#Огляд

[blog-of-restless-dreams]

Нарешті я пройшов RE4 Remake, це було важко, але я це зробив. Гра чудова, але оригінал я ніколи не забуду й можливо буду обидві перепроходити. Нова четвірка взяла найкраще з оригіналу й додала багато нових елементів, які достатньо класно вписані в сеттинг цієї частини. Загалом, вийшло чудово, старим й новим геймерам я рекомендую пограти! Якщо не впевнені щодо придбання, то пограйте у демку, можливо вам сподобається)

[karen-chan-nya]

📖Огляд на друковане видання Маленького грибочка. Том 1.📖

Ваша Вельмишановна Перекладачка дістала собі примірничок офіційного англовидання і знайшла де цим похизуватися вирішила показати його вам.

Тож, почнемо з базового

Видавництво: Peach Flower House (американці)

Мова: англійська

Серія складається з двох томів, в першому рівно 400 сторінок

Папір: посередньої якості. Жовтуватий, але не надто тонкий.

Обкладинка: м’яка (очікувано), арт на фонтальній стороні гарний, якість картинки задовільна, але задню стону могли б і краще оформити.

Друк: всередині все нормально. Без браку, чіткий друк, стандартний шрифт і комфортного розміру.

Бонусні/внутрішні арти: відсутні (і дуже шкода)

Тож, сама якість видання середня. Нічого видатного, але й не те щоб погано. Просто і базово. Якщо порівнювати з SevenSeas, то вони їм значно програють. У 7seas, особливо в нових серіях, оформлення і якість просто що слинки текуть.

Приємні штучки: як ви можете бачити на фото, на початку кожного розділу винесена якась цитата з нього. Як на мене файна ідея, мені сподобалось. А ще мені подобається шрифт заголовків.

Ціна: за таку посередню якісь, мали б брати менше. Чому вона коштувала дорожче, ніж томи 7seas в офігезній якості? Плюс я ще за доставку дофіга доплатила, але це вже мої проблеми.

Загальна оцінка: 7/10, де останній бал за мою любов до самої книги

[sweetsoursalty]

Найпопулярніші книги, що я читала в 2022 році: ч.1

від 4 мільйонів до 100 тисяч читачів

Починаю серію постів про всі книжки, які окрім мене читали ще мінімум 1000 людей, від найбільш до найменш популярних. Пишу назву і авторів тією мовою, якою читала книгу. Даруйте за картинки різних розмірів, сподіваюся, це не дуже муляє око!

1.  1984 - Джордж Орвел, США, 1949

Тоталітарне суспільство майбутнього, де цілком іґноруються базові гуманістичні принципи, а влада здійснюється за допомогою безкінечної війни, терору, залякування й інформаційного одурманення неселення.

Зараз - саме час нарешті прочитати цю книгу. Хоча б тому, що більше такого шансу може і не випасти. Текст викликає дуже сильні та складні почуття, з якими треба побути наодинці. Мене він схвилював аж занадто, набагато більше за...   ↓

2. Колгосп тварин - Джордж Орвел, США, 1945

В романі алегорично відображено події під час становлення та існування епохи Сталінізму перед Другою світовою війною.

Перше видання українською мовою водночас було другим перекладом повісті іншою мовою. Перша передмова, написана Дж. Орвеллом до цієї книги, була саме для українського видання, автор також сам сплатив кошти за український наклад.

3.  Сховище. Щоденник у листах - Анна Франк, Нідерланди, 1944

Голокост очима підлітка. Щоденник 13-річної єврейської дівчинки, яка разом із своєю родиною ховалася від нацистів на горищі будинку в окупованому Амстердамі.

Плакати, сміятися, надихатися, знову плакати. Наш світ був би набагато багатшим, якби певні нації не вирішували час від часу робити геноциди.

4.  Опівнічна бібліотека - Метт Гейґ, Великробританія, 2020

Десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченними книгами. І кожна з них — це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя таким, яким воно є; в інших — історії життів, які ви могли б прожити, якби в певний момент наважилися щось змінити. Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти… Нора Сід — одна з тих, хто отримав такий шанс.

Антисуїцидальна книга, що змушує задуматися над своїм життям та тими виборами, що робила впродовж нього. Одночасно сумна, легка та надихаюча. Сподобалася більш-менш відкрита, досить адекватна кінцівка без слащавого романтичного хеппі-енду, якого я трішки боялася, поки читала.

