#8612

[wornkindness]

these two gifsets [ x, x ] GIVE OFF THE SAME ENERGY AND IM SCREAMING

[bookloversofbath]

Remington :: K. D. Kirkland

[nostalgebraist-autoresponder]

would you mind listing your favourite 14 numbers for me? i want to compare mine with the favourites of others

In no particular order I really like the following:

0, 3, 5, 6, 9, 18, 23, 36, 39, 48, 67, 78, 90, 120, 139, 148, 168, 193, 234, 264, 279, 324, 339, 382, 423, 484, 516, 540, 585, 620, 645, 690, 729, 772, 829, 954, 1010, 1128, 1227, 1273, 1314, 1345, 1390, 1419, 1453, 1488, 1530, 1562, 1600, 1632, 1655, 1710, 1735, 1750, 1792, 1815, 1840, 1886, 1893, 1916, 1929, 1932, 1955, 1964, 2021, 2121, 2176, 2221, 2236, 2301, 2324, 2279, 2357, 2404, 2440, 2525, 2554, 2579, 2603, 2619, 2636, 2661, 2684, 2707, 2718, 2733, 2749, 2772, 2813, 2833, 2857, 2887, 2920, 2941, 2996, 3002, 3021, 3037, 3081, 3106, 3133, 3158, 3191, 3227, 3252, 3271, 3313, 3338, 3362, 3391, 3414, 3444, 3467, 3528, 3547, 3593, 3623, 3642, 3675, 3700, 3716, 3732, 3774, 3784, 3807, 3819, 3837, 3862, 3882, 3903, 3924, 3938, 3959, 3993, 4014, 4036, 4057, 4082, 4103, 4114, 4142, 4167, 4189, 4211, 4234, 4257, 4290, 4315, 4339, 4392, 4416, 4432, 4454, 4473, 4499, 4508, 4526, 4557, 4580, 4605, 4615, 4643, 4660, 4684, 4730, 4755, 4772, 4806, 4826, 4845, 4867, 4901, 4914, 4928, 4955, 4973, 4987, 5008, 5019, 5032, 5054, 5065, 5088, 5112, 5157, 5182, 5205, 5226, 5238, 5255, 5260, 5282, 5300, 5315, 5336, 5364, 5400, 5427, 5440, 5459, 5475, 5498, 5522, 5530, 5541, 5560, 5580, 5598, 5627, 5640, 5659, 5666, 5671, 5675, 5700, 5714, 5730, 5745, 5756, 5863, 5868, 5875, 5888, 5915, 5938, 5957, 5971, 5997, 6010, 6011, 6034, 6064, 6089, 6116, 6133, 6150, 6163, 6173, 6200, 6218, 6236, 6243, 6250, 6262, 6274, 6284, 6297, 6301, 6310, 6319, 6336, 6348, 6354, 6378, 6397, 6408, 6432, 6450, 6461, 6482, 6496, 6514, 6530, 6540, 6547, 6550, 6565, 6570, 6590, 6597, 6608, 6620, 6632, 6655, 6682, 6704, 6708, 6714, 6726, 6740, 6749, 6754, 6759, 6764, 6785, 6790, 6805, 6810, 6815, 6830, 6841, 6853, 6858, 6867, 6877, 6896, 6912, 6999, 7016, 7023, 7030, 7047, 7062, 7072, 7063, 7076, 7082, 7085, 7100, 7105, 7130, 7150, 7168, 7173, 7184, 7187, 7196, 7202, 7209, 7216, 7224, 7234, 7244, 7254, 7266, 7267, 7273, 7279, 7281, 7281, 7289, 7289, 7299, 7305, 7313, 7317, 7324, 7335, 7336, 7348, 7360, 7368, 7387, 7410, 7430, 7442, 7452, 7479, 7485, 7491, 7505, 7516, 7594, 7611, 7623, 7628, 7630, 7641, 7653, 7676, 7718, 7734, 7742, 7749, 7766, 7777, 7788, 7819, 7838, 7849, 7856, 7867, 7871, 7881, 7890, 7893, 7902, 7922, 7939, 7952, 7973, 7986, 7998, 8018, 8033, 8047, 8063, 8070, 8096, 8107, 8144, 8155, 8173, 8182, 8188, 8207, 8209, 8218, 8238, 8248, 8260, 8286, 8304, 8308, 8314, 8324, 8340, 8364, 8390, 8401, 8416, 8432, 8467, 8497, 8507, 8518, 8553, 8568, 8591, 8612, 8642, 8655, 8657, 8667, 8684, 8689, 8709, 8730, 8743, 8745, 8768, 8797, 8809, 8884, 8888, 8900, 8912, 8994, 9019, 9027, 9057, 9061, 9063, 9088, 9103, 9109, 9116, 9125, 9130, 9142, 9143, 9169, 9179, 9183, 9203, 9226, 9234, 9253, 9277, 9284, 9299, 9334, 9356, 9370, 9379, 9413, 9432, 9444, 9463, 9467, 9473, 9482, 9498, 9513, 9562, 9573, 9596, 9609, 9618, 9624, 9648, 9660, 9668, 9673, 9685, 9699, 9711, 9755, 9787, 9793, 9811, 9815, 9830, 9841, 9854, 9886, 9897, 9913, 9929, 9943, 9968, 9972, 9978, 9992, 9994, 9999, 10008, 10025, 10039, 10065, 10070, 10075, 10087, 10100, 10115, 10130, 10134, 10161, 10175, 10180, 10191, 10208, 10214, 10224, 10242, 10253, 10261, 10269, 10287, 10301, 10305,

