#ребрами

[top100k]

Бандаж на коленку ⏩⏩ https://kahgo.ru/O3GbbWi

💡 GENUTRAIN: ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ ОРТЕЗ ДЛЯ ИСЦЕЛЕНИЯ КОЛЕННОГО СУСТАВА

Лучший фиксатор с силиконовой вставкой по мнению ревматологов

Самое главное вовремя сделать первые шаги.

Медики бьют тревогу, все-таки нелеченные проблемы ног — непосредственный путь к инвалидности. С ними вы на веки веков позабудете о радостях энергичной жизнедеятельности.

Тщательно проверьте, нет ли у вас таковых симптомов:

- Изводит ноющая боль в колене в период передвиженья или в положении покоя.

- Больно облокачиваться на коленные чашечки.

- Колено вздулось и покраснело, а таблетки и мази не помогают.

- Сустав полностью не сгибается, “клинит” и щелкает.

- Ощущаете расшатанность, колено прогибается, когда вы опираетесь на ногу.

Если вы увидели себя хоть в одном пункте, то требуется сразу начинать лечение. Ортез на коленный. Наиболее быстрый и безопасный метод - одевать ортез GenuTrain. Наколенники thor force цена. Он не только устранит боль, отёк, хрустение и неустойчивость, но и снизит опасность вторичной травмы на 90%. Наколенник орто нкн 200 отзывы.

Взгляд врача-ревматолога. Бандаж на коленный сустав купить в аптеке.

Валентин Дикуль - заслуженный доктор биологических наук, создатель сети центров излечения суставов и позвоночника. Ортез при повреждении мениска.

Более 20 лет я занимаюсь реабилитацией пациентов с всевозможными суставными отклонениями. Шина для коленного сустава 0 20 купить. И могу с уверенностью заявить, что заболевания суставов и позвоночника способен излечить всякий, но только если к этому подступить ПРАВИЛЬНО. Как измерить наколенник.

Не так уж и важно, потянули вы связку или ударились коленом, для грамотного исцеления требуется исполнить три легких процедуры: обездвижить сам сустав, зафиксировать обл��сть около сустава и гарантировать интенсивное кровообращение в травмированной площади. Магазин ортезов в москве.

Чтобы достичь желаемого результата в собственных реабилитационных центрах я советую лечащимся Ортез GenuTrain. Бандаж на коленный спортивный. Как мне кажется, именно эта конструкция помогает мгновенно реанимировать сустав и избегнуть побочных эффектов. Как правильно подобрать наколенник.

GenuTrain - усиливает восстановление не только в состоянии покоя, но также в период передвиженья. Брейс на коленный сустав цена.

Когда вы передвигаетесь, особенная силиконовая вставка с выступами производит активный массаж мягких тканей и надколенника. Бандаж на коленный сустав купить в аптеке. А объемная вязка организовывает эффект компрессии, за счет этого запускается цикл заживления и возвращается бывшая подвижность сустава. Купить бандаж на колено.

Pекламa - Инфoрмaция о рeкламoдатeле пo ссылкaм в описaнии

Бандаж на коленку #Бандаж #на #коленку

[airett]

Мы снова здесь, во власти вечной мерзлоты

Согреться можно, лишь до тла сгорая

Под ребрами храня остатки остатки теплоты,

Мы год за годом ждем спасительного мая

[redlipswolfeyess]

𝐛𝐨𝐨𝐤 𝐚𝐧𝐝 𝐜𝐨𝐟𝐟𝐞𝐞

Возможно, моя любовь к весне покажется чем-то странным и чужеродным, но я с особым трепетом жду нашей встречи после долгой, затяжной и суровой зимы, однако март уже который год преподносит мне неприятные сюрпризы. Сначала был сезонный грипп с высокой температурой, низким давлением, когда не было сил выйти из квартиры и просто вдохнуть свежего весеннего воздуха, а теперь нескончаемые ракетные опасности и тягостное чувство тревоги , что змеится под ребрами у каждого, кто живет в Белгороде.

Пытаюсь забыться с книгой «Север и юг» - литературный эскапизм всегда спасает, когда хочется на время сбежать от вышеописанной реальности.