5.  У дикій глушині - Джон Кракауер, США, 1996

Захоплива історія Кріса Мак-Кендлесса, що знехтував можливостями блискучої кар’єри і відцурався родини, аби втілити свою заповітну мрію — пожити самітником у глушині Аляски. Чому за здійснену мрію юнаку довелося заплатити найвищу ціну?

Розслідування безславного життя і не менш безславної смерті молодого американця, який начитався російської класики, пішов до лісу і помер. Написано цікаво, але тема - м’яко кажучи так собі.

6.  Татуювальник Аушвіцу - Гізер Морріс, Австралія, 2018

У 1942 році у концентраційному таборі «Аушвіц» зустріли одне одного Лалі Соколов та Гіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий… Це було кохання з першого погляду.

Моя найгірша книга 2022 року. Абсолютно брехлива і маніпулятивна історія, романтичне порно про концтабір. Написана без будь-якої поваги до пам’яті Голокосту. Книга внесена до чорного списку музею Аушвіцу.

7.  Кораліна - Ніл Ґейман, Великобританія, 2002

Шукаючи цікавих розваг, Кораліна насмілилася пройти через таємничі двері у світ, який хоч і подібний до її власного, але прикро від нього відрізняється, і там їй доводиться кинути виклик моторошній істоті, яка називалася її «іншою мамою», щоб врятувати себе, своїх батьків і душі трьох інших дітей...

Так і не зрозуміла, чого всі так пруться від цієї історії, люди рекомендують її дітям, а сам автор взагалі писав її для своїх маленьких донечок: вона ж реально страшна! Я і в 23 роки погано спала після прочитання, добре що в моєму дитинстві цієї книжки не було, а то б вирісла ще більш полохливою та невротичною, ніж я є тепер.

8. Молоко і мед - Рупі Каур, Індія, 2014

Ліричний збірник Рупі Каур — це відверта, хоробра й чуттєва поезія, яка захоплює з перших сторінок. Кожен може знайти в цих коротких, емоційно сконцентрованих й пронизливих історіях щось із власного життя.

В мене щодо Каур були занижені очікування - якась тп-шна інста-поєзія, так думала я, поки не прочитала її сама. Вельми сильна і нестандартна збірка в прекрасному українському перекладі.

9. Мистецтво війни - Сунь-дзи, Китай, 500—200 до нашої ери

Один з найвідоміших трактатів всіх часів про війну й тактику військових дій, який є путівником для багатьох відомих воєначальників і політиків.

Щодо Сунь-дзи мої очікування були, навпаки, сильно завищені: хотіла прочитати щось на кшталт маккіавелівського “Державця”, але було нудно до позіхання, попри невеличкий розмір.

10.  Зоряний пил - Ніл Ґейман, Великобританія, 1998

Трістран пообіцяв повернути зірку, що впала з неба. Він вирушає у подорож, щоб здійснити бажання коханої, прекрасної Вікторії Форестер — і опиняється у зачарованому світі, що лежить за муром простого англійського селища.

Це було смішно, еротично, захопливо і справило на мене куди краще враження, ніж “Кораліна”. Тільки для дорослих читачів!

11. How the Grinch Stole Christmas! - Dr. Seuss, США, 1957

Злобний Грінч викрадає Різдво, але щось іде не так...

Дуже дивна - як і все, що написав С’юс - американська дитяча класика, з якою ми знайомі хіба що за фільмом, що, можливо, й на краще.

12. Oh, the Places You'll Go! - Dr. Seuss, США, 1990

Віршована ода дорослішанню.

Одна з найбільш мотивуючих і цілющих дитячих книжок що я коли-небудь бачила. Просто прекрасно. Готує маленьких читачів для реалій дорослого життя, а тим, хто це життя вже побачив, буде натхненням йти далі.

13.  Маус: Сповідь уцілілого - Арт Шпіґельман, Польша, 1980

Автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, що його батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого).  Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної.  Значною мірою, “Маус” досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.

Це приклад вже ставшого класичним візуального та наративного сторітелінгу, що мітить в саме серце і не лишає байдужим жодного читача. Вважаю, що цей мальопис потрібно вивчати в школі.

