#чорнила

[learnukrainian]

Ukrainian 101, Lesson 42: Stationery p.2 + Drawing

Stationery

Stationery - канцелярія - kantseliareeia

Notebook - блокнот - bloknot

Paper - папір - papeer

Paper clip - (канцелярська) скріпка - (kantselliarska) skreepka

File - файл - file / file-yk

Folder - папка - papka

Sticky Notes - папір для нотаток - papeer dlia notatok

Pen - ручка - roochka

Ink - чорнило, чорнила - chornylo (s), chornyla (pl)

Highlighter - маркер - marker

Pencil - олівець - oleevets

Coloured pencils - кольорові олівці - kol'orovee oleevtsee

Eraser - гумка - hoomka

Glue - клей - clay (yup, that's how it's pronounced!)

Tape - скотч - scotch

Scissors - ножиці - nozhytsee

Ruler - лінійка - leeneeyka

Stapler - степлер - stapler

Drawing

Paintrbush - пензлик - penzlyk

Paints - фарби - farby

Watercolours - акварель - aquarel

Gouache - гуаш - gouache

Oil paints - олійні фарби - oleeynee farby

Drawing - малювання - maliuvannia

Easel - мольберт - mol'bert

[poisonousmelissa]

Купила я собі чорнила. Точнші туш для малювання. Перо в мене було. Бабуся підігнала старі пера, ще якими мій прадід писав у школі. Прикольно, кажуть від пер менше рука втомлюється бо давити не треба. Правда я поки не збираюсь так багато писати, щоб прям рука втомлювалась, а синіх чорнил у мене нема для конспектів.

Про клякси. Мама казала що такі ручки постійно ставлять клякси і я зрозуміла чого вона так казала. Якщо надавлювати на ручку щоб виходив оцей ефект товстих ліній при каліграфії тоді ручка і ставить клякси. А так, якщо не давити то і клякси вона не ставить. Кажуть що і писати легше, але я не писала стільки щоб перевірити)

[feyapyva15]

Я в кабінеті малювання знайшов пір'я (для малювання) і чи то туш чи то чорнила. Я давно хотів спробувати помалювати пером, тому взяв. Але чорнила там були зіпсовані, і замість чорного кольору був прозорий жовтуватий. Мє.

[yellowedfizalis]

Повернення до мертвого дому. 

Нічого не змінилось. 

Велетенські пошарпані життям та битвами стіни, облізлі та розбиті зверху, нагадували гнилі старечі зуби у пітьмі. 

Пальці торкаються холодного каменю, ніби бажаючи через дотик розштурхати притрушені пилом спогади, але скарбничка пам‘яті не відчиняється. 

Нічого не змінилось. 

Хіба що зброя, полишена на тренувальному полі, кривими зіржавілими надгробками стирчала над землею, ледь-ледь притрушена снігом. 

Хіба що сіно вже давно розвіяло вітром, навіть власного коня не нагодуєш і не зігрієш - міст давненько розвалився і тому річку доводилось перетинати пішки. У чоботях досі гидко чвокає волога. 

Пальці ніг мерзнуть до німоти. 

Нічого не змінилось. 

Тільки на двері у фортецю доводиться навалювалася всім тілом, аби зрушити з місця - петлі вже давно не змащували. Коридор зустрічає спрілим ароматом плісняви, моху і смородом мишей. 

Не вперше відьмак жалкує про свою підвищену чутливість, але не закриває ніс рукавом. Звик. 

Нічого не змінилось. 

Лише пил на столі, який Ескель струшує якоюсь ганчіркою, і тому мимоволі посміхається. Криво. Нещиросердно. 

Л. В. Г. 

Три криво нашкрябані букви, коло яких так крикливо та зухвало видряпана «Ц» дитячою рукою. 

Старі кухолі лишили тут недопитими, але спирт вже давно вивітрився і обліпив стінки кривим осадом. 

Ескель завмирає. Затримує дихання. 

Йому здається, що якщо він ще хоч на хвилинку замружиться, то десь зі сторони сходів почує кроки і невдоволене буркотіння - він спізнився на зимовку. 

Але скрипить лиш вітер у щілинах стін. 

І власна душа, здається, трішечки скрипить. 

Нічого не змінилось. 

Той самий шлях до їх кімнат. Різко вверх, і смішно, бо раніше він долав цю відстань не помітивши, а тепер хрипить і трішки надсаджує легені. 

