної активності і я написав їй, що думаю треба закінчувати ці перекури, переписки і все інше. На що вона відповіла лише "Це несподівано". Я знову закипів. Це все що вона написала. Трохи згодом я написав абстрактне "нічого не триває вічно". А вона відповіла "думаю так 😀". З цим. Єбаним. Смайлом. Тобто вона наче чекала на цей момент. Вона так і не запитала причину чому. Їй достатньо самого факту.

Це спустошує. Як би я не був в депресії, руїні то точно впав би туди. А так лише гостріший біль, нічого нового.

Розчарування, негативний емоційний баланс. Банкрут.

Досі не розмовляли. Досі вітаємось здалеку. Їй досі не цікаво. Я і так розумів що з цього нічого не вийде і це має закінчитись. Але не так. Це і руїнить мене. Я досі десь в глибині хочу перетнутись з нею на перекурі і таки поставити правильну крапку. А з іншого боку хотілося б знести їй кабіну. Чекаю на момент коли мене відпустить, помру з середини і перестану хоча б щось відчувати.

Висновок.

Неважливо наскільки вас зачепила людина, Red flags не брешуть і економлять час.

09.09.22

[thesolyanka]

Кінобондіана та її потенційне майбутнє з позиції липня 2022

Радикальний фінал 25 -го фільму про Джеймса Бонда "No Time To Die" (2021), поставив продюсерів серіалу перед складним завданням - як і куди далі рухати франшизу. Зараз іноземні ЗМІ в основному пишуть, або про потенційний каст на роль агента 007, або роздуми про те, куди серіалу рухатись далі. Після фіналу "No Time To Die" став абсолютно очевидний той факт, що продюсери остаточно виклакли всі карти, що мали, в останніх фільмах з Деніелом Крейгом. Чим тепер вражати глядачів: старих фанатів, ньюфагів та просто випадкових власників квітків на сеанс?

Головна думка, якої притримуються іноземні кіноаналітики, зводяться до того, що продюсери напевно використають той же сами фінт, який був використаний наприкінці 1960-х. Тоді 6-ий фільм “On Her Majesty’s Secret Service” з Джорджем Лейзенбі у ролі агента 007 не виправдав очікування прдюсерів у прокаті. Тоді події фільму були фактично проігноровані, а наступний фільм став полукомедійним камбеком Шона Коннері під назвою “Diamonds Are Forever”. 

Звичайно, що ми вже не побачимо Пірса Броснана у ролі Бонда, але те, що прокатило у 1960-х - 1970-х, вже не прокатить у 2020-х. Старого й нового глядача вже привчили, що фільми про Бонда з Деніелом Крейгом мали наскрізні сюжетні арки. Такий підхід дещо знизив гнучкіть серії, адже тепер при написанні сценарію для нового фільму треба брати до уваги попередні події. До Деніела Крейга це було необов’язковим, адже події попередніх фільмів могли пригадуватись в 1-2 репліках персонажів, які фактично не впливали на сюжет фільму. Теперь же виросло ціле покоління фанатів та глядачів, які усвідомили для себе, що 5 фільмів про Джеймса Бонда з Деніелом Крейгом це більш менш цілісна історія. Та більше того це повноцінний ребут, який агрегував у себе всі попередні 20 фільмів про агента 007 - від “Dr. No” (1962) до “Die Another Day” (2002).

Повертати саме того Бонда, якого зіграв Деніел Крейг, та робити йому рекаст, щоб продовжити історію - не дуже розумна ідея. По-перше, Бонд Крегйга це далеко не той Джеймс Бонд, якого ми бачили до цього у п’яти різних інкарнаціях. По-друге - все ж таки крапку в історії цієї версії агента 007 поставили жирну та остаточну. Існує й така версія, що продюсери можуть прийняти рішення знімати пряме продовження “On Her Majesty’s Secret Service” (1969), повернувши сеттінг в 1960-х. Але що це буде означати: тотальний рекаст та самоповтор всього того, що дістали з 1960-х для потреб останніх фільмів с Крейгом. Тобто агент 007 повернеться у світ 1960-х, щоб знову мститись за свою жінку Блофельду та СПЕКТР.  Здається це все вже нещодавно було.