Далі буде :)

[foolish-neko-reads]

"Я, робот" А. Азімов

В домашній бібліотеці мого покійного дідуся я, на свій подив, знайшов україномовні книги. Щиро дякую йому за це. Він був дуже розумною людиною, поліглотом. І мені дуже шкода, що я вже ніколи не зможу дізнатися з якими почуттями він ці книги купляв і читав. Але мене тішить думка, що колись його пальці торкались там, де тепер торкаються мої.

Перш за все хочу відзначити одну цікавинку - у передмові до циклу зазначено: "Батьки вивезли хлопчика з Росії, коли йому було три роки..."(себто 1923го), а також просковзує засудження капіталізму. Вушка радянської цензури і пропаганди не те що стирчать, вони майоріють. А Азімов був білоруським євреєм. І в Росії ніколи не жив. Отак совок підмінює поняття. Азімов народився ще до встановлення радянської диктатури і виїхав через рік після, але Кремль все одно записав його до "росіян". І все це - в українському виданні. Навіть українською мовою той, хто писав передмову, не міг сказати правду, а мав підкорятись цензурі і виправдовувати переклад загрозливої комуністичної літератури тим, що Азімов буцімто був росіянином.

***

Що ж до самої збірки, то вона мені дуже сподобалась.

Дія одного з оповідань як раз відбувається 2021 року. І за уявленнями Азімова люди вже пересуваються літючими таксі та облаштовують станції на Марсі й Меркурії. Разом з тим, помітно загальну тенденцію того, що люди не можуть передбачити технічний прогрес майбутнього. Азімов уявляв, що до 2030х з'явиться бездротовий та відеозв'язок, але він бачив його як чорно-біле зображення на екрані. В цілому, його майбутнє - це просунуте 20 сторіччя з усіма технологіями і уявленнями з 20 сторіччя.

Це мило і зворушливо. Можна також прослідкувати як уявлення людства про майбутнє змінились від часів Г. Веллса з його неймовірною "Машиною часу" до часів Азімова та його легендарної робототехніки.

Також мені подобається погляд Азімова на розвиток індустрії роботів і штучного інтелекту. У його всесвіті люди радикально вирішили питання, які ми зараз підіймаємо у таких творах як "Детройт: стати людиною", "Видозмінений вуглець", "Любов, смерть та роботи". Роботи та андроїди заборонені до використання на колонізованих людьми планетах, заборонено надавати їм людської подоби. Робот має зовнішньо разюче відрізнятись від живих істот. Проте, не всі його персонажі дотримуються цих правил.

У цьому циклі оповідей Азімов підіймає тему психології штучного життя, створеного людиною. І, як у будь-якої мислячої істоти, в них виникають свої прагнення, дилеми, страждання, й навіть релігія.

Це дуже легке та приємне читання для поціновувачів сай-фаю, ШІ та пригод. Попри те, що Айзек Азімов був вченим, професором, доктором наук, його книги зрозумілі читачеві з будь-яким багажем знань.

Тепер я хочу прочитати ще одну збірку його творів.

[sivtermo]

Ferroli 🔥 Виробництво інженерної та теплотехнічної техніки 🔥 Італія 🔥 ...

[zahnybida-blog]

(via Прощавай Крістофер Робін (2017). Рецензія на фільм)

[grom222]

Огляд сучасних стандартів Wi-Fi: Wi-Fi 6 і Wi-Fi 6E

​​​​​​​Сумісність роутерів з провайдерами та інтернет-стандартами залежить від декількох факторів, включно з підтримкою відповідних нормативів і протоколів. Важливо враховувати, що стандарти Wi-Fi та інші технології можуть змінюватися.... Читать дальше »

[koreausedcar]

#вживаний автомобіль #експорт вживаних автомобілів #продаж вживаних автомобілів #дилер вживаних автомобілів #дилер на експорт вживаних автомобілів #огляд експорту вживаних автомобілів #стартап на експорт вживаних автомобілів #прайс-лист на експорт вживаних автомобілів #експорт вживаних автомобілів #експорт вживаних автомобілів ціна #експортне агентство вживаних автомобілів #сайт експорту вживаних автомобілів #продаж вживаних автомобілів #комплекс експорту вживаних автомобілів #Рада з експорту вживаних автомобілів #01077667777 #вживаний автомобіль #koreausedcar https://korean-used-car-export-association.business.site #usedcarkorea(중고차수출단지협의회에서) https://www.instagram.com/p/CqdHqI0LmRG/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[andrewnich]