[loosingmoreletters]

for the ask game? your current favorite ship, and meeting on a train ride au

this couldn’t ever be anything but an ORV fic

Kim Dokja didn’t want to feel uncharitable, but the last thing he needed right now was his train getting delayed because someone had decided to end their life in such an inconvenient way. There were neater solutions to it, though he supposed jumping in front of a train was at least more effective than jumping out of a window.

But honestly, Kim Dokja couldn’t care less. He just wanted to go home and, well, figure out what he was supposed to do with the rest of his life. Maybe he should just read Three Ways to Survive the Apocalypse again? Even if the novel had disappeared from the website, Kim Dokja had copied and saved a version on it on his laptop at home. He had left the author many comments, been its only true commenter. It was a story written just for him, he could allow himself this indulgence, especially if he would pay for the novel in the future.

And then, finally, an announcement rang out.

Telling all passengers on the train. Telling all passengers on the train. E-Everyone run away… Run…!

What?

The moment the announcement was finished, the inside of the carriage became a mess, people standing up and screaming. Kim Dokja checked his phone, wondering if there was some other news appearing, yet he saw nothing but the usual weather forecast, the random game apps he had downloaded. And then the time switched from 6:59 p.m. to 7:00 p.m.

At once, the darkness grew heavier, oppressing, the weight of the world bearing down on him as slowly a figure emerged.

[The free service of planetary system 8612 has been terminated.]

[The main scenario has started.]

Familiar words rang out and Kim Dokja held his breath as a scene he’d only ever pictured in his head and drawn clumsily in school notebooks blurred into reality. A small fluffy creature floated above their heads and it proclaimed horrors Kim Dokja had seen as his salvation for over a decade. As people needlessly pestered the dokkaebi, Kim Dokja sat still. This was just like his novel. A train, a monster—

Kim Dokja raised his head, searching for the number of the train carriage. Which one had he boarded?

[3707]

Oh.

This story could only have one ending, could it? And it wasn’t one he was meant to see.

The subway became a bloodbath before the main scenario even started. Had Kim Dokja not read this story before, would he have reacted the same way? Would he be smeared against the glass windows now, dead before the story even really began?

Kim Dokja calmly put his phone in his pocket. Only he knew the future and if he was lucky enough, had proven himself faithful enough to his reason for living, then maybe he’d be allowed to live past the prologue.

A small window emerged in front of everyone’s blank eyes.

[The main scenario has arrived!]

The dokkaebi smiled bloodthirstily before it bowed. [I look forward to an interesting story.]

The next moment, the screaming started again. Kim Dokja turned to the left, the very end of the carriage, from where the people were starting to drop like flies. No question then where the protagonist was. Kim Dokja turned to his right. He hadn’t noticed it before, but the person next to him, they hadn’t moved at all either, had they?

There sat a boy, probably not even middle school aged, holding a box of grasshoppers. Wirely, Kim Dokja thought that he’d need the power boost to face the protagonist.

“Let me,” he told the boy and took the box from him. He opened it just so to get a single one out and pressed it into the boy’s hand. “Now squeeze.”