На майбутнє Бондіани безумовно впливає саме варіант касту на роль агента 007. Якщо наступним Джеймсом Бондом стане Ідріс Ельба, або буде подібний каст (всі зрозуміли сподіваюсь), то це буде означати знову повне перезавнтаження серії. Але тепер буде ще важче пояснити ньюфагам, чому цей новий фільм 26-ий, а не 1-ий. Адже існують люди, які впевнені, що вся Бондіана - це фільми з Крейгом. А фільми з Крейгом - це вся попередня Бондіана в мініатюрі. Якщо ще раз іншими словами - це може бути третє повне перезавантаження серіалу, однією з фішек якої є безперервність.

На мій погляд існує два більш менш реалістичних варіанти того, як можна адекватно розвивати Бондіану далі.

��о-перше, дуже схиляюсь до касту Річарда Маддена на роль Джеймса Бонда. Зовнішньо, він відповідає образам, які були створенні Тімоті Далтоном та Пірсом Броснаном. В той час, коли Деніел Крейг показав нам майже всі можливі агрегатні стани агента 007 - “молодий агент”, “досвідчений агент”, “агент на пенсії” - Мадден міг би втілити образ “молодого професіонала”.

По-друге, було б вірним рішенням почати робити просто нову пригоду агента 007, без прив’язки до глобальних сюжетних арок, або специфіки типу “перша місія”. Це можна зробити продовживши там, де зупинились після “Die Another Day” (2002) з повним рекастом всіх іншіх перонажів. Але беручи до увагу сумнівну репутацію 20-го фільма, я б також зробив ставку на рекаст лише агента 007 - наступний фільм може стати просто черговою пригодою “нового Бонда” зі старим кастом із фільмів Крейга. Таке, думаю, може спрацювати так само, як Джуді Денч яка зіграла двох різних М.

По-третє, в якості бази для нових фільмів є купа книжок, які були написані вже після смерті Флемінга, іншими авторами: Джоном Пірсоном, Джоном Гарднером та Раймондом Бенсоном. Звичайно, й якусь глобальну сюжетну арку теж можна додати, але краще на рівні Бондіани 1960-х, аби не обмежувати гнучкість серії. 

На початку нульових мені так хотілось, щоб нові фільми з Деніелом Крейгом були схожі на Бондіану 1960-х. Тепер вже не відмовлюсь від якоїсь сучасної незалежної пригоди агента 007 у дусі Бондіани 1990-х. 

Побачимо, що воно буде.

[strawberryspider777]

Ситуація була тільки що: Пішов на кухню робити каву,чую мати мене дуже радісно кличе(вона саме грала у геншин) ну думаю все,мабуть Нахіда випала (бо ми роллимо саме цей баннер,Нахіда мила,розумна та крута взагалі :з) приходжу...дивлюсь-Ноель. : D Тішить що мій улюбленний персонаж визиває стільки позитивних емоцій.Я думав тільки я у сімї буду стрибати від радості від нової зірочки у сузірї Ноель ^^

[darkrwitch]

Name: The Glory

(Слава)

Director: Ан ГільХо

Year: 2022

Country: Південна Корея

Company: Netflix

Genre: Психологічний триллер, драма

Seasons: 1

Episodes: 16

Running time: 42-72 хв

The description: Старшокласниця, що мріяла одного дня стати архітекторкою, стала жертвою насильства в школі з боку своїх однокласників. Через що й покинула школу. Пізніше вона вирішила помститися своїм мучителям, а також тим, які нічого з цим не зробили.

Ця учениця тепер доросла. Вона чекала, коли її головна мучителька одружиться і народить дитину. Ця дитина зараз учень початкової школи. Жінка, яка колись була жертвою шкільного насильства, тепер є класним керівником дитини свого мучителя. Її жорстока помста починається.