Спальня ніби законсервована. Притрушена пилом, як снігом, але його сліди тут - перші за десятиліття. А може і сторіччя. 

Він відкриває вікно, пускає свіже повітря, але дихати так само важко. 

Озирається навкруги. 

Нічого не змінилося з його останнього візиту. Нічого не змінилося і з передостаннього, і перед-перед, і…. Потрібно було давно визнати - це місце мертве. 

Одна велика могила і названим, і неназваним. 

Вони збирались тут лише заради однієї людини, і коли полум’я поглинуло тіло, воно ж забрало із собою і останні іскорки штучного життя. 

Навісний замок зі скрині доводиться збивати. У Ескеля є ключ, але він ламається на першій же спробі відкрити цю скарбницю. 

Нічого не змінилося. 

Колись оббиті смарагдовою тканиною внутрощі скрині дивились на відьмака. Здоровенне зелене око з чорною зіницею, яку Ескель виймає. 

Чорна книга лягає у руку важко. Товстелезна, але дивом не зіпсована. 

Рядки чорнил ще вгадуються. Здається, нескінченні, різними руками написані, десь криві, десь навкіс, десь із грайливими вензликами, а десь так, ніби кожну букву топором різьбили. Імена.  Потік, який важко осягнути,але навіть у найбурхливішого струмка є кінець. І їх струмок не вливається у величне море, а засихає назавжди. 

Чорнила теж засохли. 

Яка іронія. 

Пройти весь шлях, щоб не знайти чорнил. Втім, є перо. 

І є вени, наповнені чорною кров’ю. 

Першим вписує Ламберта. Мабуть, цей пройдисвіт досі десь вештається. Мабуть, живе своє найкраще життя. 

Геральт із Рівії. Востаннє Ескель отримував від нього звістку років п’ять тому. Щось про подорож у східні землі, щось про контракт. Щось про свою відьму. Щось про побічний ефект настійок та еліксирів. 

Власне ім‘я лягає на сторінку дивовижно криво. Рука тремтить, і це дивує. 

Ескель. 

Без прізвища. Без пафосного прізвиська. 

І очі підводять. Мабуть, то вже старість, але декілька краплин падає на сторінку, і Ескель похапцем їх витирає, на стелю підіймає погляд. Не протікає. Дивно. 

Просто очі трохи пече. 

Нічого не змінилось. 

Навіть світанок у цій кімнаті такий самий. 

А у Ескеля обмаль часу. У нього контракт, і він посміхається, коли за спиною полишає фортецю. 

Хороші відьмаки не можуть померти у теплому ліжку. 

А Ескель - хороший відьмак.

[stablepov]

Скільки не стріляй в наш край

Скільки не пали поля

Житиме вічно наша ненька

Вродить ще не раз земля

Скільки не стріляй в наш край

Скільки не пали поля

Житиме вічно наша ненька

Вродить ще не раз земля

Наша Батьківщина б'ється гордо

Ми не в пах, а в морду

Наша Батьківщина за свободу

Перегризе горло

Наша Батьківщина тільки наша

Не віддам нізащо

Наша Батьківщина б'ється завше

Збережи її, Отче Наший

Ненька наша рідна, ти потерпи ше чу-чуть

Наші Січові стрільці добре ворога січуть

Око за око наші хлопці точно пики натовчуть

Збройні сили України не дадуть задуть свічу

Скільки не стріляй в наш край

Скільки не пали поля

Житиме вічно наша ненька

Вродить ще не раз земля

Скільки не стріляй в наш край

Скільки не пали поля

Житиме вічно наша ненька

Вродить ще не раз земля

Кулі дебіли полетіли, бо не мали права вони на слова

Воля - це дівчина, шо любить дім, тільки руским би не дала

Кулі дебіли полетіли, бо не мали права вони на слова

Воля - це дівчина, шо любить дім, тільки руским би не дала

Звідти, де волі люд не мали, звідти ті тихі голоси

А звідки чорнила виливали, явно, що там не чистота

Скільки вже наша пережила ненька, така ще молода

Жовте осіннє плаття зняла, а камуфляжне - ти вбрала

А на дев'ятий поверх упало не сонце

Дивлюся на двір через нове віконце

Ангел тут живе мій лише охоронцем, бо

На дев'ятий поверх упало не сонце

Скільки не стріляй в наш край

Скільки не пали поля

Житиме вічно наша ненька

Вродить ще не раз земля

Скільки не стріляй в наш край

Скільки не пали поля

Житиме вічно наша ненька

Вродить ще не раз земля

Око за око, зуб за зуб

Загризуть тут за тризуб

Око за око, зуб за зуб

Наші тихо підповзуть

[ptaxkazok]

Закарлючки | Горпина 2

– Я дам тобі закляття польоту. Та якщо ти прокажеш його вголос, то помреш, бо так всі чари цього світу улаштовані, – так наказав таємний чарівник Горпині та дав їй сувій, обмазаний свіжою фарбою.