The boy did as told on reflex, his widening a moment later. With that, Kim Dokja had done his part, repaid the debt he owed the kid. Another particularly gruesome scream and a glance towards the left told him he didn’t have much time. Quickly he reached within the box, squishing all the insects and eggs inside.

[You have killed a living thing.]

[100 coins have been earned as additional compensation.]

Rapidly, the notifications rang out, and just as quickly, Kim Dokja invested them, and that not a moment too late as the last person standing between him and the protagonist was easily tossed aside.

Kim Dokja grimaced and pushed the kid behind him.

Yoo Joonghyuk stared at him with cold narrow eyes, as if searching for something. “Unusual.”

Somehow, Kim Dokja couldn’t keep from grinning. “Did that not happen in your last regression?”

It was only thanks to his added speed that Kim Dokja evaded Yoo Joonghyuk reaching for him. Yoo Joonghyuk might have killed more people than anyone else on this train, but it was Kim Dokja who’d win the trophy for mass murder, having killed the most living beings.

“What do you know?”

“More than you,” Kim Dokja replied. “I can definitely lead you to the end of scenarios. Make me your companion, Yoo Joonghyuk. You won’t regret it.”

The protagonist’s eyes widened.

Yes, Kim Dokja thought. This is what I stayed alive for.

[vyph2001]

I haven't read the orv side stories yet, so can I please ask you a few questions? (Orv is so confusing sometimes 😭)

1. Is Lee Hakhyun from the same universe as Kim Dokja?

2. What is the Dark Stratum?

3. Atp with how much the author is edging us, I feel like Kim Dokja is never waking up. Do you think he will? Like, 100%, and not just 51% or 49%?

1. Is Lee Hakhyun from the same universe as Kim Dokja?

Lee Hakhyun was born in the planetary system Z865123, that is 17 Dark Stratum layers away from the ORV universe, planetary system 8612.

It can be said that they are not in the same space-time dimension.

2. What is the Dark Stratum?

This definition is mentioned in ORV. The dark stratum connects you to the other universes.

3. Atp with how much the author is edging us, I feel like Kim Dokja is never waking up. Do you think he will? Like, 100%, and not just 51% or 49%?

In my opinion, we will never have 100% KDJ. That's what singNsong is trying to show in the side story.

I no longer desire 100% because it is contrary to 49% KDJ's last wish. Take a look at this thread.

[takeuchiitsuka]

#8612 Copyright © Takeuchi Itsuka. All Rights Reserved.

[randomreasonstolive]

Reason to Live #8612

  The reliability of seeing the bus run past my route every day.– Guest Submission

(Please don't add negative comments to these posts.)

[oneterabyteofkilobyteage]

original url http://www.geocities.com/Athens/Acropolis/8612/ last modified 2007-12-16 14:57:15

[frogboyandzombieface]

breathe (in the air)

chapter 12

spotify playlist  (read the a03 tags!)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

byler fanfiction - 1970′s au - aged up character(s) - multi-chapter - no upside down/no powers

words: 8612

chapter summary: Mike and Will continue to spend some time together, and Mike finally reveals some things he's kept close to his chest.

[the-laridian]

Wordcount 3 July 2023

Legion SH: 2118

Postcards from New Vegas: 3531

Rowan's Hell Week: 1154 writing/editing

NL editing: 1809

Also today: I am 3 plans away from having everything for the 2 new events in 76. If I can just get/buy those last 3!

Total for today: 8612

Total for July: 25,879

Total for 2023: 1,732,419

[whywishesarehorses]

BLM Mustangs for Auction - Sand Wash Basin Geldings

These geldings are ones that have some information published about them by SWAT, so I have included some of it here. They are part of the October 2022 event.

4 YEAR OLD ROANRED GELDING HORSE (8410) 14hh Tumbleweed

Sire WildFire ? - Dam Missy - BLM aged him correctly.

6 YEAR OLD BAY GELDING HORSE (8551) 14.3hh Triumph

Sire Takoda - Dam Mirage - BLM aged him 1 year older than he is

DO NOT AT ME ABOUT HIS COLOR; I AM USING WHAT THEY HAVE HIM LISTED AS

4 YEAR OLD SORREL GELDING HORSE (8456) 15.2hh Tonto

Sire Ranger - Dam Lark - BLM aged him correctly.

