#окрема думка

[supremecourtua]

Чергове рішення, яке демонструє глибоку некомпетентність суддів і повного нерозуміння правозастосування у справах про банкрутство та дії законів у часі. Застосування законів не на час виникнення правовідносин, укладення самих договорів іпотеки, а на час звернення стягнення повністю руйнує правову визначеність. Судячи з рішення судді визнали суто ручне розуміння та застосування законів, в чергове не виклавши навіть правового висновку.

Для солідності суддя вирішив переписати пів законодавства у самому рішенні, але для суті рішення це не допомогло. Судді повністю відірвані від реальності і не знають, що реєстратори без визнання права власності не реєструють незаконно перереєстроване майно. Знову ж судді у яких дружини та чоловіки працюють нотаріусами вирішили їх захистити зазначивши, що не дивлячись на грубі порушення вони не можуть бути відповідачами, що само по собі абсурдно.

У висновку - належний спосіб захисту залежить від обставин справи і настрою суддів Верховного суду, коли справа дійде до них. Також, у прийнятті цього рішення брала участь суддя Рогач, яка була обрана на посаду голови ВС-КГС, що унеможливлювало її участь у цій справі, тому це рішення не можна вважати законним.

[benjamiina]

– я не красива в одязі, давайте без

це моя перша думка перед дзеркалом, певно я надто занурилася в людське. кожна пора і складка, кожна суха шкірка і волосина, в цілому складається в потужну деталізовану істоту, забарвлену у власну приземленність, почуття, думки та ідеї. в тілі без одягу я бачу відвертість перед собою і світом загалом.

я вважаю це красивим, а одяг як допоміжний аксесуар, чисто накинути для додаткових візуальних ліній.

ще люблю волосся, але це вже окрема тема.

[stuckonlandofillusions]

✨

Я в розпачі. Дала психотерапевту ще один шанс. Розповіла про свої всі побічні дії. Перш за все головокружіння кожен раз коли я встаю на свої ноги, які не купіруються до кінця помічними раніше ліками. Ортостатична гіпотензія до того ж супроводжується пищанням і шумом у вухах, пульсацією в потилиці. Гіркоту та сухість у роті, особливо зранку. Погіршання апетиту та втрату 2 кілограмів. Міоклонії по декілька разів за ніч, через які я прокидаюся. І безсоння після 3 ночі, як окрема ланка мого не якісного сну. Я перестала бачити свої яскраві сни, точніше взагалі бачити сни. Зазвичай вони нагадують фільм із непередбачуваним та швидкозмінним сюжетом, та із якимись фантастичними не реальними речами. Почасту в снах я не є собою, а іншою людиною з якою, швидше всього, перетиналася колись у своєму житті. А вона сказала, що моя апатія до всього це лінь і мені повинно бути соромно, що я не хочу нічого робити. Мені потрібно кожного дня складати погодинний план: випити ліки, випрати тюль і штори, приготувати їсти, помити посуд... Словом, стати попелюшкою та заручницею свого ж графіку. І це каже та, яка навіть не думала розібратися, які думки мене турбують і чому через них я не можу виконати задуману дію. Чому я боюся страшенно, що через це може справдитися щось дійсно жахливе, коли водночас тверезо розумію безглуздість цього стану. Чому я повторюю дію допоки під час її виконання зникне ця думка, або ж я пересилю себе попри цю нав'язливу думку. Заплакана я вернулася додому з писулькою тих самих ліків, від яких "не може бути" таких побічних дій, хоча вони написані в інструкції, бо моя проблема, як вона сказала в тому, що я шукаю собі проблему. Дарма витрачені кошти, сили та сльози.

[paularamari]

Книга «Ефект Люцифера», частина перша

Ефект Люцифера — Філіп Зімбардо

Книгу, про яку зараз піде мова, я прочитала досить давно, але із задоволенням придбала український переклад як тільки він з’явився на полицях. «Ефект Люцифера» — це така серйозна цеглина, яку написав Філіп Зімбардо, американський психолог і професор Стенфордського університету. Інформації у книзі дуже багато, тож я спробую якось її систематизувати та висвітлити основні тези. Досить складна задачка, тому якщо я пропущу щось, варте уваги, то вибачайте. Тут буде багато цитат з моїми коментарями та посиланнями на додаткові матеріали.

💬 «Ефект Люцифера» — моя спроба зрозуміти, як працюють процеси трансформації, коли хороші або звичайні люди роблять погані вчинки. Ми матимемо справу з фундаментальним запитанням: «Що змушує людей чинити неправильно?»

💬 Пара «зло як окрема сутність» й «зло як процес змін» має дзеркальну пару диспозиційні і ситуативні причини поведінки. Як нам спромогтися зрозуміти незвичну поведінку, несподівані події чи беззмістовні аномалії?

💬 Традиційний підхід спонукає нас визначити вроджені якості особи, що зумовлюють ту чи іншу поведінку (як-от: генетична спадковість, риси характеру, вдача, свобідна воля тощо). Відповідно, коли стикаємося з жорстокою поведінкою, потрібно шукати садистські риси особистості. Якщо ж ми бачимо героїчний вчинок, слід шукати гени, які відповідають за схильність до альтруїзму.

💬 Соціальні психологи (наприклад, я) зазвичай уникають поривів до пошуку внутрішніх схильностей, намагаючись зрозуміти причини незвичної поведінки. Щоб знайти причину, вони вважають за краще вдатися до питання «Що?». Що саме в умовах може бути причиною певних реакцій? Що за обставини можуть впливати на формування поведінки? Що вбачали в цій ситуації дійові особи у своєму становищі? Соціальні психологи запитують, якою мірою дії людини визначаються зовнішніми чинниками, ситуативними змінними і процесами, унікальними для певної ситуації.

Коротше, є два основних стовпа, на яких тримається відповідь на питання «Чому люди скоюють злочини?». Один підхід каже, що це просто притрушені люди, які народилися отакими от притрушеними, а другий стверджує, що винне суспільство та інші зовнішні чинники.

Якщо комусь цікава моя думка, то я б сказала, що скоєне зло — це результат впливу і внутрішніх, і зовнішніх чинників. Бо люди насправді різні, є відбиті садисти, а є альтруїсти, яких хлібом не годуй, а дай перевести бабусю через дорогу. І ситуації теж бувають різні, починаючи від банальної сварки з батьками і закінчуючи щоденним аб’юзом і побиттями. Кожна людина на зовнішні впливи реагує по-різному, але, в своїй книзі Зімбардо концентрується саме на зовнішніх чинниках (тримаємо цей момент в голові).

Частина перша: «Так це ж було вже»

💬 Ми живемо у «столітті масових убивств». Понад 50 мільйонів людей систематично винищено за урядовими указами, що їх із готовністю виконували військові та цивільні сили. Починаючи з 1915 року, турки Османської імперії вирізали півтора мільйона вірмен. У середині XX століття нацисти знищили не менше ніж шість мільйонів євреїв, три мільйони радянських військовополонених, два мільйони поляків і сотні тисяч представників «небажаних» народів. Радянський Союз Сталіна знищив 20 мільйонів своїх громадян; державна політика Мао Цзедуна призвела до ще більшої кількості смертей — близько 30 млн. китайців.

💬 У Камбоджі комуністичний режим червоних кхмерів знищив 1,7 мільйона жителів власної країни. Партію Саддама Хусейна «Баас» звинувачують в убивствах 100 тисяч курдів в Іраку. А 2006 року в суданській провінції Дарфур вибухнув геноцид, який було проігноровано усім світом.

💬 Миролюбний народ тутсі в Руанді в Центральній Африці відчув на собі, що смертельно ефективною зброєю масового знищення може виявитися простий ніж-мачете, якщо ним орудувати ефективно. Систематичне винищення тутсі розгорнулося по всій країні впродовж кількох весняних місяців 1994 року. Протягом декількох місяців геноцид охопив усю країну.

💬 Бригади смерті, озброєні мачете і цвяхованими довбнями, вбивали тисячі невинних чоловіків, жінок та дітей. У звіті Організації Об’єднаних Націй сказано, що приблизно за три місяці було вбито від 800 тисяч до 1 мільйона руандійців. Ця різанина стала найжорстокішою за всю історію Африки.

💬 Французький журналіст Жан Хатцфельд взяв інтерв’ю в десятьох ополченців-гуту, які відбувають покарання за вбивство тисяч мирних тутсі. Свідчення цих людей — здебільшого фермерів, ревних християн і навіть одного колишнього вчителя — жахають документальними, безжальними картинами немислимої жорстокості.

