#сон про стосунки

[mydreamsdreams]

05.05.2024 сон про Люсю

я бачу його крізь вітрину за столиком. Я пройшла мимо, так щоб він мене бачив і сіла трохи далі.

Він мене побачив і почав зі мною говорити.

а в кінці сказав, що напевно б замутив би зі мною.

потім я пішла, бо мені треба було кудись їхати.

[not4yourmind]

Серце дуже сильно боліло всю ніч. Навіть крізь сон це відчував. І не міг спати на лівому боку. На правому було якось легше. Дуже складно було і пік був зранку, десь о годині 12. Потім випив заспокійливого, трошки відволікся та стало легше. Зараз наче норм, ледь-ледь відчувається. З'явились думки навіть, що я щось вигадую і насправді похід до лікаря покаже, що я маніпулятор і викликаю жалість до себе... Загалом таке. Дуже сумно та хочеться спокою. Розумію, що оточуючі вже втомились від цього всього. Від ниття. Від мене "убитого". Але я не можу не перестати про це думати. Я б хотів би навіть спробувати повернути ці стосунки. Але зрештою... На кроки мають йти обидві сторони. Тобто... Я не маю піддавати сумніву це рішення і маю поважати його. Так, я вже відчуваю, що змінив своє бачення багатьох речей. Дійсно змінив. Розумію, що багато в чому був не правий і багато де міг би стати краще. Ці помилки будуть завжди зі мною. Але таке... Зрештою це не важливо. Я вже не вірю в повернення. У колишньої нові відносини, нове насичене життя. А я повинен відновитись. Хоча б не загнутись. Бо все хороше вже пройшло і так довіритись ще комусь я просто не зможу.

[loftysmb]

Я не знаю, що зі мною відбувається. В мене безперервні кошмари вже місяць, сон по 4-6 годин з перервами на прокинутися і спробувати зрозуміти чи то був сон. Я не можу їсти і щиро це ненавиджу, бо ходжу в постійному запаморочення і регулярною кровотечею з носу.

Я відчуваю стільки злості скільки не було з часів школи, коли в мене були проблеми з самоконтролем. Ще зараз проявляється оця річ з тим, що люди ніби будуть зі мною глибші стосунки ніж я з ними і це так бісить.

Іноді я згадую, що колись казала і робила і просто в душі не їбу, як хтось може за мене триматись. Можливо мені треба поспілкуватись з кимсь більш домінантним ніж я. Не в якомусь збоченому плані, а саме в плані характеру. Оце постійне відчуття, що мені пробачать що б я не сказала і що в мене вийде все, що я захочу почало зводити мене з глузду. Це не перший раз, коли я задумуюсь про це, але зараз воно бісить більше ніж зазвичай.

Типу блять, невже нікого не тригерить оця фігня з тим, що мені кажуть речі типу "Ти мені стала як сім'я" або "Я вважаю тебе близькою людиною", а я у відповідь можу тільки угукнути.

З моменту коли бабуся померла я навіть не відчуваю, що люблю когось. В будь-якому плані. Ну можливо свого кота.

І мені так хуйово через це, я ненавиджу всіх, блять, просто чому не можна побачити, в яке чудовисько я перетворююсь і піти, захистити себе? Але ні, блять, мене вибачають навіть коли я не вибачаюсь.

Мені хочеться кричати і рвати волосся від того, наскільки я це ненавиджу. Чому я не можу бути нормальною і будувати стосунки з оточуючими навіть коли є гарні можливості для цього?

[daydreamingheadcamon]

Саске і хіме. Уривок з “Мелодії води, що закипає у казанку”

Одного разу Орочімару захотів перевірити його готовність вбивати. Він послав Саске за хіме: невинною душею в шовкових одежинах.

У хіме були чорні очі, чорне волосся і біла шкіра. Саске здавалося, що він дивитися у своє відображення.

Саске прийшов за нею і вона не могла протистояти йому як ворог і померти в боротьбі за життя. Він збирався просто зірвати квітку у місячному саду, аби на ранок на її місці знайшли лише зів’ялий бутон. У цій смерті не було сенсу. 

І у житті хіме теж не було сенсу - лише естетика.

Він барився лише тому що розмірковував, як він має це зробити. Чи від нього чекають милоседної смерті? Чи, можливо, показової страти, аби показати, що ніхто не недоторканий? 

Було безліч способів, але ніхто не сказав йому, як він має це зробити. Саске мав сам прийняти це рішення.

Нащо ти прийшов? - Коли білотіла лялька на підлозі звернулась до нього напряму, Саске дуже здивувався. Виходить, це був не сон, який можна буде зберігти в секреті. - Тут є лише татамі і місяць. І я.

Саске, що звик мовчати або відповідати, коли до нього звертаюся, було дивно, що хіме проявляла таку зухвалість як говорити зі своїм убивцею. Заради чого було порушувати мовчання зараз, якщо вона не збиралася вимолювати не вбивати її? У її житті не було сенсу так як і в цих словах.

Саске здавалося, що деякі люди говорять лише тому, що інакше вони ніяк не засвітчать своє існування…

І Саске нічим було відповісти хіме. Він зараз засвідчить своє існування, вбивши її. 

І саме тому, що нічого не стояло йому на заваді, він не розумів цього вбивства. Він вагався і йшов до неї наче крізь воду.

Я проклинаю тебе. - сказала вона, дивлячись своїми чорними очима в його чорні очі. Маленька хіме, схожа на білу напівпрозору вазу, яку він випустив з рук і розбив.

Можливо, Орочімару перевіряв, чи скористається Саске моментом, аби втікти, чи дасть слабину? 

Можливо, Орочімару хотів сказати йому, що у вбивстві нема сенсу, а значить і в помсті, заради якої він жив - теж?

***

Цей уривок не надто розвиває сюжет фанфіку, але він здається мені важливим для розкриття Саске як персонажа, тому він містиместься у загальній роботі(коли я її завершу). Нам мало що розказано про життя Саске в ставці Орочімару, окрім того що він був пафосний і відчуджений, коли Наруто з ним перетинався, але я думаю, що йому, окрім якихось місій по вбивству сюжетних персонажів, мали доручати і політичні, та такі, що стосуються лише Саске як особистості, бо він виконає їх наодинці, без нагляду, тиску, вимушений приймати рішення і обирати свій шлях. І саме це призвело до того, як розвивалися його стосунки з людьми під час Шіпюдену і після нього. А не лише тому, що він зациклений придурок, потрібний для контрасту головного героя - Наруто. Я бачу Саске як когось, хто загубився і втратив надію знайти рятівний вогник, бо не вміє відрізняти, який вогник хоче його врятувати, а який - завести якнадалі в пітьму.

[verbenasims]

звісно, відмовляти Вікторії - не в стилі Корі.. і він, як хороший хлопчик, одразу побіг до неї. але, судячи з усього, вона покликала його зовсім не для того, про що я (та і він) подумали.. тому що вона відмовила йому у ВСІХ романтичних взаємодіях. У КОЖНІЙ

моєю першою думкою офк було: "боже, ця безсердечна криса просто знайшла собі молодшого". але проблема в тім, що вона не "безсердечна криса") судячи з її характеру, Вікуля насправді добра людина, і вірить у кохання.. тож мб вся ця інтрижка з Корі справді була чимось щирим для неї

загалом.. думаю, Вікторія (будучи романтиком) вірила у кохання, якого, можливо, у її шлюбі не було.. ну, або воно просто згасло аж тут! одного дня у її офісі з'явився Корі - молодий, привабливий, харизматичний чел, з яким (як вона сказала) у них бАгАтО сПіЛьНоГо

і вона всьо..

вона просто не могла встояти! але.. вона ж насправді добра людина за характером. звісно, весь цей час вона почувалась жахливо, усвідомлюючи, що вона: 1. зраджує чоловіку, з яким прожила життя 2. з хлопцем, якому вона навіть не подобається 3. використовуючи своє службове положення

мабуть, вона просто не може так більше.. і тому, навіть враховуючи, що це саме вона ініціювала цю зустріч, їй огидно від самої себе. і саме тому вона не приймає загравань Корі більше

і якщо ви пам'ятаєте, Корі останнім часом був не у захваті від усієї цієї ситуації також. бо, крім того, що він постійно відчував себе козлом через те, що робить, вона виснажувала його фізично та емоційно. тож.. можливо, це вдалий момент, щоб нарешті все закінчити?

Вікуля не у захваті від цього, оф кос.. хоча, я думаю, насправді у глибині душі вона чудово розуміє, що ці стосунки треба було закінчити уже давно. вони неправильні, та і майбутнього у них, чесно кажучи, нема.. і не могло бути

прийми реальність, май гьорл

Корі - емоційно чутливий бейбібой.. він ненавидить робити боляче людям. а зараз він усвідомлює, що буквально розбив людині серце( звісно ж, його першою думкою було "треба розрадити! зробити все, щоб їй не було боляче! виправити!"

