#КОВАЛЬ

[le-delice]

ok ok you don’t know russian stand up comedians but im proud of my drawings so i’ll publish them

[amiyoureverything]

DIMA KOVAL

[adelheidadams]

Some stuff

Ваш благоверный друг нашел в ютубе один очень интересный канал и открыл для себя нового блогера (Дима Коваль)

Честно признаться, антураж в том видео, которое я посмотрела был очень хорош, да и признаться честно, обзор сумерек это определенно заявка на успех.

Стоит отдельно отметить комфорт обсуждения, который можно встретить крайне редко.

(Ну и скрин на последок. Кто смотрел, как вам?)

[wanderer-on-the-steppe]

Songs about the Khmelnytsky uprising, part 5: Пісня про козака Нечая

It’s been a long time since I added something to this collection, but a movie I’ve rewatched recently (Богдан Зиновій Хмельницький from 2006) reminded me that I can’t just ignore the song about one of the most popular participants of the Khmelnytsky uprising here.

The song about the Bratslav polkovnyk Danylo Nechai comes with many names and even more versions of the lyrics. A lot of these versions, especially the shorter ones, are nearly incomprehensible without context – only if one knows the events they refer to and/or has heard a longer version before, do they start to make sense. The most comprehensive and at the same time chronologically logical (and not too repetitive) version of the lyrics I’ve found might be this one.

To quickly sum them up in English: Nechai and his Cossacks come to a place where they are warned to flee, but Nechai, in a mixture of pride and carelessness, doesn’t heed the warning and goes to a relative to eat fish (or, in many other versions: to get drunk). There is a Polish surprise attack – and no guard – and the Cossacks defend themselves bravely, killing many of their opponents, but are hopelessly outnumbered. Nechai gets killed and is buried, and the comrades burying him plant viburnum (the famous червона калина of another folk song) on his grave, so that his fame and glory shall be remembered in all Ukraine.

What I’ve not found, unfortunately, is a recording using the lyrics exactly like this or at least somewhat close to it. The first recording I’ve included above – by Михайло Коваль ( Mychailo Koval) – already uses comparatively many of its stanzas, but even comparatively many is not that many at all, and the ending is surprisingly abrupt.

However, even though I was frustrated at first by the uncommonness of longer version telling all or at least most of the story, the question what the shorter versions actually choose to tell (and what they choose to leave out!) soon became interesting in itself.

Some can be so short and fragmentary that the lyrics become completely subordinate to the musical performance.

For example, all that is left of the story in this beautiful version by  Дике Поле is the initial warning, Nechai’s refusal to listen to it, and then a short conversation where Nechai asks his godmother if he should unsaddle his horse, to which she replies that she won’t be able to protect him, so he better shouldn’t. And still, even in this rudimentary form the lyrics contain an element that’s both remarkable and quite common in shorter versions of the song: the relative Nechai visits and gets drunk with is explicitly identified as his godmother Khmelnytska – in all probability meaning the hetman’s wife, who, at the time, would have been the famous former Helena Czaplińska. So, according to these songs, Khmelnytsky’s wife is mysteriously present at the place where Nechai gets ambushed and killed – he even gets ambushed and killed while getting drunk with her – but she herself somehow gets safely out of the situation without the songs ever explaining how or just mentioning her again.

I don’t know if it’s the strangeness of these events that gave rise to an interpretation I stumbled upon while looking for different versions of the lyrics: namely that mentioning Khmelnytska in this context is an allusion to a rumour that Khmelnytsky himself, envying Nechai’s popularity and wanting to get rid of a rival, had something to do with Nechai’s death.