Звали його Федось, і був він старішим, аніж виглядав. Мав високий зріст і міцні руки, хоча загалом виду радше жилавого, аніж великого. А носив сірі шати, задраний до підборіддя комір та довге рідке волосся.

Він якось заговорив насмерть одного пана на прохання Горпини, і за її гроші купив собі мандрівку човном. Горпина ж напросилась бути його ученицею, та за одної умови, що вона напам'ять вивчить той заклин, доки вони не пристали берега.

Грамоти вона не знала, і як прочитати запис не розуміла. Та відступатись від навчання вже не хотіла, тому пішла й стала думати. А Горпина тоді працювала на кухні, і на кухні всі кухарчики бігали із закарлючками, зробленими вугликами на долонях.

Якось вона зупинила одного з них та спитала, що це таке. Кухарчук їй сказав, що то для того, щоб вони не забували якесь важливе завдання, яке треба зробити не зараз, а потім.

– А як ти потім знаєш, що то таке? І чому у всіх значки різні?

– Тому що не ми їх собі малюємо, а пан кухар. А я просто коли бачу дивну закарлючку, пригадую миттєво його голос, а тоді й що він сказав.

Пішла Горпина до пана кухаря та й питає:

– А як ти обираєш значки для кухарчат?

Він же задрав рукав й показав їй великий круглий знак.

– Тут, – каже, – всі їх значки поєднано. Бо вони роблять по частині до спільної справи. І коли всі завдання окремо зроблені, то я знаю, що робота закінчена.

– Ніколи ти мені такого не показував, – сказала йому Горпина.

– Бо ти ніколи не забуваєш, що треба зробити, – відповів їй кухар та й став далі тушкувати.

Тоді Горпина вперше задумалась, що напис на сувої може складатись із значків, кожен з яких значить щось окремо, як ото мурашники складаються із окремих мурах, які думають на свій лад. Вона ж бо бо до цього намагалась зрозуміть напис як малюнок, по-ремісничі уявляла рухи, якими такий візерунок можна було би відтворити. Тепер же вартувало дізнатись, що означали ті значки.

– Що закарлючка значить я, зазвичай, сам собі придумую, – казав їй кухар. – Але якщо сьогоднині треба робить те ж саме, що вчора, то простіше взяти вчорашні.

Стала думати Горпина; вивчила напам'ять один значок і, коли час прийшов давати страви подорожнім, видпряпала його ножем на дні Федосевої тарілки. Їсть Федось свою годзю, їсть, аж бачить – на дні закарлючка. Він вечерю доїв, подякував кухареві, а тарілку залишив на столі. Горпина ж стала прибирати за всіма посуд. Взяла Федосеву тарілку, і бачить: все з'їв, а шматочок огірка один лишив.

Лежала перед сном та вгадувала, що це означає. Навряд значок міг означати просто огірок, бо хіба тоді було би за що чорнила псувати. Вирішила наступного дня інший значок завчити і надряпати на новій тарілці, а цю комусь іще віддати.

І знов їй Федось крихти залишив, та цього разу разу моркви. Вона ж малювала собі на руці значки щодня вуглинкою та запам'ятовувала, який овоч із яким знаком поєднаний. Ніякої таємниці з того не видобула, та взяла за звичку раз по разу позирати на руки.

І якось раз вона глянула на руку, щоб пригадати новий значок, а він якийсь дивний. Вона в нього вдивилась – а він хваць! – та й змінився. Спробувала пригадати, чи могло би це щось означати. Озирнулась на діжку з овочами, а її нема там, де мала бути.

Стала тоді мізкувати Горпина, як так сталося, та що вона зараз робила. Заплуталася, виглянула з кухні, а там не море, а галявина. Пташки співають, віддалік під яблунею якісь чоловіки на траві розмовляють, а на обрії гора. Не яв це, а сон!