але.. май мен, ти не можеш зробити так, щоб нікому і ніколи не було боляче. у цій ситуації лише дві опції: ти або робиш боляче їй (розбиваючи Вікулі серце), або - собі (зберігаючи стосунки, які роблять тебе нещасним)

і.. вона рандомно почала скаржитись йому на роботу можливо, у їхньої газети і справді нелегкі часи?

конкуренти обганяють з неймовірною швидкістю, завжди забирають всі сенсації першими. вона крутиться як та білка в колесі, намагаючись тримати компанію на плаву, але.. ех

тому, мабуть, вона сказала йому, що цілком розуміє, якщо, розуміючи ситуацію (та і після ВСЬОГО, що відбулось між ними), Корі вирішить піти.. вона не засудить, бо вчинила б так само

можливо, Корі справді хотів вчинити так спочатку. просто кинути все: втекти, забути як страшний сон і жахливу помилку

але.. неочікувано для самого себе, він відчув, що справді їй співчуває. він вже розбив їй серце, а тепер має ще й покинути саму, та ще й з такими проблемами? НІ

він зробить усе, щоб допомогти Вікторії впоратись із цим! це буде його фінальним подарунком їй

(знаю, дуже чізі.. але мені ж треба якось обіграти те, що у нього тут рандомне бажання подарувати їй щось??)

(уявимо, що подарунок - це його оці слова про "та я тебе не кину саму, та я поможу", ок да)

і.. Вікторія була неймовірно зворушена його словами. і позицією! бо, не дивлячись на все, він вирішив залишитись із нею. і хоч вони більше не разом, це все ще означає для неї ДУЖЕ багато

нарешті, їхні відносини більше не total mess.. вони друзі 🥹❤️

і Корі щасливий, що знайшов у собі сміливість вчинити правильно

наостанок Корі запевнив Вікторію у тім, що все буде добре. вона знайде спільну мову з чоловіком! а якщо ні - зустріне справжнє кохання. і її газета знову буде на плаву!

а якщо ні.. ем.. вона обов'язково придумає щось краще! все буде добре!! мабуть.. колись.. Корі впевнений..

звісно ж, Вікторія запевнила його в тім, що "звісно! так все і буде!" дійсно - це ж була лишень інтрижка, щоб переносити розвал компанії було емоційно легше, правда ж?

..правда ж?

[nati3197]

P.S. pose @mel-bennett @joannebernice @sim-plyreality

Х.: Нас чекає серйозна розмова, можемо поїхати до нас додому И.: Не бачу необхідності. Говоріть тут та роз'їдемося Х.: Ну як хочеш. Тимур залишив опіку над донькою Вам М.: Що? Він зовсім з глузду з'їхав? Чому нам а не вам?

Х.: Його хвилював наш вік. Не відомо чи доживемо ми до того як Локрис піде до університету С.: Це Ти у всьому вина. Причарувала нашого хлопчика і тепер ще й отримала нашу онуку. Ми ніколи цього не залишимо і будемо боротися! И.: Я його про це не просила, ми навіть не спілкувались

Х.: Це було його рішення він хотів аби донька росла поруч з братом якщо його не стане. Я не згодна с таким рішенням але поважаю його. Ми не будемо оскаржувати опіку але в гості навідуватимемося часто И.: Добре, я хочу побачити документи Х.: Звичайно М.: Привозте дівчинку коли будете готові

Тим часом діти знайомляться

Через декілька днів малютка Локрис переїхала до нового дому. Стосунки з усіма в неї ще непевні але по трохи формуються, на щастя такі маленькі діти швидко переживають втрату та знаходять спільну мову з іншими. В неї є всі можливості вирости в люблячій повній родині

Домочадці старалися не загострювати на новенькій увагу аби їй легше було адаптуватися

Але це не означає що взагалі не приділяли уваги. Нова риса перебірлива в їжі не забарилася

Арктур вирішив відволіктися та зібрав друзів для ночівлі разом

Локрис буде спати там де раніше спав Арктур, звичайно постіль нова. На поличку переїхали фото обох дівчат

Батьки нарешті лишилися наодинці )))

Ну а діти насолоджуються тим що їх нікто не контролює і вони разом

Чудовий сон поруч

[alisfel]

#minsungAU, де у Мінхо проблеми зі сном, особливо тоді, коли поряд немає Джісона. А Хан не може з цим просто так змиритись.

Їм довелось розійтись. У Джісона не було вибору, так мало бути краще для них обох, Хан не хотів, щоб їх руйнували стосунки на відстані, це все було на краще. Мінхо плювати хотів на кожен з цих бісових аргументів.

Йому потрібен був його хлопець, він йому й зараз потрібен, але тепер це не взаємно. Джісон переїхав, влаштовує життя в іншому місті, а Мінхо просто намагається змиритись із діркою в грудях, бо його серце Хан забрав із собою у літак.

Лі досі кохає його, досі думає, що це страшний сон, який скоро закінчиться, а він зранку зателефонує своєму Хані й вони зустрінуться. Але реальність кожного разу боляче б‘є в груди, змушуючи дихати через раз, бо горло здавлюють сльози.

У Лі проблеми зі сном. Вони завжди були, але Джісон навчився допомагати. Він обіймав, цілував у ніс і не відпускав усю ніч, якщо Мінхо не міг заснути. Стрес означає для Лі безсоння на тиждень чи навіть більше. Тому він не може спати з того моменту, як Хан розірвав їхні стосунки.

Мінхо старається хоч чимось себе зайняти, щоб думки не виїдали мозок, а ще гірше — почуття серце. Він безкінечно гортає стрічку в інстаграмі, відповідає зрідка Хьонджіну, а ще ненавидить себе кожного разу, коли заходить у діалог з Джісоном.

Мінхо читає останнє повідомлення Хана в чаті про те, що він уже під‘їжджає, відправлене декілька тижнів тому, і блокує телефон, впавши обличчям у подушку, щоб заглушити рик і своє жалюгідне скиглення.

А потім чує, як вібрує телефон. Лі піднімає його й декілька секунд тупить у екран, на якому вхідний дзвінок від контакта «Хані ♡». Мінхо відчуває, як тривожно здавлюється все всередині, а пальці трохи тремтять. Невже Лі випадково його набрав, коли читав переписку?

— Алло, — звучить голос Джісона.

— Алло, — повторює Мінхо, стараючись не видати ніяких емоцій.

— Ти не спиш.

— Це питання?

— Ні, я не дурний, — каже Хан, а Мінхо може думати тільки про те, як скучив за його голосом.

— Угу.

— Хо, я ж бачу, що ти зовсім не спиш, — хлопець звучить, здається, навіть трохи занепокоєно.

— Це хіба тебе стосується?

Джісон не відповідає нічого. Бо це їхня правда, їхня реальність, від якої хотілося б втекти. Мінхо кусає нижню губу, перевіряючи навіть, чи виклик не завершено, коли вони занадто довго мовчать, але сам нічого не каже.

— Хочеш, я тобі заспіваю колискову? — хрипить Хан у слухавку.

— Що? — Мінхо тримався до останнього, але зараз відчуває, як скочуються сльози з кутиків очей.

— Заспіваю колискову, кажу, хочеш?

— Джісон, третя ночі, що ти…

— Скажи так або ні, Хо, — перебиває Хан.

— Хочу, — зовсім тихо й зовсім жалюгідно каже Лі, повертаючись на бік.

Він вмикає гучномовець, коли Джісон справді починає співати колискову, і стискає зубами ковдру, щоб не плакати вголос. Мінхо уявлення не має, для чого хлопець зателефонував, але він такий радий чути його, що ні за що не переб‘є.

— Хо, ти заснув? — лагідно питає Джісон, коли закінчує співати.

— Ні.

— Значить, заспіваю ще.

— Нащо?

— Обіймеш свою іграшку? Візьми того найбільшого зайця, — ігнорує питання Хан.

— Джісон, нащо?

— Або того кота, якого я колись подарував, так не тільки голос послухаєш, — продовжує хлопець.

— Я й так у твоїй футболці, — каже Лі, вчасно закриваючи рота, коли виривається схлип.

Джісон мовчить декілька секунд, за які Мінхо встигає пожалкувати про кожне своє слово. А потім чує, як Хан рвано видихає.

— Заплющ очі, Хо, і постарайся подумати про щось хороше. Тобі потрібно поспати, — тепло каже Джісон, але шморгає носом і голосно ковтає, ніби плаче. — Котику, це важливо. Ти не зможеш взагалі без сну, ми це вже проходили. Обійми плюша і… Я заспіваю тобі ще, поки ти не заснеш, добре?

— Добре, — видавлює з себе Мінхо, роблячи все, що сказав Хан.

А уявляє він, що обіймає Джісона, який співає йому на вухо, як колись, бо його голос завжди заколисував. Хан співає ще не одну колискову, переходить навіть просто на свої пісні, які подобались Мінхо, поки не розуміє, що хлопець все-таки заснув.

— Я кохаю тебе, — каже Джісон, знаючи, що його вже не чують.

