#схід

[buchanews]

Меморіальну дошку на честь Героя Андрія Баляби відкрили у Бучі (ФОТО)

Меморіальну дошку на честь Героя Андрія Баляби відкрили у Бучі (ФОТО)

Пам'яті Андрія Баляби, який загинув 30 березня 2022 року під Ізюмом на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу, сьогодні відкрили меморіальну дошку. Її встановили на будинку, в якому він жив, на вулиці Сілезька, 1-А. На меморіальну подію п

[demiurgeua]

Укрзалізниця відновила курсування «Слобожанського експреса»

02 березня 2023 року Укрзалізниця відновила курсування «Слобожанського експреса». Регіональний експрес №805/806 Харків — Суми — Конотоп вирушатиме з Харкова щоденно о 16:03, прибуватиме в Суми о 19:02 та в Конотоп о 21:08. З Конотопа поїзд вирушатиме щоденно о 04:44, прибуватиме до Сум о 06:49 та до Харкова о 09:51. Поїзд матиме 8 зупинок, у тому числі в Люботині, Тростянці, Білопіллі та…

[kobzars]

Бій під Крутами. В українській історії ця подія є свідченням незламного духу опору всупереч непереборним обставинам. 29 або 30 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, розташованої за 130 кілометрів на північний схід від Києва та за 18 кілометрів на схід від Ніжина, невеликий, але доблесний загін з 400 українських курсантів і студентів мужньо захищав свою Батьківщину від невпинного наступу майже чотиритисячної більшовицької (російської) армії.

Бій під Крутами, орігінальна літографія з картини Олександра Климка, 1936 рік, з галереї Культурного простору Кобзар

[afranse]

Спросите вы у тишины,

Хотят ли русские войны?

И вам ответит тишина:

«Война и в Африке война.»

Бандитов армия по мгле.

И дух казарменный в Кремле,

Одна гигантская страна,

В которой правит сатана.

Спросите вы у тишины,

Хотят ли русские войны?

В ответ к вам пули прилетят,

Куда ни глянь военный театр.

Эх, если б только Марк Бернес,

От этой песенки воскрес,

Увидев, кто Кремлёвский жлоб,

Ему пустил бы пулю в лоб.

Спросите вы у тишины,

Хотят ли русские войны?

И троекратное ура

Подхватят зэки, фраера,

И свора мобиков во мгле,

И шелупонь на корабле.

На все ответят времена:

«Война и в Африке война.»

Хотят ли русские войны?

Спросите вы у тишины.

И вам ответит тишина,

Что в голове у них война.

И у чекиста есть для нас

Лучистый ядерный фугас.

Знать обезумела страна -

Её попутал сатана.

Иван, иди скорей домой!

Не надо ядерной войной

Пугать и запад, и восток.

Куратор твой почти издох.

Оружьем цокают в Кремле.

Убитые в сырой земле -

Для них навеки тишина,

Для остальных идёт война.

#####################

Запитайте ви у тиші,

Чи хочуть російські війни?

І вам відповість тиша,

Війна та в Африці війна.

Бандитів армія по імлі.

І дух казармовий у Кремлі,

Одна гігантська країна,

У якій керує сатана.

Запитайте ви у тиші,

Чи хочуть російські війни?

У відповідь до вас кулі прилетять,

Куди не глянь військовий театр.

Ех, якби тільки Марк Бернес,

Від цієї пісеньки воскрес,

Побачивши, хто Кремлівський жлоб,

Йому пустив би кулю в лоб

Запитайте ви у тиші,

Чи хочуть російські війни?

І триразове ура

Підхоплять зеки, фраєра,

І зграя мобиків у темряві,

І лушпинь на кораблі.

На всі дадуть відповідь часи:

Війна та в Африці війна.

Чи хочуть російські війни?

Запитайте ви у тиші.

І вам відповість тиша,

Що у голові у них війна.

І у чекіста є для нас

Променистий ядерний фугас.

Знати збожеволіла країна -

Її поплутав сатана.

Іване, чи швидше додому!

Не треба ядерною війною

Лякати і захід, і схід.

Куратор твій майже здох.

Зброєю цокають у Кремлі.

