#безодня

[sklira]

Безодня | Ariadna

[ao3feeddestiel]

Безодня

read it on AO3 at https://ift.tt/pdNlvLU by Lisabetx Смерть Кастіеля залишила незагоєну рану в серці Діна, закарбувавши болісний спогад – кривавий відбиток долоні на його куртці. Перебуваючи в цілковитому спустошенні, Вінчестер помітив цей безмовний слід не одразу. Тільки залишившись наодинці зі своїм горем, він нарешті дозволив собі випустити назовні весь роз'їдливий біль відчаю. Words: 951, Chapters: 1/1, Language: Українська Fandoms: Supernatural (TV 2005) Rating: General Audiences Warnings: Major Character Death Categories: M/M Characters: Sam Winchester Relationships: Castiel/Dean Winchester Additional Tags: Angst, Drama & Romance, Castiel Loves Dean Winchester, Hurt Dean Winchester, Drabble, Depression read it on AO3 at https://ift.tt/pdNlvLU

[kvilabezodnya]

на різних кінцях живого ось моя сукня з мережива сну одягну безмовність в раму любові твого "поза часом" сутність

увінчана силою

сяють мінори такі ж як розмови про вічне коли ми на цій самоті вдихаємо небо надвиточених шедеврів на різних гілках усвідомлення

все не закінченим може бути

[gwenllianwales]

Грушка розбрату

Надихнувшись "Кайдашевою сім'єю", "Енеїдою" та мітом "Яблуко розбрату", я вирішила написати цей невеличкий віршований фанфік. У ньому Кайдашиха, Мотря та Мелашка діють як богині в знаменитому міті (хто яка, краще вирішуйте самі). Тільки замість яблука... Груша!

Одного разу в Семигорах, А, може, зовсім і не там, З'явився парубок моторний, Прийшов і стука по шибках.

А стукав саме Кайдашиці, Її ж родині грушку ніс Тут вийшло аж три молодиці: Почухав носа наш Паріс.

«Це подарунок найгарнішій, — Сказав він й грушу простягнув, — Хто з вас така — хай він виріша!» І тицьнув пальцем десь у віз.

У возі, прямо на соломі, Лежав старий Кайдаш. І глянувши на гостя в домі, Швиденько впав і гайнув враз.

Схопила грушу Кайдашиха, Притисла її до грудей: «Мені принесли цеє диво!»

Сказала Мотря: «Тихо-тихо Покличу зараз я людей Та не віддам отій паршив��й Грушечку мою». Ой, лихо, лихо! Вчепилась Мотря у свекруху, А та у неї теж як кліщ, Пішла двором злая розруха, Розбиті глечики й піч.

Стояла, думала й Мелашка: «Чому ж то та груша й не мені? Я он яка красуня, й кашка У мене кращая в селі. До Києва візьму ту грушу, У церкві її висвячу. Зроблю я це, тому що мушу, Тому що хочу грушу цю».

Поки дві куряву здійняли, Підняли дриґом все село, Мелашка швидко грушку взяла, Й сховала, ніби не було.

Прийшли обидві: Мотря, Уже без зібраной коси В її очах — чорна безодня, Під оком — синіє слід руки.

Та й Кайдашиха, та що стара, теж Гарнішою зовсім не стала: Без ока бідна, то, авжеж, Чудово Мотря постаралась.

Сказала Мотря як уміла: «Де той проклятий молодик, Спитаю хто тут з нас красива Тягнути буду за язик!» Та озирнувшись, зрозуміла: Той парубок давно вже зник. Та й груші тут ніде нема.

«Де наша груша? — запитала, Схопившись за серце стара. — Невже її ти затоптала?! Ну стережись, свиня мала!»

Кричить Мелашка: «Що ви, мамо, Як ви таке могли подумать? Забрав ту грушку отой самий, Що смів її нам всунуть!»

«Ой, брешеш, брешеш, ти, скотино, — Вже Мотря вереск здійняла, — Не прикидайся тут дитиной, Собі ти грушу забрала!»

Тепер сварились вони разом, Як три богині в міті тім. Отут хитнула Мелашка тазом: І груша покотилась в тин.

Прийшли додому Кайдашенки, Ті два брати: Лаврін й Карпо. Не зрозуміли чому ненька Так сильно лупить невісток.

Вони, звичайно, їй теж жару Дають такого, що чорти Втекли всі з хати до корчмаря, Разом з Омельком всі пішли.