***

Хан більше не дзвонить, хоча Мінхо чекає. Він навіть вже не кривиться від своєї жалюгідності, просто прийняв у собі те, що розлюбити його не зможе. А ще вигадав дещо зовсім-зовсім дурне, у чому взагалі не впевнений, але це дає йому сенс жити.

Лі намагається жити й зараз. Навіть вирішив приготувати собі вечерю, тому стоїть на кухні, наспівуючи щось під ніс і не усвідомлюючи, що це одна з пісень Джісона. А потім чує дзвінок у двері, від якого хмуриться, але йде у коридор, не знімаючи фартуха.

Він відчиняє двері, не подивившись, хто там, і випадає з реальності, коли бачить перед собою Джісона. Той стоїть із рюкзаком на плечі й дивиться прямо в душу, а Лі тільки швидко кліпає, стараючись зрозуміти, чи це не галюцинація.

— Ти не в Сеулі, — після хвилини мовчання каже Мінхо.

— Як бачиш.

— Чому?

— Бо там нема тебе, — знизує плечима Джісон.

— І що?

— А я збираюсь бути там, де ти є, — продовжує спокійно відповідати Джісон.

Мінхо знову відчуває, як сильно здавлює груди. Майже так само, як тоді, коли Хан з ним попрощався. Він дивиться, як Джісон заходить у квартиру, зачиняє за собою двері, знімає рюкзак і підходить ближче, поки Лі навіть не ворушиться.

— Я не знаю, що робитиму, правда. Там робота, майже налаштоване життя… — каже Хан, закусивши на секунду губу. — Але я без тебе не хочу. І не можу. Я щось придумаю, але… Але з тобою. Хо, я люблю тебе більше, ніж будь-кого на світі.

— Я переїду з тобою, — нарешті каже Мінхо.

— Що? Ти ж не хотів.

Лі нервово сміється, переводячи погляд собі під ноги, а потім видихає, згадуючи, що зробив зранку. Вони з Джісоном, здається, так і не перестали відчувати одне одного навіть на відстані, якщо він тут.

— Я думав, що страшно міняти життя повністю. Але страшно інше, — каже Мінхо, дивлячись у очі Хану й відчуваючи, як той стискає його долоні у своїх. — Страшно, коли в цьому житті немає тебе.

— Ні, Мінхо, ти не маєш цього робити заради мене, якщо не хочеш переїжджа…

— Я зранку купив квиток у Сеул, — перебиває Лі, легенько усміхаючись.

— Що?

— З‘явились проблеми зі слухом? А як ти збираєшся тоді далі працювати продюсером? — дражниться хлопець, трохи усміхаючись.

— Мінхо, — серйозно каже Джісон.

— Через декілька днів у мене літак в Сеул. Я збирався приїхати до тебе, а там вже щось би придумав.

Хан дивиться на Мінхо великими очима, не вірячи тому, що чує. Він хмуриться, заглядає в очі хлопцю і намагається зрозуміти, чи той не жартує.

— Що? — питає Джісон. — Що б ти придумав?

— Ну, де жити, що робити, якби ти не захотів мене бачити.

— Боже, який же ти… придурок, — каже Джісон, тремтячими руками притягуючи Мінхо до себе. — Ти… дурень, Хо, я… Ти не жартуєш?

— Ні, Соні, — Лі нарешті обіймає хлопця. — Виходить, поїдемо разом у твій Сеул, а далі буде видно.

— Я зроблю все, щоб тобі було там добре.

— Мені буде, якщо ти будеш поряд, — шепоче Мінхо. — І співатимеш мені колискові. Тільки заради них квиток купив. Хочеться виспатись.

— Куди ж я дінусь? — Джісон видихає усмішку в губи Лі, щоб потім зразу поцілувати. — Співатиму тобі їх кожного вечора.

— Домовились.

the end 🤍

[virtualdevkit]

Підбірка жахіть: колишні

Колишні знайомі. Колишні друзі. Колишні партнери.

Можливо, комусь буде знайома така ситуація коли тобі сто років вже як байдуже, а вони пхаються наче їх хто кликав. Потім бісяться що їх нові акаунти йдуть вслід за старими в чс. Випадки із реального життя.

Колишня знайома: я змінилася! Я зрозуміла що мені потрібно себе змінити і змінилася. Через декілька днів: психує без причини і знову кидає тебе до чорного списка, так само як це було майже кожного року.

Колишня знайома: лізе до твоїх друзів і пише їм щоб вони мене змусили дістати її із чорного списка та поговорити.

Колишня знайома: починає скаржитися на інших колишніх знайомих, котрі обматюкали її.

Колишні знайомі: ти чому не кажеш у відповідь "привіт"? Ведеш себе наче чужий.

Колишня знайома: проблема не у тобі була, а у мені. Я не думала що своїми словами морально тебе знищу.

Колишній склад адмінів: скаржаться що ти пішов з адмінки і вони не можуть дати раду тролям, адже народ став поводити себе хаотично та почали порушувати всі існуючі правила.

Колишні друзі: привіт, пам'ятаєш мене? Ну ми спілкувалися 3 роки тому назад.

Колишні друзі: знайоме обличчя.

Колишні друзі: я думаю ми знайомі. Треба поговорити.

Колишня подружка: я тобі стікери подарувала. Визнай що ти не правий і нам потрібно вступити у стосунки. Ми ж одинокі.

Колишня: ня, я сумувала за тобою!

Колишня: тільки не блокуй, я хочу тобі написати те, про що не написала. Мені потрібно виговоритися.

Колишня: перебісишся, напиши.

Колишня: пише своїм друзям щоб вони лізли до тебе в особисті повідомлення і написали щоб ти її прибрав із чорного списку щоб тобі написати.

Колишня: напише першою і швидко видалить діалог для всіх щоб не встиг прочитати.

Колишня: не треба нічого писати, просто вислухай.

Колишня: давай хоч спробуємо дружити.

Колишня: потрібно признати що ми були не праві і починати все з чистого паперу.

Колишня: я вже подорослішала і отримала освіту. Думаю що тепер ми можемо одружитися та завести власну родину.

Колишня: мені важливо знати як ти.

Колишня: він був поганим у стосунках. Я вважаю що з тобою було набагато краще. Може почнемо знову?

Колишня: я всеодно буду лише тебе кохати.

Колишня: я змінилася. Я зрозуміла в чому саме була не права.

Колишня: я побачила сон що ти мене кинув. Ти ж не такий?

Колишня: я бачу сни де ми знову разом. Це ж знак. Я розумію що зробила помилку. Чому не розпочати все знову?

Колишня: всім потрібен шанс.

Колишня: ти найкраще що було у моєму житті.

Колишня: коли побачила тебе з іншою, то зрозуміла що кохаю тебе.

Колишня: лайкає твоє відео, уявляючи що ти її із чорного списку виймеш.

Колишні: кому ти ще потрібен як не мені? Лише я витримаю твою компанію.

Колишня: я п'яна, у тебе є шанс.

[bez-nichoho]

Із часом на ти

Одна із головних ілюзій часу полягає у тому, що нам здається, буцімто ми маємо його вдосталь. Ось і зараз нам видається, що часу у нас більше, аніж завжди. На це можна по-різному дивитись, але суть у тому, що цю ситуацію можна використати на свою користь. Коли маєш вдосталь часу, можна робити всяке. Чим зайнятись - особистий вибір кожного. Один із найкращих способів проведення вільного часу - повертатись у часі. Себто згадувати щось, на згадування чого у звичному ритмі немає ані бажання, ані того ж часу. Звичний ритм на те і звичний, аби діяти за буденним планом, не беручи собі в голову всяке-різне.  Одного серпневого дня я дізнався, що вночі має бути зорепад. Може до вечора я би про це забув, але мав необережність розповісти про це молодшому братові, який приїжджав на літні вакації до нас у село. Увесь день той зорепад не давав спокою малому. Виявилось, він ще ніколи не бачив чогось подібного.  Не встигло потемніти, а ми уже сиділи на даху невеликого тракторця, гризли зірвані напередодні яблука і чекали небесного шоу. Ми мали висидіти до першої-другої години ночі, бо саме тоді прогнозувався найрясніший потік комет. Спати хотілось обом (ми, зрештою, обоє ще були малими). Брат заснув десь о пів на дванадцяту, налічивши 5 радше випадкових і не надто яскравих комет. Я тримався до першої. Потім стало холодно, малий сопів поруч, небо не вражало, тому було вирішено евакуювати брата з даху трактора і йти спати. Маю сказати, що я трохи вагався. Ніхто не знав, що буде далі. Можливо, ми підемо, а тут розпочнеться справжній зоряний дощ. У ваганні я просидів ще з пів години. Малого не будив, бо не знав, чи воно того вартує. Зрештою, сон переміг. Я розбудив малого, який спершу не зрозумів, що робиться, але врешті второпав, що ми досі на вулиці і без суперечок погодився йти спати в хату.  Я згадав про це, коли днями виходив подихати свіжим повітрям перед сном. Небо було чисте, виднілось трохи зірок. Менше, аніж у серпні. Небо так не світилось, не було видно частини Чумацького Шляху, усіх тих мільйонів зірок, планет, галактик і усього іншого, як це буває в серпні.  Вийшовши на вулицю, я згадав про цей вечір і зрозумів одну дуже важливу річ: тоді ми краще вміли давати собі раду із часом. Ми знали, як з ним поводитись, що з ним робити. Ми його навіть трохи розуміли. Але тепер цього нема. І можна хіба що згадувати той час, коли наші стосунки з часом були простішими. Хіба зараз не найкращий час для цього?