Started: 09.07.23

Finished: 12.07.23

First Impression: Короче, я ще раніше його подивилася, але довго сумнівалася чи варто писати рецензію. Проте от недавно наважилася і я не можу сказати, що мені дуже зайшло. Або повпливав мій стан у ті дні як я дивилася дораму, або через нахвалювання від друзів в мене були зависокі очікування. Це звичайна історія помсти, де головна героїня прокачалась на всі сто і майже стала сьюхою. Чому майже? Бо людські пороки в неї ще є, вона не розумна, бо так сказав сценарій, а тому що майже все життя готувалася до цього апогею. І вона показує слабину, деколи губиться, лякається, але їй повезло на лікаря з шизою, який найшов в ній одержимість. І все ж таки Дон Ун класна, хоч і слабка, бо вибрала шлях помсти, а не свого щастя, але в цьому і є щастя зломленої людини. Я б на її місці давно ріпнулась ✌️

Далі банда Чикатіли. Юн Джи, котру я викликалася озвучувати, мені жах як подобається, я люблю поганців і нічого з йим не можу вдіяти. Так, причина її булінгу — хєрня, бо «тому що я можу - я роблю» це жахлива причина, враховуючи, що через неї померла дівчинка. Проте її статність, акторська гра хорошої жінки, ідеальний чоловік і люба донечка, що не пішла по стопах матері, хоч ця дитина не від законного чоловіка, УХХХ. Ще й актриса дуже гарна. Звісно, вона отримала по заслузі, всі від неї відвернулися, її кинули за ґрати… Дуже пічально, але мені все одно сподобалось. Так, так, я нещадно спойлерю, бо мені пох, це мій блог, я не хочу ізощіратися якось.

Коротко скажу про хлопців з компашки булерів: один чувак просто статист-насильник (помер дід), а дальтонік біситься від жиру, придумав собі фантастичну любов до доньки і в кінці кінців поплатився. Але в'їбав педофіла він знатно.

Са Ра — кончена наркоманка, її приход в церкві був неймовірним і актриса чудово передала залежність, так ніби сама пережила, або це був просто грим. Хе Йон мені сподобалась, особливо її бубси, проте персонаж вона поганий, її не було шкода, бо вона до останнього була стервою, хоча це наслідки спілкування з компанією. Вона дуже заздрісна і як дівчинка на побігеньках. Її б, цитую: «якщо б не Дон Ун — гнобили б її», тому я можу зрозуміти її занощивість, вона хоч і не з такої впливової сім'ї, пробувала підстроїтися.

І, боже, блять, Ха Ду Йон, ікона, просто богоподібний бізнесмен, який не зажрався і залишився людиною. Вибір Юн Джи фіговий, я до останнього мріяла, що його зацікавленість в Дон Ун зробить з неї його нову дружину і маму малої Є Соль, але уви, в сюжеті був докторішка з залежністю від звуків шипучки, тож він з донькою поїхав до Америки. Котик, чесно, я ще таких крашів не ловив, є щось привабливе не тільки в його грошах, кам'яному лиці та любові до доньки, але й оця незрозуміла мені захопленість ґо, якою Дон Ун його звабила. Він найкращий чоловічий персонаж, хоч як би не любили тіктокери дальтоніка і лікаря.

В загальному мені сподобалося, нормальний серіал з зачотними сценами сексу і бубсів Хе Йон, класним антагоністом, протоганістом, проте все ж таки до 10/10 не дотягнув. День на половині серіал став мені не цікавим, я додивилася лише за порадою подруги і аби орієнтуватися в персонажах для розподілу озвучки. На цьому все.

Rating: 8/10

[chonsaanj-blog]

self date в День Конституції

hello

сьогодні не пмс, а просто вихідний день. дивно, але іноді і в такі дні я пишу.

до мене тільки що дійшло чому я не пишу в інсту тексти під фото. я сфоркусована запостити фото, а не текст. бо мене драйвить поділитись фоткою, я через фото відчуваю, а не через текст.

хоча я коли пишу тут частенько додаю фото чи картинки. роблю то по натхненню, а не по естетиці чи в напряг.

