#особливості

[sivtermo]

Конвектор Атем ♨️ Модель 2024 року ♨️ серія КНС ♨️ Житомир-5 ♨️ Огляд ♨️...

[mathrosnetua]

[nzarlissa]

Wan Wan was the first Avatar, having lived ten thousand years prior to Avatar Korra's time. After being banished from his home, he learned to coexist with the spirits and decided to help bring balance between them and the rest of mankind, a quest that eventually led to him becoming the first Avatar. The work in the art book is dedicated to the universe of Avatar "Balance of elements" https://balanceofelements.carrd.co/ Моя робота, для благодійного арт-збірника " Баланс Стихій" присвяченій всесвіту "Аватара". Автар Ван - перший Аватар. ПІсля вигнання з рідного міста, молодий маг вогня став жити серед духов, вивчаючи їх особливості, а потім відправився в подорожі, щоб познайомитися з іншими культурами. Зустріч з двома могутніми духами змінила не тільки його, але і весь світ. Я неймовірно вдячна організаторам та учасникам за цей неймовірний проект та можливість взяти у ньому участь

[newermindiary]

Порівняльна характеристика ТВІТТЕР/ТАМБЛЕР для «втікачів» з твіттеру. Пояснення і поради з користування тамблером

Якщо ви прийшли сюди з твіттеру, то могли бачити там деякі “обурення” від тамблерівців, що мігранти з твіттеру користуються тамблером якось “не так”. 

А як тоді користуватися тамблером “так”? Я спробую пояснити це у порівнянні за 5 критеріями.

Для чого і для кого ці соцмережі корисні

Хештеги і пошук

Особливості контенту

Функціонал/оформлення

Як вас бачать

!!ПОПЕРЕДЖЕННЯ!!: Якщо ви користуватиметеся тамблером “не по-тамблерівськи” це не значить, що вам тут буде погано. Головне знайти свою аудиторію. Пробуйте своє. У обох цих соцмереж є як свої недоліки, так свої і переваги. Ваше віртуальне життя може стати приємнішим, якщо ви навчитеся цими перевагами користуватися.

Отже,

1. Для чого і для кого ці соцмережі корисні:

2. Хештеги і пошук:

3. Особливості контенту:

4. Функціонал/оформлення:

5. Як вас бачать:

Що я можу порадити усім новачкам? Розслабтеся і отримуйте задоволення. Це не робота(хоча, звісно, кому як). Насправді, правил нема, є лише етика і доречність. Не змушуйте себе робити те, що не хочете, шукайте те, що вам приємно.  

Якщо вам здалося, що на тамблері нудно, то зважте, що ще тиждень тому тут по-суті нікого не було. Цей свій блог я веду третій рік, і, коли я на початку шукала тут українців(що ведуть україномовні блоги), то їх було обмаль! І я дуже рада, що їх значно побільшало за кілька днів. У кожної соцмережі є своя етика поведінки, що або спрощує інтеграцію у спільноту, або навпаки. Досі(в період 2020-2022рр), за моїми спостереженнями, тамблер був доволі пасивною, споглядальною соцмережею. Сюди зайти - як розгорнути книгу чи журнал. Можна, звісно, написати листа редакції у відповідь, але нащо? Якщо допис сподобався - його лайкають і ребложать. Можуть написати комплімент. Але дискусій, гарячих обговорень, срачів я тут не застала.  Це, звісно, не значить, що невдовзі тут нічого не зміниться...

***

***  Покищо це все, що я хотіла сказати, але, можливо, буду доповнювати. Сподіваюся, вам було цікаво чи корисно. Бажаю натхненя для творчості і фідбеку у відповідь! гадка на згадку/// інші поради з користування тамблером ви можете знайти за тегом #поради з користування тамблером

[en-to-ua-by-me]

Дивні скорочення імен в англійській мові

1. Richard → Dick ???

Чому: ім'я Richard в Англо-Саксонських мовах звучало як Dickson, от і маємо збережене Dick

2. Robert → Bob ??? (Ну або ж Rob, що має сенс, але використовується значно рідше)

Здебільшого, сходяться на тому, що літера "R" була не стабільною у давніші часи, і могла замінятись на "D", "H" та "B". Це було пов'язано із різною традицією вимови імен на різних територіях де поширювались давні мови. От і маємо таку плутанку

3. William → Bill ???

Чому: William походить від германського Wilhelm, що вимовлялося із твердою першою літерою, себто звучало не як слабко виражене "в", а як повноцінне вольове "в". А в базованих на латинській мові романських мовах майже не було відмінності між звуками "в" та "б", тож скорочення Will перейшло у Bill через особливості звучання.