[mydreamsdreams]

07/05/24 сон про злого мужика у світлий вівторок

я закохана в одного хлопця і хочу бути з ним разом але інший мужик каже, що не дасть нам бути разом.

я тікаю по різних городах, щоб він нас не знайшов. але він мене переслідує.

[not4yourmind]

Всю ніч майже не спав. Дивився "Друзі". Перед тим закинувся подвійною дозою заспокійливого. Але якось на сон це не повпливало. Колотнеча у внутрішніх органах була не така відчутна, але була. Ну й сон довелось чекати десь до 4-30. В результаті поспав десь 4 години і то з перервами, бо прокидався завжди. На ранок наснились колишні однокласники. Причому ті, які були ще в 9-му класі. Не знаю чому. Сон дуже рваний, тому я майже його не пам'ятаю. Зараз деякі з них воюють. Можливо щось погане сталось? Відчуття стиснутого серця нікуди не ділось. Тому все ж вирішив сходити до лікаря. Поїду до тата на День Народження і там через сімейного лікаря... Хоча б кардіограму. Бо це дійсно супер-дивна фігня. Я вже майже звик до цього відчуття повністю, але це точно не є нормально. Можливо випише якісь настоянки. Зрештою стан мій ще досить таки складний. Сьогодні відніс гроші за квартиру з самого ранку. Була така дощова погода. Відчував шкірою лиця таку приємну свіжість, коли краплі сніго-дощу падали та потім стікали по шиї. Приємно, навіть. Потрібно рухатись далі. А як - я не знаю. Я так сумую. Ніби вирвали половину мене. Довго думав чому так сталось. Можливо дійсно є критичні погляди в світогляді. Але я аналізую себе... В мене "звичайний" світ��гляд. В тому плані, що вчора в "Друзях" Моніка та Чендлер досить гармонійна пара, яка теж має регулярні проблеми. Але їх вирішує. Проявляє любов та повагу. Я б не сказав, що моє бачення стосунків сильно відрізняється в того всього. Загалом таке. Якось дуже складно сформулювати. Спробую подумати про це ще пізніше. Сьогодні нічого майже не роблю, бо дуже болить голова. Треба сходити купити знеболювальне, якщо так і продовжиться. Зараз в хаті немає. Заодно прогуляюсь. Любив гуляти після дощу. Так свіжо та приємно. Все ще скучаю. Дуже сильно не вистачає. Але це не мій вибір. В неї нові стосунки. Варто приймати цей простий факт і якось пробувати жити.

[nadehika]

05.08.2019

Обожнюю поїздки додому... Це ніби перезавантаження... Я стаю більше врівноваженою та спокійною... А ще саме вдома мені приходять ці всі ідеї типу схуднення, пофарбувати волосся, перестати думати про А..

Я знаю що писала про те що не буду його більше згадувати😓 Але, блін, я лише нарешті зрозуміла що йому від мене потрібно. Раніше я довго задавала собі це питання, і не могла знайти відповідь, хоча вона була на поверхні. Саме тому добре мати друзів-чоловіків. Ах так. Насправді А. від мене був потрібний секс. І тільки секс. Я ж замічала тільки моменти коли він дивився мені в очі і на мене. Інші ж бачили як він тільки те й робив що дивився мені в декольте😓 Більше того він не соромився обговорювати мою фігуру з іншими чоловіками 🙃 Сам факт мене не дуже дивує, так як це все-таки чоловіки, але блін...

Ще я випадково в інстаграмі побачила його фотографії з дівчиною. Ні це фотографії минулорічної давності, і зараз у неї інший хлопець (так, я таки зайшла на її сторінку), але в неї є багато дописів з того моменту коли вона зустрічалася з А. І знаєте що? Я навіть близько біля неї не стояла. Просто вибір між нею і мною це як вибір між Канадою і Монголією😅 І не в мою користь. Я передивилася її фотографії і вона чорт побери - ідеальна. В неї ідеальна фігура, ідеальне обличчя, шикарне волосся, і взагалі такі як вона створені явно не на цій планеті... І десь всередині мене знову почав їсти черв'ячок під назвою "я не красива", і я максимально намагаюся зараз від цього абстрагуватися, оскільки я лише нещодавно трішки заспокоїлася з несприйняттям себе...

Так от. Скоріше за все А. ні з ким на рахунок мене не спорив (іноді мені в голову лізли і такі думки). Йому просто потрібно з кимось зайнятися сексом. І це нормально. Ненормально тільки те що я так до нього прив'язалася... Ну просто з його сторони все логічно. Він мені нічого не обіцяв, нічого не дарував, нікуди не кликав, нікому не говорив що я йому подобаюся. Зате він відразу перейшов на тактильний контакт, хоча по суті чоловіки які хочуть з тобою стосунків не завжди після 3 побачення дозволяють собі обійняти тебе. А для нього це не було проблемою. І так, я зараз можу здатися легковажною, проте в свій захист можу сказати що я не знаю як це все відбувається в людей. Я ніколи не мала досвіду стосунків. І я думала що це правильно. Хоча може для когось це і правильно.

І знаєте, я ж по суті могла б і дати йому те що він хоче (секс), але щось в середині мене протестує проти цього. Мені завжди хотілося зайнятися сексом з кимось перший раз лише будучи в стосунках. Щоб я мала хоча б якусь впевненість в людині. Щоб мені не було боляче морально потім. І незважаючи на те що А. мені всеодно дуже подобається (ми жінки взагалі прекрасно вміємо себе саморозрушати🙄), я розумію що навіть якщо я з ним пересплю, мені не буде добре. Він почне мене ігнорувати, а я почну ще більше страждати... Тому краще це все зупинити зараз правда ж? І хоча я все морально дуже розбита, мій мозок таки трохи працює.

Зате я тепер приблизно починаю розуміти як поводяться чоловіки які хочуть з тобою переспати. І ще я розумію що Д. скоріше за все хотів зі мною мати стосунки, тому що він поводив себе зовсім по-іншому🤔

Найгірше те, що я мізками сприймаю цю інформацію нормально, ну типу є такий факт та й є. А от морально мені дуже сильно рве душу. Особливо від фотографій його колишньої з ним і з квітами які їй подарував він (на секундочку, мене він навіть словесно не привітав з днем народження 😔). І це все дуже б'є по моєму моральному здоров'ї. Тому що знову повторюється та історія в котрій я нікому не потрібна.

А найгірше те, що я таки закохалася в нього. Просто втратила голову...

Життя іноді така дурна штука...

Єдине що мене радує - поїздка додому. Я просто кайфанула і абстрагувалася від думок про А. І найкраще - навіть, вийшло трохи відпочити. Але сьогодні я знову повернулася в рутину і мене вже починає підгрібати. З самого ранку почалися якісь неурядиці🙄 І взагалі останній місяць в плані роботи був нереально жахливим. Я кожного дня вислуховувала невдоволення керівництва і кожного дня щось виходило не так😞 Це реально був місяць тотального стресу. І я з надією починала цей місяць, але сьогодні зранку я дуже отримала на горіхи, а ввечері мені керівник написав що за помилку з моїх людей (і напевно з мене) знімуть премію. І я не проти щоб з мене її знімали, так як скоріше за все я винна, але більше всього я переживаю що завтра знову вислуховуватиму нотації від керівництва😫 А це означає що сьогоднішній сон буде жахливим, так як я дуже переживаю через усе, та й взагалі я дуже стресую в таких ситуаціях.

Здавалося я тільки почала любити себе, відчувати себе любимою, і щасливою, як всесвіт знову окунув мене головою в проблеми.

І взагалі як не депресувати, якщо на роботі повна дупа, в особистому житті теж... Як взагалі можна нормально жити в таких умовах???

Надіюсь, що тут була остання згадка про А..

[nataliainuaua]

ОТЗЫВЫ

Хочу поділитись історією того, як Наталія допомогла мені вийти з дуже складного для мене стану.