о, кінець місяця - треба оновити свій файлик з витратами та зрозуміти таки куді ділись бабосіки. ставлю сотку що на їжу ))

тік ток то скарб ^^

тільки що знайшла ще одне відео на тему хто такі інтроверти та екстраверти. і це мені сказав Міша під час cоціотипування. Інтроверти - це люди які сприймвють світ через свої внутріші відчуття та реакціїї, екстраверти - через зовнішні реації та події. Так, інтроверти будуть розповідати про подію більше фокусуючись на власних відчуттях щодо неї, а екстраверти - на зовнішніх. десь так. і якщо дивитись через таку призму, то дійсно легко визначити хто ти. але для мене це й складність давати обєктивний фідбек - бо я сприймаю речі й людей через те, як я відчуваю їх. хоча це також і цікаво. я просто не знаю різних емоцій та відчуттів. але з часом буду іх відслідковувати

о, ще на тему тік ток психології. про травму сьогодні бачила класне відео. багато хто думає, що щоб вилікувати травму треба повернутись в неї та прожити її. але це не так. травми можуть виникнути й не свідомо, не обовязково вони будуть привязані до певної події. але травма виникає внаслідок відстності розуміння та підтримки в момент ситуаціїї чи після неї. відповідо щоб вилікувати травму, необхідно знайти чи побудувати здорові стосунки які допоможуть проживати травиатичні події. дуже розумна думка, і вона насправді пояснює чому в моїй терапії ми не фокусуємось на травмах (взагалі жодного разу не використовували це слово, я навіть зависла коли в мене запитали які травми я пропрацювала), а на моєму розвитку, щоб я була тією особистітю, яка буде підтримкою в складних і травматичних ситуаціях. прям озаріння ))

в мене сьогодні прям нон-стоп потік думок й інсайтів

люблю себе <3

так, сьогоднішній день можна назвати селф дейтом. я сама вдома, вихідна, спала до 9-ї, зараз 14-15 і я ще в піжамі, дивлюсь тік токи и пишу думки в щоденник. відчуваю легкість. шукаю свої мрії. люблю себе й своє життя. і тебе, котику.

[mushkaa]

1 рік самотності

З чого ж почати...

Напевно з самого початку, а саме з 22 травня 2022 року. Цей день, коли ми сіли поговорити, що ми розходимося. Пам’ятаю той день, як зараз. я просто закрила обличчя руками, сіла, піджавши коліна до підборіддя, і не могла промовити ні слова. Просто дикий крик, але він без звуку. Просто ком в горлі, коли хочеться кричати від болі і неусвідомлення ситуації.

Ми прожили ще тиждень разом, а потім я переїхала.

Перше, що я зробила, це вимила всю квартиру (в прямому сенсі слова). Я кожну шафу перебрала і помила. Я прибирала тиждень. Зі своєї кімнати я винисла два великих літрових пакети сміття.

Що ж таке для мене перші місяці самотності? Це коли ти не можеш спати, бо його поруч немає. Це, коли в тебе страх темряви, ти обіймаєш іграшку, спиш зі світлом і боїшся розплющити очі, бо він тебе вже не захистить. Це коли ти кожну ніч плачеш, після цих сліз в тебе починається тривога кожен день, майже 24/7, а потім панічка як відходняки. І так по колу. Це коли ти думаєш, що все налагодиться. Це коли ти не хочеш нічого робити, нікого бачити, але ти намагаєшся себе витягувати, щоб жити далі. Це коли в тебе приступи панічки просто в транспорт і ти вибігаєш на зупинці, щоб подихати. Це коли ти не можеш зупинитися говорити “Ми з В.”, бо останні 3,5 роки було так. Ти в принципі не можеш говорити щось не про нього. Це коли ти випадково проїзджаєш його будинок, в останній момент вибігаєш на зупинці, щоб просто побачити вікна. Це коли тобі просто не вистачає його обіймів, його поцілунків, його піклування і ти просто відчуваєш, що вмираєш.