– Ну ж бо, спробую пригадать, яка закарлючка була в мене на руці! – подумала Горпина.

Зосередилась, і враз на її руці був саме той візерунок, що треба.

– А як можна інший?

Зупинила вона зайві думки, уявила міцно-міцно інший значок, і ось й він повторився, ніби сам собою, на її долоні.

– Може тоді можна уві сні промовляти слова чар, від яких помреш наяву? Бо ж у сні частенько я помирала, та ніколи не по-справжньому!

Подумала вона так сама про себе, та не знала насправді, що треба говорить. Почала просто одне за одним називать всі овочі, пов'язані із значками, бо вже встигла добре запам'ятать як Федосів пергамент вигляда. Говорила-говорила, а виходять довго і нескладно, точно не те, що треба, та й не стається нічого.

Тоді спробувала вона називали слова не до кінця, а обривати їх посередині так, аби зручніше було говорить. Складно стало виходити, та нічого не перемінилось.

Тоді вона стала називати тільки по одному звуку зі слова. І враз відчула дивну паморозь по тілу. І від неї так розгубилась, що аж прокинулась.

Та тепер вона вже знала, що робота її пл��дна. Завзято стала вона вчити закарлючки за Федосевими підказками з юшок та печень. І намагалась побільше спати, бо уві сні могла і вправлятись, і відпочивати.

Бачилось їй щораз щось нове. То гаї, то кручі, то тумани, урочища та плавні. Інколи хтось сидів там, інколи нікого не було. Вона ж звикла не зважати на присутність інших.

Стає отак рівно і починає промовляти закляття. Впевнено говорить, і навіть заспівувать починає. Потім бачить, як щось велике і дурне з сонця вилізає, в гору залізає. Подивиться на неї пурпуровим оком, так вона задом-наперед говорити починає. Подивиться на неї срібним оком – так горло починає до хребта липнути. І не йдуть слова.

Раз таке було. Вона не знала як говорить, і прокинулась. Стала шукати сон, де його не буде, та складно це виявилось.

Другий раз так було. Вона заплющила очі й спробувала читати закляття сама собі. Але губляться слова, як з пальців, бо постійно хочеться глянуть, що назовні. А як не відкриє очі: так й бачить, що дивляться на неї.

Третій раз знов це було. Вона тоді вирішила поглянути прямо на гору, коли на ній сидять. Дивиться в оба ока, то в пурпурове, то в срібне, та взагалі. І так пильно подивилась, що побачила, що в цього чуда замість потилиці якийсь пруг, така відмітина, як закарлюка. А воно його хова та у горб скрадається.

Закортіло Горпині злетіти до гори та й роздивитись, що то таке. Напнула вона свої груди й почала читати та співати, як годиться. І тут враз крига її руки огортає. Злякалась вона, хотіла побігти, та відчула, що ноги важкі, ніби камінні. І їх кригою обліпило, і живіт її, і губи геть. Страшно їй стало рот відкривати, боялась, що лід через зуби забіжить. Не політела вона, а вгрузла, і холодний піт ковзнув між нею та шугою.

Прокинулась Горпина й понеслась до Федося. Будить його й каже:

– Що ти дав мені? Не полетіла я нікуди, а ледь від холоду не вмерла.

Подивився Федось на неї довгим поглядом та кивнув ствердно:

– Отак я й взнав, що ти упоралась.

Від подиву Горпина аж присіла на підлогу.

– Це неймовірно. Я ніби зимою стала.

– Посеред літку, – похвалив її Федось.

– І навпаки теж можна?

– І навпаки можна.

– Та чому ж тільки у снах? Невже наяву нічого не змінити?

Випроставсь Федось із свого гамаку, стишив голос і оповів:

– Не знаю я, як позбавити чар смертоносності. Ніхто не зміг мені того показати. Та я хочу навчитись дарувати життя. Бо якщо вплести такий заклин в кожні інші чари, то вони перестануть бути згубними! І їх дари ми зможемо добути на світ.

– То задля цього ти подорожуєш? – спитала Горпина.

– Так, – відповів Федось. – Ти хочеш піти за мною?

– Хоч на край світу, – заприсяглась Горпина.

І так вони розбили руки.

– Та спершу скажи, що то дивне я бачила уві сні?

[futurenowua]

Що таке електронний підпис?