Подібне до речі й бачимо у сучасній іспанській, де v = b (vamos = і вамос, і бамос; vale = і валє, і балє і тд)

[maarchelll]

Декілька днів слухала подкасти про аутизм.

Це настільки незвичайно..те, які різні, цікаві, незвичні, особливі бувають люди.

Те, що ці особливості та відмінності взагалі існують - вже щось космічно-незрозуміле для мене.

Сподіваюся, що у майбутньому я матиму можливість поспілкуватися з такими людьми і навчуся робити це правильно.

(найбільшим непорозумінням для мене залишається ставлення певного % людей, до аутизму..ніби це те, що дозволяє відокремлювати людей з цим діагнозом від решти суспільства. Неприємно.)

Якщо ви знаєте цікаві книги / подкасти про це, то можете скинути в особисті повідомлення чи коментарі, я буду дуже щаслива!

[poisonousmelissa]

Раз на півроку виходжу з нечитуна і приношу вам книгу яку я прочитала. Цього разу це "Посібник зі знищення вампірів від південного книжкового клубу" авторства Ґрейді Гедкінс.

Присутні спойлери

Не вірте рорку я читала її 4 дні просто між ними була перерва в майже два тижні

Взагалі книга мені сподобалася, але завжди є але.

По перше з анотації і назви здається, що це детектив де дівчата з книжкового клубу будуть вбивати як мінімум одного вампіра. А насправді вампір там один ще й не класичний. Та і так вийшло що більшу частину книги ніхто з подруг головної героїні не вірить їй. При чому не вірить ще до того як вона каже що він вампір. Та і по суті більша частина книги про життя американських домогосподарок.

Читається легко, окрім деяких сцен, які противні і мерзені, але дякувати їх небагато і під кінець книги мені здалося, що градус мерезності таких сцен знивися. Видимо весь опис пішов на першу сцену з єнотом. Повірте мене нудило від цієї сцени. Інші реально легше пішли. Якоїсь боротьби проти вампіра по суті і не було. Ото в кінці всі зібралися і все. Та що там боротьба, про те що вампір то вампір всі дізнаються під кінець книги. Головна героїня не каже до останнього бо і сама не впевнена в цьому. Особливо після того, як звинуватила сусіда-вампіра в вбивствах, сусід-вампір всіх загазлайтив і гг після тиску всіх і в особливості чоловіка написалась таблеток і її там відкачували, а потім таймскіп на три роки.

Та і вампір якийсь не зовсім вампір. Від сонця йому просто погано, кров не те щоб прям п'є, а скоріше очищає свою проганяючи її крізь організм жертви. Регенерація, вічне життя і молодість присутні. Має контроль над щурами як мінумум. Ігнорує запитання про церкву. Коли "п'є" кров то робить це через хоботок з рота. Їм і кусає. А більше і не згадувалось.

Прям щоб детективу і не було. Докази гг дала інша жінка, частково подруги розкопали, але це подається просто як факт в діалозі.

Є прям напруженні і моторшні сцени які можна назвати прям горром.

Висновок: я не любитель книг про домогосподарок, але мені сподобалось, головне пережити перші 100-150 сторінок, а там вже і вампір вспливе. А якщо ви їх любите то вам точно сподобається. Головне обережніше з деякими сценами.

Я насправді багато чого упустила, щоб прям не переповідати сюжет книги.

Окремий список мерзких сцен: бабка їла єнота; іншу бабку об'їли щури; тарган ледь не заповз у вухо головній героїні, по ній в цій сцені взагалі багато що побігало; з подруги гг після зґвалтування вампіром витікала дивна жижа; і напевно сцена вбивства? самого вампіра, якщо її такою можна назвати, бо він навіть після розчленування ще живий був. Не те щоб вона була якось неприємно описано, просто оцей опис що там щось розрізали, що там щось відірвали мені був не дуже приємним.

[not4yourmind]

Voices in my head або любов до голосів

*багато букоф*

В певний момент свого життя я зрозумів своє не дуже типове захоплення голосами і взагалі музикою. Насправді, це усвідомлення прийшло до мене досить таки пізно. Чомусь я вважав, що подібне відчувають усі і дійсно зрозумів, що щось не «так» уже під час своїх стосунків.