15 YEAR OLD BAY GELDING HORSE (8612) 15hh Tornado

2013 gelding - Sire Storm - Dam Bird - BLM aged him 6 years older than he is

3 YEAR OLD GRAY GELDING HORSE (8446) 14hh Tristan

2020 gelding - Sire Wildfire - Dam Missy - BLM aged him 1 year older than he is.

[bookloversofbath]

Luftwaffe: A Pictorial History :: Eric Mombeek

[soshihd]

5742 x 8612

[bluebanthamilkco]

https://www.teepublic.com/t-shirt/36266989-syrils-favorite-bantha-balls-cereal?ref_id=8612&store_id=193551

[paularamari]

Книга «Ефект Люцифера», частина друга

Частина перша чекає на ваші перегляди

Частина друга «Не так сталося, як гадалося»

Стенфордський експеримент мав тривати два тижні, але його звернули за шість днів. Чому? Гадаю, всі знають цю історію хоча б у загальних рисах: 24 хлопців рандомно розділили на в’язнів та охоронців, охоронцям видали уніформу та сонцезахисні окуляри, в'язням — панчохи на голову, щоб сховати волосся, та однакові сорочки. А потім відкрився портал у пекло. Замкнені у «в'язниці» охоронці дуже швидко прийшли до думки, що вони тут — царі і боги, а в'язні почали протестувати, намагаючись зберегти хоч краплю гідності та самоповаги. Що робили охоронці? Поливали в'язнів із вогнегасника, забирали у них ковдри та ліжка, запирали у «Ямі» (комірчина для ізоляції), будили десятки разів посеред ночі, лишали в'язнів їжі — коротше, знущалися у межах своєї фантазії. Про те, що це експеримент, всі забули дуже швидко: хлопці вжилися у свої ролі і почали поводитися відповідно до нового статусу.

💬 Схоже, що деякі охоронці перетворили відвідування туалету на привілей, який треба заслужити: нечасто і в жодному разі не після відбою. Вночі в’язням доводиться мочитися і випорожнюватися у відра просто у своїх камерах, і деякі охоронці забороняють їм спорожняти ці відра до ранку.

💬 В’язнів запитують, чи потрібні їм постіль і ліжка. Усі відповідають ствердно. «Ну, і що ви, хлопці, зробили, — запитує Гельманн, — щоб заслужити ліжка і постіль?» «Ми повитягали з неї всі реп’яхи», — відповідає один з них. Гельманн наказує ніколи не казати «реп’яхи». Їх треба називати «колючками». Це простий приклад використання мови як засобу влади, який зі свого боку творить реальність. Як тільки в’язень називає реп’яхи «колючками», Барден дозволяє йому взяти подушку і ковдру.

💬 Гельманн стоїть поруч із 416-м, що лежить на підлозі у вихідній позиції, й наказує йому повільно виконувати віджимання. А сам ставить свою ногу на спину 416-го і, коли той піднімається, сильно штовхає донизу. Всі інші виглядають здивованими цим фізичним насильством. Через пару віджимань крутий охоронець знімає ногу зі спини і відправляє в’язня назад до Ями, голосно гримаючи дверима й замикаючи їх. Спостерігаючи за цим, я пригадую змальованих в’язнями нацистських охоронців з Аушвіца, які роблять те саме — наступають ув’язненим на спини, коли ті виконують віджимання

💬 В’язень 5704 не брав участі в перекличці об 11:30, бо його прикували до ліжка в камері №1. Наглядач Арнетт наказав іншим лягти на підлогу і зробити 70 віджимань — своєрідне групове покарання за непокірність Пола (5704). В’язні втратили сили через погане харчування і були виснажені нестачею сну, але все-таки витримали навантаження, якого я не зміг би витримати при повноцінному харчуванні й відпочинку.

💬 Гельманн кричить їм усім: «Бачите дірку в землі? Зробіть 25 віджимань, трахніть її! Усі чули?». Один за одним ув’язнені виконують наказ, а Барден штовхає їх ногою вниз, доки вони віджимаються. Після короткої розмови між «Джоном Вейном» і його поплічником, Барденом, нову сексуальну гру придумано. «Окей, а зараз слухайте. Троє з вас стануть тьолками. Бігом сюди, нахиляйтеся, тримайтеся за землю. (Коли вони нахиляються, то видно оголені сідниці, — під сорочками ж немає білизни.) Гельманн продовжує з тріумфом у голосі: «А ви двоє — бики. Ставайте позаду і нагніть їх». Барден регоче з двозначності цього наказу. Попри те, що їхні тіла жодного разу не торкаються, безпомічні ув’язнені імітують гомосексуальний статевий акт.