— Я хочу, щоб ви зрозуміли: від першої жертви до останньої я не пошкодував про жодну з них.

— Нам наказували, і ми робили роботу. Коли ми шикувалися, то відчували якесь піднесення. Ми збиралися в команди на футбольному полі й одностайно ішли на полювання.

— Кожен, хто вагався з почуття жалю до тих людей, мусив міцно тримати язика за зубами, щоб не видати своїх сумнівів. Інакше його могли звинуватити у зраді.

— Ми вбили всіх, кого знайшли в чагарнику. Ми не вибирали, не чекали й не боялися. Ми різали знайомих, різали сусідів, різали всіх.

— У нас були сусіди-тутсі — ми знали, що вони не скоїли нічого злого, але ми винуватили тутсі в усіх наших одвічних бідах. Ми більше не розрізняли їх одне від другого, не пізнавали в них тих, ким вони були, навіть наших приятелів.

— Вони стали надзвичайною загрозою — більшою, ніж усе, що ми разом пережили, важливішою, ніж наша спільність і єдність думок. Так ми міркували, вбиваючи їх.

— Ми не вважали тутсі за людей, коли ловили їх на болотах.

Чесно кажучи, подібні одкровення вражають. Цифри просто нереальні, вони на голову не налазять, після прочитання цих сторінок саме час втратити останні крихти віри в людство, бо подібні звірства є постійними та систематичними. Хоча мене лякає навіть не це. Мене лякає, що жодна (жодна, бляха!) міжнародна організація у таких ситуаціях не робить… Нічого. От взагалі нічого. Від них можна добитися хіба що занепокоєння і закликів «припинити хуйню» (ага, дуже корисно, дякую).

Прямо зараз (не у тисяча дев’ятсот якомусь році, не у нульових, а зараз, в режимі он-лайн) відбувається знищення уйгурів (про напад расії я не пишу, ми всі в курсі). Для розуміння масштабів катастрофи в Китаї дуже раджу подивитися оце відео:

Пряме посилання — тисніть прям сюди, не соромтесь

Тож, ви бачите. Людство в своїй масі не лишає жодних надій на світле майбутнє.

Далі буде.

[kozakval-blog]

#Repost @nezlamnyj ・・・ Думка про те, що Україна окрема держава, яка живе за своїми законами, в російську голову входить тільки з кулею. https://www.instagram.com/p/BrUMCx4gbGK/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=r10mynxxu2hk

[cozy-stacy]

Гастрономічні пригоди. Кафе-бар “Молодость” Одеса

Попередження: даний пост не несе в собі реклами, пропаганди ожирінню і вже точно не претендує на звання кращого інформаційно-гастрономічного гіда, це суб’єктивна думка автора, його емоції та почуття, які були викликані дегустацією їжі. Автор сподівається на ваше розуміння і підтримку.

Абсолютний грандж, атмосфера епохи 90-х років, п��оста, але тим не менш автентична одеська кухня, нотки щастя у кожній скибочці грінки. Я не згадую своє славне дитинство, яке припало на рубіж двох століть, я говорю вам про заклад на Грецькій 5 в Одесі. Ви побачите його неоновий блиск ще здалеку, або вас заманить аромат пряного домашнього бульйону.

Я довго досліджувала заклад перш ніж в нього завітати, це мій давній ритуал. Мені подобається гортати меню і обирати страви вдома, ніж втомлювати офіціанта очікуванням. “Молодість” належить до лінійки відомого усім одеського гастрогіганта Алекса Купера, який страшно любить концептуальні заклади. Чесно, я люблю їх дуже моцно, в першу чергу за те що, вони дбають про клієнта і постійно оновлюють меню, не дозволяючи нудьгувати своїм гостям. Про інших його “діток” поговоримо якось згодом, сьогодні мова йде про “Молодість”.

“Молодість” частує своїх гостей цілодобово. Тобто ви можете забігти на кінець важкої ночі на сніданок (з 4:30 до 12:00), заглянути на ланч по демократичній ціні і залишитися на вечерю з міцною наливкою-закускою-повторити. В них є доволі скромний літній майданчик, харизматичний персонал, стилізовані кімнати з килимами на білих стінах і дуже ностальгічна музика, що грає в залі. Переступивши поріг ти наскрізь просочуєшся цією енергетикою, щось таки було в тих часах, що грає в залі. вони беруть участь в різноманітних фуд.фестах, влаштовують тематичні вечірки і загалом народ, що працює в кафе-барі «Молодість» дуже активний.

Інтер’єр відіграє чи не головну роль в загальній атмосфері. Коли я чую про кафе-бар «Молодість» я згадую в першу чергу пофарбовані фабричною фарбою стіни, вазони в залізних консервних банках, меню в стилі дитячого журналу, старі килими, скрипучі дивани. Ніяких витончених подушок і швецьких торшерів – це чисто мікс «общаги» з квартирою тих часів. Заклад має (аж) три поверхи. Шумний перший – з баром та велетенським спільним столом, більш спокійніший другий, де є кімната-мрія підлітка 90-х з працюючою сонькою плейстейшен та старим тєліком. Третій відкрився зовсім нещодавно і він нагадає вам про смак контрстрайка і тих самих стратегій.

Та давайте перейдемо до основного, власне до меню. Оскільки фішка полягає в стравах, які базуються на сезонних продуктах, меню постійно оновлюється, пропонуючи нам насолодитися дарами матінки природи сповна.

Про основне меню

З ЗАКУСОК: Звісно що, якщо ви замовляєте пиво, то я не можу не порадити свинні вушка в банці – це ідеальне доповнення до келиха «світлої молодості» (обожнюю як хрустять солоні хрящики). До обов’язкової дегустації також можу віднести форшмак (хоча на мою думку він має легкий дисбаланс вершкового сиру, в той час як смак оселедця губиться), смакотезну брускету з шпротами і солоним огірком, яка стане чудовим доповненням до якогось салату, а також сет ікри з тостами (добре зайде піж чарчину дідової горілки), а прихильники рибки зацінять смажених бичків до пінного напою.

З СУПІВ: На перше «Молодість» пропонує просто шикарний вибір  - цілющий курячий бульйон в похідній металевій чашці, мамин борщик з добре розвареною картопелькою та ложкою домашньої сметани, ароматна уха з бичків, гороховий суп з сухариками (той самий, який ми ненавиділи їсти в дитячому садочку), овочевий супчик, окрошка на березовому квасі (те що треба в спекотний липневий день), пельменний суп і капусняк від бабці зварений на качці. Мій фаворит, це безумовно солянка. Такої м’ясної солянки ви точно не знайдете ніде (хіба що на плиті, в своєму домі).

З САЛАТІВ: Класичний набір нашого святкового столу - оселедець під шубою (майонезу мало не буває), моя улюблена олів’єшка, яку в «Молодості» готують з яловичим язиком та каперсами, неймовірна смакота у вигляді з салату з крабів у якому виявлено страшний передоз консервованої кукурудзи, і окремий плюсик в карму шеф-кухара за дійсно гостру моркву по-корейськи. Мені в цьому списку не вистачає тільки «Мімози».

З ГАРЯЧИХ СТРАВ: Кожна страва достойна окремої згадки. Як тут не скажеш про пельмені ручної ліпки, які так дбайливо готувалися кухарями, як відмовитися від рибних котлеток з гречею і маринованим огірочком, а славна котлетка по-пожарськи з пюрешкою і квашеною помідоркою. Також я знаю, що відвідувачі хвалять каструльку з мідіями у вершковому соусі, але напривеликий жаль я їх спробувати ще не встигла. А ось фірмові голубці, печінка в ожиновому соусі з ніжним картопляним пюре – річ яку я додам до списку «ОБОВ'ЯЗКОВО СКУШТУВАТИ» . До речі, картопляний гарнір у вигляді пюре вдається кухарями дуже добре. Приємний смак з нотками вершкового масла, яке розтало під дією температури і головне, воно без комочків.