Вбиті у сирій землі -

Для них навіки тиша

В інших іде війна.

[the-crastle]

українські м'ю готові до ваших думок

Дякую, що мене ще терпите :D

Подивившись кілька епізодів вчора і потім врубивши свій плейлист на спотіфаї, мене трохи накрило, і в основному через пісні, які й так часто слухаю, але тепер вони класно проєктуються на Кліо та Іто в цілому чи про їхній останній епізод

Знову Структура Щастя, бо я взагалі вважаю, що її пісні класно підходять до traffic smp (бейсіклі the oh hellos/the crane wives але чисто для мене)

Але просто той факт, що roomies (як їх перекласти? Однокімнатники? Хд) не могли потрапити до їхнього дому (до речі, ви помітили, що для їхньої бази нема назви? Це просто їхній дім), але Іто хотів померти там. І ця пісня з "Забери мене знову в той дім серед лісу" дуже підходить для цього, як на мене.

А ще останній парт пісні з "Все одно, що ти зробиш, зробив, чи руйнуєш / Не треба уваги, зроблю все сама / Відчуваю, мене в глибині ти цінуєш / Поруч з тобою я точно жива" це просто вони. Це вони.

Ця пісня відвер��о романтична, а я Кліо та Іто не те, щоб шиплю в романтичному ключі (взагалі, Клітабс динаміка занадто заплутана, щоб її впихнути в ці рамки. Вони занадто нот нормал:D)

Але ця пісня чудово підходить для останнього епізоду. Вони розуміли, що це закінчиться сьогодні, і тому вони хотіли пожити сповна. Зробити те, що ще ніколи не робили. Робити це все разом. Вони відтягували свою смерть, як могли, тримаючись за кожну секунду життя.

Тут теж вайб очікування ранку, як і в попередній пісні ("Розбитими колінами вівпершись ��б асфальт / Повільно сходить сонце із перших шпальт / Ловлю оком, точніше його краєм / Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм"), але оце "Бути тобою, чи жити в своє?", як на мене, описує оцей "обмін досвідом" Кліо та Іто

Я просто залишу тут текст, бо мені здається, що він повністю підходить до "безжурного танцю" Кліо та Іто

Якщо вірити гугл перекладачу, то французький текст означає "Я з тобою в цьому божевіллі /Вона така меланхолійна / Я йду за тобою в цьому безумстві / Вона така меланхолійна". Підпали, грабунок і випуск Боронителів на поверхню можна описати "божевіллям", чи не так?

Ще одна пісня від Монтеск'є, бо я вважаю, що перший парт класно підходить "прверненню" Іто додому:

"Перед далекою дорогою ранок холодний / Я Втікаю від північних міст, не дивлюсь під ноги / Йду на світло, вже так помітна втома / І хтось гукає: "Хто ми? Хто ми?"

[tseivo]

між крапель води

схід сонця над Дунаєм

просить мовчати.

[alcestas-sloboda]

Насправді, дуже шкода, що Ісландія досі не переклала інтерв’ю з Тавром, тому що воно багато про шо. Я б кидала його в обличчя кожному вестерну.

Там є частинка про полон і насильство щодо полонених. Сам Тавр розповідає про те, що в росіян воно рідко має якійсь сенс, якусь причину. Вони б’ють, бо хочуть, бо можуть, бо встали не з тієї ноги, ти їм просто не сподобався.

Після перегляду цього інтерв’ю, я взялась читати книжку «Збагнути Росію. Свідчення очевидців: від Геродота до Кюстіна» і поряд з іншими «рисами» менталітету є саме любов до насильства.