Стиль Элизабет Гаскелл прекрасен как в описании чувств, так и окружающей обстановки. Она с филигранной точностью передаёт различие нравов жителей севера и юга. Если Хелстон — это живописная деревушка будто из сказки с чистым воздухом, благоухающими цветами и сочными плодами, то Милтон — северный промышленный город с дымом и гарью от работающих заводов и суровыми нравами местных жителей.

Викторианская литература — моя римская империя.

[meowluox]

декілька хвилин до кінця мого дня народження який я точно запам'ятаю на відміну від усіх попередніх.

якось завжди в цей день відчувалась меланхолія і безнадія навіть а привітання й побажання інших змушували потайки плакати потім. бо "як ви смієте брехати мені що любите коли насправді я самотня і нікому не потрібна?"

малютка лі насправді ніколи не була самотньою але вона була одна через те що я себе не чула. я щаслива що в цьому році це почало змінюватися.

Ліна — мій справжній скарб мій янгол. звичайно сьогодні я купалась в увазі інших але вона... під ребрами розливається приємне тепло кожного разу коли я згадую наші взаємодії її прекрасну презентацію в якості подарунку нашу телефонну розмову наші розмови текстом. якщо відверто я ніколи не відчувала стільки кохання і турботи від іншої людини і мені ще варто звикнути до того що все це дійсно моє але я так вдячна безмежно вдячна.

дякую моєму простору за цей день. дякую всім кого я люблю і хто любить мене. і дякую собі.

[mantikora09]

Генриетта — куда более странное место, чем обычные небольшие городки, заключенные в кольцо темного леса, скованные местным нравом и неожиданными происшествиями.

Этот город растит для себя великое и набухает, храня секреты.

Например, он хранит тайну одного хмурого юноши, которую город еще и сам не постиг, его время придет, а пока юноша делит свои бессонные ночи с другом и учится греху.

Фабрика, стоящая чуть поодаль от основного сердца города, полна книг, пыли и мальчишеских голосов. Но ночью она наполняется еще влажными следами губ по шее, звуками теплой ладони в чужих трусах, скомканными стонами, которые Ганси сглатывает, в надежде удержать.

Это началось само собой, один потянулся навстречу, второй решил не отталкивать. Происходящее трудно было назвать любовью, скорее это подростковая похоть, яркая, жгучая, остро пахнущая. Желание, которое стукается зубами о зубы в яростном поцелуе. Горячие бедра на чужих коленях, любопытные прикосновения, которым еще интересно изучать чужое тело, находить его слабые места, играть с чужим наслаждением.

Ронан никогда не был ярко-эмоциональным или нежным, но его любви вполне хватало, на преданность, а забота Ганси о нем была сродни заботе супруга. Хрупкий союз, по-настоящему расцветающий лишь бессонными ночами.

Но, как и любой хрупкой сказке, этому действу суждено разбиться тысячей осколков, ведь мертвый король ма��ит, а сила за ребрами кипит сильнее с каждым новым днем.

Как часто они будут вспоминать о руках друг дуга?

[istoma-v-doma]

роздуми #4

Світ мінливий і ми теж.

Наче рух з'їдає мене з середини.

Я за тобою сумую

І ти мабуть теж

Там де болить поміж серцем і ребрами .

[mrs-spleyleman]

Настроение чтобы почесали внутренности за ребрами

[puzzlewordss]

ПЕЧЕНІ ЯБЛУКА

ПЕЧЕНІ ЯБЛУКА Всі персонажі належать їхнім авторам. Ідея належить Аурум - моя подруга, без якої я б так і не наважилась писати на публіку.

Все, описане у даній роботі є фаноном і у жодному разі не претендує на істину. Події розгортаються у сучасному АВ(альтернативному всесвіті) і стосуються оригінального Андертейлу або Андерверсу тільки побічними натяками.

***

Дрім згадував той день, здригаючись. 

За своє життя він бачив багато. Вийшовши з кам'яного "панциря" із сумнівним призначенням Хранителя Позитиву, скелет стрічав різних жахіть. Від хвороб до смертей, подекуди навіть праху на власних долонях; не злічити сльози і кров, якими безліч разів була просякнута його одіж, вересків відчаю, які відлунювали усередині черепа - із подібним Дрім стикався часто. Можливо, навіть, частіше, ніж метафорично дихав. Інакше кажучи, він зачерствів. Набрався досвіду, і тому рішуче впевнився, що вже нічого його не вразить. Хіба що новина про розрух, спричинений у якомусь АВ Найтмером, але і з тим вже давненько було укладено перемир'я. 