З СОЛОДЕНЬКОГО: Коли я ще була «зеленою» відвідувачкою закладу, перший десерт який запропонувала мені Рита, це бутерброд з вареною ковбасою та майонезом. Я розумію що в вашій голові з’явився приблизно такий звук «?!». Насправді ж під маскою звичайного бутерброду ховається трохи сухеньке, але загалом непогане брауні, сухість якого приховує полуничне суфле, та згущене молоко. Так ви все зрозуміли правильно, цей дивний псевдо-бутерброд – чудовий оригінальний десерт, смак якого є абсолютно унікальним. На жаль інші десерти не настільки цікаві. Солодкі-міні налисники? Ця усім нам знайома страва в данному закладі здається абсолютно тривіальною та прісною, хоч і вписується в концепт. Вафельний торт? Сухооо, хтось налийте мені ще склянку води. Трубочки з вареною згущонкою? Здавалося б ідеально, проте таке враження, що солодкі трубочки принесли прямо з жаркого Ланжерону, згущенка зцукрилася, а вафельна трубочка зовсім розмокла, неприємний нюанс. Хрустики в пудрі? Скажу цьому нехитрому десерту до чаю мейбі. Шкода що все солодке меню 90-х обмежуються скромними смаколиками з вареної згущенки. А є стільки медликів, які чудово вписалися б в концепт закладу: манник з варенням, ті самі млинці, але з медом, або ж з варенням із гуави яке в той час було дуже популярним, сирна запіканка з солодким чаєм, рогалики з цукром, солодка ковбаска, тістечко «Полосочка», за яким ще досі ностальгує моя мама, скільки варіантів...

Про сніданки

«Молодість» не є прикладом закладу хорошого та здорового сніданку, але єдине, що я можу вам пообіцяти, якщо ви все ж таки наважитеся там поснідати, ви точно наїстеся. Величезна тарілка макарон по-флотськи – ідеально, якщо ви чоловік, або дівчина з дуже швидким обміном речовин, наїстеся точно, а от чи не будете шкодувати весь залишок дня. Яєшня зі смаженою вареною ковбасою – не менш калорійний варіант… чекайте. Невже я почала говорити про калорійність? Забудьте це слово, якщо ви прийшли в «Молодість». Тут вас будуть відгодовувати, так, неначе ви завітали на гостини до бабці. Тут не розуміють такого поняття як «без глютену» чи «обезжирений». Якщо їсти – то ситно, якщо снідати – то поживно, наприклад гарячим ранішнім бутербродом з грубими шматками лікарської ковбаси та сиром, що вкрився хрусткою скоринкою, або ж вареною картопелькою з кропом та хрусткою відбивною в яєчному клярі. Якщо ж ти витончена дівка, типу як я, то можеш взяти пухкеньких сирників, сметанки тут не пошкодують. БАТ, перше місце серед поживних сніданків займає омлет з болгарським перцем та копченою ковбасою – як тато в дитинстві робив, їй богу.

Про обіди

Окрема сторінка ланчів порадує вас своєю різноманітністю. Пам’ятаю той день, коли ми з Ксенею цілий день бродили модними кварталами міста, голодні як вовки. Я тоді сказала, що з’їла б цілого слона, а вона така: «Нашо тобі той слон, якщо є домашні котлетки у Алекса.» Тоді вона привела мене в «Молодість». Демократичні ціни на ланч (85 грн.) підкорили моє голодне серце. Я пам’ятаю з яким благовінням дивилася на повну тарілку борщу, який ледве не переливався через борти, наваристий та ситний, після нього здавалося «друге» в мене точно не вмістити, але порція бефстроганова з гречею так смачно пахла. Ксеня в цей час наминала зеленого борщика за обидві щоки і насолоджувалась смаком картопляного пюре з підливкою з курячих тельбушків. Наївшись ми не хотіли нікуди йти, ми хотіли просто провалитися в харчову кому. Єдине, що ми вирішили того дня, що треба повернутися та спробувати ще. Настала черга цілющого курячого бульйону і котлеток зі смаженою картопелькою для Ксені та «розковбасної» солянки з варениками для мене. І це була любов з першої ложки. Усі хто був в «Молодості» і не спробував хоч одного їх фірмового ланчу, вважайте вас там не було зовсім. Окрема згадка про окрошку на березовому квасі та млинців з куркою та грибами – це якщо ви не дуже голодні, але все ж таки пожувати хочеться, то є дуже легкий та приємний ланч, який не буде навантажувати ваш шлунок зайвий раз.

Про напої

З БЕЗАЛКОГОЛЬНОГО: Напої в «Молодості» такі ж прості та невигадливі як і страви. Те що мені довелося скуштувати і те що можна брати сміливо – компот (класичний на ягодах, лимонно-яблучний, з айви), ягідний кисіль, крафтовий кефір, смородиновий морс.

З АЛКОГОЛЮ: Хочете «что-то покрепче»? Тут у нас добре розрекламоване пиво, у якому насправді немає нічого особливого. Подача нагадує мені, перепрошую, баночки для збору аналізів сечі. Все інше без викрутасів - дідова самогонка, дамашні наливки, біле і червоне вино. З коктейлів – кривава мері, гоголь-моголь, ром-кола і джин-тонік. Простота та лаконічність. Стосовно кіно-коктейлів сказати нічого не можу, оскільки куштувати ще не доводилось. Чомусь завжди, коли я потрапляю в Одесу і хочу випити, то йду не в «Молодість», а до її молодшого брата «Тихого бару», але про нього якось згодом поговоримо.

Про «Шашлычное безумие» меню

Їдете в Одесу на травневі свята? Берете мангал? Звісно діло ваше, але я точно на вашому місці пішла б в «Молодість». Маринад їх «Шашлика-машлика» лишається загадкою з початку існування закладу. Кебаб з баранини віддалено можна назвати непоганою спробую, але до грузинських стандартів ще далеко. Але мангальщик в них ��епоганий то факт, чого тільки кош��ує їх скумбрія на мангалі і неймовірний лаваш з сулугуні. Зуб даю, сир брали на Привозі в мого знайомого Тимура.

Про «Тилли-тилли-тесто» меню

Улюблене меню любителів здоби. Я теж люблю всякі пундики, але ручатися можу лише за смак пиріжків та вареників з полуницею. Мені було смачно, як в бабусі Ніни в Хмільнику. Ксеня, кров з носу, рекомендувала чебурек «4 сири».

Про «Чемодан-вокзал-Одесса» меню

Моє перше сезонне меню, на яке мені довелося потрапити. Такі страви ідеально брати з собою у подорож в плацкарті. Коли твоя дорога додому займає приблизно 12 годин, то треба брати з собою пакетики дбайливо запакованих медликів, на кшталт борщу в банці, бутербродів з ковбаскою і огірком, паштету зі шпротів і печеного курча – короля плацкартних страв. Туристичні медлики – це те на чому базується концепція цього меню. Жоден приїжджий не відмовиться від  гарячої цукрової кукурудзи, чи кільки в томаті. Я фанатка наступних позицій: піцца як в шкільний їдальні (єдина піцца в якій є майонез, і яка смакує добре), біляші з картоплею (не жирні, але ситні), салат зі Жмеринки (інгредієнти нехай краще залишаться таємницею) і звісно сніданок туриста - сарделька, огірок і варена яйце.

Про «Картофельное» меню

На мою думку то найнудніше меню. Єдине, що більш менш має цікавий смак та певно приховує за собою прикольну технологію – картопляники начинені печінкою, але тут спрацьовує мій фактор любителя тельбушків, адже не всім вони до смаку. Картопляні зрази з грибами з вершковим сиром і зеленню в якості соуса? Ну таке, страва спробувати і забути. Картопляні крокети з часниковим соусом? Величезний прокол закладу на мою думку, мої крокети мали присмак горілої олійки. Картопляний салат? Ніц особливого, але можна брати, цікавого смаку він вам не запропонує. Картопляний гратен? Чудово приготований, скоринка те що треба, а смак вершкової картопельки всередені – шик. Запечена картопля з курячою гомілкою? Добре вписується в концепцію закладу, ситна порція.