How plausible it is – both the rumour and the interpretation of the song – I can’t tell. It has to be mentioned, however, that in none of the versions I’ve come across does Khmelnytska encourage Nechai to get drunk; she just doesn’t stop him when he comes to her to do so. Nor does she convince him to be careless. Quite to the contrary: when he asks her if he should unsaddle his horse, she always advises against it. Can her explanation for advising caution – that she can’t protect him – somehow be interpreted to mean that the hetman might have been responsible for Nechai’s death not in the sense of direct involvement, but negligence and lack of military support? That is probably a question of imagination. Is it something a clever songwriter could come up with who both wants to get his message across and not risk his head? Sure. Is it a likely explanation? I don’t know...

Whatever one prefers to believe, there’s versions that are only slightly longer but add some different nuances of meaning to the story. A very interesting one for what it does with the text is this one by Сашко (Олександр Власюк):

After the same fragment of the story that also the version by Дике Поле uses, it simply repeats the initial warning, emphatically, several times, completely changing the atmosphere of the song. The audience knows, of course, that the story is supposed to end with Nechai’s death. But this performance treats the events as if they were still happening at the moment – Nechai’s fate not decided yet – as if the warning could still reach him.

In a similar way, a version by Гуляйгород ends with Nechai becoming aware of the attack and getting ready to disperse the enemy – without mentioning the fatal outcome. It almost seems like it wants to spare the audience the part about the beloved hero’s death or, maybe more probable and more in line with what other songs about the Khmelnytsky uprising do, like it wants to talk not only of the past by showing the battle against the enemy as something that is still going on and can still be won.

Though most shorter versions decide to omit Nechai’s actual death, I also want to include one that goes the exact opposite way:

This performance by Taras Sylenko (Тарас Силенко) leaves out the whole drinking and carelessness, mentioning his pride in his Cossack fame as Nechai’s only reason for refusing to flee, and then immediately proceeds to the battle, putting all emphasise on his fighting, death and burial – and especially the fame that will survive him.

Like for the song about Morozenko, there’s also an episode of the podcast by Pavlo Nechitailo (Павло Нечитайло) and Taras Kompanichenko (Тарас Компаніченко) dedicated to the songs about Nechai – as always, I’m too helpless without written text to make use of it, but I’m linking it for anyone who might be interested:

[ceaderci]

Tgc: Ceaderchi

[summeroffice]

Володимир Коваль says that he has had the honour to work with Mykhailo Podolyak for the past year.

[eurovisionru]

"Песни моря 2010": победителем стал молдаванин Борис Коваль

Вчера, поздней ночью, в Орловке (Крым) завершился песенный конкурс "Песни моря-2010" и были озвучены результаты "продюсерского" жюри, которые не изменили итоговую расстановку исполнителей – первое место у молдаванина Бориса Коваля. Вторым стал Рольф Роосалу из Эстонии, а третье место — у Вилии из Литвы. Приз зрительских симпатий (при помощи SMS) достался украинской "фабрикантке" Эрике. Ей же один из банков вручил приз – один килограмм серебра. Полный список: 1. Boris Covali (Молдова) 2. Rolf... Читать дальше »

[unhonestlymirror]

The sword of the blacksmith Liudota is an archaeological monument of the princely era of Kyivan Rus, a decorated sword with an inscription "коваль Людота". The sword dates back to the first half of the 11th century. The sword was found in 1890 during farm work in the village of Khvoshchove, near the city of Myrhorod, Poltava region.

N.B. In the russian language, the blacksmith is "кузнец". In Belaruthian, it's "каваль".

P.S. The moral of the story is to place watermarks on your art. XD

[nevertoomanyspiders]

assorted Volkov Scarecrows. how would you rank them?

my half-baked thoughts and other nonsense under the cut:

I immediately lost the plot with "most X" thing lmfao. also the Vladimirsky Scarecrow is absent bc he's kind of the golden standard to judge all the others by lol.

first row: Yuri Solovyev / Юрий Соловьев | N. Sustova / Н. Сустова | Y. Gabazova / Ю.Габазова middle row: V. Kanivets / В. Канивца | V. P. Korkin | Eduard Semenovich Gorokhovskiy / Эдуард Семенович Гороховский bottom row: Victor Chizhikov / Виктор Чижиков | I. Bodrova / И. Бодровой | Y. Koval / Ю. Коваль

I love Chizhikov's take on Scarecrow, he's such a damn gremlin. source.

honorable mentions:

LIPSTICK.

heckin bobblehead. he cute

and the woodman has cool metal sheet hair, too, wow.