Швиденько описавши дійство, Про грушу й про хлопця, що Прийшов й скоїв тут злодійство: Найкрасивішой не знайшов.

Сказав Лаврін тоді до брата: «Карпе, дієм, прямо тут. Якщо продовжиться, то хата, Згорить й усі отут помруть».

Подумав трохи старший Карпо, Помацав вуса він свої. Сказав: «Тоді нам варто, Цю грушу посадить в землі».

Підтримав брата й молодший: «Ви тільки собі уявіть: Це скільки зекономим грошей, Якщо ця груша виростить!»

«Я хочу грушу цю негайно!» — Кричала Мотря знов і знов. «Велику дулю, на, звичайно! Вона моя, моя! Агов!» — Волала то вже Кайдашиха, Вертілась, била невісток. Поїхала давно вже стріха, Забився пес десь у куток.

***

Тим часом поряд, у селі, Підступна баба запитала Свого онука про сумні Й смішні події, що назвала: Грушкой розбрату у сім'ї.

«Усе чудово, як по маслу. Вони за грушу готові вбить. Жалію тільки... От нещасні, Вони ж бо можуть це зробить».

«Кого жалієш, ти, онуче? Мене потрібно тут жаліть! Бо на весілля, оте суче, Мене забули запросить!»

***

Здавалось б, що даремно Параска смутку навела. Брати ж встояли на своєму: Та грушка виросла, і яка!

Аж поки не вродила груша, Тоді все знову почалось. Колись тут хтось когось задушить: Через грушу... А може, через інше щось.

Читати можна також на АО3 та ФУМ

[littleminmari]

***

Здавалося, що я йду до зірок, але все обірвалося і я провалилася у безодню мороку.

Все було не справжнім, наче звичайна нудна вистава у театрі.

Все було, як замовна постановка у дешевому сюжеті.

Мої мрії давно стали крихкими слізьми. Що годяться тільки-но на ручний театр ляльок.

Я біжу по не справжній дорозі, я і гадки не маю куди вона мене веде. Все стає тільки-но більше та більше заплутано.

Час цій дешевій виставі завершитися. Час закрити цей сльозливий театр брехні.

Нема нікому діла, коли все руйнується, коли ти, осліплена безвихіддю, біжиш по єдиній дорозі.

Не буде справедливого кінця. У кінці тільки-но безодня мороку. Всі зірки та місяць - брехня.

Кінець брехні? Зірвіть нарешті ту виставу. Скажіть, скажіть. Хто я насправді? Де я? Хто я?

P.S. Вірш було написано 06.10.23

[poisonousmelissa]

Мені останнім часом трапляється так багато відео про реалістичні червоні лінзи, і що вони такі чудові і що з ними можна ходити весь день і тд і тп але є одне але. Вони не підходять людям з темнокарими очима.

Ну і ладно, не сильно то і хотілось. У мене немає лінз, але є підозра що напевно половина кольорових лінз, якщо не більша частина, мені не підійде через колір очей, бо перекрити оце ще треба постаратися

І то, це фото зі спалахом. Вони 99% часу виглядають приблизно ось так. Чорна безодня в якій навіть зіницю не видно

Насправді я дуже люблю свій колір очей. Просто іноді хочеться просто жіночого вампірських червоних лінз

[ninakharo]

Я вкриваюсь холодним потом

Щоночі та щоразу

Як бачу щось схоже на тебе

Тут суміш смутку та відрази

Водночас Я хочу іноді бути поряд

Ми все ж однієї породи

Не любити разом людей

Й кохати щиро природу

Іноді там урагани

Часами змивають потопи

Та рана в серці моїм

вже надто сильно глибока

Як стихає буря і вода потроху сходить

В тріщинах мого серця вона солона й холодна.

Нею повна та пустка

В ній палає безодня

[0pium-blood]

сонний параліч, смерть моя, безодня

скажи мені, що сталося тоді, скажи

що сталося, що не відрізняється день від дня

всіх демонів, що всередині сидять, накажи

тіні по кутках, що весь час зі мною

проведіть за руку, там де сам боюсь я йти

скільки всього варто вислухати, скільки болю

а що скажеш, що скажеш маленька тінь, ти?

синці по всьому тілу, як зірки після дороги

дороги що привела сюди.. куди?

а що сталося на місці червоних розводів підлоги?