Про «Колхозная любовь» меню

А ось перед нами найекстремальніше меню закладу. Пам’ятаю, що весною верещала, що не поїду поки не спробую все. Страва «Букет тюльпанов»? Знайома дітям 90-х подача, знайома їм, але не мені, тому мені це скоріше було в дико ніж ностальгічно, але зійдемося на тому, що це смакотезна закуска, я обожнюю поєднання часника, зелені і сиру, а коли ще й до них приєднується помідор – колхозна казочка (дуже несподіваними там були грецькі горішки, які додавали смаку пікантності), страва «Поцелуй колхозника»? Ох, бийте мене, але я не бачу нічого колхозного  в підсмаженій на оливковій олії брускетті з печеним перцем, покажіть мене який працівник заводу брав таке з собою на обід. Натомість великий бутерброд з товстим шаром вершкового масла і холодною копченою курочкою і слайсами томатів –  це саме те, що їли справжні трудяги). Улюблений салат доярки Свєти з мікадо, болгарським перцем та бринзою? Насправді дуже навіть ситна та добротна страва, не зважаючи на те, що бренд-шефи намагалися навести трохи лоску словом «мікадо», але ми то з вами, освічені люди, знаємо, що це просто дєшманський напій. Макарони з підливою? Неперевершена тальятелле альденте, але б моя бабця Ніна назвала б такі «макарошки» сирими, а мені якраз ок, особливо з додатком у вигляді баклажану і м’якого телячого м’ясця. Студентське овочеве соте? Студентське?! Сіріуслі? Студент краще буде жерти мівіну ніж овочі, але холера, в «Молодості» смачне соте, але краще було б трохи інакше обіграти дану страву. Тещин язик? ІДЕАЛЬНО, просто, лаконічно, смачно і багато. Знайома усім страва з дитинства займає достойну позицію в цьому меню. Фаршировані перці? П’ять балів, що може бути ще більшим «колхозом» і при цьому однією із кращих одеських закусок, як не фаршировані перці.

Про «Колбасная осень» меню

Хто ж не любить ковбасу? Подумали бренд-шефи і створили нове сезоне меню, доволі вдале та справді якесь осіннє. Тут в нас вже улюблені гарніри в поєднані з різними ковбасками, кров’янками, сосисками та іншим. Тут у нас присутній томатний супчик з трьома видами ковбаси (гостренький), салат з сирокопченою ковбасою, який чомусь страшенно сподобався мені і страшенно не сподобався усім моїм друзям, ще один салат, цього разу сільський і знайомий кожному (там в нас маринована цибулька, солоний огірок, сирокопчена ковбаса і горошок, ну що пригадуєте цей смак?), макарони з ліверкою, смажені шматки домашньої кров’янки з гречею (а ви любите кров’янку? От я обожнюю), зельц з маринованим огірком, то ідеальна закуска до дідової самогонки. І куди ж без смаженої картоплі з домашньою ковбаскою. А якщо говорити про фаворитів, то я ставлю на хот-купато-дог, чому? А ви їли колись хот-дог з буряком? Я теж спробувала вперше в «Молодості» тепер ваша черга. Все, вперед, чемодан-вокзал-Одесса!

Про «Папа на хазяйстве» меню

Дуже яскрава сторінка в історії «Молодості». Адже це правда, наші тати завше дивують нас своїми кулінарними можливостями. Це так, краще за мого тата ніхто не смажить картоплю в нашому домі, краще від нього ніхто не зробить аджики, а його плов – корона страва сім’ї Фауст. В «Молодості» я куштувала наступні позиції: татову скоблянка зі свиним язиком, пательню смаженої картоплі з котлетою і бочковим огірком, гречку з лісовими грибами, величезний драник з жульєном і печену картоплю зі свининою і чорносливом. І звісно, це все дуже смачно…але, знаєте, ніщо не перевершить татів плов, а гарячі пательні «Молодості» і близько не стоять поруч з фірмовою гострою картоплею мого тата. Все таки вдома краще.

Про «Новогоднее» меню

Дуже тішить подача страв новорічного меню. Холодець «Морозко» хоч і виглядає домашнім, але бульйон на якому його готували чистий, без жиру, а м’ясо не має кісток, і це взагалі єдине заливне яке я спокійно їм і отримую від цього задоволення. Фарширований сальтісон теж радує око яскравими елементами у вигляді кукурудзи, свіжої моркви та брокколі ну і звісно салат «Шуба» в звичній продовгуватій тарілці, добряче приправлений майонезом, також мене порадувала наявність курочки по-гавайськи, дуже специфічної, але такої любої страви, яку я не можу не любити, надто багато приємних спогадів (шкода що петрушкою не прикрасили, було б кумедно).

Про «Посное» меню

Дуже хороша опція меню ,на мою думку, хоча я б не сказала, що заклад грішить дефіцитом вегетаріанських страв. Але я рада бачити на вибір вінегрет і салат з маринованими печерицями.  

Про «Весеннее» меню

Свіжість, легкість та дієтичність. Заклад радує молодиць сезонними овочами та вітамінами. Молода картопля в зелені, молодий горошок і котлетки з кролика – чим не ідеальний перекус для заклопотаної студентки, яка слідкує за своєю фігурою. Окрошка в пляшці - я не фанатка окрошки, але в спеку – маст.хев. А що ви скажете про улюблений салат моєї тітки Лори «Коза», лиш найсвіжіші овочі та соус на основі сметани – ням!

Про «В гостях у одесской бабушки» меню

Дане меню відкриває літній сезон, цікаво чи цього року будуть інновації, бо якщо чесно, я в очікуванні. Реберця в перцях з молодою картоплею і редискою? Трохи марудний рецепт, як для простої Молодості, яка точно не спеціалізується на лакшері стравах, але смачно, перчики в тему. Стейк з овочами на грилі? Те саме, моя бабця таке не готує. Ніжне пюре з молодого горошка з грибними котлеткам? Ну прям дууууже по-одеськи, відчувається смак цього автентичного міста в кожній ложечці пюрешки. Бургери нашого дитинства зі свіжого батону і котлет? Неймовірний смак ностальгії, котлети пережарені, з домашнього свинного фаршу, де баланс борошна і м’яса ідеальний, аж плакати хочеться. Мій особистий фаворит – вареники з білою черешнею і вишнева наливка – ідеальне поєднання.

Про «Общежитие №19» меню

Це вже сучасна історія, шкода не про мене. На жаль, чина щастя мені не пощастило стати жителькою гуртожитка. В мене ніколи не було передачок, ніколи не сварилася з сусідками через  те що в мене крали йогурт, я ніколи не боролася за пательню картоплі і борщі. Я кочувала з квартири на квартиру і не розуміла усіх принад життя в гуртожитку. Але тим кращим є ідея «Общажного меню. Я зможу насолодитися дбайливо приготованими стравами від мами та бабці. Судочок з курячими ніжками, картопляне пюре з котлетками, справжня общажна картопля з мілко нарізаною цибулькою і розігріті на пательні вчорашні макарони з ковбасою та сиром. Улюблені страви, по рецепту від «Молодості» і звісно з любов’ю.  

Ось так заклад, який мав би зосередити на собі увагу дітей 90-х, насправді викрав серце 20-річних молодиків, які ледь пам’ятають життя без інтернету. Висновок лише один – тре їхати в Одесу в гастротур. Я звісно не можу сказати, що «Молодість» це краще місце в якому я коли-небудь була. Ні, це не так, і ні, там не подають кухню високого класу. Це проста місцина, без пафосу та заморочок. Там приємно пахне домашньою їжею, там подають рідні та знайомі кожному страви, які можливо не викличуть у людей гастрономічного оргазму, але точно змусять відчути себе як в гостях у одеської рідні.

[kolybadva]

Окрема думка. Шлях до справедливості Наукове видання Пінто де Альбукерке Пауло Переклад з англійської та французької В.А. Капліної Редактор-упорядник видання українською, автор передмов до окремих думок О.В. Капліна, професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого 2019 р Ціна 550 грн Видання є унікальним в українській правовій історії, оскільки є першою в Україні збіркою перекладів окремих думок, які були додані до рішень Європейського Суду з прав людини. Їх автор – суддя ЄСПЛ, обраний від Португалії, професор, доктор Пауло Пінто де Альбукерке. Схожі видання вже були опубліковані в Бразилії, Португалії, Італії, Росії та готуються до друку в Ізраїлі, Іспанії, Німеччині і Туреччині.

[pravoizdat]

Окрема думка. Шлях до справедливості Наукове видання Пінто де Альбукерке Пауло Переклад з англійської та французької В.А. Капліної Редактор-упорядник видання українською, автор передмов до окремих думок О.В. Капліна, професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого 2019 р Ціна 550 грн Видання є унікальним в українській правовій історії, оскільки є першою в Україні збіркою перекладів окремих думок, які були додані до рішень Європейського Суду з прав людини. Їх автор – суддя ЄСПЛ, обраний від Португалії, професор, доктор Пауло Пінто де Альбукерке. Схожі видання вже були опубліковані в Бразилії, Португалії, Італії, Росії та готуються до друку в Ізраїлі, Іспанії, Німеччині і Туреччині.

[telegid]

Один з найуспішніших молодих українських блогерів, Діма Варварук став відомим завдяки проекту Silrada, персонажу іnstaБабця та Ютуб-пародіям. Зараз його глядацька аудиторія у Instagram налічує майже 700 тисяч користувачів. TG розпитав блогера, як розпочалась його творча стежка, а також – чому називає підписників зозульками.