Здавалося б, життя світлого хранителя поступово ставало на місце. Причому так, що він завів сім'ю, коли раніше навіть думати вагався про подібне. Але, із різко зменшеним обсягом роботи і приємним монохромним скелетом поряд, шанс видався аж занадто привабливим. Втім, ніяке щастя не вічне, і Дрім отримав черговий, прямий на це доказ, щойно завів дітей. 

Люкс була чудом. Буквальним уособленням сили, в усіх розуміннях цього слова, про що красномовно натякала величезна діра у черепі. Доньку хранителя сміливо називали взірцем, але на його сина лишень розчаровано хитали головами. Старкрос, як відвертий бешкет і дзига, ну аж ніяк не вписувався в подібну "ід��альну" родину. На думку суспільства, звісно, бо що Крос, що Дрім любили своїх дітей однаково, якими б складними або невгамовними вони не були. Але відвертою брехнею було б твердження, що синова поведінка не тривожила двох скелетів, бо врешті-решт, Старкрос був доволі крихким. Напрочуд активним і емоційним, змушеним стримуватися з-за болючого коду під ребрами. Мов бомбою уповільненої дії, що починала вести зворотній відлік, варто було емоціям перетнути звичну межу яскравості. Щоправда, він не надто на це зважав, беручи від життя все, незважаючи на наслідки. Але це і зіграло з родиною хранителя злий жарт.

Удар нагрянув зовні, коли у Старкроса і Люкс померла спільна подруга. Доволі близька для них обох людина, але глибоко нещасна: не витримавши під тиском власних хворих мізків, вона повісилася, вирішивши раз і назавжди покінчити із цією каторгою. Діти ледве не пішли слідом за нею. І якщо Люкс - ментально, вперше за довгий час даючи глибоку тріщину, то Старкрос фізично. Подібне потрясіння встромило в нього ніж, який врізався в ребро глибокою раною.

Це спрацювало своєрідним спусковим крючком. Код сприйняв увесь стрес за запрошення і вчепився в скелета, подібно п'явці. Старкрос танув: сил меншало, тіло дерев'яніло, стаючи не більшим, ніж купкою важких, палаючих від болю кісток. Він ледве залишався у свідомості, і боявся навіть закривати очі, негнучкими пальцями чіпляючись за когось із батьків. Він помирав. Згорав настільки швидко, немов сірник під язиками полум'я. Код занадто довго намагалися втихомирити, і тепер він розрісся настільки, що забрав з тіла ледве не всю магію. Єдиним виходом могло б стати переливання, але до пошуків ідеального донора Старкрос банально не доживе. Щодо взяття на таку роль когось із його родини, то такий варіант навіть не розглядався, з-за величезних ризиків. Магію сестри його тіло банально не витримає, що уж там казати про Кроса, чия роль тільки погіршить дію кода. Ідеальним варіантом міг би стати Дрім, але від донора потребувалося чимало, що для хранителя і ролі його магії для балансу, було неприпустимо.

Але скелет вперто стояв на своєму. З появою чоловіка й дітей той мультивсесвіт, який він захищав, звузився виключно до них. Раніше Дрім жертвував всім заради глобального, а тепер без вагань діяв навпаки. Він сперечався з лікарями, тиснучи на них власним статусом і відплачуючи їхньою ж монетою, Крос же ледве розумів, що відбувалось. Куди бігти і до кого кричати, якщо перед ним помирає власний син, а чоловік так само йде на смерть, навіть якщо вона благородна? Що буде з Люкс, якщо єдиним, хто у неї залишиться, буде батько? Чому, коли щастя нарешті вросло в побиту душу, його грозили вирвати з коренем?

Скляним поглядом він прослідкував, як хранителя провели в палату. У монохромних очах горіла лють, метушився відчай і десь, у зовсім далекому кутку, скиглив страх. Гул яскравих лікарняних ламп переплітався із дзвоном власних думок, від чого ставало млосно. Крос не помітив, як важкі ноги вивели його на двір.