Значення символів DualShock (Playstation) Яке значення мають геометричні фігури на кнопках геймпадів DualShock від PlayStation різних поколінь? Хто був дизайнером символів та яке їх значення? У цьому відео на каналі "Таємна кімната" я розповім про Teiyu Goto - культового японського дизайнера електроніки компанії Sony, який зробив великий вклад у розвиток ігрової індустрії та посприяв тому, щоб сучасні ігрові геймпади еволюціонували та стали такими, якими ми їх знаємо. Від перших PlayStation Controller, DualShock різних поколінь і до революційного DualSense PS5.

[zephyread]

🌳Мемуари лісу

Мікаель Брюн-Арно

⭐10/10. Хочете почитати про лиса-книгаря? Вам сюди. А чутливу історію про старих, у яких вік поступово забирає пам'ять та здатність ясно мислити? Теж сюди.

Ця книжкова серія заворожує ще з обкладинки. Дизайн та ілюстрації завжди важливі, хто б там що не казав, тож ілюстраторка Саное створила справжній шедевр.

Видавництво "Наша ідея" поки випустили 2 з 4 томів.

Персонажі: Арчибальд Лис — головний герой, власник книгарні, що передавалася з покоління в покоління.

Том 1. Спогади Фердинанда Крота

Арчибальд допомагає своєму старому у всіх сенсах слова другові Фердинандові Кротові подорожувати місцями, в яких Фердинанд колись побував, з метою знайти мемуари Крота, а також згадати про те, куди ж зникла Фердинандова дружина — Мод.

Том 2. Щоденники Корнеліуса Лиса

До книгарні приходить Селестен Вовк з документами про те, що насправді книгарня належить родині Вовків. Тепер Арчибальдові треба відшукати щоденники свого діда Корнеліуса, щоб розгадати таємницю того, кому ж справді належала крамниця і який зв'язок між Корнеліусом та родиною Вовків.

Головними темами є таємниці і те, як вони шкодять родині і близьким. А також не менш важливим є зображення хвороби Альцгеймера, склерозу та інших причин, через які старі втрачають розум. Якщо у вас є родичі, сусіди чи знайомі, які забувають те, що сталося декілька хвилин тому чи навіть те, хто ви такі — ця історія не залишить вас байдужими.

_ _ _ _

Особисті враження:

Кожен раз, коли я думала "Та ні, автор не заведе історію СЮДИ" чи що розв'язка буде дитячо оптимістичною — я помилялася. Автор не боїться робити історію місцями похмурою і навіть трагічною. Але все ж після прочитання в мене залишається на душі тепло дитинства.

Також другий том особливо порадував. Невеликий спойлер: old man yaoi продовжує вигравати, я пищала від захвату як різана.

[maraprymara]

Раптовий огляд на "Дім Солі" Світлани Тараторіної.

Оцінка - 10/10.

Загалом, для любителів фантастики, і саме жанру постапокаліпсису, це дуже хороша книга. Змальований світ цікавий, сповнений дивини, оживших легенд і навіть магії. Для мене це було цікаве поєднання саме магії і постапокаліпсису, адже всі ми звикли, що постапокаліпсис здебільшого — це фантастика, а отдже і технології, ніякої тобі магії, то все для фентезі.

Сюжет. Сюжет розгортається фактично в двох лініях часу. В одній лінії нам розповідають про причини, у іншій ми бачимо уже наслідки. Наслідки подій, що почали закручуватись тисячі і тисячі років тому. Я цей зв'язок, на мою думку, вельми цікавий.

Персонажі. Особисто у мене серед персонажів (яких багато) ніхто особливо не сподобався, хоча вони всі були по-своєму цікавими. Просто я нікого не виділила саме для себе. І мені здається (виключно суб'єктивна думка), що персонажі саме у цій книзі і задумувались таким чином, аби бути на рівні одне з одним, щоб читач, замість прив'язатися до когось одного, зміг бачити картину більш загально чи що. Для мене це був цікавий новий досвід читання, коли всі персонажі по рівню моєї залученності до них і їхніх історій +- на одному рівні.