Дізнайтеся, що таке електронний підпис, які його переваги для вас та яка різниця між електронним та цифровим підписом.Електронні підписи, дозволяють нам підписувати юридично зобов’язуючі контракти онлайн, не роздруковуючи папір чи не беручи ручку. Вони зручніші, ніж традиційний підпис, заощаджують час і поштові витрати, оскільки їх можна використовувати для віддаленого підпису документів, роблячи неважливим місцезнаходження одержувача та даючи майже миттєві результати. У свою чергу, легко зрозуміти, чому електронні підписи стали обов’язковими для багатьох малих підприємств.Що таке електронний підпис?В основному електронний підпис — це підпис в електронній формі. Це дозволяє особам, які підписали, схвалити або погодитися з умовами документа, як і у випадку з мокрими підписами. Електронний підпис — це, по суті, процес, який використовує комп’ютери для аутентифікації підписувача та підтвердження цілісності документа.Цифрові підписи — це тип електронного підпису, який використовує складні алгоритми, органи сертифікації (CA) і постачальників довірчих послуг (TSP) для автентифікації підписувача разом із цілісністю документа.Різниця між електронним та цифровим підписомРізниця між електронним підписом і цифровим підписом незначна для кожного, хто надсилає і підписує документ. Однак вона спримається зовсім інакше спеціалістами з комплаєнсу, суддямі і регуляторами. Що таке логін (login)?Електронний підпис — це загальний термін для будь-якого підпису, переданого в електронному вигляді, незалежно від того, чи це цифровий підпис на документі, чи підпис, створений за допомогою служби підписання електронних документів, наприклад DocuSign. Цифрові підписи – це різновид електронного підпису з розширеними функціями, які забезпечують їх сумісність і безпеку.Стандартні електронні підписи можуть підійти для угод і схвалень, де стандарти безпеки та відповідності є слабкими. Подумайте про ситуації, коли фахівець з кадрів повинен затверджувати час відпустки працівника. Електронний підпис може бути ідеальним для внутрішнього використання.Що таке електронний підпис? |Photo: https://www.ledgerinsights.comОднак, коли ви маєте справу з процесами, які підлягають суворій безпеці та суворій відповідності стандартам, цифровий підпис – це те, що вам потрібно. Загалом, цифрові підписи — це підмножина електронних підписів із спеціалізованими функціями, які краще підходять для таких галузей, як юридична сфера та охорона здоров’я. Цифрові підписи оснащені можливостями аудиту, шифруванням та іншими інструментами серверної частини для забезпечення автентичності підпису. Вони використовуються для контрактів, податкових документів, страхових форм тощо.Як звичайний підпис, але кращеЩо таке електронний підпис в плані вигоди для вас? Електронні підписи перевершують своїх предків на основі чорнила. Вони миттєві, портативні, юридично обов’язкові та зменшують нашу шкоду навколишньому середовищу. І вони часто підтримуються технологією, яка гарантує автентичність підпису.Що таке фішинг? Приклади фішингових атак та захистуМиттєво, зручно, безпомилковоЕлектронні підписи прискорюють погодження, усуваючи періоди простою в процесі. Завдяки електронним підписам вам не доведеться чекати пошти чи сідати в автомобіль, щоб здати документи. Електронні підписи також значно спрощують підписання документів. Оскільки рішення електронного підпису настільки портативні, ви можете підписувати або запитувати підписи практично з будь-якої точки земної кулі, використовуючи пристрій, який вам найбільше подобається. Вам не потрібно друкувати, підписувати, сканувати, а потім повторно надсилати свій документ, і вам не потрібно володіти факсом лише для надсилання та отримання підписаних документів.А оскільки багато рішень електронного підпису не дозволяють подати документ, доки не буде заповнено кожне поле підпису, вам не доведеться хвилюватися про те, що маленькі помилки перетворяться на серйозні проблеми.Юридично обов'язковийЕлектронні підписи мають таку ж юридичну силу, як і їхні чорнильні аналоги. У 2000-му році в США було прийнято Закон про електронні підписи, який юридичн�� визначає, що таке електронний підпис, і наділяє ці електронні підписи такими ж юридичними повноваженнями, як і мокрий підпис. Однак деякі типи документів, наприклад заповіти, не можуть бути підписані електронним способом.В Україні....Умовою для відкриття ФОП є отримання електронного цифрового підпису (ЕЦП) або кваліфікованого електронного підпису (КЕП). З його допомогою можна підписувати документи і оплачувати податки онлайн.Безпечний для довкілляНеобхідність друкувати, сканувати та надсилати факс лише для того, щоб зробити підпис, не лише забирає багато часу та дратує. Це також шкідливо для навколишнього середовища. Кожен прилад, який ви купуєте, збільшує ваш загальний вуглецевий слід. Чим більше пристроїв ви можете взяти з рівняння, тим кращим буде ваш робочий процес для планети. Те ж саме стосується всіх дерев, які необхідно зрубати для паперу, який ви друкуєте для друкованих документів.Використання електронних підписівНе існує єдиного способу зробити електронний підпис. Специфіка залежить від того, який метод електронного підпису ви використовуєте. Але в основному вони працюють однаково. Коли ви очікуєте схвалення чи згоди від когось, ви надаєте доступ до свого документа, визначаєте зони, які потребують підпису, і надсилаєте документ іншій стороні. Це ще простіше, коли ви є підписантом — ви просто відкриваєте документ, підписуєте всі обов’язкові поля та надсилаєте.Електронні підписи в Microsoft WordІноді вам може знадобитися додати електронний підпис до документа Word. Це добре для несуттєвого використання вашого підпису, наприклад у супровідному листі чи записці. А зробити це досить просто. Ви можете підписати чисту сторінку паперу та пропустити її через сканер або відкрити Microsoft Paint і намалювати свій електронний підпис. Після цього потрібно зберегти зображення, вставити його в Word і змінити розмір. Процес працює дуже схожим чином, якщо ви також використовуєте Документи Google.Електронні підписи в Microsoft Word |Photo: ngsup.comАле не дуже добре використовувати файли Word як носій для підпису більшості документів. Будь-хто може змінити решту вмісту цього документа, перш ніж додати свій підпис. Якщо у вас є договір або деякі податкові документи, вам слід конвертувати цей документ Word у формат PDF, а потім використовувати вибране рішення для електронного підпису, щоб підписати або подати запит на підпис.Джерело: www.forbes.com/ Read the full article