— Дмитре, що спонукало тебе стати блогером? 

— Давно проявлялись задатки до блогерства, було велике бажання реалізовувати свої ідеї,  хотів,  щоб була аудиторія людей, яка б могла оцінити мою творчість.

— Розкажи, як познайомився із Dzidzio та став героєм в одному з його кліпів.

– Будучи на одному з концертів, Dzidzio побачив мене в натовпі фанатів, і згодом ми познайомились та почали спілкуватись. Так закрутилось, що я почав з ним їздити на концерти, прем’єри кліпів – чимраз частіше.

І одного дня, будучи третьокурсником, їдучи в таксі, побачив, що мене телефонує Михайло. З пропозицією, чи хотів би я знятись в його новому кліпі. Чесно, я був дуже здивований, і звісно погодився.

This slideshow requires JavaScript.

— В чому твоя родзинка як блогера, на твою думку? Якої тематики дотримуєшся в своєму Instagram-акаунті?

— На мою думку,  моя родзинка –  це те, що я блогер з народу, всі мої підписники, гортаючи мою сторінку, можуть побачити мій шлях від самого початку. Мабуть, те, що я відвертий та щирий, позитивно вплинуло на сприймання мене як блогера.

— Безумовно, блогер – це окрема професія! В середньому скільки часу приділяєш цьому? Чи є моменти, коли взагалі нічого не хочеться показувати? 

— Так, це окрема професія , проте її треба сприймати як стиль життя, тоді воно не буде ставити в непотрібні рамки. Бували деякі моменти, коли не хотів нічого знімати. Мав стресові ситуації: перша – переїхав з села до Івано-Франківська, друга та третя –  це вже моменти з особистого життя, нехай буде моїм секретом.

— Окрім розважально-інформаційного аспекту, блогерство також несе соціальну тематику. Знаємо, що ти організував у Франківську День добра та закупив необхідні продукти для людини похилого віку. Як вважаєш, чи можна розглядати блогерство як щось проміжне між журналістикою та громадянською активністю?

— Мені здається, що блогерство торкається кожної професії потроху, кожен собі обирає: співати , досліджувати продукти чи спортом займатись і т. д. Вважаю, що кожен повинен розуміти вплив своїх слів та дій на соціум,  і тому потрібно завжди пропагувати тільки добрі цінності , чи то благочинність, чи то спонукати до розвитку  або ж до культури мовлення. До прикладу, ніколи собі не довзволю лаятись в своєму Instagram. Що стосується закупівлі тих продуктів, то у нас з іншим блогером була гра, де ми давали один одному завдання, і хотілось зробити комусь приємне та завершити на гарній ноті. Гадаю, так і вийшло.

– Стосовно проекту Silrada – розкажи, як створювався проект, як добирали для нього контент, ну і найголовніше, чи отримували фідбек від авторів оригінальних треків? 

— Спочатку цей проект створив мій друг Микола Матиміш з Чернівців, зібрав своїх друзів, і вони спробували зняти пародію. Я її помітив і трохи поміг з просуванням, далі ми спробували разом зняти наступну пародію,  після чого нам обом сподобалось! Опісля ми двоє почали працювати над проектом, щоб розвивати його, ось так неочікувано знайшов товариша, який чудово розуміє хід моїх думок. 

—  Яку роль відіграла #інстаБабця у формуванні твого авторитету? 

— Інстабабця відігравала велику роль в моєму Instagram, бо ми проживали в одному будинку, а батьки одразу поряд в іншому. Коли я її знімав, то вона не помічала телефону, і тому емоції були максимально живі , хоча сам телефон я і не дуже ховав. За це її підписники дуже полюбили.

— Ким ти є за професією? 

— Я комп’ютерний інженер. З дитинства з компютером пліч-о-пліч, до сусіда ходив, щоб пограти,  а потім вже і мені придбали. Почав його вивчати з самих основ: з чого складається , як удосконалити, програми для роботи. Він був для мене найдорожчим, тому назвав його Зозулька. Тепер вже його немає, а я так називаю своїх підписників з любов’ю.

— Окрім блогерства, ти непогано озвучуєш різноманітні ролики. Як з’явилось це захоплення у твоєму житті?

— Коли вже остаточно вирішив серйозно займатись, то експерементував з контентом. Спробував себе в переозвучуванні фільмів та мультфільмів, і це дуже сподобалось моїй аудиторії. З цього моменту і набрав свою першу аудиторію на цьому.

— Наскільки для тебе важлива думка шанувальників, та на що заради них готовий піти? 

– Для мене думка шанувальників була і буде важлива, але коли вона аргументована. Немає чогось такого, на що я б не пішов! Роблю те, що я люблю і тому їй подобаюся. Мої неочікувані дії, приколи, розіграші, інтерактиви в цьому вони постійно крутяться і не знають чого очікувати далі , гадаю, і через це також вони за мною стежать користувачі.

Топовий блогер Діма Варварук – про Dzidzio, іnstaБабцю та зозульок Один з найуспішніших молодих українських блогерів, Діма Варварук став відомим завдяки проекту Silrada, персонажу іnstaБабця та Ютуб-пародіям.

[loxa1973]

Єгипет, чи як кажуть мєсні силяни Фігіпєт. Невелика екскурсія моїми очима. Виїхали ми з аеропорта Борисполь в третій ночи. Перша думка що спала, це намагання зрозуміти, чому люди готові так потужно страждати за ради того моря? І досі того не розумію. Путівки придбала моя сестра за день до виліту. Допомогла з тим Віка з "Експрес Тур". Ціна 180 ує на людину, на 8 днів, бо реально дуже гарячи путівки. Зима в Фігіпті це 25-28 градусів. Ранок і вечір ти в кофті, в день на голому пузі. В аеропорту ні якого шмону і все оперативно. Виїхали до нашого отелю під назвою Amwaj. Фігіпет це пустеля. Це пісок, гори і сміття. Година в автобусі по пустелі і жалієш тих аборигенів. Як на цій пустелі вони спромоглись будувати цивілізацію? Готелі мені нагадали піонерськи табори, тільки для дорослих. Тут є все, щоб з готелю не виходити. Та і йти в принципі нема куди. Найближчий готель, развє шо, за кілометрів 5. Інтернет лише платний. Я дико ступив, що не подбав за інтернет. Прийшлось вирішувати це питання ціною купи грошей. А грошей я взяв с собою купу. Всі що були. 900 грн. (Це щоб ви меньше заздрили що я в Фігіпті, хоча нє, заздріть) До речи гроші без проблем знімаєш з картки в готелі. Фігіпетськи фунти. Персонал готелю мене тішить. Я не бачив жодного працівника щоб він бігав. Поведінка тюленєй. Ця їх спроба підняти особистий авторитет, виглядає більше на те, що вони шлангують. Всі одночасно. Окрема історія про алкоголь. Приїхавши в готель, поки я чекав заселення, я випив 4 коктелів. Ром с колою, джин с тоніком, секс на пляжі.... І лишився тверезий. На слідуючий день я почав себе накачувати вином, пивом і коктейлями. Пиво не смачне, вино лише в ідальні. Тому переважно були коктейлі. І я лишився тверезий. Спочатку я це звів до того, що стакани маленьки. Грамів 200. Тому якби більше ходиш за тим пойлом ніж його п'єш. Вчора я псіханув і на вечір вирішив в гівно. На барі я взяв повний стакан віски Ред Лейбл. І вдув його без запівона, залпом. Всі таки, оооо Льоха мужик! Ніфіга! Це фейкове віски. Градусів 15, як в вині. Я цілеспрямовано випив 5 стаканів фейка, 5 бокалів червоного вина, два стакана пива. І о святий сфінкс, я відчув легке помутніння. Яке сука повернулось мені диким сушня

[supremecourtua]

Велика палата зазначила, що особа, засуджена за вчинення кримінального проступку, відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 89 КК вважається такою, що не має судимості, одразу після виконання будь-якого з призначених їй покарань, у тому числі у виді штрафу. Натомість у разі звільнення від відбування більш суворих заходів примусу з випробуванням судимість згідно з п. 1 цієї норми погашається лише після закінчення іспитового строку, якщо впродовж цього терміну особа не вчинить нового кримінального правопорушення і рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших передбачених законом підстав.