I better stop because otherwise I'd be here all day.

[jellysaidshit]

Okay, what's up

I'm looking for mutuals, or basically people who would like to be friends and shit, NO MINORS PLEASE

Also people who like stuff that I like so we can ramble, chat and annoy each other (in a good way). List of said stuff is below, and info about me is here!

General stuff

- music, especially pop/punk rock and just random songs (look at #altyn listens to)

- chaotic academia, dark academia, punk academia aesthetic

- learning new shit and fun facts

- books and diaries

- knitting, crocheting, sketching

- writing

Fandoms

The ones I'm always in love with:

- Grishaverse (shadow and bone x, six of crows o)

- Marauders (haven't finished atyd but am a strong lover of them all)

- Lord of the rings universe (esp hobbit)

- Vicious and Vengeful by V.E. Shwaab

- Criminal minds

The ones I'm currently obsessed with:

- Our flag means death

- The haunting of hill house and The fall of the family of the Usher

- Street woman fighter 2 (team wolflo and team bebe)

- Jujutsu Kaisen

- Stand up club (Лиза, варя, яся, пушкин, коваль)

- Renee Rapp (can you write an artist as a fandom?)

I think that's it. Anyways, please follow and/or send me asks or dm me if you wanna be friends or just chat!

[ao3feed-itafushi]

Страта це занадто до��ого

by Fuvcking_sun_fish ТВ: важкий контент, люди що їдять під час читання цієї роботи будь-ласка зупиніться, згадування та описи катувань, жорстокості до тварин, шрамів. АВ: Меґумі Дзенін, по ілюстрації від @r5x95r13ros у твітері. Тіні, тіні, повзуть, звиваються, роззявлюючи зубасті пащі, стелючись підлогою, звисаючи зі стін, накриваючи своєю вуаллю щось дорогоцінне, приховане від уваги інших. Висока, худорлява фігура чоловіка ступає, важко давлячи на стежку під червоними торіями, де смішно тріпочуть зітлівші з часом захисні талісмани, й тіні проводжають його, слідують за кроками колихаючи бар'єр. Сонце в полудні, качається на хвилях хмар і милосердно оминає променями темну пляму маєтку, просочену застарілим запахом крові й болю, все ще стогнучу тремтячими від жаху криками. Вуаль піднімається. Words: 6511, Chapters: 2/2, Language: Українська Fandoms: 呪術廻戦 | Jujutsu Kaisen (Manga), 呪術廻戦 | Jujutsu Kaisen (Anime) Rating: Mature Warnings: Graphic Depictions Of Violence Categories: M/M Characters: Fushiguro Megumi, Itadori Yuuji, Sukuna | Ryoumen Sukuna Relationships: Fushiguro Megumi/Itadori Yuuji, Fushiguro Megumi/Sukuna | Ryoumen Sukuna, Fushiguro Megumi/Itadori Yuuji/Sukuna | Ryoumen Sukuna Additional Tags: Горор, Alternate Universe - Dark, Itadori Yuuji is Not Sukuna | Ryoumen Sukuna's Vessel, Fushiguro Megumi Needs a Hug, Itadori Yuuji Needs a Hug, I Wrote This Instead of Sleeping, бети немає автор не спав, Меґумі Дзенін, все пішло по відомому місцю, графічний опис жорстокості та канібалізму, юджі став трошки веселим, це повноцінна ав але її писала я тому пробачте зараніше, Меґумі - коваль from AO3 works tagged 'Fushiguro Megumi/Itadori Yuuji' https://ift.tt/OIjvGeT

[arhiopea]

дима коваль, саша малой и вова бухаров = моя маленькая любовь в области стендапа.