***

Светр ковзнув униз, ховаючи під м’якою тканиною дивакувату душу - золоте яблуко. Маленьке, зі зморшкуватою, мов спеченою, шкіркою, але з незмінним блиском. Схожий виднівся і у Дрімових очах - теперішній стан його нутра був далеким від задовільного, але гордість іскрилася, спалюючі будь-які інші почуття. Здавалося, хранителя аніскільки не турбувало те, наскільки він послабшав, і що у випадку порушення перемир’я він не зможе протистояти Найтмеру; він розглядав тьмяне золото з такою ніжністю, немов нарешті зрозумів, на які масштаби воно здатне. Ніяка кількість врятованих життів не могли зрівнятися із Старкросовим, яке врешті-решт продовжило битися.

Обличчя Дріма торкнулася посмішка. Не те, щоб його син сильно змінився, побувавши на грані смерті, але хоча б якусь обережність таки надибав. Стриманішим він не став, але тепер хоча б на межі власного тіла увагу звертає, що вже можна вважати досить добрим початком.

- Ден, до мене. Гуляти.

Хранитель похлопав по стегнах, підзиваючи до себе Дена - білого волохатого собаку, чий хвіст радісно скрутився у бублик при знайомому слові. Це надзвичайно дружелюбне створіння стало подарунком для Старкроса на його чотирнадцяте день народження. Пес вписався навіть характером - він так само, як і малий скелет, скакав по головах, і не піддався жодним дисциплінам, зводячи дорослих з розуму. Але син, ��решті-решт, переїхав. Однак собаку не забирав, тверезо оцінюючи свої можливості за ним доглядати. Скелет бував вдома зрідка, якщо не зовсім по святам, зате на батьківське гніздечко час знаходив регулярно. Там він і проводив з Деном втрачені години.

Щоправда, зараз пес був прикриттям, фактичним квитком на вулицю для Дріма. Бо, ставши донором, скелет тепер з ранку до вечора був оточений увагою Кроса. Тільки от, той спочатку навіть у лікарню не приходив, боячись того, що може почути або побачити. Абсолютне боягузтво, але виправдане, бо монохромний знав, що не переживе, якщо загубить своїх близьких знову. Але тепер, зрозумівши, яким егоїстом був, намагався виправитися. Поводився як шовковий, хоча хранитель на нього образ не тримав.

Та Дрім надто добре знав скелета, якого кохав вже добрі десятиліття, тож розумів, що за його поведінкою є набагато більше. Хоча б той черв’ячок сумління, що змушував Кроса поводитись, подібно квочки, що затягувала вже дорослих курчат під крило. Дізнавшись, який його чоловік тепер крихкий, монохромний навіть перестав випускати його з дому на самоті, працюючи самоназваним охоронцем. Що,звісно ж, Дріму не подобалося. Якщо він пересувався з зусиллями, то ще не був настільки старим, щоб мати потребу у нагляді. Тому він відновлював межі: м’яко, у своїй звичній манері, але вперто. Врешті-решт, хранитель у його випадку це ще й психолог.

Дрім повернув за ріг, бездумно слідуючи за своїм собакою. Той впевнено вів, куди вважав за потрібне, звертаючи увагу на талі купки снігу. Скелет так само насолоджувався оточенням, на повні груди вдихаючи морозне повітря. Довкола снували люди, монстри, по вуха загрузлі у власні справи, втім, з лиця хранителя не сходила посмішка. Як же він скучив бути частинкою всесвіту. Надшвидкого і галасливого, але такого, що оживлював душу.

Пес видав радісне тявкання і подався вперед, туго натягнувши повідець. Брудні від розмитих доріг лапи встали на сині штані, які, без сумніву, належали якомусь поліцейському.

- Ден!  - суворо обізвався хранитель. 

Останнє, що йому було потрібно, так це проблеми з-за звички собаки кидатися на того, хто йому подобався. Тому, Дрім приготувався вибачатися, але слова застрягли в горлі, варто було скелету глянути у знайомі білі очі.

- Ох. Привіт, Кроссе.

- Любий.

Між скелетами затягнулася напружена тиша. Крос чухав песика за вухом, намагаючись втихомирити внутрішню бурю, поки хранитель стримував усмішку. Краще збіга обставин і бути не могло - він відчував себе, як підліток, спійманий на гарячому під час втечі з дому. І форма монохромного тільки додавала кумедного драматизму, роблячи із Дріма образного злодюжку.