Я закінчив музичну школу, маю червоний диплом там. Далась вона не легко. Пішов я туди через певну маніпуляцію батьків. Вони регулярно обговорювали між собою «сина маминої подруги» (без сарказму, Юрчик, той самий син, так і не закінчив музичну), який він молодець і як гарно грає на гітарі. Мені стало не те, що цікаво. Мені просто набридло це слухати і я сказав, щоб записали мене теж. «Відбір» в школу пройшовся максимально легко. Вже тоді я зрозумів, що вся ця авантюра не буде дуже мене втомлювати, бо навчання давалось легко. Сольфеджіо це комбінація математики, правил та просторового бачення (як я це собі пояснював) і воно не складне. Інструмент давався легко. Я буквально грав на ньому двічі на тиждень по 10 хвилин і виконував шкільну базу. Зараз за це соромно, бо через таке «пофігістичне» ставлення, я дуже багато чого втратив. Все змінилось десь на третій рік навчання. В мене включився підлітковий бунт і я з дому йшов в музичну, проте просто робив декілька кіл навколо села і в музичну так і не заходив. Так продовжувалось більше року і з одного з найкращих учнів я став найгіршим. В один день, коли я все таки потрапив на заняття мій вчитель розказав свою історію. В нього була вроджена вада серця. Я вже точно не пам’ятаю всіх деталей, але наче б то в нього якась частина серця була штучна і він регулярно відчував через це проблеми. З сім’єю не склалось і єдиною розрадою для нього була музика. Він топив у ній світ і поширював свою турботу на своїх учнів. Йому боліло від того на яких поганих інструментах ми граємо (мою гітару він самостійно ремонтував разів з 10, бо купити нову моя сім’я не мала змоги), йому боліло від того як ми не відповідально ставимось до нот, до відвідування і взагалі занять. Для нього музика була єдиним і цілісним світом. Навіть гітари – не основна його пристрасть. Він майстрував скрипки. І чомусь та бесіда… хоча це навіть не бесіда, це просто невеличкий монолог дуже сильно вплинула на мене. Як зараз пам’ятаю той дощовий день початку березня, того себе, який знову не вивчив нічого і той тихий, сірий кабінет… Після цього я подивився на музику під зовсім іншим кутом. І на навчання теж. Вже до травня я повернув кондицію і майже наздогнав поточну шкільну програму, а вже з наступного семестру мене почали готувати до олімпіади по сольфеджіо. Я на неї так і не поїхав, бо були якісь проблеми чи то в країні чи то з фінансуванням. Але кількість мого якісного часу на музику значно збільшилась. Олімпіади місцеві, участь в ансамблі, розібрані твори в позашкільному форматі. Я проводив багато часу в школі просто так. Слухав, як грають вчителі, ходив, тинявся і вслухався в класичну музику, яка лунала з кожного кабінету. Можливо, десь в цей період в мені сформувався певний смак та суттєво підвищилась якість «музичного» слуху.

Не знаю як пояснити, але це все дуже сильно впливає на мене і зараз. Я дуже сильно акцентую свою увагу на голосах і звуках. Особливо жіночих. Тобто… Я навіть не розумію як це працює, але людина мені значно більше подобається при першому контакті, якщо вона має гарний (для мене) голос. Оцінка відбувається якось само собою. Навіть зовнішність не має такого ключового значення. Я не можу описати ці голоси, але вони всі відчуваються чи що…

В колишньої був прекрасний голос. Я б навіть сказав надзвичайний. Я міг його слухати годинами. Не в останню чергу через особливості характеру – я більш мовчазний був, ніж вона. Але цей голос… Я не одноразово піддавався егоїстичному бажанню подзвонити просто, щоб насолодитись ним. Або просив голосові, щоб мати його «під рукою». Загалом так. Такі голоси зустрічаються досить рідко, насправді.  Я б навряд зміг жити з людиною, голос якої мені не подобається. Це проблема, напевно. В період студентства я декілька разів ходив на, ніби як побачення, з одною дівчинкою. Вона була дуже хороша та мила. Але голос був не той. Він був нормальний, просто відчуття надзвичайності не було. І це дурість така, бо людина то класна, наче. Але інакше не виходить. Зараз я стараюсь робити людям компліменти, коли чую приємний для мене голос. Вони іноді дуже дивно реагують. Але я наче нічого поганого не роблю, тому… можливо їм хоч трошки приємно буде.

Так само й з музикою. Я люблю, коли в мене в голові щось грає. Напевно в кожного бувають такі випадки, коли прокидаєшся і в голові грає якась пісня. Дуже чітко грає і не відпускає цілий день. Таке в мене бувало дуже часто. Прямо до бісиків часто і я дратував цим оточуючих. Насправді це по ділу. Я б і сам себе дратував. Мене називали «папугайчиком». Це було мило, але я не контролював це. Іронічно було те, що зустрічались пісні, яких я навіть ніколи не слухав направлено. Я міг її почути в когось збоку, або в супермаркеті десь. Зазвичай мені достатньо 1-2 рази почути мотив, щоб запам’ятати його. Не факт, що я зможу його свідомо відтворити, але така особливість буває.