В мене був стан, коли задавалось ,що зовсім немає сили, я весь час боялась втратити свідомість, боялась виходити кудись сама.І я стала неначе заручником цього самопочуття. Лікарі не знаходили причин цього стану. Мені ставало все гірше, я була переповнена страхами за своє здоров’я, іноді навіть виникав страх смерті. Потім я вирішила, що якщо мені не допомагає традиційна медицина, то варто звернутись до цілителя. Я знайшла сайт Наталії в інтернеті і звернулась до неї. Як зараз пам’ятаю, що вже після першого сеансу мені стало набагато краще. Я відчула спокій і Наталя пояснила мені причини мого самопочуття. В моєму випадку, це було велике накопичення страхів. Я проходила курс сеансів ,близько 10 разів. На мій погляд, він був таким ефективним, тому що вона працювала і з аурою, і з тілом, і як психолог. Тобто її підхід у роботі комплексний. Також я старалась і сама над собою працювати, не перекладаючи всю відповідальність лише на Наталію. Потім я зробила паузу в нашій роботі на 3 місяці. Я зрозуміла, що ефект від роботи нікуди не зник. За час роботи з Наталією я змогла вийти з депресії, вийти з того стану поганого самопочуття, знайти роботу, яка мені до душі. Я дуже вдячна Наталії за те, що вона так сильно допогла мені і рекомендую цього спеціаліста.

Поліна / 01 Мая 2019Я очень благодарна Вам Наталия!!!

Вы для меня стали очень близким человеком, который слышит меня, чувствует а самое главное помогает дальше жить!!!

Елена / 13 Мая 2019Почула про Наталю від подруги в якої вже кілька друзів мали сцілення та успіх, коли Наталя з ним попрацювала.

Пригадую, як вперше її побачила і зразу відчула тепло та довіру (зі мною це рідко трапляється). У мене була дуже складна ситуація в родині та сім’ї, у мене нічого не ладилося, грошей не було, проекти зривалися, все що я робила ніхто не бачив. Я відчувала як падаю в яму і що не можу з неї вибратися, я плакала підряд чотири роки, емоційні зриви, і постійний біль у серці, не спала вночі. Найбільше турбували стосунки з мамою та ріднею, я з ними не спілкувалася нормально. Кар’єра не була успішною. Після сеансів з Наталею все почало змінюватися, помаленьку почали з’являтися замовлення і нарешті до мене почали приходити власні кошти, стосунки з людьми покращилися, біль у серці став меншим, я почала (за 6 років), нарешті нормально спілкуватися з мамою та ріднею.

Наталя мені припала до душі тим, що вона дуже переживає та переймається долею своїх клієнтів, намагається максимально помогти: молитвами, вичитками, зливання воску, картами Таро та іншими і як психолог спілкується і у неї цілющі руки. Найбільше в роботі з Наталею я збагнула, все що нас гальмує — це наші страхи. Наталя пропрацьовувала всі мої страхи з самого дитинства і я, нарешті, почала спати (майже 10 років я не знала, що таке нормальний сон). У мене була булемія і нарешті я перестала заїдати та вертати їжу. Перестала боятися пропонувати свої знання та вміння людям. Наталя дала мені впевпненість в собі і повернула мені любов до себе. Наталя дуже уважна, чуйна і добра, а найголовніше – професіонал своєї справи. Наталя — сцілює і душу і тіло. Дякую! Дай Боже їй та її родині здоров’я та щастя!

Соломія / 13 Мая 2019Наталья — замечательный человек и специалист своего дела!

Её позитивная энергия и дар целительства чувствуются даже на онлайн сеансе за тысячи километров от Украины! Много раз Наталья помогала мне и моей семье: снимала негативное влияние недоброжелателей, нейтрализовала подклады и проклятия, восстанавливала энергетическую оболочку после атак «добрых людей». Ещё Наталья обладает даром ясновидения и всегда подскажет как лучше поступить в той или иной ситуации, посоветует и направит на путь истинный! Главное качество, которое выгодно отличает её от «экстрасенсов из телевизора»-это простота в общении и способность сопереживать клиенту, который обратился за помощью! После мытарств и бесполезного обращения к раскрученным медиа-персонам в области экстрасенсорики я, с полной ответственностью, заявляю, что Наталья-одна из немногих настоящих целителей и битэнерготерапевтов, которой можно доверять и результаты работы которой ощутимы уже после первого сеанса. Вся моя семья безмерно благодарна Наталье за участие в наших судьбах и помощь в сложных жизненных ситуациях! Советую всем людям, которым нужна помощь, обращаться к ней! Наталья не подведёт!

Алена / 01 Мая 2019Наталя надзвичайно сильний біоенергетик і дуже добросерда людина.

Я почала працювати з Наталею приблизно вісім місяців тому, і з першого з сеансу відчула результат. По-перше, після сеансів психологічно одразу стає легше, ніби затягуються якісь енергетичні «дірки», через які втікає енергія. По-друге, у мене є хронічна хвороба, а після роботи з Наталею мій лікар трохи здивувався, бо вирішив, що раз настало покращення, то я, напевно, оздоровлююсь, бо хочу завести ще дітей (насправді я не хочу)). По-третє, минають задавнені хворобливі стани, як психологічні, так і фізичні, такі, до яких звикаєш так, що вже їх не помічаєш, і думаєш, що то просто так має бути. Наприклад, у моєму випадку була, виявляється, певна затримка води в організмі, а сеанси з Наталею це зняли, і я раптом втратила трохи ваги і якось аж відмолоділа, нівроку. Жінки зрозуміють: до певної міри навіть «зтанув» целюліт, який я сама не могла зігнати роками. Були і драматичніші речі: одного разу Наталя допомогла мені в фінансовій ситуації, бо хтось був сильно врік і гроші просто не трималися кишені. Загалом для мене робота з Наталею — дужа важлива, і вона дуже багато мені допомогла. Я не можу собі уявити, що би я робила без неї. Рекомендую її всім, не тільки тим людям, кого мучать фізичні хвороби або болі, але і тим, хто шукає шляхів духовного розвитку і зняття психологічних блоків. Наталя працює не тільки з тілом, вона розуміє, що все взаємопов’язано, і шукає разом з вами шляхів подолання труднощів. З нею можна проговорити проблеми, блоки і навіть дитячі травми. Вона і цілителька, і наставниця, і справді має дуже сильний дар. Я завжди їй дякую, і хай Бог дасть їй і її родині здоров’я.

Оксана / 01 Мая 2019Наталия — Вы шикарный специалист!

Спасибо Вам за помощь, понимание и исцеление! Очень долго искала такого человека как Вы! Благодарю Вас за новую жизнь.

Алена / 02 Ноября 2018Наталія — Цілитель з великої літери.

Щодня дякую Богу за зустріч із нею та за її допомогу. Пішла до Наталі, аби не накласти на себе руки: депресія, хронічні новоутворення у внутрішніх органах, які треба було оперувати спочатку раз на рік, тоді вже кожні три місяці, втрата роботи через хворобу і неможливість мати дітей так само через хворобу… Наталія попрацювала зі мною — і вже після 1 сеансу я отримала хорошу пропозицію працювати, а після 5-го — дізналася, що стану мамою. Досі не можу повірити у це щастя, хоча синочку вже кілька місяців!

Олена / 30 Мая 2018С Наташей я познакомилась через её очень хорошую сестру Людмилу.

Наташе я очень благодарна, огромное её спасибо за то что она мне помогла разобраться можно сказать с моим тяжёлым прошлым с которым я не могла нормально жить у меня были очень большие страхи, она мне помогла поверить в себя идти вперёд перебороть все таки свои страхи с которыми я жила 23 года, изменить свою жизнь в лучшую сторону и посмотреть на мир другими глазами. Я хочу Наташ тебе пожелать, здоровья крепкого тебе и твоим прекрасным деткам, счастья, любви, всего тебе наилучшего в твоей жизни. Я благодарна богу что он нас с тобой познакомил привёл меня к тебе. Спасибо тебе Наташа.Щодня дякую Богу за зустріч із нею та за її допомогу. Пішла до Наталі, аби не накласти на себе руки: депресія, хронічні новоутворення у внутрішніх органах, які треба було оперувати спочатку раз на рік, тоді вже кожні три місяці, втрата роботи через хворобу і неможливість мати дітей так само через хворобу… Наталія попрацювала зі мною — і вже після 1 сеансу я отримала хорошу пропозицію працювати, а після 5-го — дізналася, що стану мамою. Досі не можу повірити у це щастя, хоча синочку вже кілька місяців!

Татьяна / 23 декабря 2017Знаю Наталью уже много лет.

Это очень приятный человек и мастер своего дела. Не один десяток раз помогала моей семье, за что ей очень благодарна. Она не просто видит проблему,а заг��ядывает в её корень, что позволяет в кратчайшие сроки разрешить её. Дай Бог здоровья Вам, и Вашей семье. С уважением Анна и Михаил.

Анна и Михаил / 18 Июня 2017Знаю Наташу совсем недавно, но уже при первом нашем разговоре было ощущение, что мы знакомы уже сто лет.

Когда я попала к Наташе на первый прием, я была в ужастном состоянии. Натала помогла мне успокоиться, прийти в себя, стряхнуть весь негатив и с любовью смотреть в будущее. Она помогла мне отделить зерна от плевел и начать жить своей жизнью, руководствоваться своими желаниями, а не идти на по��оду у других. Результат был уже после первой встречи, на душе сразу стало спокойнее и легче. Наташа, спасибо! Рекомендую тебя всем моим подругам!

Лидия / 25 Мая 2017За допомогою до Наталії зверталася не тільки я, а й моя родина і друзі.