Так... розрив перших стосунків, як кажуть, найтяжкіший. АЛЕ я знала, що я сильна дівчина, і я знала, що впораюсь. Просто потрібен був час.

Крок за кроком я намагалася вирватися з ями, але падала. Кожний раз я робила те, що мене відволікало (я знаю свої способи), але я знову падала. І руки починають опускатися, але ні “Я ВПОРАЮСЬ”.

Було дуже важно. Особливо, коли починає випливати правда, коли починають всі пазлики ставати на свої місця. АЛЕ дякучуючи всій правді, мене прорвало і ніби зробила супер прижок з цієї ями і нарешті стала вільною.

Я взяла майжі всі речі, які мені його нагадували і порвала, або порозбивала, та викинула їх нахер, а ще видалила всюду з соцмереж. ЯК ПОЛЕГШАЛО ПІСЛЯ ЦЬОГО. Мені одразу захотілося щось робити, кудись рухатись. Я записалася у клуб до свого улюбленого тренера, я почала насолоджуватись самотністю, гуляла сама, читала, пішла до психолога, почала правильно харчуватись, займатися спортом, кайфувати від життя!

Я більше не плачу через нього, не думаю про нього, не наглядаю за його життям. Я відчуваю себе щасливішою, я відчуваю, що майже повернулась до того стану, коли була до зустрічи з ним. Я знаю, що ще трошки і повернусь на всі 100%.

Нещодавно один знайомий сказав “Юль, є люди, котрі самотні і вони страждають, а є люди, котрим самотність йде на користь. Так тобі вона йде на користь”.

Я знаю, що я гарна і розумна дівчина. Я знаю, що в мене все ще попереду. І  дуже вдячна В. за досвід. Він дав мені зрозуміти, що я хочу бачити в своїй сім’ї. За всі емоції, за всі вчинки. Я також знаю, якою мені не потрібно бути. І НАЙВАЖЛИВІШЕ - це НЕ ВТРАЧАТИ СЕБЕ у відносинах.

Дякую тобі. Я все приймаю, вибачаю та відпускаю.

[onenegroniinkyiv]

Закінчення стосунків, перший секс та млинець комом

Після виходу з довгострокових стосунків настає час, коли розумієш, що треба повертатися у колію. Якщо ти досить розумна, а стосунки були дійсно класними і ти ще часом обіймаєш по ночам подушку з думкою “В який момент вони пішли по пізді і що ми зробили не так”, то розумієш, що перший секс з новим партнером, як і перший млинець піде комом.

Коли спати і з ким це індивідуальна історія. Треба зважати на особисту потребу в сексі, силу сексуального бажання та на власне бачення сексу. Дехто не сприймає секс поза стосунками і вважає це не допустимим, деякі люди не відчувають сексуального потягу, якщо не мають емоційної прив'язки до людини, а хтось може застрибнути у ліжко до першого ліпшого. Це все, як і інші варіанти - ок. Найголовніше особистий комфорт кожного. Я знаю дівчат та хлопців, які могли не займатись сексом по декілька років після закінчення стосунків, і ніби їх це й не дуже влаштовувало, але вони продовжували чекати “того самого” партнера.

Для мене секс завжди був невід'ємною частиною життя. Відсутність регулярного сексу впливає на моє фізичне та моральне самопочуття, тому я маю звичку заводити постійних сексуальних партнерів без стосунків. Особливо в період, коли я маю дуже загружений графік. Секс тримає мою нервову систему в нормі і виступає каталізатором емоційного балансу в стресових умовах. Хочу зауважити, що сексуальний партнер саме в таких обставинах є просто сексуальним партнером, тобто це людина з якою у вас немає точок дотика у житті окрім сексу.

Тому після закінчення стосунків, які тривали майже 4 роки, і після того як емоції почали ставати більш раціональними, я зрозуміла, що потрібно відновлювати свій колишній стиль життя. Морально я була до цього не готова. Важко знову бути одною, коли ти стільки часу прожила в контексті “ми” і справді важко поцілувати когось, крім свого колишнього і ще дивніше побачити новий пеніс вперше за 3,5 роки. 