- Ден скучив. Навіть серед натовпу тебе знайшов, еге ж? Не відволікаємо?

- Аніскілечки. Аби на кожному патрулі таку красу бачив. - з натяком на усмішку пробурмотів Крос. Врешті-решт, як би він не панікував, зустрічі з чоловіком завжди робили день краще, що вже казати про монотонну роботу. - Чому ви не вдома? Малий ще не заходив?

- Пізніше буде, у нього ковзани. Люкс теж по горло в справах, пацієнтів море. Але з такою слизькістю під ногами сьогодні то і не дивно.

Монохромний весело фиркнув, чудово розуміючи коханого - він і сам мало не гепнувся, варто було Дену на нього стрибнути. Що вже казати про ту кількість нещасних, які ледве крок могли ступити, не хитаючись. Але подібна картина тільки повернула Кроса на землю: Дрім, який зараз так ніжно посміхався, легко міг щось собі зламати, або навіть…

- Цінності без охорони то злочин, знаєш? 

- Крос. - вже знаючи, до чого веде цей натяк, зітхнув хранитель. - Я повернуся, але не зараз. Мені потрібне свіже повітря.

Пес знову тявкнув, одразу перериваючи всі подальші розмови. Здавалося, ніби він так само наказував хазяїну тримати свої тривожні настанови при собі, тільки у грубішій формі. Помітивши, як спохмурніло кохане лице, Дрім залишив поцілунок на вилиці, де вигнувся яскравий шрам.

- Я розумію, що ти переживаєш, правда. Але я буду в порядку. Тим більше, зі мною пес, якого ти виховував. Він розбереться.

М’який дотик ніби пронизав душу, залишаючи після себе приємне почуття іскор. Крос ненавидів, коли Дрім це робив, щоб його задобрити. Знав же, що це спрацює за долю секунди, і він буде готовий покласти весь мультивсесвіт до ніг свого чоловіка, аби той зрадів. Помітивши, що потрібного ефекту досягнуто, хранитель поцілував монохромного знову і зручніше перехопив повідець із Деном.

- Яка твоя наступна точка? Я принесу тобі молочного шоколаду.

- Північний міст. - буркнув Крос, невдало намагаючись приховати розквітлий ліловий рум’янець. - Два. Інакше за п��дкупи оштрафую.

Дрім лише розсміявся і кивнув, спостерігаючи за тим, як коханий відвертається, намагаючись не показувати, як ситуація його веселить. Здається, випадкова зустріч стала краще будь-яких солодощів.

[unicaler]

Я: почему, когда я ржу у меня болит под ребрами?

Вчерашний норматив по физре на пресс: привет-привет 😘

[top100k]

Наколенник компрессионный простой ➡ https://kahgo.ru/dghKGHT

🔵 GENUTRAIN: УМНЫЙ ОРТЕЗ ДЛЯ ИСЦЕЛЕНИЯ КОЛЕННОГО СУСТАВА

Лучший фиксатор с силиконовой вставкой по заявлениям ревматологов

Самое главное своевременно начинать.

Медики бьют тревогу, как бы то ни было нелеченные проблемы ног — безусловный путь к инвалидности. С ними вы на веки веков позабудете о радостях энергичной жизни.

Выясните, нет ли у вас сходных симптомов:

- Мучает ноющая боль в колене в течение движения или в режиме покоя.

- Больно налегать на коленные чашечки.

- Колено вспухло и покраснело, а таблетки и мази не помогают.

- Колено целиком не сгибается, “клинит” и щелкает.

- Чувствуете нетвердость, колено прогибается, как только вы упираетесь на ногу.

В случае, если вы узнали себя хоть в единственном пункте, то имеет смысл в срочном порядке начинать лечение. Самый быстрый и надёжный метод - одевать ортез GenuTrain. Он не только аннулирует боль, отёк, треск и разболтанность, но и сбавит риск вторичной травмы на 90 процентов.

Мнение врача-ревматолога. Как подобрать наколенники по размеру.

Валентин Дикуль - заслуженный доктор биологических наук, создатель сети центров излечения суставов и позвоночника. Ортез на коленный сустав для чего нужен.