У брата перестала боліти голова, не такі часті стали напади мігрені. У бабусі піднімається тиск і деформувався хребет, вона сказала всі причини цих захворювань. Описала де лежали підклади у хазяйстві, які ми дійсно знакодили. Особисто в мене розказала про мої жіночі хвороби. І сказала, від чого треба берегти чоловіка. І ще багато в чому допомогла, за що я їй дуже вдячна.

Наталія / 25 Мая 2017Обратилась к Наталье, когда врачи разводили руками,

не понимая, почему мне так плохо с сердцем. Много писать не буду. Но сеансами довольна. Результат не заставил ждать. Большое спасибо! Через полгода хотела бы повторить

Галина / 14 Мая 2017Обратился к Наталье несколько месяцев назад…

Никогда раньше серьезно к целительству не относился. Однако за последние три года почувствовал настолько значительные ухудшения во всех сферах жизни, что впору сойти с ума. Сильный физический спад, такое ощущение, что энергию кто-то выкачивает. Просыпался уже уставшим, а к концу дня ощущение, что разгружал вагоны, хотя фактически не напрягался. На работе постоянные неудачи, и это имея огромный опыт работы в своей сфере. Деньги обходили стороной, а новых клиентов не было. Целиком поглотила депрессия. Когда обратился за помощью к Наталье сразу почувствовал улучшения. Будто бы появилась дополнительная энергия. Прошли боли в ногах, просыпаюсь отдохнувшим. Не скажу, что деньги повалили «косяком», но появились новые клиенты, а главное вернулась уверенность в завтрашнем дне и собственных силах. Огромное спасибо Наталье!

Олег / 12 Мая 2017Спасибо за все!

Благодарю за моливы и за спасение моей дочери! Наташу и её семью знаю 22 года.Слава Богу,что вы есть у меня!

Леся / 12 Мая 2017Обратился к Наталье около двух лет назад!

Я вообще не понимал что со мной происходит! Разваливалось все что только в жизни могло развалиться! Это был какойто ужас думал действительно схожу с ума! Медленно но зато уверенно! Приехал к Наташе и эта женщина мне действительно помогла сейчас даже вспоминать жутко то состояние души! Очень Благодарен Наташе. Спасибо тебе что ты есть!!!!! С благодарностью Сергей!!!!

Сергей / 11 Мая 2017Знакома с Наташей много лет, счастлива, что судьба свела нас.

Иногда когда медики бессильны, ищешь выход и решение своих проблем в других местах. Так вот и свела меня судьба с Наташей. Спасибо Наташе за ее помощью Замечательный делитель, собеседник и человек. На протяжении почти двадцати лет обращаюсь за помощью и ни разу не пожалела. Спасибо Наташа.

Людмила / 10 Мая 2017Від нашої родини хочемо виразити подяку Наталочці за допомогу.

Ми знайомі з Наталією вже дуже давно і до нашого знайомства у нас постійно були одні неприємності, стосунки в сім’ї були напруженими. Звернулись до Наталочки яка точно виявила корінь бід нашої родини роз’яснила всю ситуацію і допомогла вирішити ці проблеми. Дякую тобі за те, що ти робиш і за бажання прийти на допомогу! Як же все-таки приємно коли на твоєму шляху зустрічаються такі люди! Успіхів тобі, процвітання, здоров’я, сил і благополуччя!

Марина и Нина / 10 Мая 2017Наталію я знаю не перший рік.

Це та людина, що відгукнеться на моє прохання і допоможе в найтяжчу хвилину мого життя. На сеансах Наталія уміло поєднує свою роботу ()зняття негативу) з діалогом пацієнта, де він розповідає про наболіле, після чого стаж набагато легше. А водичку, я ку Наталя заряджає, можна пити ще кілька днів – це дає полегшення душі і тіла. Коли немає можливості приїхати особисто, вона може допомогти дистанційно.

Оксана / 10 Мая 2017Я обратилась к Наталье по рекомендации друга.

Я обратилась к Наталье по рекомендации друга. Был очень сложный для меня 2016 год и в личной жизни и потеряла очень большую сумму денег, поэтому депрессия не проходила, это сказывалось и на здоровье. С каждым сеансом у Натальи мне становилось легче, меньше стало болеть сердце и прекратились головные боли, наладился цикл по женски. В финансовом плане мои вопросы начали решаться постепенно. Я очень благодарна Наташе за мое душевное и физическое восстановление и веру в будущее. Рекомендую Наталью…

Ирина / 10 Мая 2017Звернулися за допомогою до Наталі, дуже вдячні їй…

Був дуже сильний зляк, боліла спина, снились погані сни, не було роботи. Після декількох відвідувань, пропав страх, припинились головні болі. Перестали снитись погані сни. Знайшла хорошу роботу. У племінника були проблемі з здоров’ям, був сильний зляк. Дякувати Наталі все припинилось, почав їсти, став спокійним. Повернувся старий друг, з яким не спілкувались багато років. Стала впевнена в собі, Наталія прибрала психологічні бар’єри, після чого покращився душевний стан.

Віка / 10 Мая 20177 лет назад, Наталья помогла поднять на ноги мою жену Алесю…

которой врачи не могли поставить диагноз, и не лечили, а не понятно что залечивали. После нескольких сеансов наш недуг начал исчезать, и за две недели болезнь ушла. Спасибо большое очень ей благодарны.

Максим и Леся / 10 Мая 2017Был очень трудный период…

Был очень сложный период в жизни и в работе, спасибо Наталии, помогла мне найти правильный выход из ситуации, поддержала, мы многое не видим и не понимаем, наш страх вызван тем, что мы не можем справиться с тем, чего не понимаем, Наталия помогла мне справиться с этими проблемами…

[iceslenderman]

Мауглі

Він часто намагався знайти визначення слова “реальність”.

Чи можна назвати реальністю простір за межами кімнати, дорогу за вікном, нескінченний потік машин та людей? Або це світи, де він проводив весь вільний час? Що реальніше? Нескінченно сіра, одноманітна робота в дешевому магазині або яскраве, повне пригод життя в склі монітора? Він стільки разів питав себе і кожен раз відповідь, настільки очевидна і - в той же час - болісна, приходила в голову. Правда в тому, що він жив в комп'ютерному світі. А там, за вікном, уздовж сірої розбитої траси, біля обпльованих зупинок, він виживав. Вів жалюгідне, приречене існування зл��маної суспільством людини.

Кожен день він приходив на роботу, низько насунувши на очі козирок сірої бейсболки. Стара, чорно-сіра толстовка надійно приховувала місцями безформне тіло, а густі тіні головного убору ховали темні кола під очима. Окуляри він не носив, хоча за двадцять років нескінченних комп'ютерних ігор і заробив короткозорість. Він сідав за стійку, болісно потираючи очі. Навіть візин не рятував від вічного піску на сітчатці. Він повертався з роботи, опустивши погляд на брудний, покритий тріщинами тротуар. Думки його літали далеко. У чарівні світи, які породжувала уява. В дивовижні пригоди, які безжалісне, і між тим милосердне суспільство подарувало нещасному, самотньому хлопцеві у вигляді ігор. Як подачка вмираючому від холери. 

Варто було підняти погляд і по серцю різав біль. Біль, що переходить в злість. Він бачив закохані пари, що йдуть під руку. Щасливі, безтурботні. Заздрість, ненависть і жалість до себе змушували його опускати погляд, прискорюючи крок. Хотілося стати персонажем з світу ігор, висікти заклинанням блискавки і спалювати. Спопеляти все живе на своєму шляху, поки світ не перетвориться в пустелю, де ніщо не буде нагадувати йому про його убозтво. Він мріяв хоч раз в житті випробувати те ж, що і всі люди на землі. Хоч раз в житті взяти дівчину за руку, заглянути в очі, не бачачи там презирливого жалю. Почути тонким, мелодійним голосом своє ім'я, а не прізвище. Поцілувати, не заплативши за це грошей. Відчути, як це бути коханим хоч кимось по-справжньому. І ці мрії, розбиваючись об безжальну реальність, завдавали нестерпного болю. Такого, що навіть алкоголь не міг його приборкати.

Він був нікчемний, жалюгідний, розчавлений підошвою суспільства і добитий лютою жорстокістю батьків. Все дитинство, скільки себе пам'ятав, жив в оточенні ворогів. Вороги в школі, що знущаються над ним за вічну сонливість, погану пам'ять і боягузтво. Вороги вдома, в особі батька і матері, що б'ють його, нескінченно ображають за найменшу провину. Ніхто не був поруч. Ніхто не вчив боротися, бути чоловіком і особистістю. Він був один, і він виріс один, назавжди прикований до брудної однушки, що дісталася у спадок від покійного родича.      Навіть з'їхавши від батьків у майже тридцятирічному віці він не змінив свого життя. Та й як він міг? Усе його життя було там, у світі мрій. І сьогодні, в один з нескінченно-сірих днів, коли, повернувшись з роботи, знову повернувся в звичний світ, сталася - перша за все життя - по-справжньому знакова подія.