«я чув, як один росіянин говорив, що набагато веселіше жити в тюрмі, ніж на волі, якби так сильно не били» - Річард Ченслер

«Тиран полюбляє сам на власні очі дивитися на тих, кого катують і піддають страті. Трапляється, що кров бризкає йому в обличчя, але він все ж не хвилюється, а навпаки, радіє і голосно кричить, вдаючи людину, що торжествує і радіє: «Гойда, гойда!». Й усі покидьки-вбивці, і солдати також кричать слідом за ним: «Гойда, гойда». Але якщо тиран помічає, що хтось мовчить, то вважає його співучасником. Він спершу запитує, чому той сумний, а не веселий, а потім велить розрубати його на шматки» - Альберт Шліхтінг

«Але ось яке у них звичне правило: якщо не бити дружину раз на тиждень батогом, вона не буде доброю дружиною, тому росіяни стежать за цим акуратно; та й дружини, якщо чоловіки їх не б'ють, кажуть, що вони не люблять їх» - взято з «Опису Московії» невідомим англійцем

«Я чув одного разу, як слуги скаржилися, що пани не побили їх як слід. Вони вважають, що не подобаються своїм панам і що ті гніваються на них, якщо не б'ють...» - Сигізмунд Герберштайн.

Ну і так далі. А ще пияцтво, яке у випадку відсутності будь-яких обмежень, буквально доводить до смерті: жарт про те, що в них цілі селища спиваються - не жарт. Відсутність будь-якої поваги до жінки: «Дружини й взагалі жінки не користуються у них такою пошаною, як в інших народів, а вважаються майже рівнею служницям». «Становище жінок вельми сумне. Московити не вірять в честь жінки, якщо вона не живе під замком і не перебуває під такою охороною, що нікуди не виходить»

У росіян досі схожа тактика ведення війни: просто закидуй ворога трупами.

«І хай додому іноді поверталася ледь не половина воїнів, однак московити вдають, ніби в битві вони не втратили жодного» - патєрь нет.

«Міста вони рідко захоплюють штур-мом і після сильного натиску, ім звичніше примушувати людей до капітуляції тривалою облогою, голодом або зрадою» - Маріуполь.

«Готуючись до бою, вони покладають великі надії на чисельність і на те, наскільки великим військом вони нападуть на ворога, а не на сили воїнів і на добре шикування війська; вони краще б’ються в далекому бою, ніж у ближньому, а тому намагаються обійти ворога й напасти на нього з тилу...» - знищення міст артилерією, як приклад далекого бою, закидання всього донецького фронту власними ж не тренованими солдатами.

Ще була історія про знищення міст, вбивства всіх мирних жителів і заселення його росіянами - це було 16 століття, а сама історія про міста Новгород і Псков, а не про український схід і Крим.

Усе можна підсумувати однією цитатою: « Ніде немає такої розпусти і пияцтва, а також і за насильствами своїми це найогидніший народ на світі»

Не знаю до чого це все і чи цікаво це було читати, але останнім часом мала змогу дивитись інтерв’ю наших військових і вони справді надихають на роздуми проти кого саме ми воюємо, а також про власне сприйняття росіян як нації. Так, я народилась і жила все своє життя на заході України, але в дитинстві говорила російською, а питомо українських традицій у нас в сім’ї було мало. У мене дуже яскраві спогади про те, як на Олімпійських іграх ми спочатку вболівали за українців, а потім за росіян і білорусів, я ніколи не сприймала їх за ворогів. До 2014.

У 2014 12-річна дівчинка була прикута до екрану телевізора і дивилась як за мою країну помирали люди. Інтеграція, імпічмент, перевибори, диктаторські закони, право на протест - терміни, які вже в той час перетворились з просто складних слів на щось значуще, а жартома сказане «Слава Україні» батькам більш не було просто викликом футбольних фанатів, яке ти почув і повторив.

Після того була війна, хоча вона була далека і за��аз, щоб зрозуміти події весни 2014, я сіла перечитувати книги від Казанського до Снайдера і все одно це все не вкладається в голові. Було Дебальцеве, Іловайськ, Донецький Аеропорт, Волноваха, але чомусь досі зберігалась надія на те, що хоча б твої однолітки-росіяни щось розуміють, але ні. Досі пам’ятаю момент, коли мені все зійшлось. Це було літо 2018, так трохі пізно, але мій підлітковий мозок хоча й сприймав Росію як ворога, все ще дивився «пітєрську тусовку». Це було якесь відео Усачева, не пам’ятаю про що, але в один момент він «пожартував» про Крим, і тоді мене як перемкнуло: якого ти жартуєш про війну? як ти маєш право як житель країни-окупанта жартувати про злочини проти мого народу? і от з того часу я перестала сприймати росіян. от так.