Та й до чого я це все? Не знаю, насправді. Просто захотілось підсумувати це для себе. Голос важливий. Звуковий супровід важливий. І музика вже багато разів витягала мене з «прірви» життя. Навіть після завершення моїх стосунків саме музика надала потрібну підтримку, яку не дав жоден психолог. Я не розумію цього феномену. Нот всього 7. Але звучанням можна як вбити, так і оживити. Люблю ходити по місту під класику. Воно тоді набуває зовсім іншого вигляду. Люди навколо теж. Або ходити під метал, лишаючи внутрішню агресію в повітрі. Все ж. Це прекрасне відчуття. Я дуже хочу почати захоплюватись чиїмось голосом знову. Сподіваюсь це колись станеться, бо цього мені зараз не вистачає. Я буває сумую за її голосом. Ну але рухаюсь далі та не зациклююсь, нове життя. А поки що слухаю Олександру Копачевську, Фреді Меркурі, Честера Бенінгтона та Тейлор Момсен і живемо.

Ааа. А ще мені чомусь подобається картавість. Я офігів від того, що це вважається якимось порушенням. Я все своє життя вважав людей, які картавлять щасливчиками. Комбінація красивого голосу та картавості просто вбивча для мене. В хорошому сенсі. Хоч я й співчуваю таким людям. Напевно вони мають чимало проблем через це в шкільний період, бо все таки діти жорстокі. В мене був одногрупник, який вважав легку форму цього «порушення» дуже негативною рисою в собі. Він завжди виправлявся, шукав як пояснити все оминаючи букви «Р». Але я навіть не одразу зрозумів, що щось не так. Він мені прямо на пальцях пояснював. Теж пам’ятаю той дивний діалог. Було таке враження, що стикнулись два паралельні світи. Шкода його, бо такі думки явно були не з хорошого життя. Зрештою… зрештою отак. Голоси. Мені важливі голоси. Тендітні, ніжні, впевнені, високі, дзвінкі, низькі, тихі, спокійні, напористі, мелодійні, пусті, скляні, чисті, не досконалі… Взагалі, досконалість – це фікція. Кожна комбінація тонів, яким люди проводять комунікацію між собою унікальна і прекрасна. Головне знайти її особливість та відчути.

[meowluox]

іноді мені стає трошки сумно коли задумуюсь про те що з мого оточення тільки я по-справжньому серйозно вивчаю психіку та особливості людей а також типи тих ким дорожу з усіх типологій і методів самопізнання які опановую але ніхто не робить подібного для мене.

в такі моменти здається що я знову забагато піклуюсь про інших не отримуючи у відповідь того ж. але це швидко минає адже я в першу чергу займаюсь дослідженнями заради власної цікавості плюс іноді використовую для власної вигоди.

і хто мені що зробить якщо паралельно я допомагаю кому можу:р

[masterzoo]

Декоративні щури - розумні, милі і зовсім не страшні

Чудово мати домашніх щурів як вихованців! Їхні милі носики та розумні очі наповнюють серце теплом, а кумедні трюки та швидкі рухи розважають і розчулюють.

#гризуни #щури #кормдлягризунів #майстерзоо

[kharytyna]

Те, як нейротипові в Твіттері ображаються та горять на те, що нейровідмінним важко й некомфортно з ними спілкуватися, бо першим максимально начхати на наші особливості...

Це звісно повний треш...

Їм значить можна називати нас йобнутими/хворими на голову, а нам заборонено казати про свій жахливий досвід спілкування із нейротиповими, які срати хотіли на наші особливі потреби?

[sivtermo]

Котел Bosch Tronic Heat 3500 ♨️ Електричний ♨️ Огляд ♨️ Особливості ♨️ ...

[mathrosnetua]

[feyapyva15]

Скоро буде нт з писання. Дажилі. Здається, що я підзабув особливості різних типів текстів. Ну і сьо, більше нічого мені сказати.

[sharp-as-c]

кава з молоком - любов

так, я не пʼю трушну моцну каву, бо від міцної кави або великої концентрації какао (навіть в чорному шоколаді) мене нудить, такі ось особливості організму

[en-to-ua-by-me]

explain

| verb | /ɪkˈspleɪn/ |

Пояснювати

Explaining features of travel in time and space is complicated

Пояснювати особливості подорожей у часі та просторі - складно