***

Гучний стукіт у двері змусив його здригнутися. Страх мурашками пройшов по шкірі. Він тихо вилаявся, залишивши свого аватара без контролю, сподіваючись на милосердя цифрових духів-покровителів. Вставши з крісла, він мимоволі скривився. Затерплі ноги не тримали, очі різко охопив біль. Він покосився на годинник: «Одинадцята година вечора. Якого дідька? »- подумав він.

Він підійшов до потертих дверей і крикнув:

- Хто там?

- Відкрийте, будь ласка! - пролунав пронизливий дівочий крик.

Недовго думаючи, він відчинив двері і ледь не скрикнув від подиву. У квартиру влетіла перелякана дівчина в синьому платті. Від неї тхнуло спиртним, але п'яною не була.

- Допоможіть! Прошу! Він за мною женеться! - запхикала вона.

- Женеться? Хто женеться? - невдупляючи запитав він. І тут на сходах почулися чиїсь важкі кроки. Хтось біг. Він швидко закрив двері і зкомандував переляканій дівчині сховатися в кімнаті, а сам залишився прислухатися. Хтось важкий пробіг повз двері вгору. Потім спустився і постукав у сусідні двері. Голосно і наполегливо.

- До вас дєвка не заходила?! - крикнув басовитий голос, - Ліна у вас?!

- Шо? Яка дєвка? - перепитав сусід.

- Ну, йопт, мужик...Ліна, дєвка! - басовитий голос продовжував наполегливо докопуватися.

- Знаєш що? Іди на хуй зі своєю Ліною! У мене дитина спить, підарас! Щас вийду, їбало тобі зламаю!

     У сусідів закричала дитина, і хлопець ледь стримав сміх. Сусід, Полтавець Леонід Степанич, офіцер військ спецпризначення та КМС по кікбоксингу, слів на вітер кидати не звик. Хлопець притулився до дверей, чекаючи епічності розв'язки. Але її не було. Переслідувач мовчки пішов геть.

***

Хлопець заспокоїв гостю, пригостив чаєм з печивом, якого завжди було в надлишку. Через півгодини дівчина зовсім заспокоїлася і розповіла, що йшла з клубу і до неї по дорозі додому почав приставати нетверезий знайомий. Хлопець поспівчував їй. Поступово стрес відступив, і вони розговорилися. Ліна говорила про свою роботу в тераріумі, про любов до змій і недосвідченість в клубних справах. Він же майже завжди мовчав, лише зрідка ділячись думками про її розповіді. Вони сиділи добре, Ліна виявилася доброю і товариською людинкою, яка вдруге купилася на запрошення в клуб і яка обіцяла надалі ніколи туди не ходити. 

Врешті-решт він викликав їй таксі. І ось, стоячи в коридорі повисла коротка незручна пауза. Вона посміхалася йому крадькома, чекаючи чергового питання і, готуючись дати свій номер. Він зрозумів - це ��ого єдиний шанс на стосунки. Слова вишикувалися в пропозиції, але раптом посмішка сповзла з його обличчя. Він різко спохмурнів, усвідомивши щось важливе, і опустив погляд.

- Там цей... машина під'їхала, - сказав він з погано прихованим сумом. - Тобі час йти.

Дівчина здивовано витріщила очі.

- Так, напевно, час йти, - пробубніла вона. - Може ... ну ... прийдеш завтра до мене в тераріум, після роботи? Я тобі змійок покажу?

- Ні, не варто, - ледве стримуючи тремтіння відповів він. - Тобі пора.

- В тебе є дівчина?

- Так.

- А, гаразд, - хмикнула Ліна. - Ну бувай.

- Бувай.

Він тихо зачинив за нею двері. Повільно, борючись з підступаючими сльозами, він повернувся за комп'ютер. Його аватар стояв біля багаття в формі привида. Вбитий прибульцем - нічого незвичного, але для нього, зараз, це стало знаком. Символом того, що він прийняв вірне рішення. Він знову надів окуляри і повернувся в світ гри, намагаючись забути про реальність, але біль все одно палив серце вогнем.

Він послав її. Відшив, тому що інакше не можна. На жаль, інакше не можна. Як би йому хотілося відчути кохання. Бути таким же, як і всі нормальні люди. Ділити з другою половинкою радість і горе. Але... він не був таким же як всі. Він не був нормальним.

***

Так, він міг би взяти її номер. Прийшов би до тераріуму та навіть на побачення б запросив, але що далі? Які стосунки дівчині може дати морально зломлена, нікчемна людина без друзів, знайомих, гідності? Адже ті роки, коли всі отримували досвід спілкування з протилежною статтю, для нього втрачені. Він - мауглі, інвалід душею. У його свідомості просто не сформувалися необхідні моделі поведінки, що дають звичайним людям можливість «бути разом». І на жаль, не сформуються ніколи. Не отримавши досвіду, він ніколи не зможе побудувати повноцінних стосунків. Чи буде Ліна витрачати сили і нерви, намагаючись зліпити з нікчеми трохи меншу нікчемність? Чи буде терпіти огидний, паршивий секс довгі роки, в якому він не буде відчувати її через постійний онанізм, а вона не зможе отримати задоволення? Він не зможе зробити її щасливою, та й сам буде нещасливий. І вона кине його заради першого-ліпшого хлопця, адже будь-який, дійсно будь-хто буде нескінченно краще за нього.

Деяким людям не дано. Дійсно не дано бути коханими. Не дано будувати сім'ї, народжувати дітей і жити щасливо, “до гроба”. Деякі люди, інваліди душею, як він, приречені жити в світі мрій, адже їх особистість зламана і зломлена. Суспільство і батьки вбили їх, перетворивши в соціальних мерців. І жодному психологу в світі не під силу виправити цю поломку, як не зробити мауглі повноцінним членом суспільства. Він усвідомив це, бачачи її посмішку. Зрозумів, хто він і що він. І повернувся туди, де йому місце. Де він не самотній, де він завжди буде щасливий. У сон, який для нього куди реальніше квартири, дороги за вікном і нескінченного потоку людей і машин. Безликих і чужорідних, як і світ за межами монітора.

*** dreamer of dreams

[oliviafelt]

Отже, вже пройшло майже два місяці 2019, але саме час ще раз продивитись мої плани на рік:

1.    🎓 Закінчити університет. Якщо раніше я цей пункт або йому подібні ставила собі, щоб потім його помітити галочкою, що він виконаний, то зараз це дійсно ціль. Адже з моїм графіком закінчити університет дійсно челлендж. Я дуже хочу випуститись цього року.

2.   🎆  Поїхати на SZiget. Так, так, квитки я купила ще в грудні, вже не відкрутитись. Але як же гріє душу цей пункт. Не можу дочекатись моменту, коли почую FooFighters. А ще не весь лайнап відомий, так що тішу себе надією, що там будуть ще якісь мої улюбленці (а якщо приїде блінк, то я шанс, що я не поїду, бо помру від щастя в момент, коли їх оголосять).

3.   🇮🇹 Поїхати в Італію. Можу сказати, що цей пункт перенесений з минулорічного плану. Але минулого року ставалось так, що мені доля сама підкидувала можливості для виконання моїх цілей. От і тепер мені доля кілька тижнів назад підкинула мотивацію поїхати в Рим в травні на концерт LittleBig. Залишилось спланувати свій бюджет, бо хотілок в мене занадто багато 😄

4.    🏝 Полетіти в Гавану. В Гавану я більше не хочу через кілька причин, проте тепер «Гавана» - це кодове слово для подорожі в якусь екзотичну країну взимку. Тому подивимось, що це буде, а поки що я тільки починаю відкладати гроші на цю подорож.

5.   🚗  Отримати права. Так, цей пункт перенесений навіть не з минулого року. А з року так 2015. Я просто маю це зробити. А в наступному році вже буду думати над купівлею авто.

6.   🇫🇷 Французька до рівня А2. Чому А2? Бо я реалістичні плани намагаюсь ставити 😉 Треба згадати те, що я вчила 10 років. Хоча Аня мені сказала, що в Парижі після 5го келиху пива я стала нейтів спікером 😂

7.   🇬🇧  Англійська до рівня С1. Я впевнена, що мій рівень англійської скотився дуже-дуже сильно. Без практики (окрім поїздок в Європу) складно було б його втримати на тому ж рівні. Тому буду згадувати, можливо навіть повернусь в Брітіш.

8.   📊  Написати диплом. Ага, цей пункт має йти десь біля першого пункту.

9.   📗  ЗайнятисьGMAT. Не планую цього року здавати, але потрібно серйозно над цим замислитись і починати працювати в кінці року.

10. 📙 Зайнятись IELTS. Аналогічно попередньому пункту і плюс кореляція з пунктом 7.

11. 🖼 Зайнятись малюванням. Ну цей пункт чисто для задоволення і щоб я не забувала про свої маленькі радості.

12. 🎭 Розвиватись творчо. Що ж, на цей пункт мене надихнули мої останні стосунки. Я зрозуміла, що моє життя складається з цифр, дедлайнів та аналізу даних і треба це розбавити трохи.

