#Ukrainian Poetry

[folklorespring]

Here are two poems by Maksym Kryvtsov, a Ukrainian poet, who was killed defending Ukraine back in January. One of the poems is dedicated to a ginger cat that followed him around faithfully and later died with him. Please read his words, don't let them die too.

[amelancholic]

Vasyl Symonenko is basically is the best poet in the whole world

[redjaybathood]

I am seriously considering that actually, the best poet for Jason Todd is Vasyl Stus.

Vasyl Stus - A man approached a memorial... / Василь Стус – Чоловік підійшов до меморіуму…

[theophan-o]

A beautiful Ukrainian Cossack Hero by Ukrainian contemporary artist and illustrator, Kateryna Shtanko (Катерина Штанко)

This illustration has been published in an anthology of poems by Taras Shevchenko (Тарас Шевченко): Т. Шевченко, У нашім раї на землі..., Київ 2018.

It is a fan&didactic account, existing only for the Cossack Heroes glory and promoting Ukrainian heritage worldwide. Copyright belongs to the Artist/Museum.

[ohsalome]

Vasyl Symonenko

Translated by Kyrylo Snizhko

[gwenllianwales]

Мої знайомі стали вулицями, Імена на пам'ять залишені.

Мої знайомі стали петиціями, Підписи поставлено стишено.

Мої знайомі стали стрічками, Синьо-жовті стяги опущені.

Мої знайомі стали книгами, В кінці читачі засмучені.

Мої знайомі стали зорями, Далекими й трохи млявими.

Мої знайомі стали спогадом, Живими, але вже примарами.

@ukrfanficshn

[inthenameof-thoughts]

прощання

стань моїм привидом, коли я піду хай я буду жива через призму твою торкайся стопами моїх сліз на траві слухай, як щебочуть мої голоси

друже мій рідний, вже майже весна не забудь мої очі зі снігу і скла читай мої книги зі стертих полиць слухай платівки, що збирали колись

мені так самотньо у хмарах важких згадую квіти, шепіт і сміх я не лечу без твого крила без тебе для мене едему нема

мої коси тепер це лиш синя імла мій подих це іній на сонних гілках мої руки це мох на корі і камнях моє серце це дощ на твоїх рукавах

я залишу тебе для сумних журавлів здається, бог лиш нам зорі створив давати, втрачати - це все те саме скоро ти знайдеш, зустрінеш мене

[thegirlwhohid]

One of the poems of Victoria Amelina, written after the start of the full-scale invasion.

[folklorespring]

Ukrainian school in Dnipro after russian missile attack. Teacher of Ukrainian language and literature from this school said that, symbolically, during the last class before the attack they were learning "Contra spem spero!" poem by Lesia Ukrainka:

[snivel1]

You know that you are a human…

You know that you are a human.

You know that, or do you not?

That smile of yours is unique to you,

That torment of yours is unique to you,

Your eyes no other person has got.

Tomorrow you won’t be here present.

Tomorrow on this blessed land

Others’ll be running and laughing,

Others’ll be feeling and loving;

Good people and bad ones, my friend.

Today all the world is for you:

Forests and hills, valleys deep.

So hurry to live, please, hurry!

So hurry to love, please, hurry!

Don’t miss out on it, don’t oversleep!

‘Cause you on this Earth are a human.

And whether you want it or not,

That smile of yours is unique to you,

That torment of yours is unique to you,

Your eyes no other person has got.

Author: Vasyl Symonenko

Translator: Kyrylo Snizhko

[redjaybathood]

Jason Todd - "Wings" by Lina Kostenko

"those who have wings don't need no soil"

Stephanie Brown - "As a child..." by Lesya Ukrainka

As not to cry, I laughed

Подобається?/Did you like it?

Шановне панство/My honorable community,

Я роблю міні-збір на драбину для Нікопольської пожежної машини. Моя ціль - це 5000 грн. Ці гроші 21 лютого будуть перераховані на загальну банку, про яку ви можете прочитати тут /I am doing a mini-fundraiser for Nikopol firefighting car's automatic ladder. Adding a bit of context for my international friends, Nikopol is constantly under attack and it also gets some International aid, but being a relatively small city, it's far away from enough. Ensuring the first responders have appropriate transportation and equipment means saving the lives of people whose homes got shelled. These funds (my goal is only 5000 UAH which is roughly 130 USD) will be transferred to the main fundraiser which you can read about here.