[schatten1134]

Щось мені підказує, що я народилася не в тому сторіччі...

06.11.19

[moshkovsky]

Я там після відпустки ще встигаю в мемчики трендів?) Всі вже подивилися серіал?) #гравкальмара #гравкаламара #кальмар #каламар #писар #перо #чорнила #чорнильниця #письмо #тобіпизда #анбиливабле #жиза #арт #юмор #комикс #moshkovsky #moshkovsky_art #мошковскаяжиза (at Kyiv, Ukraine) https://www.instagram.com/p/CVQSyPBNZ3q/?utm_medium=tumblr

[redmaskerr-blog]

Inktober. Day 31: Ripe. That's the end of Inktober 2019. I hope everyone had as much fun watching the artists as I did. 👏 Let's 👏summarize: I should ~ Work on anatomy ~ Line ~ Many other basics ~ Don't be afraid to discover something new ~ Practice, practice and practice again Thank you all for your support! My next challenge is #huevember Інктобер. День 31: Стиглий. Ось і закінчився Інктобер 2019 року. Сподіваюсь, усім було так само весело спостерігати за митцями, як і мені. 👏Підбиваємо👏 підсумки: ~Треба підтягнути анатомію ~Лайн ~Багато інших аз ~Не боятися відкривати для себе щось нове ~Практика, практика і ще раз практика Дякую усім за підтримку! Наступний мій виклик - #huevember #inktober #ink #inktober2019 #inktoberripe #inktoberday31 #inktoberend #inktoberukraine #black #ripe #fruit #lemon #інктобер2019 #інктобер #чорнила #чорний #фрукт #лимон #стиглий #инктобер #инктобер2019 #чернила #черный #спелый https://www.instagram.com/p/B4SwG_UFBUl/?igshid=q7p3vehdrags

[jlmmyoo]

натрапила на фразу, яка зараз у мені відгукується правдою, силою та натхненням: you can take breaks as long as you don't give up.

брейків було багато, досить вимушених насправді, без жодної охоти не здаватися (у всіх сенсах). довгих, важких, скрипуче нестабільних. однак наскільки гнітюче б не впливали на мене гойдалки, гадаю, я трохи занадто романтична натура, аби не хотіти не вірити. птахи на моєму тілі кажуть "весна та відродження правдиві" — і я хочу, прагну вірити в те, що зможу відчути це знову. відчути бажання працювати над собою безумовно; натхнення віддаватися і приймати, як би важко не було; відчути повну відсутність жалю та шкодувань на обраному шляху.