У разі вчинення злочину строки погашення судимості диференційовано законодавцем залежно від його тяжкості, проте й у цих випадках, покарання у виді штрафу в разі його повного та своєчасного виконання має більш сприятливі для особи правові наслідки, оскільки погашення судимості, на відміну від випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням, не пов`язується з виконанням засудженим будь-яких додаткових умов, невиконання яких або ж вчинення нового кримінального правопорушення може мати наслідком реальне відбування особою призначеного судом покарання.

Ураховуючи викладене, Велика Палата вважає, що зміна за результатами розгляду апеляційної, касаційної скарги покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на штраф не є погіршенням правового становища обвинуваченого, засудженого.

[travels-and-code-blog]

Передивляючись ціни на квитки WizzAir з України куди-небудь, наткнувся на рейс Київ-Копенгаген за 379 грн. з людини в одну сторону (за програмою WDC). Ціна для всіх становить 649 грн. – що доволі дешево для такого довгого перельоту (приблизно 2 години 10 хвилин). А якщо це дешево, значить я купую квиток. Ще одним плюсом виявились дати – 14 жовтня в Україні вихідний, який переноситься на понеділок (16 жовтня) і на цей день можна буде взяти квиток назад.

Назад квитки купив за 1739 грн., але через конвертацію валюти і ще якісь збори вийшло $159.07 за двох. Якщо б підібрати інші дати, то квитки там були і за 500-600 грн. На мою дату були і за 1200 грн, але жаба задавила, думав зачекаю і візьму дешевше, адже ж бачив квитки по 500-600 грн., як уже говорив. Не дочекався, взяв уже за 1739 ((.

Страховка: 45 грн. з людини.

Побачивши ціни на житло я зрозумів що Амстердам не таке й дороге місто. Ціни в Копенгагені просто зашкалюють. Ліжко в хостелі на 8-10 людей змішаного типу (хлопці і дівчата) коштує від 800 грн. з людини.

Вирішили спробувати сервіс Airbnb щоб хоч якось зекономити. Економія полягала в наявності кухні де можна готувати їсти, адже їжа забирає величезну частину бюджету під час подорожей в такі дорогі країни. Знайшли кімнату за $65 за добу неподалік від центру міста і в 3 хвилинах від станції метро Forum. За 5 днів проживання, зі знижкою в $26 за реєстрацію і з націнками за прибирання і ще незрозуміло за що ми заплатили $380.60. Зразу скажу що ми були дуже раді що скористалися цим сервісом, адже жили в чудової людини, в чистій великій квартирі з чудовою кухнею білого кольору.

Для майбутніх підрахунків: 1 данська крона (DKK) = 4.2 українські гривні (UAH).

Дорога

Долетіли в Копенгаген чудово, лише вода на борту літака WizzAir коштує 2 євро, зразу згадав наш переліт в Шрі-Ланку. Від аеропорту йде вітка метро, тому дістатись в центр не важко. Метро мене приємно здивувало. Йдеш такий по аеропорту в напрямку покажчиків до метро і навіть не розумієш коли опиняється уже на станції метро. Ніяких турнікетів і кондукторів що перевіряють квитки. Можна просто сісти і їхати, але якщо зловлять то штраф 750 DKK, а це приблизно 130 євро. Поряд зі станцією є автомати де можна купити добові квитки (24, 48, 72 години, можна навіть і на 4 дні, здається). Ми купили 2 квитки на 24 години по 80 крон на всі зони, в сумі заплатили приблизно 660 гривень за квитки на 24 години. Пізніше ми ще двічі купували такі проїзні. Виходить що приблизно 2000 гривень пішло тільки на кілька поїздок автобусами і метро. Норм так. Таксі коштує близько 40 євро до нашого житла яке знаходиться біля станції Forum.

Метро в Копенгагені я, напевно, поставлю на друге місце в рейтингу найкрутіших які доводилось бачити, після Дубайського. Повністю автоматизоване, без водіїв і кондукторів при вході. Сидиш на перших місцях і дивишся як потяг мчить по вигнутих тунелях під землею. Це прикольно перші кілька станцій, дальше набридає, все переважно під землею.

  Приблизно о 8 годині вечора добралися до нашого помешкання. Власник житла дуже детально описав як до нього дістатися, тому проблем не було.

Проживання

Жили ми в чудової людини по імені Uffe Nørris. Рекомендую, дійсно приємно людина з чудовими відгуками і рейтингом на Airbnb. В  Уффе велика квартира в чудовому стані де він здає одну кімнату для приїжджих. Так як досвіду в нього уже багато, в нас не виникло проблем абсолютно ні з чим. Рушники, постіль, кімната були підготовлені, чудова кухня і окрема поличка в холодильнику. Показав як користуватись індукційною плитою і іншою технікою на кухні. В кімнаті велике вікно з видом на вулицю, цікаво спостерігати за безліччю людей які їздять всюди на велосипедах. Більше фоток на його сторінці в Airbnb.

#gallery-0-13 { margin: auto; } #gallery-0-13 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-13 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-13 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Кухня

Стіл на кухні

На наступний ранок пішов в супермаркет поряд щоб скупитись їжею, приготувати сніданок Ксюші в Данії. Ціни в супермаркеті доволі жахливі:

10 яєць – 28.95 DKK

спагеті – 7.50 DKK

кілограмовий йогурт – 11.95 DKK

3 болгарських перці – 16 DKK

шматок сиру брі – 10.95 DKK

10 сосисок – 11.95 DKK

Всього скупився на 94. 25 DKK. З плюсів – пакети в супермаркеті безкоштовні. Наплив емоцій які я відчув нісши ці продукти по вулиці були неочікувані і дуже приємні. Не знаю чому, але йшов такий щасливий. Повні руки їжі, світить сонце і навколо всі так безтурботно їдуть на велосипедах кудись. Виникла думка що я сюди приїхав не на 5 днів, а на довше, розпочав нове життя.

З власником помешкання вранці багато не говорили, він пішов на роботу, а от ввечері уже чудово поспілкувались. Він сам знімає цю квартиру уже декілька років і працює в магазині поверхом нижче. Займається дизайном і продажем шпалер. Ця робота дозволяє йому чудово жити і подорожувати світом. Напередодні лише повернувся з США і через 2 тижні планував поїхати погуляти в Лондон. Чувак просто продає шпалери в звичайному такому магазині, навіть не в центрі міста. В Україні продавець шпалер не так часто їздить в інші країни. Він, між іншим, уже відвідав більше 30. Дома я “зажрившийся айтішник” але мені з моїми 15 відвіданими до нього ще далеко.

Мінімальна заробітна платня в Данії становить 2000 євро. Водій автобуса в Копенгагені заробляє близько 4000 євро – за словами Уффе. Каже що в Данії побудований соціалізм, люди практично рівні між собою. Практично немає різниці в ЗП між водієм автобуса і айтішником. Податок приблизно 50%, а якщо заробляєш більше якоїсь там суми, то 60%. При цьому навчання в школі та університетах повністю безкоштовне. Медицина дуже якісна.

Мені дуже сподобалось що в них по телику всі фільми йдуть на мові оригіналу. І я говорю не лише про англійську. Французькі, китайські, все оригінальною мовою, лише субтитри данською. Уффе каже що так дешевше. Країна з невеликим населенням, тому дублювати було дуже дорого. Всі звикли і уже ніхто не дивиться фільми національною мовою. В результаті на вулиці можна з будь-ким заговорити англійською і вони її будуть знати. Батьки Уффе живуть в якомусь селі на півночі Данії, але вони чудово знають англійську.

Жити і спілкуватись з корінним жителем країни в яку приїхав – круто. Мені цей досвід сподобався набагато більше ніж просто зупинятися в якому хостелі. Ми кілька вечорів говорили про життя в наших країнах та про подорожі за келихом пива чи вина.

До речі, про пиво, національним пивом Данії являється Carlsberg, який тут продається всюди. Пити пиво можна просто на вулиці, поліція не повинна чіплятися. Коли ми проходили біля кафешок з літніми майданчиками, там завжди було повно людей але всі сиділи лише з келихами пива. Таку ситуацію ми спостерігали декілька разів і виглядало це дивно.

Що подивитись туристу

Чогось такого особливого заради чого сюди можна було б їхати я не знайшов. Старе місто з великою кількістю башен на які можна піднятися. Тут їх мабуть найбільша кількість. Ці башні, напевно, найвищі будівлі в місті, нічого іншого високого я не помітив більше. Список всього що ми відвідали і що можна відвідати я писати не буду, його можна знайти на інших сайтах без проблем. Акцентую увагу лише на декількох:

Русалка – пам’ятник русалці Андерсена на камінці в затоці. Як я писав уже в інстаграмі, один з найскучніших пам’ятників які я колись бачив. В ній нема нічого особливого, знаходиться десь на отшибі і на задньому фоні якийсь завод. Ще навколо повно туристів які фоткають все підряд.