знаєте, в задзеркаллі всі дороги ведуть внікуди.

розводи на підлозі, криваві, заріють, ось.

треба прибрати, це певно самогубство.

напевно однієї з мрій. або здох ще хтось

а мерзенний, блядський вбивця – людство

дивись, бо завтра здохнеш ти.

[moontigerange]

СонТейлз в рамках Sonic Prime (українською)

Замість малюнків та скетчів в цей раз я вирішила в цей раз трішки пописати. Тим паче я дуже рідко ділюся своїми думками та ідеями. Темою цього допису стане різні ітерації СонТейлзу в рамках серіалу Сонік Прайм. Про всяк випадок попереджу, що тут можуть бути легкі спойлери, та особисті (чи ні) теорії, тому читайте на свій ризик.

Я почну з того, що приводом для думок став допис однієї людини в Ікстері, де задавалась питанням: "Чому ніхто не малює інші варіації СонТейлзу з тим же Сейлзом та Манжи, а тільки СонДев'ять?".

І саме після цього я ради розваги почала малювати ті самі непопулярні версії пейрінгу. Дев'ять я уникала, тому що він і без мене достатньо популярний, але про нього мені є що сказати. А зараз я поділюся своїми враженнями стосовно інших варіацій Тейлзів, як я їх бачу, як я уявляю їх взаємовідносини з Соніком, і як це можно перетворити на пейрінг. Я також питала думки у інших людей, намагаючись почути які є проблеми в пейрінгах з іншими ��ламками Тейлзів. Готуйтеся до хедканонів та зламу самого канону.

Моє бачення сюжету Всесвіту Sonic Prime.

Перед тим, як почати писати про Тейлзів, я хочу розповісти вам моє (або не тільки моє) ведіння стосовно подій серіалу, а саме - розбиття Призми Парадоксу. Саме після розколу Призми Парадоксу з'явилися інші виміри та різні версії друзів Соніка. З цього приводу я дійшла до двох висновків: 1) Всі ці виміри та особистості друзів Соніка являють собою уламки їх оригіналу. Тобто, усі вони частина одної мозаїки. І кожний такий уламок дорівнює новому виміру; 2) Після відновлення Призми Парадокса, всі виміри та особистості героїв , а також їх спогади, з'єднаються воєдино. Це також дає глядачеві надію, що ніхто з персонажів не зникне безслідно, і це гарна кінцівка в дусі мультика з віковим рейтингом від 8-12-ти років. І відновити Призму Парадоксу також необхідно зробити, бо інакше усі виміри може затягнути Безодня (це що Іронічний Дует референси?) Але майте на увазі, що це все лише теорії та хедканони, і вони можуть не виправдатись.

2. Сейлз та СонСейлз.

Першим розглянемо Сейлза та СонСейлз.

Нажаль персонаж викує додаткову роль, бо в цьому всесвіті вся увага дістається Капітану Наклзу. Тому і взаємодій з ним та Соніком не так багато. Але саме Сейлз запропонував команді взяти новака на борт, а потім Сонік (коли став капітаном) назвав Сейлза красунчиком х) Для мене в серіалі Сейлз являє собою молодим піратом без явного досвіду. Подібне я також можу сказати про інших членів екіпажу, бо тоді Капітану Наклзу довелося шукати нову команду. Відсутність досвіду також пояснює боягузливість Сейлза. Але він все ще кмітливий парубок, з мозком в голові. Сейлз також цінує відданість, і дуже розчаровується коли Сонік їх кидає (але Сонік повернувся, все добре). Як я вже казала, проблема СонСейлзу полягає в нестачі взаємодії між персонажами, тому тут залишається лише ці взаємодії вигадувати. А тепер щодо хедканонів: Уламок "Сейлз" символізує жагу до пригод самого Тейлза. Це те, що дозволяє йому рухатись далі та вивчати світ. Він обожнює пригоди, як і сам Сонік.

Якщо брати до уваги, що вимір піратів представляє з себе суцільний океан (як у грі Raft), Сейлз був би не проти дослідити з Соніком інші виміри, та побачити інший світ, та велику сушу. Та скуштувати разом з ним щось нове та смачне. А також Сейлз ховає праву сережку, бо він визнає себе геєм)

3. Манжи та СонМанжи.

Другим піде Манжи. Несподіванкою стало те, що Манжи виявився куди менш інтелектуально розвиненим не тільки серед уламків Тейлза, но і серед інших членів племені.