"довіряй собі", "ніхто, окрім тебе, не вирішує, коли тобі зламатись", — я вірю, що символи на моєму тілі стають каталізаторами сили, яку я несу глибоко в собі, але з такою важкістю тепер витягую зсередини. хтось скаже, це смішно, а я жодної хвилини не сумніваюся, що мітки мають значення: я відбірно вкладала його до них, коли поселяла на своєму тілі, тож зректися тепер просто не виходить. ці чорнила говорять моїм голосом.

я запитую: "все буде добре?"

і вони відповідають: "ти впораєшся. іди і вибори свою весну".

[girl-with-demons-in-her-soul]

Зимова меланхолія

От і почалася ця пора меланхолії, чорного міцного чаю, Ремарка і скрипучого снігу під ногами.

Пора, коли в шкіру врізається запах мандарин і чорнила від ручки. Коли ти, замість того, щоб вчитися, займаєшся улюбленою творчістю під крики родичів і насмішкувато-ніжний погляд рідної людини. Коли на вікні висить гірлянда, а улюблений светр з оленями вже не валяється десь там в кінці шафи. Коли в кімнаті лунає Елвіс Преслі і "Last Christmas", а ще легкі рокові балади, які свого часу порадив мені @dude-who-draws-on-black . І знаєте? Зимою в такому меланхолійно-мрійливому стані з мандаринками в руках, я почуваю себе щасливою. Я відчуваю, що маю сили діяти. О, магія Тамблеру, зроби так, щоб у мене цього року все вийшло. У мене і у кожного, хто хоче змінити своє життя.

P.S. тепер так. Я знаю, що ти це читаєш, тому не печалься. Бо ж вип'ю якось, куплю квиток і приїду ще не заквнчивши сесію. Я ж чілавєк отчаянний. Май то на увазі. Від своїх слів і бажаннь не відмовляюся. Цілую.

P.P.S. дякую всім за привітання. Геть не очікувала, що таке буде. Що всі такі рідні мені тамблерівські людиська зроблять так приємно. Дякую, дякую, дякую.

P.P.P.S. хочу, чорт забирай, снігу. Гіхі

І тобі теж, @a-little-black-crow . Ти вееельми хороша і з усім справишся.

[our-flag-means-death-ao3feed]

Чорнила

by Lucius Crane (MaarChantal)

Стід Боннет не пам'ятає цієї ночі. А Едвард Тіч надто кольоровий.

Words: 498, Chapters: 1/1, Language: Українська

Series: Part 1 of щасливе життя співкапітанів, якби стід боннет не був придурком 9 епізоду

Fandoms: Our Flag Means Death (TV)

Rating: Mature

Warnings: No Archive Warnings Apply

Categories: M/M

Characters: Blackbeard | Edward Teach, Stede Bonnet

Relationships: Blackbeard | Edward Teach/Stede Bonnet

Additional Tags: Painting, Post-Canon, повсякденність, Липнепис2022, Fluff, чорнила, драббл-секс, Tattoos (чорнилом), Спогади, згадки алкоголю, тут був секс, Fix-It, альтернативний розвиток подій

source https://archiveofourown.org/works/40058688

[7unlight]

Абстрактні картини (№ 1-5)

Розмір: 46х32 см. Матеріали: алкогольні чорнила, епоксидний клей, акрил, папір. (інформація до кожної із 5 картин)

Ціна: 400 грн.

[litwitching]

chapter IV

Пил. Павутиння. Бридко, брудно, огидно. Двері в катастрофічному стані, від вікон живого місця не залишилося, а через підлогу, здається, можна потрапити в пекло.

— Інгрід, де ти? — Іоланта повільно відштовхнула ногою майже розвалений стілець.

У будинку панувала тиша, яку час від часу порушував ледь відчутний подих вітру, де-не-де змушуючи рухатись те, що залишилось від фіранок. Стіни, розмальовані різноманітними подряпинами, нерухомо та на диво стійко утримували в собі весь інтер'єрний хаос, результатом якого стала відсутність на території будь-якої живої душі. Тільки різні комахи час від часу пересувались по підлозі від одного кінця будинку до іншого без змоги завмерти на одному місці та перепочити.