[jakovdushakov]

Огромное спасибо коллективу Академии Искусств им. Павла Чубинского, а также музею квартире Виктора Косенко за вчерашний концерт!

Отдельно хочется поблагодарить мою давнишнюю приятельницу Лидию Коваль, певицу, которая нас пригласила на данное мероприятие!

Владимира Мудрика, директора музея, человека очень позитивного и приветливого, благодаря которому, всякий раз посетив Музей-квпртиру, чувствуешь себя как дома!

А также искусствоведа Игоря Тылыка, который очень увлекательно провёл концерт, наполняя его короткими и очень интересными комментариями по истории музыки!

[kostyalv34]

#Kostyalv34 — Пародия Портрета Бориса Шергина. Художник Юрий Коваль. 1970-е

[ivanseledkin]

Ночной Мариуполь на фотографиях местного жителя, Денис Коваль

[ohanikm]

Вирішила прийняти участь у фемгрудні і спробувати вийти з блоку, тож презентую фемслеш-оріджинал, написаний під Мія Рамарі-Не відчуваю зими

---------------------------------

— Ти не спала скільки?!

— Чотири доби, Нано, не сварися, я готувалася до сесії. А ти як думала? Я тепер відповідальна студентка, завчасно готуюся до всіх іспитів і складаю їх на відмінно, якщо не хочу знову платити 25 тисяч за навчання, і взагалі Ви маєте бути вдячні за цю послугу, Вам зрозуміло, пані Коваль? — саркастично промовила Рита і тяжко зітхнула. — Клянуся Богом, рано чи пізно я вискажу їй все, що думаю про неї та цей клятий універ. Ще й поїсти не встигла, бо хтось не вміє розподіляти час.

— Господи, ну і відьма, навіть моя начальниця не настільки мерзотна. Але це все одно не привід не давати собі відпочивати, ще й чотири доби поспіль. Ти там хоч все здала, чи ще хтось намагатиметься з’їсти твою душу?

— Хе-хе, ні, Доббі тепер вільний ельф, і на сьогодні, і на найближчий місяць. Тепер би гарячої гарбати з чікалядою і під ковдру спатки, але ще додому добиратися півтори години.

— Тільки не сьогодні, ясонько, сьогодні я буду твоєю хрещеною феєю і виконаю твої бажання. Озирнися-но.­ — з чутною посмішкою промовила жінка і поклала слухавку.

Масивна зимова куртка та шарф сильно обмежували мобільність, тож розвертатися Риті довелося повільно, незграбно, по-пінгвінячому.

Біля тротуару студентка побачила вже добре знайому червону машину, а поруч з нею стояла висока жінка з найпрекраснішим рудим волоссям у світі. Обличчя Рити одразу засяяло, і вона, забувши й про куртку, і про лід під ногами, побігла в обійми до своєї феї-рятівниці.

Від Нани пахло прянощами та вином, а її пальто приємно торкалося обличчя Рити.

— Зараз підемо у магазин за смачним чаєм та солодощами, закутаю тебе у пухнасту теплу ковдру, ввімкну мумі-тролів і нікуди не випущу з обіймів, добре? Боже, як же я за тобою скучила. — прошепотіла Нана і сильніше обійняла студентку.

— Звучить як новорічна казка, якщо чесно. — Рита промуркотіла у відповідь.

— Якщо захочеш, сніжинко, так Різдво і зустрінемо, але зараз треба тебе зігріти, на вулиці зима, а ми стоїмо на самісінькому вітрі.

— Ви знаєте, пані феє, у Ваших обіймах я не відчуваю ні вітру, ні холоду, ні зими. — відповіла Рита. — Але Ваші слова про чай і солодощі мене звабили.

У відповідь Нана розсміялася, поцілувала кохану у лоба і посадила її у машину.