Больше 20 лет я занимаюсь восстановлением пациентов с всевозможными суставными отклонениями. Шарнирный ортез на коленный сустав купить. И могу с уверенностью отметить, что недомогания суставов и позвоночника может исцелить всякий, но только если к этому подступить ПРАВИЛЬНО. Спортивный бандаж на коленный сустав.

Не важно, потянули вы связку или стукнулись коленом, для правильного курса лечения следует проделать 3 обычных воздействия: обездвижить сам сустав, закрепить область вокруг сустава и предоставить усиленное кровообращение в травмированной зоне. Фиксатор на колено при артрозе.

Для этого в своих реабилитационных центрах я рекомендую пациентам Ортез GenuTrain. Купить наколенный ортез. С моей точки зрения, именно эта конструкция позволяет мгновенно отреставрировать колено и ибавиться от побочных эффектов. Genutrain наколенник купить в москве.

GenuTrain - стимулирует восстановление не только в режиме спокойствия, но и во время активности. Фиксирующий наколенник при разрыве связок.

В то время, когда вы передвигаетесь, особенная силиконовая вставка с выступами осуществляет энергичный массаж мягких тканей и надколенника. Наколенник с магнитом на коленный сустав. А объемная вязка создает эффект компрессии, за счет этого запускается цикл заживления и возвращается прежняя подвижность сустава. Как носить наколенник при артрозе коленного сустава.

Реклaмa - Инфopмaция o pекламодaтeле пo ссылкам в опиcании

Наколенник компрессионный простой #Наколенник #компрессионный #простой

[zerneva]

несбывшийся мальчик из далёкой юности, помнишь, как мы тогда верили во всё: работу по душе, в исключительно добрых людей, в сменяемость власти, в вечную любовь, а что осталось сейчас?

ты, наверняка, уже не вспомнишь аромат моей туалетной воды avon, а я как звали твоего любимого пса, мы погрязли в рутине, квитанциях, планировании и чувствах по расчету, думали, что никогда не повзрослеем, но вот и мы в этой бесчувственной клетке с графиком 5/2. где наши безлимитные ночи с перепиской в несколько сотен сообщений? где веселые посиделки в маке? где твои теплые руки, держащие крепко-крепко мои вечно холодные руки?

знаешь, мой милый мальчик, нас других не будет, мы не сможем переписать сценарий жизни, восстановить давно удаленные сообщения с самыми искренними признаниями, повторить все прогулки по ночному городу, не сможем вновь влюбиться с той же силой.

мы- история! маленькая или большая, интересная или скучная, со своими поворотами и извилистыми тропами...

и даже с учетом того, что ничего не вечно, ты навсегда остался теплым воспоминанием в моей душе, которое всё еще иногда греет, отзывается трепетом под ребрами и хранится бережно на затворках моей памяти.

p.s. написано с любовью к несбывшемуся мальчику из далёкой юности.

-"любимому мальчику" Зернева

[nikipikia]

Иногда я чувствую в груди это. Оно распускается огромным цветком, с горящими лепестками, жаром обволакивая каждую клеточку. Лавой течёт по венам до кончиков пальцев, превращаясь в электрические заряды. Вибрирует где-то под ребрами. Пульсирует вместе с моим сердцем. Заставляет дыхание сбиваться на долю секунды, чтобы новый вдох был головокружительно-сокрушающим. Языки пламени обнимают меня, я ласково их баюкаю и держу в ладонях.

Когда особенн�� холодно оно меня согревает. Лечит мои кости

[ao3feed-gav900]

You're my escape from this messed up place

https://ift.tt/FK7jlaM by restless_jill Гэвин сжимает зубы. Он злится не на Ричарда, нет. Просто ему осточертела и эта больница, и эта палата, и все прогулки-процедурки. Здесь хотелось волком выть и вывернуть зудящую грудную клетку ребрами наружу. Words: 1206, Chapters: 1/1, Language: Русский Series: Part 7 of Старые шрамы Fandoms: Detroit: Become Human (Video Game) Rating: Teen And Up Audiences Warnings: No Archive Warnings Apply Categories: M/M Characters: Upgraded Connor | RK900, Gavin Reed Relationships: Upgraded Connor | RK900/Gavin Reed Additional Tags: Upgraded Connor | RK900 Has a Different Name, Gavin Reed Not Being an Asshole, Hurt/Comfort, Scars

[astel-moon]

IN IMO PECTORE.