На другому поверсі заскрипіли дошки. Іоланта легко, але обережно покрокувала в бік джерела шуму. Коли дівчина піднялась нагору, перед її очима з'явився довгий коридор з подряпинами на стінах, який давав змогу пройти в три кімнати. Чаклунка підійшла ближче: перші двері були зачинені, тому із суджень самозбереження вона не стала їх чіпати. Далі по коридору слідував прохід у приміщення, в якому було тихіше, ніж на кладовищі, тому туди й не варто було заходити. Треті по рахунку двері, роблячи висновок з їх оздоблення, були входом до чогось на кшталт лабораторії. Іола пройшла далі по коридору та штовхнула широкі двері, з-за яких до неї доносилось скрипіння.

— Інгрід, це ти? — дівчина оглянула кімнату, помічаючи темну ширму, за якою виднівся нерухомий та невисокий силует.

— Іола? Тебе як сюди занесло? — раптом пролунав здивований жіночий голос.

— Мені потрібні були чорнила, але, судячи з усього, тепер у список потреб додався фіал для Альви.

— Ну, будь-кому іншому я б сказала, що через безлад і таку ситуацію в домі у мене геть не залишилось ніяких товарів. Але ти подруга Ірвіна, тому підійди сюди.

Інгрід прибрала ширму, роблячи свій темний та незрозумілий силует напрочуд чітким. Її зовнішній вигляд геть не відповідав теперішньому інтер'єру її будинку: на лиці не було не те що подряпини, а навіть зайвої пилинки, яка б псувала вигляд її білосніжної шкіри. З її вбранням ситуація була ідентична: ні одної нитки, яка б стирчала з її одягу та паскудила б зовнішній вигляд.

— Ось, вибирай що потрібно, — Інгрід витягнула з-під столу два мішечки з реагентами.

Іола взяла потрібну їй кількість чорнил і два фіали намагаючись не виказувати неприязні. Починаючи витягувати гроші, Ін сказала їй, що платити не потрібно, оскільки ці гроші їй не знадобляться.

— Враховуючи стан твого будинку, якось не схоже на те, що ці гроші були б для тебе зайвими.

— Не думай, що в мені заграла щедрість. Я чекаю, поки за мною приїдуть люди батька і заберуть мене в сусіднє королівство. Там інша валюта, а бігати там в пошуках банку заради того, щоб отримати замість одної копійчини три я не збираюсь. До того ж, цю територію вже давно запримітив один місцевий кредитор де Вуаль, ім'я якого перекладається як "я викуплю всі землі, які зможу, а потім дивитимусь на них своїми величезними оченятами, бо на більше мені клепки не вистачить".

— Ну, в такому разі дякую за реагенти, — відьма заховала чорнила та фіал подалі, — на інших землях ти й далі торгуватимеш реагентами?

— Не знаю. Скоріш за все, потрібно буде знайти заняття "гідне для доньки настільки поважної особи, а не приторговувати мотлохом для нікому непотрібних магів та магічок". Батько — керівник ремісничого цеху, тому він не допустить того, щоб я займалась цим біля нього.

— В будь-якому разі, щасти.

— Дякую, тобі теж. Передавай придурку Ірвіну привіт від мене.

— Обов'язково.

[cozy-stacy]

62. Коротше

Я звісно можу сухо розповісти про останні події мого «насиченого» життя, до якого я вже стала звикати. Я можу довго і нудно розпинатися про свої мізерні пригоди на кшталт остаточного звільнення (з усіма витікаючи(ми - російська калька) наслідками) і про те скільки стресу мені це завдало, можу розповісти про активні травневі свята, розважальні ігри до ночі, боулінг в відвертій майці, той самий кіноперегляд, шашлики, кальян на травичці і дженгу, можу розповісти про свої білі кеди, наші тиняння по гіпермаркету в пошуках тої самої сендвічниці, яка робить бутерброди-трикутники, можу повідати імена тих хороших людей з якими я познайомилася і про те, як вирішила нарешті написати аналізи творів для навчання і вирішила, що віднині моя улюблена марка кросівок це New Balance…. Але настрій у мене зараз пречудовий, тому я не маю права жалітися вам на свою на свою долю, або тим більш випробовувати її своїми мега позитивними постами. Тому сьогодні з мене декілька відритих а архіві фотографій з Франції, а завтра буде…

P.S. Аналіз творів Хвильового сам себе не напише... а ще в мене закінчилися чорнила в ручці (холера).