24 лютого ��ічого не змінилось: мені не треба було відписуватись від росіян в ютубі й видаляти їхні пісні в спотіфай, але вони стали гіршими за тварин. я ніколи не відчувала такої ненависті, яку відчувала після звільнення Київської області. я ніколи не ненавиділа більше, ніж після того відео зі страченим військовим. я ніколи не хотіла спалювати міста так, як після того що вони зробили з Маріуполем.

Росіяни - гниль і падаль, і поки вони самі не зрозуміють, чому їх вважають такими, їм немає бути місця у цивілізованому світі. Бажаю їм пережити ці 10 місяців, бажаю засинати з відео понівечених солдат перед очима, бажаю знищення власної культури. Хоча останнє їм не принесе нічого поганого, бо власної ідентичності в них немає, а те, що є, не цінується.

[mmwe0il]

я з Дніпропетровської області. вибачте, що?

та так.. скільки там уже пм.війна йде? ну так.. ми будемо розпалювати ворожнечу між заходом та сходом. я навіть опис тієї людини відкривати не буду.

«не про усіх!»

та мені чесно, якось вже не їбе, не про всіх, не про всіх. ця людина тупо виставляє схід як сміття. бляха, ну не треба оце зараз розпалювати ворожнечу, будь ласка.

[aerwinzel]

old photos, same feelings

[buchanews]

Доброволець Ігор Дідківський вбитий росіянами у Бучі (ФОТО)

Доброволець Ігор Дідківський вбитий росіянами у Бучі (ФОТО)

Підприємець Ігор Дідківський (1979 р.н.) у 2014 році був активним учасником революції гідності. Згодом як волонтер возив гуманітарну допомогу на схід України в зону бойових дій. Після 24 лютого вступив у Добровольче формування територіальної обо

[mar1-ka]

Трохи про «Утомлённое солнце» і чому воно насправді «Ostatnia niedziela»

Хвилину тупо дивлюся на інформацію, що для саундтреку «Атомік хард» використали мелодію «Утомлённого солнца» з дуже дивними відчуттями. Відкинувши все моє фе до гри і її творців, фінт логічний, бо в СРСР це танґо було дико популярне, а гра то саме про совок, але є нюанс. Навіть декілька. Малеееесньких таких. Мікроскопічних. Перший. Мелодія «Солнца» зовсім не російська (як несподівано, правда?)). І навіть не з теренів тодішнього СРСР. Вона польська. І має альтернативний (точніше оригінальний) і досить похмурий текст, де немає ніяких сонць, а є чоловік, що просить про останнє побачення дівчину, яка його кидає. Написали її у 1935 лірик Зенон Фрідвальд та композитор Єжи Петербурзький, обидва польські євреї, а виконання Мєчіслава Фоґа принесло композиції неймовірну популярність. Дуже скоро з'являються версії на їдиш (співав її ще один польський єврей Адам Астон) і та сама злегка підаранджована російська (знову ж таки, нічого кримінального, кавери і зараз не заборонені, тим паче Петербурзький з росіянами співпрацював). Зміст там, правда, зберегли лише назагал, а атмосферу і зовсім поміняли: композицію з явним самогубчим підтекстом цензура б не пропустила. Тільки от тут виникає другий нюанс: ходять чутки що автор росмовного тексту Йосиф Соломонович Израїлевич, він же Альвек, теж єврей за походженням, за цю саму пісню, як за занадто буржуазну, отримав неофіційний вовчий білет, що в купі з Другою світовою залишило його без роботи і продовольчих талонів. Подейкують що на фоні цього Альвек вчинив самогубство, хоча насправді біографічних даних про нього кіт наплакав (навіть дата смерті точно невідома), так що як воно там було, один бог і, можливо, архіви знають. Що, звісно, не заважає росіянам вважати «Солнце» своєю культурною спадщиною і гордо писати на платівках «Классика ретро-музыки». А от польські автори та виконавці «Останньої неділі» не лише пережили війну, а й дожили до старості. Петербурзький під час війни служив в військово-повітряних силах, гастролював територією Білорусі, жив у Львові, згодом переїхав на територію СРСР, де знову працював композитором, а після відновлення дипломатичних стосунків між СРСР і Польщею приєднався до армії Андерса (якщо коротко, це була набрана з польських полонених армія у складі СРСР, якщо довго — окрема цікава історія), з нею і потрапив на Близький Схід, а потім в евакуацію до Ірану. Помотався світом, пожив у Єгипті, Аргентині, Бразилії і Венесуелі та, зрештою, у 1968 повернувся до Варшави, де ще й сином встиг розжитися у сімдесят років. Фрідвальда, як працівника Міністерства Військових Справ Польщі в 1939 евакуювали зі Львова спершу до Румунії, а потім через Грецію і Туреччину до Палестини, звідки він перебрався до Ізраїлю, де й осів і був досить відомим у повоєнних колах. Астон, як і Петербурзький у складі армії Адамса виїхав за кордон, жив спочатку в ПАР, а потім в Лондоні. Фоґ на початку війни виконував пісні для поранених польських солдат у Варшаві, тоді переїхав до Львова, однак через місяць вернувся до столиці і почав співпрацю з підпільною Армією крайовою під псевдо Пташек. Співав по кабаре, через пісні амудрився нарватися на конфлікт з гестапо, перейшов на роботу офіціантом. Брав участь у Варшавському повстанні, давав виступи у шпитальках і на барикадах, допомагав друзям-євреям. В повоєнний час продовжив виступати, активно гастролював. Умудрився прожити дев'яносто років, з яких лише тридцять не був на сцені. Ось така хуйня, малята. А «Останню неділю» у виконанні того самого Фоґа я вам таки прикріплю. А то трохи образливо, що оригінал, на відміну від того самого «Солнца» в нас менше знають.