Воспоминания…

Это такое забавное явление. Сегодня ты помнишь вчерашний день, завтра, с трудом вспоминаешь несколько десятков лет своей жизни, послезавтра мельком бросается фраза и словно камнем тебя давит память о ком то, о том самом.

Увлекательная адвенчура. Грезы, мечты, сны, страхи, памятные моменты, позорные действия и слова, доверие, все складывется в целостную картину, демонстрируя тебе киноленту когда то запечатленных событий.

Кажется это было вчера? А может быть и годы назад. Кажется это было у меня дома, а может быть в одном провинциальном дешевом номере отеля. Еле различимы слова, смутные визуальные элементы. Вместо звуков различные шумы. Наверное это была она? А может быть и другая?

Не помню….

Ничего…

Но, из тысяч размытых осколков, надежно склеился ее образ в голове. Почему он именно такой? Почему именно она? Кто она?

Все вопросы остались без ответа, все подсказки развеялись по времени.

Однако вот она, стоит перед зеркалом ванной. Ее немного трясет,так всегда когда выходишь из воды. Капли падая с волос попадали на одежду, оставляя свой след, на пол, растекаясь невидимой лужицей, стекали по рукам, упершимися в края раковины. Такой проницательный и глубокий взгляд, однако все равно она видела лишь поверхность. Что то ей мешало узреть. Лицо выражало усталость и скуку. Тат��ировки были практически везде и служили для нее знаками. Они напоминали о том, что тело и руки и ноги все ее.

Кислорода хватит на всех, но какой толк в знании, когда тебе кажется, что ты не дышишь? А ты ли это? Интуиция ее почти не обманывала, однако в подобных вещах, большой риск на просчет. Запечатлеть важные вещи, оставить для себя знак. Быть уверенным, что так все и есть. И все таки временами ее интересовал вопрос. Что же там?

Что скрывается под майкой? За ливчиком? Под ребрами? Под улыбкой? В сердце, а может где то рядом?

Там внутри, тихое прохладное море. Облака часто загораживают свирепое солнце, но всегда пропускают ласковый лунный свет. Волны мирно бьются о скалы и песок. Время от времени приносят веточки и ракушки, листики и камушки. Она, часто гуляла вдоль берега и любила коллекционировать их, называя это приятными мелочами жизни. Раньше берег был вполне оживленный. Она так долго ждет и надеется. Она не хочет покидать эти места. Собственноручно построенный домик пускай и был хилленький и безобидный на вид, но сдерживал самые страшные шторма и спасал от голодных хищников.

По вечерам она любила петь, и часто сочиняла рассказы, вот только их нигде не написать. Очень много всего не сохранилось, очень много уже измененно. Почти все, банально, не записано. Почти все уникально и искренне. Под луной, когда тоска обременяет грузом, вспоминаются веселые дни и старые друзья, знакомые, семья. Сейчас вокруг лишь пляж, море и лес.

Давным давно, она уже не помнит, но людей тут было больше. А потом, они все постепенно растворялись, пока не осталась лишь она. Никаких подсказок, ��икаких слов о прощании, ей никто тогда не давал. Словно так и надо и это никого не тревожило. Лишь она одна сопротивлялась. И даже сейчас встревоженная, девушка непонимала, куда же идти дальше. Она все еще смотрела на себя, но видела ответ на вопрос. Что скрывается под ребрами, желание драться до конца.

Если не она, то больше никто не…

[casual-shituation]

на улице потеплело, в грудной клетке ослабел узел, а наледь под ребрами начала подтаивать

[meowluox]

tower moment.

все мине, не озирайся, проживай цей клятий біль. в минулому порожньо — демони пляшуть на його могилах, просто полиш.

скільки гіркого під ребрами носиш, троянди в'януть у тому саду. мертві стосунки, можливості, долі, сльози коштовні ти ллєш дарма.

підводься, ти знаєш, попереду рай; стискай свої пальці, жадаєш овацій; прийди і повідай, крізь що ти пройшла.

я вірю, я знаю, тобі остогидло; розчарування скрипить на зубах. б'юсь об заклад, твій голод нестримний дряпає серце, саботує твій шлях.

прийняти всіх бісів — дорога терниста. у владу Вежі потраплять усі. та вийшовши з шторму, примружившись сонцю, ти усміхнешся: «весь біль вів сюди».