Nyhavn – це те місце яке ви побачите першим якщо загуглити Copenhagen в пошуку по картинках. Да-да, це ті різнокольорові будиночки біля причалу. Місце дійсно красиве, особливо ввечері коли сідає сонце. Найцікавіше що таких різнокольорових будиночків ми більше ніде в місті не бачили, це єдине місце. Кумедно те що в одному з цих будиночків знаходиться якийсь китайський стриптиз-клуб з фотками напівоголених дівчат на всіх вікнах. Цей будинок зазвичай на фотках обрізають 🙂

Strøget – найдовша в Європі пішохідна вулиця. Таки да, дуже довга вулиця на якій одні магазини з шмотками, іграшками, кафешки і кілька красивих старих будинків. Звичайний магнітик на холодильник тут коштує 35 DKK. І найсумніше, що дешевше практично ніде нема, я знайшов лише за 30 DKK. Тепер в мене дома висить магніт за 130 грн., найдорожчий з усіх.

The Round Tower – башня без сходів (ну майже). Вхід коштує 25 DKK але з неї відкривається чудовий вигляд на місто і навіть Швецію, яка знаходиться зовсім поряд. Якщо жалко платити за вхід, то можна знайти і безкоштовні башні, тут з цим проблем ми не бачили, хіба що черги можуть бути.

Freetown Christiania – в усіх путівниках рекомендують відвідати це місце як одне з дуже цікавих де можна подивитись як живуть хіпі. Тут продають марихуану і всюди відчувається запах трави. Також писали що тут можна купити дешевші сувеніри. На ділі ж це місце виявилось гидотним закинутим районом з купою наркоманів і місцями продажу трави. Дешевих сувенірів тут нема, як і того на що тут можна подивитись. Сюди йти я однозначно не рекомендую.

Ще є багато інших місць і замків які ми відвідали і ще мабуть більша кількість яких не відвідали, але і цього було достатньо. Багато де потрібно дорого платити за вхід. Можна спробувати купити Copenhagen Card. Ми самі не пробували, але це як варіант. Ця карта включає безкоштовний проїзд і вхід в більшість музеїв і навіть в Tivoli park.

#gallery-0-14 { margin: auto; } #gallery-0-14 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-14 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-14 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Tivoli park

Tivoli парк – один з найдавніших в світі парків. Вікіпедія каже що це взагалі другий найстаріший у світі парк який був відкритий 15 серпня 1843 р. Але ж нас не історія цього парку цікавить. Вхід сюди коштує 200 DKK і якщо ми ще й на атракціонах хочемо покататися, то треба ще заплатити 75 DKK (на сайті написано що 290 DKK коштує безлімітний квиток). Ми ж пішли сюди абсолютно безкоштовно і все завдяки нашому новому другу з Данії – Уффе. Тут працює його друг і він дістав нам 3 безлімітні квиточки. Так ми зекономили десь 100 євро.

В парк краще йти ввечері, тут все неймовірно підсвічено ліхтариками. Ми були напередодні Хеловіну і тут все стилізовано в цьому стилі. При чому не кілька гарбузів розставлено, а практично все якось по своєму стилізовано. Навіть не представляю скілька бабла коштує таке оформлення.

Людей ввечері було дууууже багато, щоб покататися на чомуcm треба було вистояти довгу чергу. Ми на кількох атракціонах прокаталися, погуляли. Купили стакан глінтвейну – 45 DKK (напевно найдорожчий який я колись пив). Найбільшою моєю помилку при поході сюди стало те що я взяв з собою рюкзак. Не на всі атракціони можна з ним, а щоб залишити в камері схову то треба заплатити 30 чи 35 DKK.

Парк, чи його ще називають садом, знаходиться в 15 хвилинах пішки від нашого помешкання. Добратися дуже зручно. Дорогою в парк ми проходили штучні озера і я звернув увагу на один старий будинок де робот косив газон. Якось цього я не очікував але Уффе каже що тут це норм. Робот за 1000 євро в будинку за 3 ляма.

#gallery-0-15 { margin: auto; } #gallery-0-15 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-15 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-15 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Що поїсти

Їжа в Європі завжди у нас забирала величезну частину бюджету поїздки. І це було одна з причин чому ми вирішили скористатися Airbnb. Зняти житло з кухнею до можна готувати і зекономити кучу бабла. А його ми зекономили реально багато.

Спитали в Уффе що з національних страв можна було б спробувати і де. Він порекомендував:

Flæskesteg – данська версія жареної свинини з картоплею і якимось салатом. Нам принесли без картоплі, напевно не зовсім те замовив. Дали ще 2 шматки хліба і масло. Впринципі смачно але не дуже відрізняється від наших страв.

Stjerneskud – відкритий бутерброд з рибою, креветками, ікрою і гарніром. Ксюші сподобався. Я скуштував шматок і теж зацінив, хоч і не люблю рибу але цю штуку їсти можна було.

Скуштувати це ми пішли в дуже старий ресторан Københavner Cafeen. Взяли ці дві страви і один чай. Заплатили за все 256 DKK. 1100 гривень приблизно. Жесть. Чай коштує 34 крони. І ми були єдині хто пив там чай. Всі замовляли пиво, навіть чувак який приїхав на машині і припаркував її під вікном. Flæskesteg коштує 94 крони а Stjerneskud – 128.

Найдешевша кава яку ми знайшли – це за 15 крон лате в супермаркеті з автомату. В Starbucks ціни стартують від 35 крон. Лате десь 40-45, точну ціну уже не пам’ятаю.

Морозиво на вулиці купили за 35 крон. Хоч смачне було і то добре.

Нормально поїсти ми змогли лише в Dalle Valle кафешці. Знову ж таки наш друг Уффе подарував нам 2 ваучери на 50% знижки на обід. В цьому кафе є можливість за певну суму набирати скільки захочете їжі зі шведського столу. Дуже схоже на All inclusive в Туреччині. До 16:00 така можливість коштує 75 крон а після 16:00 – 119 крон. Тут ми уже наїлися від душі. Величезний вибір і все дуже смачне. В ціну входить лише їжа, за напої потрібно платити окремо. Один коктейль коштує 50-60 крон. З ваучером ми смачненько наїлися за 75 крон вдвох.

Поряд з цим кафе ще є якесь турецьке з назвою Анкара, там ціни дешевші але ми мали ваучер тому вибір був очевидний. Але без нього можна було б сюди заглянути.

На деньок у Швецію

В Копенгагені Швецію видно практично з кожної башні. Часу в нас було достатньо і ціни на квитки прийнятні тому гріх було б не з’їздити. Це була наша уже друга поїздка в цю країні, 2 роки тому назад ми відвідували Стокгольм. Зазвичай про нову країну чи місто я пишу окремий пост, але в даному випадку мені лінь.

Квитки на автобуси Flixbus стартують від 5 євро, але час може бути дуже незручний. Ми купили за 7 євро на людину і в 7 ранку поїхали. В дорозі трохи більше години. Перетнувши тунель а потім The Oresund Bridge опинились в Мальме. Невеличке миле містечко яке ми за день обійшли і ввечері уже поїхали назад.

В цьому місті знаходиться найвища будівля Скандинавії – Turning Torso. Будівля зовсім не вписується в краєвиди цього міста. Будинків вище 9 поверхів ми не бачили. Піднятися на верх у нас не вийшло, вона приватна і тут живуть люди, ні офісів ні кафешки зверху.

Поряд знаходиться крутецька набережна з парками і видом на міст в Данію. Приємно було прогулятись там, подивитись на зелені газони, дерева і безліч качечок в бухтах. Тут усі бігають, це було незвично як для нас, приїхавши з України. В Копенгагені теж багато бігунів, але на цій набережній було набагато більше і при тому що погода була не найкраща. Бігають навіть з дітьми в колясках.

Знайдені обов’язкові місця для відвідування ми обійшли майже за день і ввечері уже сіли на потяг в Копенгаген. Хотіли порівняти на чому краще добиратися. Потяги ходять кожні 20 хвилин і в дорозі трохи більше 40 хв. Квитки стартують від 111 шведських крон і в євро десь 11.5. Дорожче коштує, по часові виграшу практично ніякого, вид набагато гірший. В автобусі хоч можна норм міст роздивитись.