Вони вперше зустрілись, коли Сонік врятував його від падіння в джунглі. Але замість подяки, Манжи атакує Соніка в дикій манері - він кусав його, та намагався вцарапати. Але далі по сюжету він ховається саме за спиною Соніка, котрого він нещодавно зустрів. І саме Сонік навчив його літати за допомогою хвостів.

Як помічали інші люди, окрім проблеми нестачі взаємодій, він також веде себе як дика тварина, і не здатна на щось осмислене. І що навчити його бути нормальним (в рамках всесвіту Диких Джунглів) мобіанцев вже неможливо. Але я не погоджуюсь з цим твердженням. Манжи можно перевчити та навчити новим речам, - він вже зумів опанувати політ. Манжи також вміє говорити, - примітивно, але це вже щось.

Як результат, це призвело мене до таких хедканонів: Уламок "Манжи" символізує приховану дикість ��ейлза. Це його внутрішній звір, котрий хоче побешкетувати та пограти, щоб відпочити від мозкової активності. Але незважаючи на свою дикість, у нього все ще залишається розум. Інакше він би так швидко не навчився літати. Манжи також можна навчити говорити, хоча він буде ричати в словах, де є буква "р". І цьому всьому його би міг навчити саме Сонік, що став прикладом наслідування для оригінального Тейлза. Взагалі його можно порівняти з Тарзаном та Мауглі, що виросли в диких джунглях, та залишилися людьми. Наскільки це реалістично? Це вже питання інше. Що це, що те є вигаданою історією.

4. Дев'ять та СонДев'ять.

І нарешті, останній, Дев'ять. Взагалі не бачу сенсу щось розписувати, бо все і так очевидно. Дев'ять являє собою не тільки головною фігурою у вимірі Нью-Йок, але ще грає ключову роль в серіалі. Тому він більш прописаний персонаж серед інших уламків Тейлза. Між ним та Соніком багато взаємодії. Ще з самого початку Дев'ять дає Соніку з��озуміти, що в нього ніколи не було друзів, і його усі кривдили, що зробило з нього відлюдькуватого мобіанца. У нього не було такого ж самого морального орієнтира, як це було у Тейлза у вигляді Соніка. І саме доброта Соніка, та тепле відношення до Дев'ять поплавили серце лиса. Тому що у Дев'ять ніколи не було друзів, а тут все ж таки один такий з'явився. І не маючи досвіду, Дев'ять прив'язався до Соніка, та намагався йому допомогти в усьому, а Сонік, в свою чергу, звільнив Дев'ять з полону Ради Хаосу.

Дев'ять готов був забрати Соніка в пустий вимір, - в Похмурий Всесвіт, - щоб там почати з ним нове життя. Він навіть окреме місце для нього виділив на новій базі. Ось наскільки він був закоханий прив'язаний до нового друга, і йому також було прикро визнавати, що вони насправді не були друзями.

Уламок "Дев'ять" являє собою приховану темну сторону Тейлза. Насправді Дев'ять - це такий самий Тейлз, але котрий не зустрів свого Соніка. Його історія є альтернативним розвитком персонажа, який пішов за сценарієм: "А якщо він би не зустрів свого героя?". Схожий сюжет був у фанатського комікса "де же був мій герой". Мабуть тому Сонік бачив в Дев'ять саме свого справжнього Тейлза. Дев'ять помножує вередуватість оригінального Тейлза, та більш поводить себе як цундере.

5. Натхнення.

На ідею з уламками особистості мене також надихнула гра "Chaos on Deponia", де у Гоал виникло три особистості. І ці три суб-особистості являють собою частиною оригінальної Гоал. Так само може пр��цювати і з Тейлзом. Якщо не повернути усі уламки з суб-особистостями, то і оригінальний Тейлз ніколи не повернеться.

6. Висновок.

У кожної думки має бути свій висновок. Якщо сильно захотіти, то можно щось вигадати для розвитку стосунків між суб-особистостями Тейлза та Соніком як у платонічних стосунках, та романтичних.