Коли ти в парі довгий час, в тебе всі техніки стають відточені під твого хлопця. Ти розумієш його фізіологію, як йому подобається, що краще зробити в тій чи іншій ситуації і коли ти лягаєш у ліжко до нового чувака ти розумієш, що ти нічоооого не вмієш і все не так, бо те що працює з одним, не завжди працює з іншим. А сексуальна гнучкість стосовно нових партнерів уже відсутня. Це навіть не про вайб, який ти не можеш зловити, а про той самий перший млинець на новій сковорідці. Ти намагаєшся його зробити ідеальним, але він все одно йде комом. І не зрозуміло чи то пательна не така, чи температура, чи тісто зарідке. 

Тому, якщо ти в такій ситуації, як була я і ти open mind person стосовно сексу, я пропоную тобі увійти в куражний настрій, взяти пляшку вина, намаститись найпахучішим кремом, вдягти найсексуальнішу білизну та просто це зробити. З першим ліпшим �� яким безпечно, легко та пофіг якщо це буде не найкраща твоя пригода. Цей пластирь треба зривати швидко, щоб було по фану і без зайвого жалю. В мене так і сталось. Секс був не найкращим і дивним, але ця “подорож” полегшила мою адаптацію після розриву, додала мені впевненості в собі і просто подарувала мені дуже смішну історію для моїх подруг.

[ruushinynerve]

Коли відвідувала маму з новонародженною сестрою, посварилася з тіткою. Вона реально використовує ґазлайтинг та інші маніпуляції. Сльози також. Тож коли вона пішла ображена, я не могла вже тримати це в собі і просто злила все своє невдоволення і скарги на маму і її чоловіка. Мене трохи трусило і говорила я дуже швидко. З більшістю моїх слів вони погодились. Пізніше я поговорила з тіткою і наче порозумілися, але я знаю, що це ненадовго. Я бачу усі ці тупі штуки в ній і розумію, що вже припаяно в людині. Вона залежна від ігор, стає агресивною коли щось йде не так як вона хоче, вважає свою думку кращою, правильнішою і розумнішою. А я звичайно тупіша, бо молодша, бо не працювала, бо вона доросла. Ага. Куди там. І тому це дає їй почуватися себе вищою за мене. Ах, ще ж в мене є соціальна фобія, тому це теж для неї слабке місце, куди вона може і вже вдаряла, коли аргументи закінчуються. Це низько. Я не хочу тикати її носом у її власне лайно, в те як вона облажалась і навряд чи вилізе с цієї діри, що вона зіпсувала своє життя. Але я про це не кажу, бо вона сама чудово це знає, а я лише завдам їй болю такими словами. Я не маніпулюю так як вона, бо тоді яб використала всі ці її слабкі місця. Мене багато що бісить, що просто не втиснеться тут. Головне що я хочу, це закінчити навчання і звалити, почавши своє самостійне життя, а не з каменем прив'язаним до ноги. Вона мене не втагне в свої проблеми. Хотіла на мене скинути не менше половини сплати за квартиру, і впевнена, ще якісь витрати, бо невідомо як там вона буде працювати. Але ж то не мої проблеми. Я буду сплачувати свою частину і на тим усе. Я, знову таки, не її партнер, щоб тягти на собі її проблеми. Тому ні, ні і ще раз ні. Мене в це вона не впрягне, бо диви яка розумна. Звалити у Польщу заробляти гроші, доньку залишити тут з бабусею і сказати мені "давай щоб бабуся не переймалася за квартиру і їжу". Ха. Цікаво. Це ти на що натякаєш? Ви ж бачите це? Я відчуваю оцей сморід "неприємних ситуацій". Бо знаючи, що я буду мати гроші і зможу щось купити чи оплатити, вона буде не так перейматися через роботу там, і зможе витрачати і на свої хотілки, просто не буде казати мені. Чи не буде так квапитися, чи надриватися. Про це прямо не сказано, але я що дурна щоб цього не бачити між рядків?