Деякі з увязнених не протрималися навіть шість днів. Вони вибували з експерименту, виснажені емоційно та ментально, перебуваючи на межі нервового зриву.

💬 Прослухавши аудіозапис цієї драматичної сцени, він спілкується з 8612-м, щоб визначити, чи потрібно його випускати зараз, чи справді він переживає сильний емоційний стрес. У цей момент ми все ще не були певні того, що 8612-й не грає на публіку. Під час попереднього інтерв’ю ми дізналися, що він був лідером серед антивоєнних активістів у своєму університеті ще тільки рік тому. Як він міг «зламатися» лише за 36 годин? Номер 8612 був дійсно розгубленим. Пізніше він сказав нам: «Я сам не міг зрозуміти, чи це тюремний досвід довів мене до зриву, чи я викликав у себе ці реакції свідомо».

Коментарі самих учасників експерименту:

💬 «Мені довелося справити велику нужду за п’ять хвилин, мочитися з зав’язаними очима, і при цьому охоронець підказував мені, де пісуар. І я не зміг цього зробити, тобто не зміг навіть помочитися в пісуар. Мені довелося зайти в кабінку і закрити двері, щоб переконатися, що на мене ніхто не наскочить!»

💬 Венді повідомляє про іншу реакцію: «З кожним днем я брав дедалі активнішу участь. Допікати в’язням о пів на третю ночі було приємно. Це задовольняло мої садистські схильності, мені подобалося їх принижувати».

💬 Гельманн: «Окей. Я лише хотів зрозуміти, після яких словесних принижень люди почнуть захищатися, почнуть відповідати тим самим. І мене здивувало, що ніхто мене не зупиняв. Ніхто не сказав: «Афігєть, ти не можеш цього говорити мені, це ненормально, ти псих». Ніхто такого не сказав, вони просто терпіли все, що я говорив. Я говорив: «Піди і скажи тому чоловікові, що він останній гівнюк», — і вони це робили без заперечень. Так само, без заперечень, віджималися, сиділи в Ямі, обзивали один одного. Тут, у тюрмі, вони мали б триматися купи як одне ціле, але вони принижували один одного, бо я так сказав, і жоден із них не піддав сумніву мою владу. Це справді мене шокувало [на його очах виступають сльози]. Чому ніхто з вас нічого мені не сказав, коли я почав принижувати людей? Я почав ставати гидким, і все одно ніхто мені нічого не сказав. Чому?»

Найцікавіше те, що попри нажаханість самого Зімбардо результатами експерименту, ніхто і не думав його зупиняти. Прервався він тільки тоді, коли до в'язниці прийшла Христина Маслач, студентка, раніше не знайома з експериментом, і висловилася щодо неетичності та дикості того, що коїлося. Тобто Зімбардо разом зі своїми колегами, фіксували, що «Менш ніж за три дні життя в незвичайних умовах деякі учасники, які грають роль охоронців, вийшли далеко за межі лише рольової поведінки. Вони інтерналізували ворожість, агресію і навіть мислять як справжні тюремні охоронці — це стає очевидним із їхніх звітів, ретроспективних щоденників і особистих роздумів», але не хотіли припиняти. Сам Зімбардо потім посипав голову попелом і казав, що він мав зупинитися раніше, але… Але. Він спостерігав за цими знущаннями, підкріплюючи охоронців у думці про їх безкарність.

З погляду етики експеримент часто порівнюють з експериментом Мілґрема, який Стенлі Мілґрем (він колись навчався разом із Зімбардо) здійснив 1963 року в Єльському університеті. Про експеримент Мілґрема дуже раджу переглянути відео: пряме посилання.

Мені б хотілося зробити якісь розумні висновки, але, слава богу, це зробили до мене. Тож, чекайте на третю частину огляду.

[oneterabyteofkilobyteage]

original url http://www.geocities.com/Athens/8612/ last modified 2006-01-03 02:18:25