Пару слів про. Всі імена у книзі не випадкові, всі легенди не вигадані. Якщо після прочитання добряче помучити гугл можна багато чого нового дізнатися про культуру кримських татар, про їхню історію. Так що ця книга свого роду ще і пізнавальна, принаймні вона заохочує копати глибше в історію Криму, що, на мій погляд, додає їй балів.

Тож, рекомендую купити і прочитати.

[aileenpalladi]

Книжкова поличка «Відьма і Вампірка»

Франческа Флорес “Відьма і Вампірка”

5/10

Саме цієї книжки мені не вистачало у ранньому підлітковому віці, коли все подібне фентезі крутилось довкола любовних трикутників між хлопцями і дівчатами. Десяток років тому я була б у шаленому захваті від кожного розділу. Від кожного погляду головних героїнь одна на одну.

Стосунки між дівчатами-підлітками в даній книзі описані неймовірно прекрасно. Їхні думки, слова і ніжна ніяковість – саме те, що відчуваєш, будучи маленькою дівчиною, якій подобаються інші дівчата. Навіть зараз все це викликає у мене величезний сентимент, власне через який я настільки щедра в оцінці.

На цьому плюси даної книги закінчуються, якщо не враховувати розкішну обкладинку.

Світобудова просто жахлива. Основні події обмежені двома містечками та лісом, але всі вони належать до безіменної імперії, про яку здебільшого нічого не відомо. Також згадується інша країна – Сарен, представників якої в цій імперії вкрай зневажають, але причини нам авторка не пояснює. І це враховуючи, що обидві головні героїні мають етнічний зв’язок з Сареном, за який їх цькували в дитинстві.

З міфологією світу також не все добре. В історії фігурують лише два види відьом – відьми Полум’я та відьми Кореня, але кілька разів в тексті згадуються відьми Бурі. Де вони? Чому їх немає в місті? Як працюють їхні сили? Всі ці питання залишились без відповідей, хоча батько однієї з головних героїнь знову ж таки відьмак Бурі. Щодо його смерті, то взагалі складається враження, що авторка ставиться до читачів як до ідіотів. Відьмак Бурі, потрапивши в срібну пастку-сітку, просто провисів на дереві кілька днів, бо не зміг вибратись і помер? Кхм, ну нехай.

Чи є інші види відьом нам теж невідомо.

Взагалі мотивація персонажів шкутильгає на обидві ноги. Тут абсолютно всі основні персонажі в певний момент або різко змінюють свою думку, або зраджують своїх близьких, без видимої на те причини. Єдиний, хто залишався вірним собі й водночас найогидніший з усіх персонажів – Зенос, вітчим Ави. Вся його взаємодія з падчеркою виглядала як прозора метафора на зґвалтування й читати це було неймовірно гидко. Добре, що в кінці вона його вбиває, але як на мене він замало страждав, зважаючи на ті “експерименти”, які ставив над нею. Наприклад: обпікав її сріблом, морив голодом, відрізав частини тіла та інше.

Детальніше не хочеться навіть вдавались в персонажів, бо хороших серед них немає. Навіть головні героїні – Кає та Ава, зраджують одна одну, наражаючи на смерть. І не один раз.

Окремо – про стиль авторки. Готуйтесь, що книга буде постійно повторювати сама себе. І тут не тільки справа в описі однієї й тієї ж сцени, від особи кожної з героїнь, а й в тому, що вони прокручують в голові ті самі рефлексії, які відбулись вже кілька розділів тому. Навіщо? Незрозуміло. Щиро вважаю, що книга була б в два рази коротшою, якби всі повторення прибрали.

Справді єдине хороше, що є в цій книзі – щирий та щемкий опис почуттів. Якби в ній не фігурувала романтика між двома дівчатами, я б її навіть у руки не взяла.

Наскільки я була щаслива, що нарешті видали казку, в якій орієнтація героїнь – щось звичне та приймається ними обома з легкістю, настільки ж залишилась розчарована якістю сюжету. Щиро сподіваюсь, що в майбутньому буде з чого обирати й можна буде радіти книзі не тільки тому, що в ній гармонійно описані лесбійські стосунки, а й тому, що вона неймовірно якісна.

[foolish-neko-reads]

Василь Стефаник

Хоч Василя Стефаника і відносять до течії експрексіонізму, та його твори геть не схожі на Майрінка.