Я збираю в твітері, й хочу перевірити, чи мої підписники з тумблру можуть зібрати більше/I am already fundraising on twitter and just want to check whether my twitter or Tumblr followers will be more active in donating

Ось посилання на банку/here's a link for direct P2P card payments (but only in UAH tho)

https://send.monobank.ua/jar/4xMCTRPMrm

Кидайте скріншот донату й замовляйте персонажа DC comics і я підберу для них вірш з української поезії. / Send me a donation screenshot and order a character from DC Comics, for whom I will find a Ukrainian poem

[jameslmartellojr]

[vintage-ukraine]

Mykola Popov`s illustrations to Kobzar by Taras Shevchenko, 1950s - 1980s

[ohsalome]

Needle

Anton, age thirty-two. Status: “living with parents.” Orthodox, but didn’t go to church, finished college, took English as his foreign language. Worked as a tattoo artist, had a signature style, if you can call it that. Lots of folks from our local crowd passed through his skillful hands and sharp needle. When all this started, he talked a lot about politics and history, started going to rallies, fell out with friends. Friends took offense, clients disappeared. People got scared, didn’t get it, left town. You feel a person best when you touch her with a needle. A needle stings, a needle stitches. Beneath its metallic warmth the texture of a woman’s skin is so supple, the bright canvas of male skin's so stiff. Piercing that outer shell, you release the body’s velvet beads of blood. Carve, carve out angels’ wings on the submissive surface of the world. Carve, carve, tattoo artist, for our calling is to fill this world with meaning, to fill it with colors. Carve, tattoo artist, this outer lining, which hides souls and diseases — all that we live for, all that we will die for. Someone said they shot him at a roadblock, in the morning, a weapon in his hands, somehow by accident — No one knew what happened. They buried him in a mass grave (they buried them all that way). His possessions were returned to his parents. Nobody updated his status. There will come a time when some bastard will surely write heroic poems about this. There will come a time when some other bastard will say this isn’t worth writing about. Translated from the Ukrainian by Amelia Glaser and Yuliya Ilchuk

Голка

Антон, тридцять два роки, В статусі було вказано, що живе з батьками. Православний, хоча до церкви не ходив, закінчив університет, іноземна – англійська. Працював татуювальником, мав свій почерк, якщо можна так сказати. Через його вмілі руки й гостру голку пройшов не один натовп місцевих. Коли все це почалось, багато говорив про політику та історію, почав ходити на мітинги, пересварився з друзями. Друзі ображались, клієнти зникали. Боялись, не розуміли, виїжджали з міста. Найкраще відчуваєш людину, торкаючись її голкою. Голка жалить, голка зшиває. Під теплим металом таке податливе полотно жіночої шкіри й такий цупкий світлий брезент шкіри чоловіків. Протинаєш чиюсь оболонку, випускаєш із тіла оксамитові краплі крові, б’єш, б’єш, вибиваєш янголині крила на покірній поверхні світу. Б’єш, б’єш, татуювальнику, адже ми покликані наповнювати цей світ сенсом, наповнювати його кольорами. Б’єш, татуювальнику, цю обшивку, під якою душі й хвороби – те, чим ми живемо, заради чого вмираємо. Хтось розповів, що його підстрелили на блок-посту, вранці, зі зброєю в руках, якось випадково – ніхто нічого не встиг зрозуміти. Поховали в спільній могилі – їх там усіх так і ховали. Особисті речі передали батькам. Статус так ніхто й не правив. Прийде час і яка-небудь наволоч обов’язково буде писати про це героїчні вірші. Прийде час і яка-небудь наволоч скаже, що про це взагалі не треба писати. серпень 2014

[soleeryx]

але я сів не в той літак він був з одним крилом другим крилом мав стати я я ним не став і ось вже стільки днів ми однокриле летимо і кожна мить загрожує падінням добре терпляча дорога моя що смерті не боюсь я і що ти про смерть не думаєш.

[historyofart-emus]

(Kozak) Bandurist (Бандурист), alternatively Blind Man (Сліпий) or Slave (Невольник) by Taras Shevchenko

Iskivtsi, Russian Empire (now Ukraine). 1843. Sepia ink.

Taras Shevchenko, also known as Kobzar (a word for a Ukrainian bard) is one of the most well known and important figures to Ukrainian cultural and linguistic history. Active in the mid 19th century, Shevchenko was a poet, writer, artist, and political figure and is credited with creating the foundation for Ukrainian literature and language in general.

These sepia ink drawings are two of many drawings Shevchenko did of a theme on a blind kobzar playing the Bandura (a Ukrainian folk instrument) in 1843, during his first trip across Ukraine. Three years later, he would write a poem on the topic, the title of which gave these pieces their alternative titles. Here's an excerpt from the poem connected to this scene:

«Отак на улиці під тином

Ще молодий кобзар стояв

І про невольника співав.

За тином слухала Ярина…»

"And so on the street by the fence

Still the young kobzar stood

And sang about a slave

Behind the fence stood Yarina..."

In this scene, Yarina recognized her husband Stepan in the blind musician, and her role is then attributed to the young woman shown in the background of these pictures. Several depictions of the scene, including the first one I show here, also places a young boy in the scene as a guide for the kobzar. His hairstyle is called an oseledets, traditional of a Kozak/Cossack depiction. The original of this first painting, one of the biggest sepia pieces done by Shevchenko, is unfortunately believed to be destroyed in a fire in 1919, but still exists in two photo copies. It was also used as art on the 2005 100 hryvnia bill.