[ao3feeddestiel]

Безодня

read it on AO3 at https://ift.tt/Zfknoij by Lisabetx Смерть Кастіеля залишила незагоєну рану в серці Діна, закарбувавши болісний спогад – кривавий відбиток долоні на його куртці. Перебуваючи в цілковитому спустошенні, Вінчестер помітив цей безмовний слід не одразу. Тільки залишившись наодинці зі своїм горем, він нарешті дозволив собі випустити назовні весь роз'їдливий біль відчаю. Words: 951, Chapters: 1/1, Language: Українська Fandoms: Supernatural (TV 2005) Rating: General Audiences Warnings: Major Character Death Categories: M/M Characters: Sam Winchester Relationships: Castiel/Dean Winchester Additional Tags: Angst, Drama & Romance, Castiel Loves Dean Winchester, Hurt Dean Winchester, Drabble, Depression read it on AO3 at https://ift.tt/Zfknoij

[alexhorrorfilms]

Kryptic (Криптик)

Маловідомий режисер (але відомий фотограф) вирішила прикинутися Девідом Лінчем і замість заявленого жаху підсунула лютий арт-хаус з диким почуттям гумору. Нагадування, що коли ти дивишся в безодню, то і безодня дивиться в тебе Єдине, що добре - дія (велика частина) відбувається в красивих гірських лісах.

[ao3feed-destiel-02]

Безодня

read it on AO3 at https://ift.tt/ZNbXzoi by Lisabetx Смерть Кастіеля залишила незагоєну рану в серці Діна, закарбувавши болісний спогад – кривавий відбиток долоні на його куртці. Перебуваючи в цілковитому спустошенні, Вінчестер помітив цей безмовний слід не одразу. Тільки залишившись наодинці зі своїм горем, він нарешті дозволив собі випустити назовні весь роз'їдливий біль відчаю. Words: 951, Chapters: 1/1, Language: Українська Fandoms: Supernatural (TV 2005) Rating: General Audiences Warnings: Major Character Death Categories: M/M Characters: Sam Winchester Relationships: Castiel/Dean Winchester Additional Tags: Angst, Drama & Romance, Castiel Loves Dean Winchester, Hurt Dean Winchester, Drabble, Depression read it on AO3 at https://ift.tt/ZNbXzoi

[ao3feed--ukr]

Безодня

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/64641919

Автор/ка Lisabetx

Фанхати: Supernatural (TV 2005)

Відносини: Castiel/Dean Winchester

Опис:

Смерть Кастіеля залишила незагоєну рану в серці Діна, закарбувавши болісний спогад – кривавий відбиток долоні на його куртці. Перебуваючи в цілковитому спустошенні, Вінчестер помітив цей безмовний слід не одразу. Тільки залишившись наодинці зі своїм горем, він нарешті дозволив собі випустити назовні весь роз'їдливий біль відчаю.

Кількість слів: 951, Частини: 1/1

Рейтинг: General Audiences

Попередження: Major Character Death

Категорії: M/M

Персонажі: Sam Winchester

Додаткові теги: Angst, Drama & Romance, Castiel Loves Dean Winchester, Hurt Dean Winchester, Drabble, Depression

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/64641919

[rebelheart8]

Я бачив кінець галактики в очах Жнеців. Як тіні стирали планети й міста. Мій шлях - попіл битв і крик світів.

Та ти серед темряви - моя мета. Ти, Ліаро, берегиня століть. Знання Протеанів у твоїй тиші. Та за холодом логіки, світлом облич.

Я знайшов ту, хто в мені бачить більше. Твої руки торкались реліквій віків. Шукали сенсу в загублених світах. Мої ж тримали тебе від штормів,

де смерть чатувала у наших снах. На кораблі я - командир і солдат. Мій обов’язок - життя віддати за все. Та в момент між битвами і тишею втрат.. я шукаю тебе - вічне, живе.

Пам’ятаєш Ілліум, той перший танок? Коли слова замовкли, залишився лиш дотик. Я вперше відчув, що у всесвіті не одинок. Коли ти стала для мене ближче. Ти - моя віра, мій спокій, мій щит. У кожному кроці ти поруч зі мною.

І навіть коли у кінці світів

лунатиме крик, я стану твоєю стіною. Коли Жнеці наближали свій час.. Я погляд твій зловив, і все стало ясно. "Я повернусь до тебе" - як вічний наказ.

І ти вірила в мене, навіть якщо б безодня згасла. Моє серце палає між часом і війнами. Та іскра твоя горить у мені. Кохання до тебе - це мій безкрайній всесвіт.

Що живе навіть в останньому дні.

[klipntoola]

Загублені люди, патєряні зуби - кавєр на пісню гурту Безодня - інструмен...