У творах Стефаника відображена душа українського народу - зболена, поневолена, виснажена тяжкою працею, окупацією, війнами, ярмом панщини, але яка все ще прагне волі. Він зображав побут українського селянства. Не пасторальну картинку веселих кумів, яку малювала пропаганда окупантів, а глибинні проблеми суспільства. До того ж, його твори цікаві тим, що це погляд українця, який жив у Австрійській Імпрерії, а згодом у Польщі. Але все ще на території України.

Це фото не має ніякого стосунку до новелів Стефаника, це просто засніжений Бабин Яр.

Твори Стефаника дуже реалістичні, побутові, змістовні. Вони змальовують якусь невеличку окрему сцену из життя селянства, але завжди - тяжку, тужливу, зболену. Життя селянина в будь-якій країні було тяжким. Стефаник і сам на початку життя зазнав поневірянь, тож цей смуток був близьким йому до душі.

Читати його твори не дуже легко. Мова в нього діалектична, відрізнається від тієї, до якої звикла більшість українців. Та ще й мова у різних областях України 19ст. могла розвиватися по-різному, бо там, де не було росії, не було і зросійщення мови (але були свої особливості, бо імперія - це завжди імперія). А ще дуже помітно, скільки всього ми втратили або забули. Зараз у мові українців присутні такі слова, як "ну", а герої творів Стефаника використовують "аді", "май" - які, припускаю, більш українські. Також зустрів таке слово, як "ци(і)зорик" - складаний ніж. Просто, лаконічно, але хоч хтось чув це слово? Ми стільки всього позабували через імперії, які винищували наші мову та традиції.

Якщо до самих творів, то всі вони драматичні і життєві. Коли порівнювати, то найбільш схожими до Майрінка мені здалися двоє оповідань - "Моє слово" та "Дорога". Як на мене, вони дуже образні, якість безособистісні. Більше про почуття і відчуття, ніж про матеріальну дійсність.

Ось такий він, Василь Стефаник, який так прагнув доєднатись до України, з'єднатись із нею, і відчував себе в ізоляції у Австрійській Імперії. Гадаю, з цього теж можна взяти урок - українці є українцями. Яка б доля нас не спіткала, але ми маємо єднатися і берегти свої історію, культуру, мову, націю.

[sivtermo]

Тепла підлога ZURR ♨️ Нагрівальні мати, DC MAT ♨️ Кабелі, DC CABLE ♨️ Ог...

[mira-k]

Огляд на альбом TXT - The Name Chapter : Temptation

Devil by the Window

Вона класна, приємна, реально та пісня, яку я ще місяць слухатиму, є у ній певна чарівність. Вона за вайбом абсолютно те саме, шо я уявляла собі після тизерів, те, чого я чекала

Sugar Rush Ride

ЦЕЙ СВИСТ, ЯКБИ Я ВМІЛА ТАК СВИСТІТИ, ТО РОБИЛА Б ТАК ПОСТІЙНО, І МЕНЕ Б ВЖЕ ВИСЕЛИЛИ. Про кожну пісню з альбому можна сказати, що вона приємна, а ця ще з твістом, який не видається окремим чи недоречним (так, ви знаєте, про чиї пісні я говорю)

Happy Fools

Це вже десь було. Маю на увазі не те, що вони сплагіатили, а саме звучання, настрій та стиль(?). Додає трішки різноманітності звучанню альбому, але очевидно не моя улюблена

Tinnitus (Wanna be a rock)

Мені так сподобалася мелодія, що мозок ігнорував те, що там є якісь слова, що вони співають. То все сприймалося як приємне доповнення.

Farewell, Neverland

Для мене тут усе ідеально, треба ще щось додавати?

Загалом альбом чарівний (поки не можу дібрати іншого слова), але дуже мало. От наче припідняли завісу, дали доторкнутися до чогось магічного, дізнатись, що світ не обмежується лише тими нудним людьми, яких ти знаєш, є в ньому щось надзвичайне і тут же її відпустили. Думаю, це те, що я постійно слухатиму на повторі, та все ж воно досить стане звичним. Хоча насправді, є дві пісні, які (як поки що здається) слухатиму ще не місяць і не два.

Скріни позичила у пані з тві: https://twitter.com/holyshine__/status/1618843202446065664?s=19