І ще одне, сучасне виконання з їдиш, яке мені дуже подобається.

[2572331]

Це сталось. Я виходила з дому о 7.20 і схід сонця був в самій прекрасній своїй постаті.

[dragonflies-world]

признання

схід чи захід, захід чи схід,

однаково кохаю тебе.

***

спросоння лякаюсь без думки про нас.

твій голос, подих і спалах в очах,

безнадійно закохана я.

***

здається вічною буде ця мить.

ми зв'язані наче тривкою ниткою часу.

***

серце без тебе пропускає удар.

сполохана пташка б'ється у грудях.

затьмарює розум солодкий дурман.

[afranse]

Рубль, уже не на коне.

Хорошо ли в заднице?

Рубль ответил: «Это мне

Очень даже нравится.

Отдаю войне я дань.

Не берите в голову.

Перейду я на юань.

Ни к чему мне доллары.

Отыграл России срок

Чёрт рогатым всадником.

Мы отходим на восток.

Наше дело - заднее».

###############

The ruble keeps losing its value.

How it feels to be at the bottom?

The ruble replied: “It feels good for empire.

Like for Pushkin a Boldino autumn”.

I simply paying a tribute to the war.

Therefore nevermind my fall, man.

I may easily change to yuan I adore.

And don’t want to convert into dollars.

Satan, a horned kremlin rider

Sounded behind like echo:

“Russia is world outsider.

National way strictly backward”.

################

Рубль уже на коні.

Чи добре в дупі?

Рубль відповів: Це мені

Дуже подобається.

Віддаю війні я данину.

Не беріть в голову.

Я перейду на юань.

Ні до чого мені долари.

Відіграв Росії термін

Чорт рогатим вершником.

Ми відходимо на схід.

Наша справа заднє.

[wintersmitth]

Привіт всім моїм новим українським фоловерам!

Мене звать Сан, і можливо ви знаєте мене з мого твітера, де мене звати Многогрізна. Та я, в першу чергу, ветеранка тамблара. Якщо ви тут, значить ма об'єднані спільною метоя - цькувати русню, клятих комуняк, і добре проводити час.

Щодо себе, я трохи (дуже) вигоріла від цього всього, тож в основному, тут я розкрчуюсь. Або депресою так, як не дозволяю собі у твітері. Або посилаю дес среті комміз енд тенкіз.

Тут дикий схід, як у Жадана, але, сподіваюсь, наша маленька затишна бульбашка розростеться.