13. 💪🏼 Займатись спортом, можливо йогою. Спортзал точно не моє, я це вже зрозуміла за три роки походів туди. Я не хочу робити вигляд, що кайфую від цього і вся така спортивна і класна. Не подобається і все. Мені в кайф позайматись вдома, побігати влітку, сходити на йогу. Але не тренажери, будь ласка.

14. 🧠 Пройти свій список онлайн-курсів. Бо онлайн-курси – це круто! Сидиш собі вдома/в кафешці/в метро, а тобі дають знання, що може бути краще?

15. 📚 Читати більше. Не скажу, що я мало читаю, проте хочу ще більше.

16. Привести в порядок здоров’я. Що ж, я вже не така молода 😂 Знаєте, 22 – це не 21, треба і про майбутнє вже подумати 😉 Насправді я про це замислилась після моєї чудової проблеми влітку. Звісно, тоді я сама сильно налажала, бо вживала забагато алкоголю і при цьому абсолютно нічого не їла (іноді забувала, іноді не вистачало часу). Але я рада, що в мене все чудово з печінкою, шлунком і тд. Проте, я хочу повне обстеження зробити за цей рік.

17. 📈 Кар’єрний розвиток. Минулий рік був дуже вдалим в цьому плані. Але я просто кайфую від роботи. Не хочеться тормозити в розвитку, а у мене стільки ідей та можливостей. Хочу викластись на максимум.

18. 🛠 Ремонт в квартирі. Так, минулий рік окрім кар’єрних успіхів приніс мені ще й власне житло. Проте я дуже хочу зробити ремонт. Звісно, головне питання в фінансах. Якби не мої постійні витрати на гулянки та хотілки, я б давно зробила ремонт (або його частину). Проте я не хочу відмовляти собі в крутих спогадах, тому краще повільніше, але щоб ні в чому собі не відмовляти. І окрім фінансового питання ще питання в моїй ліні і відкладанні всього на потім. Час замислитись хоча б над кольором стін!

19. 🇩🇪 Полетіти в Берлін. Я думаю, що мені там сподобається.

20. 🖌 Почати знову писати в щоденник та сюди. Шкода, що минулого року я цього не робила. Я б хотіла багато моментів перечитати і знову загадати ті емоції. Тому цього року виправлюсь і не провтичу це.

21. 🍺 Здати екзамен на пивного сомельє. Так, я розбираюсь в пиві краще, ніж більша частина людей і краще, ніж 97% моїх знайомих. Проте цього мало, хочу офіційне підтвердження своїх знань. І звісно, у мене точно є якісь прогалини, бо я ж самоучка.

22. 🇳🇱 Полетіти в Люксембург. Цей пункт теж для галочки, квитки то в мене вже на телефоні 😉

23. 💭 Розібратись в цікавих мені темах. Знаєте, іноді буває відчуття, що хочеться почитати цікаву інфу, хочеться нових знань, але не знаєш, на яку тему. Так от, я склала собі список тем, по яким я дуже хочу бути прошареною.

24. 📘 Зайнятись CFA. Мені ребята з МакКінзі сто разів казали, що в цьому немає такої великої потреби, але я хочу структурувати свої знання і це буде дуже корисно.

25. 🎇 Atlas. Минулорічний атлас став одним з найщасливіших спогадів літа. Звісно, це не через виконавців (хоча без крутих виконавців було б не так круто). КОМПАНІЯ. Я була найщасливішою, коли я стояла на концерті, а біля мене столи мої кращі подруги, мої друзі з роботи (величезна компанія), з універу, мій коханий хлопець, з яким я була на сьомому небі, і його друзі. І це так круто, що всі компанії злились в одну, коли літо, коли фестиваль, коли вихідні і коли відпочинок, а попереду стільки всього чудового.

26. 🌃 UPark. Сюди я хочу через дуже крутих виконавців. Виступ Prodigy на атласі запам’ятався походу назавжди, хочу ще!!

27. 🤟🏼Зробити татуювання. Після моїх проколів носа та язика мама буквально благала не робити татуювання до 25 років. Тату я хочу ще з класу 11, думала, що це пройде. З пірсингом простіше – його можна зняти в будь-який момент і я думала, що мені швидко набридне сережка в носі/язиці. Проте коли я один день походила без неї, мені було дуже некомфортно, не відчувала себе собою прямо. Так що наврядчи я її в найближчі роки зніму. І з татуюванням я тепер впевнена на 100% і хочу навіть кілька зробити. З мамою зійшлись на 23. Тому влітку вже хочу мати тату 😍

28. ✨ Менше переживати. Все ж таки ментал хелс – суперважливо. Це я відчула в січні, коли на мене стільки всього навалилось по роботі, навчанню (але більше по роботі все ж) і по особистому життю, що я одну прекрасну ніч мені наснився не дуже хороший сон, який став просто вишенькою на торті мого морального стану та після якого я почала вживати заспокійливе (і досі вживаю). Зате цей сон допоміг мені усвідомити багато чого.

29. 💗 Бути щасливою. 2018 рік по емоціям був неймовірним. У мене настільки багато крутих спогадів і це зробило 2018 одним з найкращих. Хочу ще більше в 2019 💗

[ostratalya]

8 виправдань, про які потрібно забути, щоб досягнути успіху в житті

Якщо хочете досягти успіху, ці фрази потрібно забути назавжди.

🤦‍♂ 1. Я зайнятий

Розповідати усім про те, наскільки Ви зайняті, — маячня. Кожен із нас сьогодні зайнятий. Якщо Ви справді чогось хочете, то, будьте певні, час знайдеться.

З іншого боку, якщо хтось відповідає, що аж ніяк не може знайти вільної хвилинки для Вас, доречним буде переосмислити стосунки з цією людиною. Напевне, Ви для неї не надто важливі. Позбудьтеся таких осіб і почніть будувати власне життя в приємнішому оточенні.

🤦‍♂ 2. Мені бракує натхнення

Ось вам така думка: «Натхнення — для дилетантів. Усі інші просто приходять і роблять свою роботу», — так говорить Чак Клоуз.

Якщо постійно відчувати необхідність у натхненні, щоб виконувати власну роботу, навряд чи вдасться досягти успіху. Потреба почуватися добре для того, щоб братися за справу, говорить про Ваше ставлення до труднощів.

🤦‍♂ 3. Я надто стомився

У сучасному світі стомлюється кожен. Якщо відчуваєте, що не виспалися, подивіться в Інтернеті, як зробити сон продуктивнішим, розрахуйте необхідну кількість годин. Побутує навіть думка, що можна нормально функціонувати, якщо спати лише 4 години на добу. Якщо хтось на це здатен, здатні і Ви.

Варто відкоригувати свій стиль життя і виробити корисніші звички. Перестаньте заглядати в телефон після того, як лягли в ліжко. Більше займайтеся спортом. Гуляйте.

🤦‍♂ 4. Я недостатньо хороший в цьому

Абсолютна маячня. Будь-яка людина чогось навчається. Ви ніколи не дізнаєтеся, наскільки хороші в чомусь, доки не спробуєте. І тоді, цілком ймовірно, здивуєте самих себе. Неможливо знати завчасно з чим ніколи не впораєтесь. Лише спробувавши щось зробити, зрозумієте, наскільки ви сильні.

Отож вперед 🚀 — кращого моменту не буде.

🤦‍♂ 5. Не хочу цього робити, оскільки результат не гарантований

Йдеться не про Ваш страх чи невпевненість у собі. Це лише небажання пройти необхідну боротьбу, що її вимагають життя і робота.

Ось, що я Вам скажу: «У житті не існує гарантій. Єдина гарантія — смерть». І досить вигадувати виправдання, що робота не варта часу, поки результат не гарантований. Адже тоді це вже не робота. Це наперед виграшна лотерея. Отже, беріться до роботи з невизначеністю й приймайте її як належне.

🤦‍♂ 6. Ніхто не допоможе, а самому цього робити не варто

Послухайте, візьмімо будь-який винахід чи ідею: хтось же це вигадав першим, і зробив без сторонньої допомоги. Ця людина не була впевнена, що досягне успіху. Якщо хтось зміг, чому Ви не здатні на це?

🤦‍♂ 7. Я не гідний цього

Або ж «у мені немає нічого особливого» чи «я не заслуговую на успіх». Це означає, що у Вас серйозні внутрішні проблеми. Однак насправді це лише відмовки, щоб нічогісінько не робити та прийняти своє комфортне, хоч і посереднє, існування.

🤦‍♂ 8. Мені жахливо не щастить

Фортуна — дуже пафосна й заплутана концепція. Але все це — як і віра в те, що вВм нібито нещастить, — засіло у Вашій голові.

Простіше кажучи, потрібно припинити грати роль жертви, вбачати уроки й позитивні моменти в усіх так званих «невдачах», що трапляються.

Доля й невизначеність ніколи не повинні ставити на заваді. Змусьте життя підкоритися Вам! Створіть його таким, щоб талант слухався Вас!