#gallery-0-16 { margin: auto; } #gallery-0-16 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-16 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-16 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Висновок

Копенгаген симпатичний і своєрідний. Тут я хотів би пожити і попрацювати. Після нього в будь-якій країні буде дешево жити і подорожувати. Для туристів ж тут не так багато всього цікавого і другий раз сюди я б напевно уже не поїхав. Маленьке уточнення про дуже мало цікавого – я дуже розбалуваний в плані цікавих місць і бачив уже багато чого, тому мене важко здивувати.

Люди тут чудові і різниця між ними в доходах не видна на перший погляд. На дорогах всі машини приблизно однакові – дешеві прості малолітражки. Джипів практично немає зовсім, я бачив лише кілька. Найдорожчими і найпонтовішими машинами тут є мерседеси останніх моделей, але всі вони на службі Таксі. Також дуже багато Tesla model S. До речі, Uber в Данії заборонений. Водії таксі повинні отримати спеціальне посвідчення і пройти додаткові курси водіння.

Так як ніхто не понтується і живе дружньо то на вулицях можна зустріти навіть принцесу або королеву Данії. Ми от зустріли королеву Margrethe II of Denmark. Вона закуплялась в магазині. Поряд було кілька охоронців а навколо повно зівак. А у нас, як на зло, в телефоні сіла батарейка а в іншому пам’ять закінчилась.

З’їздити сюди я, звичайно ж, однозначно рекомендую.

Пишу статті я доволі сухі і стримано, тому інколи місця які описую відлякують людей що думали туди поїхати. При прочитанні рекомендую піднімати рівень захоплення країною на кілька пунктів, тому що я все сприймаю зі своєї точки зору.

  Корисні ресурси для прочитання перед подорожжю:

http://loveyouplanet.com/daniya/kopengagen/

Враження від Копенгагену. Передивляючись ціни на квитки WizzAir з України куди-небудь, наткнувся на рейс Київ-Копенгаген за 379 грн. з людини в одну сторону (за програмою …

[rapunzee]

вийдеш на вулицю у прекрасному настрої і обов'язково хтось зіпсує.Так не завжди,але сьогодні саме той випадок.Йдеш собі така весела і легка,в руці 2 песика.А мужчина назустріч "знову вивела собак посрати?"😳пишу як є,слова не змінюю.Мій вираз обличчя був як у того здивованого смайлика..."тобто?" і дядя почав щось буркати і наче провокував на конфлікт.Але сьогодні не його день)сказала йому "мужчина,всього доброго!"👋🏻він якось не очікував такого.Прикро,що мужику за 50 і я ще дивувалася,чому в мережі не вітаються.Живий приклад🙊 . на агресію не обов'язково відповідати агресією!В житті немає функції кинути в блок.За статистикою-частіше до мене чіпляються ніж до Олега.Була думка знімати це все,раптом хтось з підписниць впізнає свого батька/брата/бабусю...🤔але!Не хочу того негативу.Окрема тема совдеповські бабульки на лавочці.Для них я просто окрема тема "о вирядилась з своєю псарньою..." ай!Що з низ взяти,скоро будуть землю нюхати-от і злі на весь світ. . далеко не треба ходити)на наших очах декілька дорослих мужиків обсцикали дерева.Громадське місце,білий день і кафе з туалетом за 10 метрів...не хочу знімати в сторі те бидло зі своїми причандалами,не хочу псувати Вам настрій тією гидотою🤢 п.с. але все горе від собак,бо ходять по асфальту!Це хвилинка сарказму. . #akitainu_yuki #akitainu #akita #akitaken #akitagram #akitarivne #akitajapan #акитаину #акита #акита_ину #японскаяакита #японскаяакитаину (Rivne)

[orestzub]

Побутує думка, що всі або принаймні більшість чоловічих досягнень є результатом жіночого впливу. Звичайно тут можна довго дискутувати і кожна ситуація унікальна, але я з впевненістю можу сказати таке: . Майже все, що ми робимо, є для того, щоб класно виглядати перед вами 😍 . У кожного своя окрема мотиваці і муза. Скажімо, я навіть не уявляю свого життя зараз без @marta_trotsiuk. Хто його знає, як би там повелося: - якби ще підлітком не побачив, як якась мила блондиночка роздає листівки на вулиці із сексапільною кісточкою над низько спущеною талією; - якби не розчарувався, що у неї є хлопець, на одній вечірці пару років по тому; - якби не зустрівся з нею в кафе, щоб розповісти про свої пригоди у Індії. . Зараз ми вже понад шість років разом і чим далі, тим цікавіше. Вона весь час надихає мене вести блог, писати книги, на публічні виступи і загалом жити. . Віднедавна Мартуся почала й сама активно транслювати свій позитив та енергію на простори інтернету, щоб запалювати серця інших. . Підписуйтеся на неї (@marta_trotsiuk) і користайте не менше за мене. Успіхів! . P.S. Вітаю вас, дорогі жінки! #8березня #любов #свято #жінка #любов #кохання

[ant0n1na]

Коли здається,що все проти тебе.

Знаєте,буває так,що життєві переплетіння з деяки людьми мають свій термін придатності. Так,ніщо не стоїть вічно й тішити себе надуманими сподіваннями немає сенсу. Можливо,потрібно просто прийняти це та продовжувати йти далі. А можливо,одним непримітним днем, до ваших роздумів неочікувано підкрадеться думка,що ви сумуєте за цією людиною й хочете бачити у своєму маленькому просторі-робіть перший крок для примирення. Часом це рішення дається зовсім не легко. А зробити це взагалі окрема розмова. По собі знають,це страшно,адже не знаєш яка буде реакція на це в неї й чи захоче вона відновити спілкування. Але щоб вам не говорило підсвідомий голос,покажіть,що ви прагнете цього. Буде страшно,тому що здається, це рішення достукалося запізно. Просто зробіть,не шукаючи ніяких відмовок. Нехай втрачене минуле й не повернеш,одначе ви спробували.

На моїй життєвій дорозі така ситуація трапилася двічі декілька місяців тому. У першій трапилася ситуація,яка помилково зруйнувала всі мости,які тільки могли зєднувати до тієї людини. Бачилося,це буде лише краще для нас обох. Наші шляхи розійшлися зовсім по різні боки й на цьому все повинно було закінчитися. Вона хотіла все пояснити,а я не могла дивитися їй у вічі й брехати,що все добре. Це просто виглядало безглуздо. Так тривало достатньо довгий час і продовжувало б,але одного разу причимчикувало розуміння-я не тримаю на неї зла й мені не вистачає її поруч. Не знаю,як мій мозок це усвідомив,але воно було того варте. З моїх плечей наче звалився важкий тягар. Вона цього не побаче,проте щаслива поверненню хоч і маленької, та все-таки частинки нашої дружби. Я сумувала,хоч і не розуміла цього.

А інша історія була накручена мною просто на пустому місці,не маючи ніякого підгрунтя. Зараз це згадується зі сміхом,та тоді все наче пішло проти мене. Хотілося закритися від усього світу та не підпускати до себе нікого. Я тобі неодмінно скину весь цей каламбур,однак у той момент мені не хотілося втрачати тебе. За всі наші спільно проведені роки ти стала для мене дорогою складовою. Без твоєї допомоги іноді все виглядало без будь-якого сенсу. Ти завжди віриш у мій успіх,коли я в той же час не бачу для цього нічого. Можливо,ти скажеш це все дурниці,проте без твоєї підтримки цієї Тоні,яка зараз намагається висловлює свою вдячність,не було б і сотої частини. Наші зустрічи завжди гріють мою душу,особливо,коли вони так рідко трапляються. Я не можу підібрати вдалого порівння,щоб охарактеризувати на скільки люблю тебе. Готова плакати від того,що маю таку чудову подругу. Ремарка:очі вже на мокрому місці. Нехай твоє внутрішнє сонце ще довго зігріває мою холодне серце. Дякую тобі за тебе <3 (с) 06.01.17 22:02 РМ

[supremecourtua]

Чергове рогачівське рішення, яке повинно стати підставою для скасування як господарської юрисдикції так і Великої палати.

В окремій думці наведено розрахунок витрат на правничу допомогу за подібним алгоритмом у випадках, якщо суд дійде висновку про можливість застосування зазначених процесуальних норм та часткове зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.

Велика палата прийшла до наступних висновків:

8.1. Як зазначено вище, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

8.2. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законода��ства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.3. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

8.4. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

8.5. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.